![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Кельменці – селище на сході Чернівецької області майже на кордоні з Молдовою, районний центр. Населення 7,3 тис. чоловік, хоча візуально рази в два менше.
1.
( Читати і дивитись далі )
1.
( Читати і дивитись далі )Шишкові горби, або чари дністрових схилів
Feb. 20th, 2020 07:21 pmНа північному сході Чернівецької області на межі з Хмельниччиною знаходиться урочище Говда, також відоме як Шишкові горби. За сумісництвом, це одне з найгарніших місць, які можна знайти в Подільських товтрах та на берегах Дністра взагалі.
1.
( Читати і дивитись далі )
1.
( Читати і дивитись далі )У багно за черешнями
Feb. 7th, 2020 07:29 pmЯкось так склалося, що коли повертаюся у провінційну частину Чернівецької області, то майже завжди добираюся до Вижниці – маленького міста на межі з Франківщиною. Якесь воно мені особливо миле й затишне, ще й з купою цікавого на околицях: тут і гори, і водоспади, і відірвані від цивілізації гуцульські села. Минулого вересня якраз пару нових сіл і подивився.
1.
( Черешенька, Багна і трішки Вижниці )
1.
( Черешенька, Багна і трішки Вижниці )На межі трьох областей
Feb. 18th, 2019 07:36 pmЦього разу ми стартуємо із Кам’янець-Подільського, і хоча автобус приміський і їхати недалеко, виходимо з нього уже в Тернопільській області.
Але село, з якого почалася ця мандрівка, історично більш прив’язане саме до Кам’янця і з’явилось завдяки йому. А його назва свідчить про фортифікаційне минуле – Окопи, а ще раніше більш помпезно: Окопи Святої Трійці.
( Окопи - Брага - Жванець )
Але село, з якого почалася ця мандрівка, історично більш прив’язане саме до Кам’янця і з’явилось завдяки йому. А його назва свідчить про фортифікаційне минуле – Окопи, а ще раніше більш помпезно: Окопи Святої Трійці.
( Окопи - Брага - Жванець )Жива вода Буковинських Карпат
Feb. 14th, 2019 08:01 pmЧернівецька область чомусь мало асоціюється з Карпатами. Але якщо потрапити хоч раз у тутешні гори та гуцульські села, неодмінно захочеться ще.
От і я, побувавши 2 роки тому у Виженці й на перевалі Німчич, не зміг довго втриматись, аби ще раз не повернутись у ці місця. Цього разу – з прицілом на Буковинські водоспади біля села Розтоки.
( Читати і дивитись далі )
От і я, побувавши 2 роки тому у Виженці й на перевалі Німчич, не зміг довго втриматись, аби ще раз не повернутись у ці місця. Цього разу – з прицілом на Буковинські водоспади біля села Розтоки.
( Читати і дивитись далі )Пару буковинських сіл
Jun. 5th, 2018 07:54 pmУ цю осінню міні-вилазку мене змусив вибратись один з найгарніших палаців Чернівецької області, що у селі Чортория Кіцманського району. Ну а все інше якось докупи приклалось.
( Чортория + Дубівці )
( Чортория + Дубівці )Невеликий райцентр на південь від Чернівців, Глибока, отримала свою назву зовсім не випадково. Містечко розташувалось у низині, так що невисокі буковинські передгір’я навколо виглядають справжніми горами, на яких туляться хатки передмість та густі ліси.
( Читати і дивитись далі )
( Читати і дивитись далі )Золото Білої Криниці
Jun. 1st, 2018 05:25 pmМинулого літа відкрив для себе в українській Буковині абсолютно румунське місто, а тепер настав час побувати в ще більш незвичній точці Чернівецької області – старообрядницькому селі. За ним я і вирушив у глибинку Глибоцького району, аж на кордон із Румунією.
( Читати і дивитись далі )
( Читати і дивитись далі )Площа Турецької Криниці – одне з найвідоміших і просто дуже фотогенічне місце неподалік центру Чернівців, але я чомусь досить довго про неї навіть не чув. І ось минулого літа настав час виправити це.
