Фидуциарий

May. 14th, 2026 01:34 am
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Фидуциарий — это лицо, принявшее на себя обязательство действовать в интересах и от имени другого лица в конкретном вопросе, при обстоятельствах, порождающих отношения доверия.
Фидуциарный управляющий не должен использовать своё положение и доверие для личного обогащения за счёт принципала. Закон требует от такого управляющего проявлять высшую степень заботы и проявления доброй воли в содержании, развитии, приумножении и сохранении доверенных активов и прав, и возлагает на него убытки, полученные в результате фидуциарного управления, и штрафы за злоупотребление доверием принципала.

Акварельне

May. 14th, 2026 10:08 am
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Процес зі сливами йшов досить жвавенько, частково тому, що ранки стали світлішими і можна о 8 під ранкову каву трохи покайфувати перед робочим днем, частково тому що я поспішала закінчити на цьому тижні, бо завтра ми з чоловіком і Йоко вирушаємо у відпустку і я не хотіла залишати вдома недороблене.

Не все вийшло так як хотілось: нижні дві сливи по кольорам вийшли "підгнившими", бо я бездумно ляпнула жовту не туди, але вже маємо те що маємо. Також зелений вийшов занадто насичений, треба було той Hooker’s Green (дав же бог назву 😊) трохи жовтим підрозбавити. Також зрозуміла, що треба не жмотитись і докупити все ж таки пару пензлів з натуральним ворсом, бо після спроби дійшла висновку, що синтетика так багато пігменту як мені потрібно для цієї техніки, не набирає.


Ще одне фото )
fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Приветствую тех, кто всё ещё помнит меня.
Выдалась минутка снова что-то написать.
Я всё ещё хочу рассказать историю, связанную с атоллом Бикини, но, наверное, позже. Сейчас внутри совсем другое состояние. И хочется оставить здесь не события, а ощущения. Что-то живое. Что-то человеческое. Во мне жиыут мгновенные истории момееетов, сидя у моря вместе с ежиками, прогулка по городу сквозь уличных музыкантов, вид на море из маленького кафе, но оставлю это:

Не так давно я снова вернулся из другой реальности.
Я вернулси из Евроы. Из мира, где люди живут обычную жизнь. Планируют отпуска. Покупают билеты. Спорят о мелочах. Думают, какой ресторан выбрать вечером. Радуются выходным. Устают от работы, а потом отдыхают от неё.
И, наверное, именно этого мне сейчас хочется больше всего. Не денег. Не славы. Не каких-то великих вещей - ф обычной жизни, простых человеческих забот,тех мелочей, которые почему-то стали роскошью. Несколько дней назад я встретился со своим старым знакомым. В 2022 году мы вместе таскали мешки с песком, разгружали гуманитарные фуры, помогали волонтёрским штабам и почти не спали сутками. Тогда казалось, что все мы существуем внутри одной общей боли и одного общего движения вперёд. Пишем истотию, приближаем, живем чем-то общим.

