Олег Чабан

Oct. 7th, 2025 02:14 am
topinambur: (dybr spices food cooking)
[personal profile] topinambur
00:00 “Наодинці”. Олег Чабан
01:05 Про власні помилки, які коштували життя
06:30 Про метод гіпнозу і чому від нього відмовився
15:29 Про щастя - вроджене і набуте
21:40 Про нарцисів і аб’юзерів
24:02 Порада, як приборкати свій страх в моменті
28:40 Якщо людина втрачає сенс життя…
30:57 "Червоні прапорці" для батьків, коли дитину потрібно показати психологу
33:29 Як жити, якщо через війну неможливо нічого планувати?
36:36 Колективна травма українців - чи можна допомогти всім одночасно?
40:01 Про розкол в суспільстві
41:54 Про діагноз Путіна
44:03 Про зіркових клієнтів і їх неочікувані запити
49:33 Про сeкс і як його відсутність впливає на наше майбутнє
51:28 Чому люди зраджують?
53:04 Про стосунки на відстані
57:02 Як приборкати внутрішню агресію?
1:02:03 Скільки коштує консультація Олега Чабана?
1:03:30 Як відрізнити професіонала від афериста?
1:09:26 Поради від Chat GPT: чи може ШІ замінити психотерапевта?
1:12:58 Якщо до вас прийде на консультацію "ухилянт" з панічним страхом смерті…
1:16:07 Про фінансову зацікавленість фахівця в тривалих консультаціях
1:24:36 Чи насправді всі проблеми з дитинства?
1:30:05 P.S.


https://youtu.be/Q-Z2wmQAdnM?si=xciXGZGxbk3TCDd0
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Не могу избавиться от ощущения, что споры левых и правых (в нашей общепринятой интерпретации этих поняитй) — это споры глухих со слепыми. Не претендуя на объективность, опишу, как это ощущается с моей, "левой" стороны.

Израильская "хасбара" не работает, так как основывается, к сожалению, на 6 приемах, ни один из которых не оправдывает действия Израиля в глазах думающего человека (и это, конечно, не "секретная методичка мудрецов сиона", а просто обычная человеческая глупость)

котики 2025

Oct. 5th, 2025 05:21 am
topinambur: (ua tryzub tarak tamga)
[personal profile] topinambur
Українські прикордонники показали "талісман" катера Морської охорони - кішку Елеонору
https://censor.net/ua/v3577831