На цьому місці ще у 1797 році з’явилась перша кам’яна криниця міста, що припадало на недовгий період османського панування, звідси і назва. Інакше ще площу називають іменем Пресвятої Марії у пам’ять про дерев’яну церкву 1783 року, яку у 1876 перенесли на передмістя Калічанку.
( Читати і дивитись далі )
На цьому місці ще у 1797 році з’явилась перша кам’яна криниця міста, що припадало на недовгий період османського панування, звідси і назва. Інакше ще площу називають іменем Пресвятої Марії у пам’ять про дерев’яну церкву 1783 року, яку у 1876 перенесли на передмістя Калічанку.
( Читати і дивитись далі )Чернівці, ч. 3. Блукаючи навмання
Feb. 10th, 2018 06:59 pmЗараз мені самому важко повірити, що в перший мій візит у Чернівці вони не справили на мене надто великого враження. Можливо, тому що я за один день намагався здійснити неможливе – оглянути все цікаве у місті. Поспіх, втома і сумбур зробили своє діло.
Зате, починаючи з другого приїзду, ярозслабився і отримував задоволення почав оглядати Чернівці невеличкими порціями, по обіді, не ставлячи перед собою великих глобальних цілей. І тепер, хоча мені кожного разу здається, що я побачив ну просто уже все що можна, це місто знову і знову відкриває у собі щось цікавеньке і закохує в себе ще більше.
( Читати і дивитись далі )
Зате, починаючи з другого приїзду, я
( Читати і дивитись далі )Подорож в українську Румунію
Feb. 2nd, 2018 07:51 pmСідаю собі на звичайній чернівецькій автостанції у звичайний автобус та їду на південь. І вже в автобусі можна запідозрити щось неладне, бо всі пасажири, крім мене, та й водій, і навіть радіо – говорять чужою і геть незрозумілою мовою. По прибутті на місце – те ж саме. І навіть на головній площі (яка зовсім поруч із автостанцією) стоїть не канонічний Тарас Григорович, а Міхей Емінеску – румунський поет та громадський діяч.
( Герца + Банчени )
( Герца + Банчени )Під покровом Святої Анни
Jan. 30th, 2018 07:34 pmВашківці – невелике старовинне містечко на півдорозі між Чернівцями та Вижницею. Тихе, безлюдне й переважно одноповерхове – з ходу ніколи не подумаєш, що воно досі має статус міста.
Хоча у Вашківцях є навіть робочий вокзал, будівля якого з’явилась ще в австро-угорський період.
( Вашківці )
Хоча у Вашківцях є навіть робочий вокзал, будівля якого з’явилась ще в австро-угорський період.
( Вашківці )Гореча і Калічанка
Mar. 7th, 2017 07:30 pmЄ такі міста, у яких навіть віддалені і невідомі райони можуть похвалитись настільки великою кількістю пам’яток, що іншим про це тільки й мріяти. Безперечно, Чернівці відносяться до таких міст.
Отже, покидаю насиджений і комфортний центр і їду міським автобусом у південно-східному напрямку до зупинки «вулиця Олени Пчілки». Орієнтиром зупинки є церква адвентистів сьомого дня над дорогою.
По інший бік дороги в різні боки уводять заплутані ґрунтові вулички. Якихось 5 хвилин ходу, і шумне місто залишається позаду, поступаючись досить глухій і безлюдній сільській місцевості. Тим не менш, ми все ще в Чернівцях, а саме в районі Гореча, відомому з першої половини 18 ст. Треба ще далеченько прогулятись, аби знайти першу місцеву пам’ятку – дерев’яну Свято-Вознесенську церкву 1767 року.
( Гуляємо чернівецькими задвірками )
Отже, покидаю насиджений і комфортний центр і їду міським автобусом у південно-східному напрямку до зупинки «вулиця Олени Пчілки». Орієнтиром зупинки є церква адвентистів сьомого дня над дорогою.