Мы не виделись больше двух лет.
Он старше меня, творческий человек. Со временем наша связь просто растворилась где-то в жизни. Но недавно он снова написал мне.
Я отправил ему несколько своих интервью и видео — хотя бы чтобы объяснить, чем я живу сейчас. В ответ он прислал свои. Я смотрел их поздно вечером. Большой круизный лайнер. Тёплый свет палуб. Океан. Бокалы вина. Улыбающиеся люди. Португалия. Испания. Италия, Пальма де Майорка, . Видео с узких улиц, фотографии завтраков у моря, случайные счастливые кадры жизни, в которой человек просто живёт.
И пока мы разговаривали, я в молчал и слушал.
Он рассказывал про путешествие так легко, будто это что-то совершенно естественное. И это правильно. Люди ведь и должны жить именно так. Платить деньги за отдых. Смотреть на море. Не думать каждую секунду о плохом.
И я поймал себя на очень честном чувстве.
Зависти.
Не злой. Не чёрной.
Скорее тихой человеческой зависти к возможности жить нормально.
Потому что я тоже был в красивых странах за эти годы.
Только на моих фотографиях почти нет меня.
Есть море. Есть красивые улицы. Есть окна гостиниц, аэропорты, вечерние города, редкие чашки кофе где-то между дорогой и очередной задачей.
Но меня там почти нет.
Потому что я был там совсем не за этим. Не ради отдыха. Не ради воспоминаний. А как будто мимоходом, пытаясь урвать хотя бы несколько часов ощущения нормальной жизни перед возвращением обратно.
И в какой-то момент мне захотелось рассказать ему, что произошло со мной хотя бы за последние полгода.
Насколько изменилась моя жизнь. Насколько изменился я сам. Но я вдруг понял, что не смогу собрать всё это в связный рассказ. Слишком многое внутри уже не переводится в обычные слова.
И дело даже не в том, что человек напротив плохой. Нет. Я искренне рад, что у него есть эта жизнь. Что он может улыбаться на фотографиях и помнить поездки, а не бесконечные тревоги и телефонные звонки.
Просто мы уже живём в разных реальностях.
Наверное, сейчас мне больше всего не хватает не помощи и не советов.
А простого человеческого интереса ко мне самому:
К моим мыслям, страхам, сомнениям, тому, как я на самом деле держусь.
Особенно — к страху неопределённости будущего.
Хотя я сам постоянно повторяю одну и ту же фразу: опыт находится там, где страшно. И продолжаю идти дальше.
Иногда ощущая себя тем самым пингвином из мемов — нелепым, уставшим, но всё равно идущим куда-то вперёд.
Самое странное, что людей, желающих что-то рассказать именно мне, становится всё больше.
Выпить вместе. Поделиться переживаниями. Выговориться.
Потому что я умею слушать.
Наверное, слишком хорошо.
И от этого иногда становится тяжело дышать.
Сегодня утром я снова проснулся от телефонного звонка.
Очередная просьба «спасти» человека, которого поймали и пытаются заставили пойти в армию.
Потом ещё звонки.
Сообщения. Чужие страхи. Чужие проблемы. Чужая боль. Болезни.

И в какой-то момент я понял, что перед тем, как сесть писать этот текст, я больше полутора часов пытался объяснить человеку, как ему действовать дальше, куда обращаться и что вообще делать.
А своих разговоров у меня почти не осталось.
С каждым месяцем мне всё тяжелее открывать кому-то собственный сундук с мыслями и переживаниями.
Всё чаще я остаюсь один.
Всё реже звоню кому-то просто так.
Наверное, потому что рядом почти не осталось человека, которому можно позвонить ночью и просто помолчать рядом. Без объяснений. Без необходимости снова быть сильным.
Мне тоже хочется однажды стать человеком, которому есть что рассказать не только о тревогах, усталости и внутреннем выгорании.
Я умею говорить красиво. Умею держать лицо. Делал это в интервью, продолжаю делать каждый день.
Но это только внешняя часть меня.
А внутри остаётся искренность, которую сейчас просто некуда положить.
И, наверное, даже здесь я не готов до конца превратить её в электронные ряды слов.
В последнее время мне всё чаще не хватает самых простых вещей.
Тишины.
Нескольких минут без звонков.
Свечей вечером.
И моих котов, которые почему-то понимают больше многих людей.
Они молча садятся рядом, смотрят на меня своими глазами и просто остаются рядом.
И иногда мне кажется, что сейчас это и есть самая настоящая форма поддержки.
Потому что всё чаще хочется просто сидеть в тишине.
Смотреть на огонь свечи.
Гладить котов.
И хотя бы несколько минут ничего никому не объяснять
И, может быть, сейчас мне действительно нужно не так много.
Просто немного тишины.
Немного тепла.
И, может быть, когда-нибудь,
на моих фотографиях снова появлюсь я сам.
И кого-то рядом,
рядом с кем не нужно ничего объяснять.

Note translated in assistance with AI GPT

Greetings to those who still remember me.
I found a moment to write again.

I still want to tell a story connected to Bikini Atoll, but maybe later. Right now, there is a completely different state inside me. And I want to leave here not events, but sensations. Something alive. Something human.

