fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Приветствую всех моих читателей. С нетерпением ждал возможности оставить ещё одну запись, историю.
Сейчас у меня, к сожалению, стало намного меньше времени. Но стало больше моря — свободного, неконтролируемого.

Если коротко, то уже около месяца я не читал новостей. Совсем. И знаете — ничего не изменилось: война продолжается.
Я каждый день вижу порт, торговые суда, и, может быть, именно этому посвящу эту старую историю, совсем не относящуюся ко лжи вокруг и всей ситуации. Просто воспоминания из прошлого.

Дело было одной осенью в городе Новороссийск. Летняя жара начала спадать, и уже ощущалось появление ветров «бора». До этого, когда я был там в прошлый раз, мой практикант праздновал своё 18-летие. Забавный малый, только начинал понимать, что да как. Имя ему было «Вовка Питерский», хотя сам он был из Молдавии, жил в Одессе, а под страхом, что его могут забрать в армию, переехал в Петербург (я знаю, что сейчас он уже не живёт в той проклятой стране).

Отпраздновал он тогда хорошо — «домой» его принесли на руках начальники, с расцарапанной мордой и в полной отключке. Как показало потом «следствие», Володя впервые попал в стриптиз-клуб. Вернее, не сам пошёл — коллеги отвели. По словам очевидцев, восторг был невероятный: и цена, и отношение к нему в заведении.
Самым смешным были царапины на лице — после очередного «приватного танца» он вышел из клуба и попытался сорвать розы с клумбы (моя школа, этому я его научил, но не говорил, что этого никто не ценит))). Там, собственно, и упал лицом в розовый куст.

Спустя несколько месяцев мы снова оказались там. В этот раз Володька сказал, что никуда не пойдёт, да и у меня не было особого настроения. Но была возможность выйти, перевести дух.
Мой Капитан был молод и весел — сошлись на том, что пойдём на небольшой шопинг, ибо моему внешнему виду нужен апгрейд. Мол, мой чёрный пиджак, джинсы, рубашка — всё траурное, а нужен такой пиджак, чтобы смотришь — и сразу улыбаться! Я был не против. Характерно, что сам он был в своём бирюзовом свадебном пиджаке.

Наступила ночь. Я задержался на вахте, подменял коллегу, у которого в городе оказалась одноклассница. Дело житейское. К двум ночи я освободился и уже собирался лечь спать, как вдруг звонит спутниковый телефон:

— Аллёёё! Это хто? Ааа… Ты где?
— А куда вы звоните, тут я. Куда мне идти?
— А мы в Пальто! (голос пьяный в хлам и очень весёлый)
— Сан Саныч, я рад, что вы купили пальто, я пойду спать.
— А вот и нет! Пальто — это клуб! Отличное место, давай сюда, все тебя ждут!

И да… Я пошёл собираться.

Ни о каком Uber там речи быть не могло — только местные такси. Я вышел к ларьку и попросил вызвать машину в этот самый «Пальто».
Приехала чёрная, убитая жизнью BMW (я до последнего ждал Lada). Доехал вовремя, прямо ко входу.
Четверо моих коллег уже почти дрались с местными «галустянами» (кавказскими парнями).
Мой выход из BMW был эпичен — особенно когда меня заметил Капитан и на всю улицу заорал:

— Ну всё, ребята, кабзда вам! — и указал на меня.

Галустяны улыбнулись, но конфликт только набирал обороты. Решалось, где мы будем «выяснять отношения». (Хорошо ещё, что мои коллеги не сказали, что мы украинцы. Хотя акцент их сильно выдавал — но в таком состоянии никто уже не разбирался.)

В итоге конфликт закончился миром. Не прошло и двадцати минут, как мы уже сидели все вместе за одним столом. Инженер Игорь даже целовался с одним из галустянов.
Вечер перестал быть томным, а мне хотелось чего-то другого — потанцевать, повеселиться и ни о чём не думать.

Практикант Володя был с нами, но не пил — боялся повторения. А мне как раз нужен был второй пилот, который мог бы не только стоять на ногах, но и ходить, и иногда мне поддакивать.

Пара горячих шотов — и команда от меня: «Володя, на танцпол».
В этот момент меня перехватывает Капитан, тянет к барной стойке и просит «посидеть по-мужски».
Чтобы вы понимали, «по-мужски» у него выглядело так: ведёрко для льда было, но льда в нём не было — там был виски. Он просто не хотел менять стакан.

Поговорил я с ним и пошёл искать Володю.
Тот стоял в углу и смотрел… на пиджачок.

— Володя, не смотри — действуй.