По інший бік дороги в різні боки уводять заплутані ґрунтові вулички. Якихось 5 хвилин ходу, і шумне місто залишається позаду, поступаючись досить глухій і безлюдній сільській місцевості. Тим не менш, ми все ще в Чернівцях, а саме в районі Гореча, відомому з першої половини 18 ст. Треба ще далеченько прогулятись, аби знайти першу місцеву пам’ятку – дерев’яну Свято-Вознесенську церкву 1767 року.
( Гуляємо чернівецькими задвірками )Сторожинець
Feb. 22nd, 2017 07:35 pmСторожинець – маловідоме для широкого загалу містечко, власне, як і майже всі міста Чернівецької області, за винятком самих Чернівців та, хіба що, Хотина. Тим не менш, його зелені парки, вишукана архітектура і затишні вулички однозначно заслуговують на увагу. Місто досить компактне, і багато часу його огляд не займе.
Через Сторожинець протікає річка Серет, яка ділить його на дві нерівні частини. На західній, меншій, частині уваги заслуговує дерев’яна Свято-Михайлівська церква 1798 року. Це єдина пам’ятка міста, з пошуком якої можуть виникнути проблеми, бо знаходиться вона на непримітній вуличці в приватному секторі.
Але вона того варта, адже це найстаріша будівля міста, що дожила до наших днів.
( Читати і дивитись далі )
Через Сторожинець протікає річка Серет, яка ділить його на дві нерівні частини. На західній, меншій, частині уваги заслуговує дерев’яна Свято-Михайлівська церква 1798 року. Це єдина пам’ятка міста, з пошуком якої можуть виникнути проблеми, бо знаходиться вона на непримітній вуличці в приватному секторі.
Але вона того варта, адже це найстаріша будівля міста, що дожила до наших днів.
( Читати і дивитись далі )Село Виженка лежить у долині однойменної річки і складається, фактично, з однієї довжелезної вулиці, яка кілька разів перетинає річку, уходячи в гори. Навіть якби тут не було ніяких пам’яток, село варто відвідати хоча б заради гірських краєвидів, які відкриваються навколо.
( Читати і дивитись далі )
( Читати і дивитись далі )Вижниця, районний центр Чернівецької області, зі своїми 4 з копійками тисячами населення, є одним з найменших міст України. Що не заважає їй бути дуже затишною, красивою і атмосферною місциною. Окрім духу старовинного поселення, Вижниця може похвалитись чудовою природою, оскільки одразу за її межами починаються гори.
Тому з автостанції, в першу чергу, я пішов подивитись на канонічний вид Карпат на тлі Черемоша.
( Читати і дивитись далі )
Тому з автостанції, в першу чергу, я пішов подивитись на канонічний вид Карпат на тлі Черемоша.
( Читати і дивитись далі )Як і у випадку з Одесою, ніякі фотографії не можуть передати усю неповторну чарівність і атмосферність Чернівців, а особливо їхньої прекрасної архітектури. Вони тут хіба що для заохочення відвідати (для тих, хто ще не був) і побачити на власні очі наш маленький Париж, який, на відміну від Парижу справжнього, не перетворився на арабсько-негритянську колонію.
Правда, коли з самого початку очікуєш чогось неймовірного й чарівного, розчаруватись набагато легше. Так, Чернівці заочно мені здавались тихим казковим містечком, тому дуже здивувало, які вони насправді метушні й переповнені – людьми, собаками і машинами, а ще там досить убиті дороги. Але залишимо це все за дужками, і – вперед.
( Читати і дивитись далі )
Правда, коли з самого початку очікуєш чогось неймовірного й чарівного, розчаруватись набагато легше. Так, Чернівці заочно мені здавались тихим казковим містечком, тому дуже здивувало, які вони насправді метушні й переповнені – людьми, собаками і машинами, а ще там досить убиті дороги. Але залишимо це все за дужками, і – вперед.
( Читати і дивитись далі )