У 127-й окремій важкій механізованій бригаді служить незвичайний боєць - кіт, з позивним "Сержант"
https://censor.net/ua/v3576499
fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Приветствую всех, кто читает меня. Хочу оставить небольшую запись, находясь за пределами Украины, поделившись своими мыслями о происходящем дома и о том, что вижу здесь, в Европе. Меня греет мысль о том, что скоро я вернусь домой, но только потому, что нахожусь здесь по служебной необходимости — без полноты свобод и возможностей. Иногда ловлю себя на том, что скучаю даже по шуму улиц, по запаху мокрого асфальта после дождя, по коротким разговорам с прохожими. Всё это становится странно дорогим, когда ты далеко.
Последние дни в Украине были очень неспокойными. Потоп в моем родном городе — вызванный не стихией, а бездействием власти. Город продолжает переименовывать улицы, менять разметку, рисовать велодорожки где попало, но коммуникаций для схода воды как не было, так и нет. И вот результат — более десятка погибших людей. Все знали, что это может произойти, но никто не сделал ничего. Это самое горькое — когда гибнут люди не из-за войны, а из-за безразличия.
Я стараюсь никого не осуждать, но не могу не сказать о впечатлениях от наших людей в Европе. Иногда мне просто стыдно: в музее кто-то громко разговаривает по телефону на родном языке, обсуждая бытовые дела, совершенно не обращая внимания на окружающих. Я не требую идеальности, но хочется, чтобы мы были примером уважения, а не раздражения. Мне грустно смотреть на сытых мужчин, на тех, кто уверенно чувствует себя в любой ситуации, зная, что их не коснётся война. Таких хватает и дома — тех, кто остался не потому что не смог уехать, а потому что им и не нужно. У них есть связи, власть, свои правила. А простых людей продолжают силой рекрутировать в армию. И с этим ничего не поделаешь. Как и с тем, что теперь в Украину завозят рабочих из Бангладеш, Пакистана и Индии — в страну, где наши мужчины либо воюют, либо прячутся, либо уехали. Какая-то горькая ирония.
Будь я по-настоящему свободным человеком, я бы хотел иметь возможность жить там, где есть уважение к правам, свободе и человеку. И приезжать домой, а не наоборот. Но сейчас всё наоборот. Отдав годы службы, потеряв частично здоровье, я не вижу, что получаю взамен. Недавно обратился к офтальмологу — теперь ношу очки по вечерам, особенно за рулём. Это вынужденная мера, но в ней есть какой-то символизм — всё вокруг стало размытым, буквально и метафорически.
Мне жаль тех, кто не имеет выбора. Люди устали. Политики продолжают говорить о великом будущем, но в реальности — лишь бедность, усталость и неопределённость. Осень принесла первые холода, а значит скоро снова начнутся отключения света, воды, тепла. Простые люди чувствуют на себе всё: экономический кризис, усталость, страх. Цены на продукты в Европе почти такие же, как в Украине, но разница в зарплатах колоссальна. Мне неловко говорить, сколько я получаю — в Европе это даже не минимальная ставка. Но как тогда можно говорить, что мы защищаем Европу, если те, кто её защищает, не может позволить себе даже европейского минимума?
Много слышу, что Европа «готовится к войне». Но мне кажется, что людей просто пугают. Тренировки, тревоги, репетиции эвакуаций — всё это не защита, а попытка удерживать общество в постоянном напряжении. Ведь настоящая война идёт у нас, в Украине. К чему тогда здесь эта паника? Люди хотят просто жить, ходить на работу, растить детей, гулять у моря, не думая о бомбёжках. Но страх стал новой валютой.
Я замечаю, как любая мелочь — поломка автобуса, задержка поезда — выбивает европейцев из равновесия. Они не привыкли к хаосу. Им трудно стоять в автобусе дольше нескольких остановок, трудно ждать. Но именно это и показывает, насколько хрупка их стабильность. И, может быть, именно поэтому им страшно — потому что они знают, что всё это может однажды закончиться.
И всё же, несмотря на всё, на фоне военных кораблей люди продолжают запускать воздушных змеев, гулять, смеяться, кормить чаек. Я смотрю на них и понимаю, что жизнь всё равно сильнее страха. И мне хочется, чтобы так было всегда — чтобы осень снова была просто осенью, а не сезоном тревог.
Наступают дожди. Мне повезло увидеть их и здесь, и дома. Но больше всего я хочу встретить их в Украине, ближе к родным. Ведь с холодами придут тьма и отключения, и я хочу быть рядом, чтобы помочь своим близким пережить это время.
В новостях редко говорят о Сумской, Харьковской, Черниговской, Днепропетровской, Запорожской областях — где уже постоянные отключения света. В Полтавской — и света, и воды, и газа. А Херсон всё так же под огнём. Нет правдивой картины происходящего, и, кажется, уже не будет. Люди просто учатся выживать в тишине, когда новостей нет, а усталость — есть.
Мне хочется увидеть больше золотой осени. Больше простых, живых моментов. Той осени, которая пахнет листьями и дымом, а не тревогами. Той, в которой можно просто вдохнуть и не ждать беды. Пусть она будет длинной, пусть она задержится. Пусть это всё наконец закончится — не под фанфары и речи, а тихо, почти незаметно. Чтобы однажды утром просто проснуться — и понять, что больше никто не стреляет, что в небе нет дронов, что дома целы, а ветер снова пахнет миром.


Note translated in assistance with AI.