Через полчаса мы уже сидели с какими-то девушками за столом. Разговаривать было невозможно из-за музыки, поэтому мы просто пили.

Время близилось к утру. Последним заказом по их желанию были по два стакана колы с коньяком. Очень странное сочетание.
Для себя и Володи у нас были лонги и пара классических коктейлей — в сумме восемь стаканов.
Заказ принесли очень быстро и объявили:

— Мы закрываемся. У вас 5 минут.

Сомнительные девушки сказали, что подождут нас на выходе. Мы расплатились, и я попросил официанта вынести напитки на улицу.

— Нет, только в помещении.
Ну ладно — не пропадать же добру. Я начал с коньяков. Когда залпом их выпил, подошёл охранник и сказал, что дарит остальные четыре стакана. Можно забрать так, только чтобы я ушёл. Хозяин — барин.

Слабо помню, как так вышло, что стаканы со мной не вернулись, но точно помню, что я жёстко продинамил местных барышень.
На часах почти пять — можно бы уже ехать обратно… но нет.

Появился Игорь — еле стоящий на ногах, но с каким-то сосудом в руках.
Володя стоял рядом и уверял, что поможет мне вернуться обратно. Но я же сам себе хозяин. Все мы тут на ровне.
И пошли мы ещё куда-то, а потом ещё куда-то. И вдруг я решил попробовать то, чего никогда не делал:

— А погнали в сауну. Как раз часик — и домой!

Игорь обнял меня и побежал искать такси. Володя пытался отговорить — безуспешно.

По дороге мы, кажется, уговорили волшебно появившуюся бутылку — не помню чего. И не помню как, но нас привезли к каким-то хрущёвкам, где в подвале была сауна. Мне было весело, и я совершенно не обратил внимания на отсутствие эстетики — до тех пор, пока из подвала не вышла бабушка-уборщица и не сказала:

— Подождите минут 20, там прошлые гости немного… накакали. Пока нельзя.

Не столько слова бабушки, сколько её вид отрезвил меня. Было решено возвращаться. Тем более мне надо было на работу.
Игорь был печален, но знал, что на этом мы не закончим.

По дороге возникло финальное препятствие: две женские фигуры в красных пальто на обочине дороги. Мы как раз почти приехали.
Игорь выскочил из машины, подбежал к ним и радостно спросил:

— Девушки, а почём любовь?

Фраза стала крылатой — лично для меня.
Игорю хотелось продолжения праздника. Тут ему уже и сауну нарисовали, и всё остальное. Но я уже не мог быть с ним.
Расплатившись с таксистом, я пошёл прощаться.
Игорь пытался удержать меня как мог, но у него был Володя.

Самое смешное в этой истории — именно их диалог:

— Игорь, а шо мы будем делать?
— Ну я-то знаю, шо я буду делать. А ты оставайся — посмотришь и поучишься.

На этом я сказал:

— Володя, ты уже взрослый. Думай своей головой. А я пошёл. За работу не думай — прикрою.

Минут через пятнадцать, уже по промзоне, он меня догнал. И обиженно заявил, что я его «кинул», как мог оставить его с Игорем. Но остался он сам — и ситуация, думаю, его многому научила.

Продолжение этой истории могло бы включать множество забавных эпизодов, связанных с работой.
Мне просто захотелось оставить это здесь.

Note translated in assistance with AI.

Hello to all my readers. I’ve been looking forward to leaving another entry, another story.
Unfortunately, I have much less time now. But I have more of the sea — free, uncontrolled.

In short, I haven’t read the news for almost a month. Not at all. And you know what? Nothing has changed: the war goes on.
I see the port every day, cargo ships, and maybe that’s why I’m dedicating this old story to the sea — a story that has nothing to do with the lies around us and with the whole situation. Just memories from the past.

It happened one autumn in the city of Novorossiysk. The summer heat had begun to fade, and the first “bora” winds were starting to show themselves.
The previous time I had been there, my trainee celebrated his 18th birthday. A funny guy, only beginning to understand how things work. His name was “Vovka Piterskiy”, although he was from Moldova, lived in Odesa, and then moved to Saint Petersburg out of fear that he might suddenly be drafted (I know he no longer lives in that cursed country).

He celebrated well — the bosses carried him “home” in their arms, scratched face, completely knocked out. As the “investigation” showed, it was his first time in a strip club. Or rather, he didn’t go — he was taken there by my colleagues. According to witnesses, the excitement was incredible: the prices, the attention he got there.
The funniest part was the scratches: after a private dance he walked out, tried to pick roses from a flowerbed (my influence — I taught him that trick, but didn’t warn him that nobody actually appreciates it))) and fell face-first into the rose bushes.

