Де мене носило

У заключній розповіді про Мадейру мені залишилося показати дві крайні точки острова, миси на сході й заході, абсолютно між собою не схожі, але однаково захопливі. І трішки сонячного півдня між ними.

1. Першим розкажу про східний мис, що зветься Сан-Лоренцо.

( Читати і дивитись далі )

Однією із найбільших проблем постійного проживання на такому райському (на перший погляд) острові, як Мадейра, здавна була нестача прісної води. Причому стосувалося це саме прибережних районів, найкомфортніших для життя, а от у горах із їх постійними дощами та туманами живильної рідини трохи більше. І ще років чотириста назад острів’яни додумалися прокладати з гір канали, якими би вода надходила до їх домівок. Технічну відсталість тих часів компенсувала наявність рабської сили, тож невдовзі весь острів зробився покритим каналами, що функціонують і донині. Називаються ця система цілком знайомим для нас словом «левади».

1. А так як над кожним каналом тягнеться якась стежка чи дорога (хоча би тому, що їх потрібно чистити, чим і займаються спеціально навчені люди) в наш час у навантаження до первісної функції левади стали туристичними маршрутами різного рівня складності. Мені попадалася цифра, що сумарно на острові їх 3000 кілометрів, хоча тут треба зважати, що навіть банальні вулиці приватного сектору Фуншалу, на яких є канальчик з водою, на карті підписані як левади. Куди цікавіші стежки через незаймані буйні джунглі у центрі острова, однією із яких сьогодні і прогуляємося.

( Читати і дивитись далі )

Зовсім невеличка Мадейра, що за площею приблизно дорівнює Києву, умудряється вміщувати в собі одразу декілька кліматичних зон. Особливо відрізняються між собою гламурний південь із пальмами та північ, з її скелястими обривами, частими дощами та потужними океанічними хвилями.

( Читати і дивитись далі )

Найгарнішим ботанічним садом острова Мадейра найчастіше по праву називають Монте, що знаходиться на північ від Фуншала на схилах однойменної гори.

( Читати і дивитись далі )

Після прогулянки показаним у попередній частині районом Ліду саме час переміститися в історичний центр Фуншалу, що знаходиться східніше, але так само на березі океану.

( Читати і дивитись далі )

Взагалі писати вступну замітку про Мадейру я не збирався… ні, навіть не так. Я в принципі на саму Мадейру не збирався, лише підшукував собі щось на вересень, щоб не тільки стоптувати ноги, а й якийсь день повалятися на моречку. І тут як побачив програму у Бідняжок, мене одразу осінило: йой, я ж усе життя хотів на Мадейру. Тепер і розказати є про що.

( Читати і дивитись далі )