Hello to everyone who reads me.
I want to leave a small note while being outside Ukraine, to share some thoughts about what’s happening at home and what I see here, in Europe. What keeps me warm is the thought that soon I’ll return home — but only because I’m here out of duty, without the sense of freedom or possibility. Sometimes I catch myself missing even the noise of the streets, the smell of wet asphalt after the rain, the brief talks with strangers. All of that becomes strangely precious when you’re far away.

The last few days in Ukraine have been deeply unsettling. The flood in my hometown — not caused by nature, but by the negligence of authorities. The city keeps renaming streets, repainting lines, drawing bike lanes anywhere they please, yet the drainage systems remain nonexistent. And here’s the result — more than ten people dead. Everyone knew this could happen, and yet no one did anything. That’s the bitterest part — when people die not because of war, but because of indifference.

I try not to judge anyone, but I can’t stay silent about what I’ve seen of our people here in Europe. Sometimes I just feel ashamed: in a museum, someone talks loudly on the phone in our language, discussing daily matters, ignoring everyone around. I don’t ask for perfection — only for a bit of dignity. I want us to be an example of respect, not irritation. It saddens me to see well-fed men, the ones who feel confident in any situation, knowing that war will never touch them. There are plenty of such men back home too — those who stayed not because they couldn’t leave, but because they never needed to. They have their connections, their power, their own rules. Ordinary people keep being forced into the army, and there’s nothing anyone can do. And now, workers from Bangladesh, Pakistan, and India are being brought into Ukraine — into a country where our own men are either fighting, hiding, or gone. There’s something painfully ironic in that.

If I were truly a free man, I’d want to live where there is respect — for rights, for freedom, for human beings. And I’d come home to visit, not the other way around. But for now, it’s the opposite. After years of service, after losing part of my health, I no longer see what I’m receiving in return. Recently, I went to an ophthalmologist — now I wear glasses in the evenings, especially when driving. It’s a small, necessary thing, but it feels symbolic somehow — the world has become blurry, both literally and metaphorically.

I feel for those who have no choice left. People are tired. Politicians keep talking about a bright future, but in reality, there’s only poverty, exhaustion, and uncertainty. Autumn has brought the first chills — and that means soon there will be blackouts again: electricity, water, heat. Ordinary people bear it all — the economic crisis, the fatigue, the fear. Prices for food in Europe are nearly the same as in Ukraine, but the difference in wages is enormous. I feel awkward even mentioning what I earn — in Europe, it’s below the minimum. So how can anyone say we’re “defending Europe,” if those who defend it can’t afford even a European minimum?

I often hear that Europe is “preparing for war.” But I think people are simply being frightened. Drills, alerts, evacuation rehearsals — it’s not defense, it’s a way to keep societies tense. Because the real war is ours — in Ukraine. So what’s this panic here for? People just want to live, to go to work, raise children, walk by the sea without thinking about air raids. But fear has become a new currency.

I notice how easily Europeans lose balance — a broken bus, a delayed train, and they’re already frustrated. They’re not used to chaos. It’s hard for them to stand for a few extra stops, hard to wait. But maybe that’s exactly what reveals how fragile their comfort is. And maybe that’s why they’re so afraid — because deep down they know it can all vanish someday.

And still, despite everything — despite the warships in the harbor — people keep flying kites, walking, laughing, feeding seagulls. I look at them and realize that life is still stronger than fear. And I want it to stay that way — for autumn to simply be autumn again, not a season of anxiety.

The rains are coming. I was lucky to see them both here and at home. But most of all, I want to meet them in Ukraine — closer to my loved ones. Because with the cold will come darkness and power cuts, and I want to be there, to help my family through it.

The news rarely mentions Sumy, Kharkiv, Chernihiv, Dnipropetrovsk, Zaporizhzhia — where blackouts are already constant. In Poltava — no light, no water, no gas. And Kherson is still under fire. There’s no honest picture of what’s happening — and maybe there won’t be anymore. People are simply learning to survive in silence, when there’s no news, only exhaustion.