Inside me live instant stories of moments — sitting by the sea with hedgehogs, walking through the city among street musicians, a view of the ocean from a small café… but I will leave all that for another time.

Not long ago, I returned again from another reality.
I returned from Europe. From a world where people live ordinary lives. Plan vacations. Buy tickets. Argue about small things. Think about which restaurant to choose in the evening. Enjoy weekends. Get tired from work, and then rest from it.

And maybe this is exactly what I want most right now. Not money. Not fame. Not anything “great” — but an ordinary life, simple human concerns, those small things that somehow became a luxury.

A few days ago I met an old acquaintance. In 2022 we were carrying sandbags together, unloading humanitarian trucks, helping volunteer centers, and barely sleeping for days. Back then it felt like we all existed inside one shared pain and one shared movement forward. Writing history, getting closer, living something collective.

We hadn’t seen each other for more than two years.
He is older than me, a creative person. Over time our connection simply dissolved somewhere in life. But recently he wrote to me again.

I sent him some of my interviews and videos — at least to explain what my life looks like now. In return, he sent me his.

I watched them late in the evening.
A large cruise ship. Warm deck lights. Ocean. Glasses of wine. Smiling people. Portugal. Spain. Italy. Palma de Mallorca. Videos from narrow streets, photos of breakfasts by the sea, random happy fragments of a life where a person is simply living.

And while we were talking, I was silent and listening.

He spoke about travel so easily, as if it was something completely natural. And it is right. People are supposed to live like that. Pay for vacations. Look at the sea. Not think every second about something bad.

And I caught myself in a very honest feeling.
Envy. Not angry. Not dark. More like a quiet human envy of the possibility of living normally.

Because I have also been in beautiful countries in these years.
But in my photos, there is almost no me.

There is the sea. Beautiful streets. Hotel windows, airports, evening cities, rare cups of coffee somewhere between one road and the next task.

But I am almost not there. Because I was not there for that. Not for rest. Not for memories. But as if passing through, trying to steal a few hours of normal life before going back again.

At some point I wanted to tell him what has happened to me at least over the last six months. How much my life has changed. How much I have changed myself.

But I suddenly realized I could not put it into a coherent story. Too much inside is no longer translatable into ordinary words. And it is not even that the person in front of me is bad. No. I am sincerely glad he has that life. That he can smile in photos and remember trips, not endless alarms and phone calls.

We just live in different realities now. Probably what I lack most right now is not help or advice.
But simple human interest in me as a person:
my thoughts, fears, doubts, how I am actually holding on.

Especially the fear of uncertainty about the future.
Although I keep repeating the same phrase: experience is found where it is scary. And I keep going.
Sometimes I feel like that penguin from memes — awkward, tired, but still walking somewhere forward.
The strange thing is that more and more people want to talk to me.
To drink together. To share their worries. To unload themselves.

Because I know how to listen.
Probably too well.
And sometimes it becomes hard to breathe because of it.
This morning I woke up again to a phone call.
Another request to “save” a person who was caught and being forced into the army.
Then more calls. Messages. Other people’s fears. Other people’s problems. Other people’s pain. Illnesses.
And at some point I realized that before sitting down to write this text, I had already spent more than an hour and a half explaining to someone what to do next, where to go, and how to act.
And I have almost no conversations of my own left.
With each month it becomes harder to open my own chest of thoughts and feelings to someone.
More and more often I remain alone.
Less and less I call someone just like that.

Probably because there is almost no one left nearby I can call at night and just stay silent with. Without explanations. Without the need to be strong again.

I also want, one day, to become a person who has something to talk about beyond anxiety, exhaustion, and burnout.

I can speak beautifully. I can keep my face steady. I did it in interviews, I still do it every day.
But that is only the outer part of me.
Inside remains honesty that currently has nowhere to be placed.
And maybe even here I am not ready to fully turn it into electronic lines of words.
Lately I miss the simplest things more and more.

Silence.
A few minutes without calls.
Candles in the evening.
And my cats, who somehow understand more than many people.

They sit next to me quietly, look at me, and just stay.
And sometimes it feels like this is the most real form of support.
Because more and more often I just want to sit in silence.
Watch a candle flame.
Pet the cats.
And for a few minutes not explain anything to anyone.
And maybe I really do not need much right now.