A few months later we ended up there again. This time, Vovka refused to go out, and I wasn’t in the mood either. But we had a chance to step outside and breathe for a bit.
My Captain was young and cheerful. We agreed on a small shopping trip because, apparently, my appearance needed an upgrade. My black jacket, jeans, and shirt were too “funeral”, he said, and I needed a jacket that would make people smile just by looking at it. I didn’t mind. He himself was wearing his turquoise wedding jacket.

Night came. I stayed longer on watch, covering for a colleague whose school friend was in town. Life happens.
Around 2 a.m. I was finally free and heading to bed when the satellite phone rang:

— Hellooo! Who’s this? Aaaah… Where are you?
— Where are you calling? I’m here. Where should I go?
— We’re at Palto! (voice completely drunk and very excited)
— San Sanych, I’m glad you bought a coat, I’m going to sleep.
— No-no-no! “Palto” is a club! Great place, come here, everyone’s waiting for you!

…And yes, I started getting dressed.

No Uber there — only local taxis. I walked to a kiosk and asked them to call a car to “Palto”.
A black, life-beaten BMW arrived (I was expecting a Lada to the very end). I arrived right on time, straight to the entrance.
Four of my colleagues were already on the verge of fighting with some local “Galustyans” (Caucasian guys).

My exit from the BMW was epic — especially when the Captain saw me and shouted across the whole street:

— Well, that’s it guys, you’re done! — pointing at me.

The Galustyans smiled, but the conflict kept growing. We were deciding where to “settle” things. (Good thing the guys didn’t mention that we were Ukrainians. Their accent gave them away, but no one in that state cared.)

In the end, the fight dissolved. Within twenty minutes we were all sitting together at one table. Engineer Igor was even kissing one of the Galustyans.
The night was no longer boring, but I wanted something else — to dance, to have fun, to stop thinking.

Trainee Vovka was with us, sober this time — afraid of repeating his previous fate. But he was perfect as my second pilot: able to stand, walk, and occasionally agree with me.

A couple of hot shots — and my command: “Vovka, to the dance floor.”
At that moment the Captain grabbed me, pulled me to the bar, and asked to “sit like real men”.
For him, “real men” meant this: there was an ice bucket, but no ice — it was filled with whiskey. He simply didn’t want to change the glass.

After talking a bit, I went to find Vovka.
He stood in the corner staring… at a jacket.

— Vovka, don’t look — act.

Thirty minutes later we were sitting with some girls at a table. Talking was impossible because of the music, so we drank.

Morning was approaching. Their final request was two glasses of cola with cognac each — very strange.
For myself and Vovka we ordered long drinks and a couple of classics — eight glasses in total.

The drinks arrived fast, and the waiter announced:

— We’re closing. You have 5 minutes.

The questionable girls said they’d wait for us outside. We paid, and I asked the waiter to bring the glasses out with us.

— No, only inside.
Well, fine — can’t let the drinks go to waste. I started with the cognacs. After downing them, a security guard approached and said he’d gift us the remaining four glasses, just so I’d leave. His bar — his rules.

I barely remember how the glasses didn't leave with me, but I clearly remember ditching those suspicious girls.
It was nearly five. Time to go back… but of course not.

Igor appeared — barely standing but holding some kind of vessel.
Vovka stood next to him assuring me he’d help me get back. But I’m my own master, we’re all equals here.
We wandered somewhere, then somewhere else, and suddenly I decided to try something I had never done:

— Let’s go to a sauna! One hour — and home!

Igor hugged me and ran to find a taxi. Vovka tried to stop us — useless.

Somewhere on the road we finished a magically appearing bottle — I don’t remember what.
We arrived at some Khrushchyovkas, where a sauna was in the basement. I didn’t pay attention to the aesthetics — until a grandmother/cleaner came out and said:

— Wait twenty minutes, the previous guests… made a bit of a mess. You can’t enter yet.

Not even her words, but her look sobered me up.
Decision made — we go back. I had work anyway.
Igor was sad but knew the night wasn’t over for him.

On the way back there was one final obstacle: two women in red coats by the roadside.
We stopped. Igor jumped out, ran to them and loudly asked:

— Ladies, how much is love?

The phrase became legendary — for me, at least.
Igor wanted to continue the celebration. He was being offered saunas again and everything else. But I couldn’t stay.

We paid the driver, and I went to say goodbye.
Igor tried to stop me, but he still had Vovka.

The funniest part of the whole story was their dialogue:

— Igor, what are we going to do?
— Well I know what I’m going to do. And you stay here — watch and learn.

I said:

— Vovka, you’re an adult. Use your own head. I’m leaving. Don’t worry about work — I’ll cover for you.