I want to see more of the golden autumn. More simple, living moments. The kind of autumn that smells of leaves and smoke, not of sirens. The kind where you can just breathe — and not wait for disaster. May it last longer. May it stay.
May this all finally end — not with speeches or fanfare, but quietly, almost unnoticed. So that one morning, you just wake up — and realize that no one is shooting anymore, that there are no drones in the sky, that homes are still standing, and the wind smells like peace again.

grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
Окрім професійних солдатів, Латвія має резервістів та 10-тисячну добровольчу армію. 27-річний латвієць Дейвідс нещодавно покинув спокійне життя майстра в Англії, щоб пройти військову підготовку за 30 км від кордону з РФ. Чому хтось обирає армію замість комфорту? Що мотивує молодих латвійців вступати до лав збройних сил?

00:00 - 01:07: Знайомтеся - Дейвідс: від майстра на всі руки до солдата
01:07 - 02:44: Призов і добровільна служба в Латвії
02:44 - 04:07: Чому Дейвідс повернувся до Латвії
04:07 - 04:48: Як Латвія посилює свою армію
04:48 - 06:24: Військові навчання – виклики та яскраві моменти Дейвідса
06:24 - 09:03: Протистояння страху: війна, пропаганда та надія
09:03 - 11:17: Майбутні плани Дейвідса


https://youtu.be/vZDWm2UDaRI?si=3pWk_dpH03IVpNSS

О простом

Oct. 4th, 2025 01:29 pm
limurk: (Default)
[personal profile] limurk
 Вы так говорите, как будто... это что-то плохое! Нет, не так. К сожалению, не так. Вы так говорите, как будто это что-то простое! Щёлкнуть пальцами. Раз, два и готово. Минимум усилий, ноль напряжения. Да только для меня всё категорически... катастрофически наоборот!

Мне непросто попросить у Hausärztin больничный, я испытываю муки, пока еду /на поезде в соседний город/, жду приёма, поясняю, нервничаю. Сказать ей о высокой утомляемости?.. Да она мне больше не выпишет рецепт на АД. Фрау Хилл, в целом, не доверяет антидепрессантам. Заменить? Нереально. Направление в психиатрию?.. Разговаривать с кем-то на немецком? Английском? Хрен редьки не слаще. Даже если получится в обозримом будущем попасть к соответствующей специалистке, что сомнительно само по себе. Я функционирую нормально. Все прочие тонкости абсолютно точно не интересны здешним доктро(к)ам.

Я прекрасно помню, насколько легче эмоционально мне было в феврале. Катерина уехала, увольнение из отеля и освобождение из-под колпака успокаивало, новая работа внушала надежды /а зря! Вначале я была в ужасе, языковой барьер казался непреодолимым препятствием, а позже... отсутствие обучения, перспектив, хаос, разброд и шатание, критика и бессмысленные указания, бесконечный тяжёлый физический труд./

Может, ответ на моё разочарование, усталость, отчаяние не в лекарствах, а в радикальных переменах?.. В неизматывающей до донышка работе как минимум? В финансовой стабильности? В непреследующем гнетущем ощущении меншовартості /и да, случается, что немцы и немки его подпитывают, не рефлексируя собственные привилегии/?.. Может, пора признать, что в текущих обстоятельствах и при моём психическом устройстве и вероятной нейроотличности просто сохранить здравый смысл и не закончится — максимум, на который я способна?..

Новые таблетки — лотерея, они могут не подойти, в конце концов. Понадобится время на эффективный подбор. Побочные? Да, вероятно. Со специалисткой в Германии взаимодействовать на немецком или английском. И то, и другое... на сегодняшний день немыслимо. Слишком сложно. Пояснять состояние, ассертивно добиваться помощи... настаивать поменять лечение, если оно не эффективно и/или во вред?.. И это, как вы говорите, просто? Раз плюнуть! Серьёзно?..