Just a little silence.
A little warmth.
And maybe, someday,
I will appear in my own photos again.
And someone next to me,
next to whom nothing needs to be explained.

chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Сайт, где можно посотреть ранжирование в продуктах того или иного полезного вещества или пищевого компонента.
Например, по холину. Наиболее распространенными источниками холина в продуктах питания являются жирорастворимые фосфолипиды, а также водорастворимые соединения: фосфохолин, глицерофосфохолин и свободный холин.
Холин незаменим, он - жизненно важное полезное вещество: для работы печени, развития мозга, мышечной активности и обмена веществ. Наш организм сам вырабатывает его в небольших количествах в печени, но основную его часть необходимо получать с пищей (яйца, печень, рыба, мясо, плоды, семена) чтобы избежать дефицита, который может привести к повреждению печени (и не только). Организму необходим холин для синтеза фосфатидилхолина и сфингомиелина — двух основных фосфолипидов, жизненно важных для клеточных мембран. Так же из холина получается ацетилхолин- нейротрансмиттер, и он участвует в метилировании (часть обмена веществ и регуляции активности генома). Рекомендуемая суточная норма потребления для взрослых- 425–550 мг.

О жилье

May. 12th, 2026 10:05 pm
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
According to Armstrong Economics, the 2026 US housing market is weakening due to "affordability exhaustion" and economic pressure, not toxic leverage. Record-high prices ($417,700 median) combined with high financing costs (approx. 6% rates) have trapped inventory, as sellers won't abandon 2–3% mortgages.Read more... )
grammar_glamour: (grammar glamour stairs)
[personal profile] grammar_glamour
Тетяна Шевчук, 24 липня 2003 року

Зі щоденника Тетяни Шевчук (1954 р.н.), випускниці філологічного факультету Київського університету, яка у 2003 р. працювала доглядальницею в Італії:


Ми вже сьомий день як в селі, в Антоньєти, дочки моєї бабці, бо в нашій хатині в Фрозіноне роблять ремонт. Боже мій, і тут, як в Марії, матері приходиться несолодко. По-перше, кімнату для Вйоланти, якій 90 років, виділили на другому поверсі.

Я так зрозуміла, що чоловік і син Антоньєти були категорично проти, щоб бабуся жила в них аж (!) цілий тиждень. І тільки дякуючи молодій невістці Джаніні, дружині другого сина, стареньку погодились взяти. Джаніні дуже добра і запропонувала для бабусі одну з їхніх кімнат, а живуть вони на другому поверсі. Тож доводиться підніматися і спускатися наниз по кілька разів на день і витрачати на це щоразу 10 хвилин, а то й більше, бо Вйоланта в свої роки з великими труднощами ходить по сходах, вже дуже слабка.

По-друге, невже їм жаль для своєї матері шматка хліба? Я прямо страждаю, дивлячись на це все. Ну, в Марії були якісь там свої принципи щодо харчування старих, а в Антоньєти ніби ж ніяких принципів немає, а все те саме. От сьогодні питає мене, чи я їм печінку. Матері ніколи нічого не питає, ніби її не існує. Вважається, що вона їсть все, що приготують, хоч це зовсім не так: має свої смаки, як всі люд, і я намагаюсь готувати те, що їй подобається. Я сказала, що в їжі неперебірлива і печінку люблю. «Ой, – бідкається, – а для Луки (сина) зараз приготую м’ясо, бо він печінки не їсть». Сіли обідати. З’їли щоденні макарони, тоді друге – смажена печінка і салат. Вйоланта відмовляється від печінки, я зрозуміла, що вона її ніколи не любила і не їла. А Антоньєта каже до матері: «Їж, їж, це – м’ясо!», ніби насміхається. Але Вйоланта до тої печінки і не доторкнулася. І що ви думаєте? Дочка дала їй м’яса? А дзуськи. Прийшов Лука (він трохи спізнився), преспокійно з’їв своє м’ясо, величезну тарілку, а старенька сидить тут же за столом і намагається не дивитись. На макаронах її обід і закінчився. А Антоньєта ж тримає величезне хазяйство: бички, кози, віці, кролі, кури, індики, і майже щодня щось ріжуть. Крім того, Андреа (він, будучи опікуном матері, розпоряджається її грішми) дав сестрі на наше харчування на тиждень 50 євро...