Или найти украинскую психиаторку, добиться онлайн-консультации, рецепта на новые препараты... которые Hausärztin просто не выпишет! Купить в Украине, отправить перевозчиком, чего сложного-то?.. Деньги? Ерунда же /нет, учитывая мою текущую финансовую ситуацию и таящие сбережения/! А если не подойдут, не поможет?.. Ещё раз покупать и везти?.. Сколько раз? Сколько это займёт времени? Сколько я на это потрачу денег? Не говоря уже о необходимости взаимодействовать с людьми, договариваться, просить... мне сложно, тяжело, проблематично. На это нет внутренних ресурсов. Тем паче... выхлоп, если будет... крошечный! Волшебных пилюль не существует. Лекарства делают жизнь выносимой, не более того, да, меняют химию мозга. Да, может, будет чуть больше энергии и более стабильное настроение. После месяцев мытарств?.. После кругов ада? После того, как я остатки жалкие из себя вытряхну и растрачу?.. Просто, вы говорите, так просто. Step by step, Schritt für Schritt.

Совсем как людоедское предложение есть пирожные, когда нет хлеба. Депресивное состояние — не норма, говорите вы. А неинклюзивный, непонятный, кривой, несправедливый мир — норма?.. Мир, в котором есть великолепный искусственный интеллект, способный развёрнуто и глубоко отвечать на вопросы, анализировать за считанные минуты, создавать музыку 🎶, заставлять по-новому звучать поэтексты, в котором есть удивительные, талантливые, цельные, тёплые, душевно щедрые и гениальные люди, с чувством собственного достоинства и национальной/личной/любой другой прочной идентичности, по твёрдости сопоставимым с алмазной крошкой, способные на поступки, ответственные и светлые, мир, в котором есть море, Альпы и Карпаты, тоска по серому железобетонному и неискоренимая вера в Харьков, музыка, как универсальный язык /да-да, я вижу всё щемящее и прекрасное, я не игнорирую его, отнюдь!/... и одновременно раздираемый войной, пытками, насилием, лицемерием, людоедами всех мастей, мир, в котором есть изматывающий физический труд, каждодневный и бессмысленный /незаменимый и не облегчаемый в отличие от творческих профессий ИИ/, с людьми, звереющими и скандалящими из-за евро или отсутствия в магазине акционного товара, зверхністю и нерефлексией привилегированных, мир эксплуатации и забывчивости, мир, в котором как будто всё необходимо выгрызать зубами, когтями, мир беспросветного Бергмана, один сплошной механический апельсин и полёт над гнездом кукушки... и как, почему в этом ненормальном, душераздирающем мире считается здоровым желание жить, что-то делать, зарабатывать, создавать семьи и рожать детей /в перенаселённую планету с климатическим кризисом, голодом и войнами/? Куда разумнее мной ощущается иная экзистенциальная стратегия, другая философия... и не то чтобы я была абсолютно одинока, сомневаясь в условно «здоровой», правильной, естественной, природной реакции психики.

...Вот сегодня несмотря на головокружительное количество людей в магазине день был относительно беспроблемный и нетяжёлый. Такие создают иллюзию нормальности: мол, вроде ничего, можно же работать, не упахалась вдрызг и наотмашь. Но это же, во-первых, стечение обстоятельств /никто не наехал, не надавал бессмысленных указаний, не критиковал, не нависал/, а во-вторых всё то же благоприятное стечение обстоятельств: вчера в овощном отделе отлично поработал Арджун и разобрал всю Lieferung, got sei dank, святой человек, невероятно трудолюбивый и ответственный. Ну и я начала в семь, а за час до Зилке и Ясмин вполне успешно разложили остатки. А до этого сколько дней было жесточайшего стресса и безнадёжной физической усталости? Придирок и острого желания грандиозно хлопнуть дверью здесь и сейчас, чихая с высокой колокольни на последствия?..
grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
Як один екіпаж FPV розгромив цілу роту окупантів. Наша мотивуюча історія

https://dou.ua/forums/topic/55250/
grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
Бельгійський волонтер, граф Рено Де Керхов у Чернігові вдруге. Рено допомагає українському війську. З якою метою він приїхав цього року та як бельгійці ставляться до появи дронів на території ЄС - в нашому ефірі.