А що вже говорити про бідолашних котів і собак. Які вони завжди голодні. Такі худі і нещасні, що я не можу на них дивитись. А як коти бояться людей. І це не тільки в цій сім’ї, всюди в Італії вуличні коти – істоти зовсім дикі, які ближче двох метрів до себе не підпускають. Ніхто ніколи тут кота не погладив, а щоб на руки взяти – це щось таке, як з фільму жахів. Так панічно італійці бояться заразитись і не дай бог захворіти. І ще й їх тотальне невігластво: я чула вже від двох осіб, що дихання кота отруйне!

Ось чому тут немає бродячих котів і собак. Вони просто не виживають, гинуть від голоду, бо ніхто їм нічого не дає, ні крихітки. І головне, що викидають, а не дадуть. Щоб не принаджувати, кажуть. А як же він принадиться, той кіт?.. він просто живе в дворі і все. В Алатрі я завжди крадькома збирала з тарілок курячі кісточки і залишки їжі, щоб не викидати їх в сміття, і потім, також крадькома виносила тваринам. Моя хазяйка, якби це взнала, мене, певно, одразу б звільнила, так боялась принадити якусь кішку. І це при тому, що ми жили на четвертому поверсі, а в дворі цього 8-квартирного будинку жила одна нещасна кішка... Я дуже жалію тварин і з задоволенням би працювала в притулку для бездомних собак чи кішок. Але в нашому районі, як я взнала, є лише один такий, в якомусь далекому селі, і він приватний. Звичайно, є і тут добрі люди, що люблять тварин, але боюсь, що не дуже багато.


(Тетяна Шевчук, Сім вітрів Італії. Сім років еміграції. Щоденник (Київ: ДП «Видавничий дім “Персонал”», 2015, с. 126–128)


https://assassins-cloak.dreamwidth.org/146841.html
grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
Громадянку України утримують у СІЗО Краснодара після таємного вивезення з Абхазії

Російський суд продовжив термін тримання під вартою 42-річній громадянці України, кримській татарці Діані Гаврилюк (Абдурашитовій), яку російська влада звинувачує у "державній зраді".

6 травня відбулося чергове засідання суду, який ухвалив рішення залишити жінку під вартою до 17 серпня 2026 року.
Наразі вона перебуває у СІЗО-1 міста Краснодар.
Про це повідомив її чоловік Андрій Гаврилюк.

Після затримання у 2025 році суд у Сочі призначив Діані 14 діб адміністративного арешту за нібито "непокору прикордонникам" і відмову розблокувати телефон. Після завершення строку російські силовики заявили родині, що вона нібито звільнена, але згодом з’ясувалося, що жінку таємно вивезли до Абхазії. Там її утримували у спецблоці ФСБ без зв’язку з родиною і без медичної допомоги після операції.


Пізніше Діану перевезли до СІЗО №2 у Борисоглібську Воронезької області, де під час допитів до неї застосовували тортури.


У березні 2026 року її етапували до Краснодара, де відкрили кримінальну справу за статтею про "державну зраду".
Обвинувачення базується на переказі у 3000 російських рублів, який, за версією слідства, вона зробила на підтримку Збройних сил України.

За інформацією Кримськотатарського Ресурсного Центру, Діана Гаврилюк має дві вищі освіти, працювала інженером-землевпорядником у Криму, а з 2012 року проживала у Києві. З початком повномасштабного вторгнення її родина переїхала до Ірландії

https://censor.net/ua/n4002497

без теми

May. 7th, 2026 09:25 pm
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Післязавтра 9-те травня. У зв'язку з цим не можу не процитувати прочитане у Чепіноги: "Москва накрилась. Але, нажаль, поки що не пиздою, а сіткою"...
maxiwell: 08-2021 (pic#15120519)
[personal profile] maxiwell
Добові сухпайки для оглядів, нажаль, вичерпались. Причому настільки, що нещодавно продегустований військовий канадський сухпай виявився добовим. Тому цього разу довелось вже цілеспрямовано купити разовий сухпай. А щоб дегустація не вийшла занадто короткою, вирішив зробити порівняльну дегустацію, оглянувши одразу два сухпайки. Заодно, цим започатковую новий формат подвійних дегустацій.