00:00 - Що привіз військовим бельгійський волонтер
06:09 - "Ми не проливаємо кров, кров проливає Україна, захищаючи Європейський континент"
12:12 - Наскільки сьогодні складно волонтерам ЄС допомагати Україні
15:54 - "Я не вірю, що військові продають авто на чорному ринку"
30:24 - Дрони в повітрі ЄС: чи ближче стала війна до Європи
34:32 - Чи чекати на новий візит волонтера та про NAFO
42:07 - Новий шеврон в колекції Українського Радіо Чернігів

https://youtu.be/k-dqqyZr8FA?si=-rmb3LiZ-6_ekchy

Улыбнемся-101

Oct. 3rd, 2025 10:15 am
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Баран любит овцу за внешность.Read more... )

Юрій Гудименко

Oct. 3rd, 2025 07:25 pm
grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
https://www.facebook.com/hudymenko/posts/pfbid02Ymgowyf9aqsh9wqgpWfmvzgLHt3AegT6qvbmG2g2BPTYhyFGBTeC4vgs179XVDYVl


Мені дуже подобається реакція українського суспільства на парламентські вибори в Молдові.

Ми дуже довго, десятиріччями, були наче в самоізоляції. Україна як держава – на відміну від окремих громадян – фактично проігнорувала створення т. зв. «Придністровʼя». Ми – як держава – пропустили загрозу вторгнення Росії в Грузію (хоча Ющенко особисто і включився активно після вторгнення, але через проросійську позицію БЮТ уряд навіть не зміг недвозначно засудити агресію Путіна). Ми долучали своїх солдатів до миротворчих операцій, але рідко мали політичну позицію. Як наслідок, в тому, що Росія і російські сателіти оточують нас по суші з трьох сторін («Придністровʼя», «Білорусь» і власне Росія) є і наша доля провини. Тільки доля – але вона є.

Ми маємо бути активними. Маємо відігравати свою роль в регіоні. Маємо реагувати на виклики. Не тільки тепер, коли від цього залежить наше виживання, а і після війни. Завжди. Такі правила гри.

І те, що українському суспільству не байдуже на вибори в Молдові (Польщі, Румунії, Угорщині і так далі) – це дуже хороший знак.

Ми більше не будемо ізоляціоністами. Це закінчується погано.
ryativna_otruta: (history)
[personal profile] ryativna_otruta
https://assassins-cloak.dreamwidth.org/164699.html


Зі щоденника Дмитра Браженка (1911–1943), вчителя історії та географії, у 1941 р. – мешканця села Авдіївка тепер Новгород-Сіверського району Чернігівської області:

Цікавий був сю ніч подвиг одного підпившого німецького офіцера. Було щось біля 12 год. ночі, як роздався стук виспідком в двері сусіда, а потім опалком по вікнах. Двері не відчинилися. Тоді до слідкуючої хати і так чуть не по всьому кутку. Ось приходить до нас і чую як стару благає вийти з ним. Та вже говорить що вона стара і хвора. Правда обійшлося без буйства, бо стара сказала, що у другій хаті ночують пани (тобто німці). Ранком сміха того було. Оказується що пройшов пів кутка і не так нігде не пощастило задовольнити природні потреби. Розказують, що старих баб цілував і благав поспати з ними.

Сьогодні ходив на молотарку в гумно з 12 години через Авдієвку проходили германські часті на конях. І розмину немає.

Сьогодні хоронили Федора Чепурного. Чому його розстріляли? Говорять що прийшовши з армії він дето говорив що за свого брата Михаля положить сто голов. Якщо це правда то така вже твоя судьба. Германці очищають тил від опасних людей. Крім цього він то був і член партії. Потроху вибувають наші з строю. Добрячий був хлопчина.

Вечором на ночівлю остановилася в нас група германських солдат піхотинців. Безумовно походи томлять солдат. А втома через-мірна. Інші вже почувають болючу біль від мозолів на ногах. Нема нічого дивного. Не шутка пройти всю Україну при посиленому марші. Германці поспішають закінчити війну до зими. Осталося взяти Москву. Але очевидно війні до кінця ще далеко.

(Ірина Еткіна, “Понорницький край Чернігівщини на початку німецької окупації (за щоденником Дмитра Захаровича Браженка)”, Сіверянський літопис 2 (2013), с. 84)

Улыбнемся-100

Oct. 1st, 2025 11:56 pm
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Делал ремонт. Сходил к соседям снизу, спросил, Read more... )

Українці

Oct. 2nd, 2025 05:34 am
grammar_glamour: (grammar glamour stairs)
[personal profile] grammar_glamour
https://www.facebook.com/perelaz/posts/pfbid0YYukCFcaZQHqr1EtrwCazTUHceQATHtFEPfUddU1EiRSgz34EQ6zqwYMDmk3sngFl

Це — Лев Улесов.
Учора він йшов по подіумах у показах Prada, Dolce&Gabbana, Lacoste та Givenchy.
А вже сьогодні — йде у бій, щоб рятувати життя своїх побратимів як бойовий медик.
Подіуми світу він проміняв на окопи, дизайнерські костюми — на камуфляж, а блиск камер — на боротьбу за кожен подих наших Воїнів.

Орбан 2025

Oct. 2nd, 2025 01:55 am
ryativna_otruta: (poison bottle)
[personal profile] ryativna_otruta
Орбан - Зеленському: Припиніть нас переслідувати! --- https://censor.net/ua/n3576541

(І ВІЯЛОМ ЙОМУ ПО ПАЛЬЦЯХ, ВІЯЛОМ!)

* * *

Україну поділять на три частини - російську, демілітаризовану та західну, - Орбан
https://censor.net/ua/n3572815

Українці програли війну. Росія виграла цю війну, - Орбан
https://censor.net/ua/n3568360

Орбан про заліт угорських дронів: Це не має значення. Україна не є суверенною
https://censor.net/ua/n3576808



Поговорю з моїм другом Орбаном і він припинить купувати російську нафту, - Трамп
https://censor.net/ua/n3575772

Орбан відмовився припинити імпорт нафти і газу з Росії після розмови з Трампом
https://censor.net/n3576301

Орбан різко критикує ЄС: Брюссель готується до війни
https://censor.net/ua/n3576910


Угорщина не відмовиться від російської нафти та газу. РФ – наш гарант безпеки, - Орбан
https://censor.net/ua/n3576882
maxiwell: 08-2021 (pic#15120519)
[personal profile] maxiwell
Навіть коли в житті не відбувається нічого цікавого, все одно щось, та й відбувається... Бо життя не терпить порожнечі. Тож показую, що трапилось зі мною з кінця серпня по кінець вересня. Ну а оскільки обставини диктують багато чого, то це буде продовженням циклу "Замальовки воєнного часу".


1. Важко вибрати найцікавіше посеред безлічі подій, але я б відмітив зміну форми кадика; прийом ліків від бронхіту (медикаменти з величезними інструкціями), а згодом, повторний курс прийому заспокійливого та антидепресанта; пригоди з поклейкою захисної плівки на новий смартфон (так, я купив смартфон), а також відновлення випадково видалених файлів з роботою за весь місяць(!).

Однак було ще багато чого. Наприклад, 10-річчя кішки Аліси, похід до психіатра у дощовий день, болісне лікування зуба, завершення будівництва нежитлової будівлі в центрі міста та дивна метушня на майданчику біля колишньої міськради. Так що запрошую під врізку для детальнішого огляду моїх буднів.
Читати більше (+45 фото)... )

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

October 2025

S M T W T F S
   12 34
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 7th, 2025 12:16 am
Powered by Dreamwidth Studios