На перший порівняльний огляд взяв разові сухпайки США: військовий MRE (без назви) та цивільний вегетаріанський Sopakco Sure-Pak (неофіційна назва). Як бачимо, вийшли цікаві протилежності — військовий і цивільний, звичайний і вегетаріанський. Крім того, ці індивідуальні раціони харчування не куштував тільки лінивий, тож, вважаю, настала і моя черга познайомитись з ними.


1. Разові сухпайки США: військовий MRE (меню №1) і цивільний Sopakco Sure-Pak (меню №11, вегетаріанське). Вони розраховані на один прийом їжі. Енергетична цінність MRE становить 1165 ккал, а Sopakco — 1030 ккал. (і це я дізнався лише у процесі дегустації). У військовому наборі основна страва — чилі з квасолею. У цивільному — овочева лазанья.

Щодо ціни, військовий сухпай з доставкою обійшовся у 752 грн., а цивільний — 548 грн. (хоча продають і дорожче, за 850 грн.). Тож сукупна вартість склала 1300 грн. Однак огляд був того вартий, бо він вийшов дуже цікавим і смачним.
Читати більше (+60 фото)... )
ryativna_otruta: (poison bottle)
[personal profile] ryativna_otruta
Тігіпко став позаштатним радником Буданова
Віцепрем'єр-міністр часів Януковича Сергій Тігіпко став позаштатним радником глави Офісу Президента Кирила Буданова
https://censor.net/ua/n4001802


Суд виправдав нардепа від "Батьківщини" Ніколаєнка у справі смертельної ДТП
https://censor.net/ua/n4001834


*


"Всіх на Покровськ": нові "плівки Мідаса" розкрили плани оточення влади розправитися із детективами НАБУ
https://censor.net/ua/v4001799


НАБУ все надо отправить на фронт: розмова фігурантів "Міндічгейту" Цукермана та Фурсенка
https://censor.net/ua/n4001540

про Тіре

May. 6th, 2026 06:58 pm
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Хочу підбити підсумки квітня. Він вийшов дуже домашній, але насичений. Спочатку був Великдень — один день я провела на кухні, готуючи, інший — приймала гостей. Ледь оговталась, як одразу день народження чоловіка — і знову той самий сценарій вихідного дня: готування, стіл, гості 🙂

Тому на треті вихідні ми вже твердо вирішили: ніяких домашніх посиденьок. І особливо — ніякого готування 🙂 Поїхали у Тіре — містечко недалеко від Ізміра. Тут невеликий потічок зробили у вигляді каскадів: вода стікає сходинками, утворює маленькі водоспади і зелені “басейни”. Все в тіні дерев, багато зелені, і навіть у спеку відчувається прохолода.
Цікаво, що це не дикий водоспад. Колись тут було звичайне джерело, а потім територію облаштували: зробили кам’яні рівні, доріжки, містки і додали кафе поруч. Вийшло щось середнє між природою і парком.
Можна просто пройтись, зробити фото або сісти в кафе біля води.



Далі багато фоток )
ryativna_otruta: (apple)
[personal profile] ryativna_otruta
Увечері вівторка, 5 травня, у Маріїнському парку в Києві кілька сотень людей вийшли на мітинг проти нового Цивільного кодексу, який Верховна Рада підтримала в першому читанні.

Учасники вимагають, щоб проєкт Цивільного кодексу доопрацювали перед ухваленням у другому читанні, щоб він не містив норм, які можуть дискримінувати людей.

Люди скандують "Ганьба" і тримають в руках плакати "Дерибан землі — це теж частина доброзвичайності", "Закон без мене проти мене", "Диявол носить 15150", "Пане Стефанчук, а ви достатньо доброзвичайний?", "Розлучення – не привілей", "800 сторінок крінжі", "ЛГБТ-військові гинуть за оце?" та інші.

Подібні акції найближчими днями мають пройти ще у Харкові, Львові, Вінниці, Івано-Франківську, Чернівцях та Одесі.


Обʼєднання "Голка" писало, що метою нового проєкту є легалізація незаконно відчуженого державного та комунального майна. Зокрема, мова про ліси, узбережжя, археологічні пам’ятки та об’єкти культурної спадщини


https://censor.net/ua/p4001684
ryativna_otruta: (poison bottle)
[personal profile] ryativna_otruta
Народному депутату Олександру Дубінському повідомили про нову підозру у державній зраді
https://censor.net/ua/v4001625

Тищенка примусово доставлять на наступне засідання суду
Щодо нардепа Миколи Тищенко наказали застосувати примусовий привід, оскільки він ігнорував попередні засідання суду
https://censor.net/ua/n4001633

6 травня, wikipedia

May. 6th, 2026 10:42 am
ryativna_otruta: (apple)
[personal profile] ryativna_otruta
6 травня

Україна: День піхоти

Події

1686 — Московія і Річ Посполита уклали «Вічний мир», за яким Гетьманщина була поділена між Московським царством і Річчю Посполитою, а частина центральних земель повинна була стати безлюдною.

1840 — Англія випустила свою першу поштову марку, однопенсову Королеву Вікторію («Чорний пенні»).
1889 — У Парижі завершено будівництво Ейфелевої вежі.

1920 — Завершився Перший зимовий похід Армії УНР, за час якого армія пройшла 2500 км, воюючи проти білих і червоних, попри хвороби і холод, вистояла і вдало виконала завдання.

1937 — У штаті Нью-Джерсі (США) при приземленні вибухнув найбільший у світі німецький трансатлантичний цепелін-велетень дирижабль LZ 129 «Гінденбург», через що загинуло 35 людей (13 пасажирів та 22 особи обслуги). Ця подія поклала кінець епосі дирижаблів. Цепелін мав розмір понад 240 метрів завдовжки та важив 242 тонни.

1944 — Британці випустили із в'язниці Магатму Ґанді.

1990 — Відкрито державний кордон між Молдовою та Румунією.
1992 — Прийнято конституцію республіки Крим.
1994 — Урочисто відкрито тунель під Ла-Маншем між Францією й Великою Британією — Євротунель.

2023 — Коронація Чарльза ІІІ та королеви-консорта Камілли


Народились 6 травня

1758 — Максиміліан Робесп'єр, французький адвокат, лідер і жертва французької революції, ідеолог терору.

1856 — Зиґмунд Фрейд, австрійський лікар-психіатр, психолог, основоположник психоаналізу.

1864 — Кирило Трильовський, український громадсько-політичний діяч, основоположник і один із засновників Української радикальної партії, засновник «Січей», голова Бойової управи УСС, член Національної Ради ЗУНР.
1891 — Юрко Тютюнник, український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, один з ініціаторів та керівників Зимових походів УНР.

1902 — Олександра Деревська, мати-героїня України, усиновила 48 дітей.

1943 — Мамія Аласанія, грузинський військовик, учасник абхазької війни. Національний герой Грузії.
1961 — Джордж Клуні, американський актор, режисер, продюсер та сценарист.
1972 — Журавель Юрій Григорович, український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту От Вінта!, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.


Померли

1641 — Яків Острянин, козацький гетьман, керівник повстання проти Польщі.
1859 — Александер фон Гумбольдт, німецький вчений-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог, мандрівник, молодший брат вченого Вільгельма фон Гумбольдта. Основоположник географії рослин.
1919 — Френк Баум, американський дитячий письменник, автор серії казок про країну Оз.
1949 — Євген Храпливий, громадський діяч, агроном і кооператор, ідеолог і практик суспільної агрономії в Галичині.
1952 — Марія Монтессорі, італійський лікар, педагог.
1992 — Марлен Дітріх, німецько-американська кінозірка.

1998 — Платон Білецький, український мистецтвознавець і художник. Автор книжок «Українське мистецтво XVII—XVIII ст.» (1963), «Український портретний живопис XVII—XVIII ст.» (1981).

Очаг

May. 6th, 2026 12:59 am
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Вспышка хантавируса (со смертями) на круизном лайнере из ЮА.
Вроде бы есть передача от человека к человеку.
Хантавируса на лайнере быть не должно бы, это не норо и не рота,и  не какой то возбудитель ОРЗ. Однако сами по себе условия на лайнере, могут быть хорошими для адаптации хантавируса к человеку.
А это не тот вирус которого хотелось бы получить в копилку.
Конечно, ВОЗ уверяет, что шансы заразиться и заболеть (у остальных на лайнере) -малы.
Я думаю, шансы того что на круизном лайнере кто-то мог заболеть и умереть от хантавируса ( а тем более- кластер)- тоже очень маленькие.
Однако, это произошло.
gatta_bianka: (я)
[personal profile] gatta_bianka
Когда вместо храма знаний – вокзальный шарварок
Еще раз вернусь к информации, что в этом году предмет «химия» для проходжения НМТ избрали только 0,8% его участников.
Поднял свои архивы. И могу сообщить, что в 2008 году химию для сдачи ВНО избрали около 6% участников. Если сравнить с сегодняшним показателем – падение в 7–8 раз. И это при том, что в 2008 г. тест был более сложным, с большим количеством задач нескольких типов, проводился отдельно от других предметов. И в 2008 г. о STEM-образовании еще никто не слышал…
То есть, вряд ли проблема в сложности сегодняшних тестов, как пишут некоторые комментаторы к моему предыдущему эссе. И не потому, что многие учащиеся «не хотят учиться»
Причина иная. Соискатели общего среднего образования просто играют по правилам, установленным нынешней системой украинского школьного образования. А они таковы: главное компетенции, а не знания; сложные знания – это перегрузка; учись – играя; не рискуй – выбирай проще; думай не о знаниях, а об оценке: бал или «мечтание». Правда, мало кто задумывается над тем, что без глубоких и крепких знаний работающих компетентностей не будет.
Поэтому в этой системе химия как сложный предмет - это риск. Физика – тоже риск. И математика была бы среди них, если бы не обязательность ее экзамена.
Между прочим, недавно спросил учителей математики, используют ли они в работе с учениками сборник задач по математике авторства М. Сканави. Это сборник с достаточно сложными задачами по математике, широко используемый в советских школах и в первые десятилетия школы независимой Украины. Он переведен на несколько европейских языков и работает в хороших учебных заведениях Европы. Понял, что для многих учителей младшего возраста вопрос был риторическим, для некоторых он из сферы «Поле чудес», а для более старших – ностальгическим. «Вы о Сканави, а подавляющее большинство восьмиклассников таблицу умножения плохо знают», – горько заметил один из них.
И это касается не только «точных» наук.
Как думаете, почему из школьной украинской литературы забрали изучение таких произведений, как «Боярыня» Леси Украинки, «Земля» Ольги Кобылянской, «Осада Буши» Михаила Старицкого, «Крестные тропы» Ивана Франко и ряд других?
Потому что эти тексты сложны для понимания. Их сложность в том, что они заставляют думать об Украине и ее государственности, о гражданской позиции и ответственности. Так что не лучше дать возможность ученикам изучать стишки о бурундуках, которые бурундукируются… Это уже не сложно, а весело…
Read more... )
Ігор Лікарчук
https://www.facebook.com/share/p/1NjhdXRjeE/
ryativna_otruta: (poison bottle)
[personal profile] ryativna_otruta
Фигуранты "Миндичгейта" также обсуждают наблюдение со стороны НАБУ. Цукерман рассказывает об этом Фурсенко (фигурирует в записях НАБУ как "Рёшик").

Фурсенко предлагает пролоббировать, чтобы половину правоохранителей отправили на фронт.
Цукерман поддерживает, чтобы все сотрудников НАБУ отправили на передовую

https://censor.net/ru/n4001540

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

May 2026

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 14th, 2026 11:19 am
Powered by Dreamwidth Studios