Fifteen minutes later, somewhere in the industrial zone, he caught up with me — very offended, asking how I could abandon him with Igor.
But he stayed of his own free will — and I think the situation taught him something.

I could describe many more episodes connected to this story — many truly funny ones, tied to work.
I just wanted to leave this one here.
limurk: (Default)
[personal profile] limurk
 
Начало декабря ступило в обыденную жизнь Лис внезапным, почти Муми-папским везением. Словно долгожданный гость, прибывший на лодке после осенних штормов, владельцам кондитерской пришло лаконичное письмо из ведомства по делам иностранных граждан/ок, из того самого, которое, казалось, управляется одержимым каталогизацией чужих бед чудовищем. Разумеется, никаких подписи и печати, герба или ссылок на официальные документы, — две сухие, безличные строчки, подтверждающие, что вид на жительство Лис действителен и работать ей разрешено. Лис мысленно усмехнулась: собственники Patisserie | Chocolaterie | Broterie не поверили официальным текстам Бундестага, но обезличенный e-mail из Ausländerbehörde, прилетевший, как одинокий, сбившийся с курса Хаттифаттенер, их полностью убедил. Вечером 1 декабря они сообщили женщине о готовности подписать контракт.

Иронично: обретение сладостной свободы предполагало прохождение последнего круга ада... точнее, шести кругов — шести недель в супермаркете.

Со 2 по 5 декабря Лис работала с шести утра до часу дня, но настоящим апогеем пытки была суббота, 6 декабря, когда ей предстояло восемь с половиной часов таскать ящики с овощами. После утренних смен, несмотря на возможность рано уйти домой, Лис ощущала себя выжатым Лимон-троллем после приступа лихорадки. С неё сходили не семь, семьдесят семь потов... чувствовала она себя при этом настолько грязной и уставшей... у Филифьонки случилась бы истерика при виде её наряда: обувь и одежда выглядели так, словно Лис месяц ночевала под мостом, спасаясь от Морры в одной и той же потрёпанной твидовой юбке.

Самое парадоксальное заключалось в том, что во второй половине дня женщина не могла делать ровным счётом ничего — только безвольно лежала, закутавшись в самосожаление, как в одеяло после наводнения.

Тем не менее, желание подписать договор как можно скорее и вырваться из порочного круга картофеля и кольраби было сильнее. Поэтому в четверг, после смены, Лис приняла душ, тщательно высушила голову и, надев всё чистое и новое, сделала свежий макияж. Нейроотличность, которую она списывала на Снусмумрика в поисках неприятностей, подсовывала ей катастрофические сценарии. Но, к счастью, всё обошлось: контракт, манифест свободы из овощного отдела, был благополучно подписан.

На протяжении восьми с половиной часов в субботу Лис боролась не столько с ящиками, сколько с собственными нетерпением и нетерпимостью к хаосу, достойному Хаттифатенеров, спровоцированному, казалось, намеренно начальством. Женщину выбивало из колеи всё подряд. Во-первых, невыдача рабочей одежды подходящего размера в нужном количестве. Словно это был подарок, который необходимо было заслужить. Во-вторых, необходимость покупать одноразовые перчатки. Не то чтобы они стоили как крыло самолёта, разумеется, нет, но и не символически. Финансовая мелочь на фоне минимальной зарплаты казалась наглой кражей. В-третьих, отсутствие каких-либо дополнительных средств на обувь и стирку. Дорогие кроссовки изнашивались в хлам за пару месяцев, а пять пар джинсов превратились в тряпки, которые и для пещеры эксцентричного Сниффа уже не годились.

Хуже физической боли были абсолютная бессистемность и менеджмент Хемуля. Одержимый сиюминутными задачами владелец циклился на мелких придирках, а элементарные процессы выстроить был абсолютно неспособен. Полгода в холодильнике разваливались полки, новые, недавно установленные. Туалетная бумага и мыло заканчивались, словно их воровал крошка Мюмла. Должностных инструкций не было в помине.

Лис непонятно каким образом сделалась ответственной за овощной отдел, но делать заказ, например, права не имела, обучение не прошла, как и чёткой зоны полномочий не знала. Она чувствовала, что ею беззазорно помыкают, её просто используют как грубую нитку с иглой для возникающих по ходу дела прорех — удобную бессловестную грузчицу-уборщицу. Любящая учиться Лис обнаружила, что дело не только и не столько в её несовершенном немецком. Новые коллеги, для которых язык был родным, точно так же вынуждены были постоянно бегать к начальству, выпрашивая, что делать и чем заняться. Прочие... просто делали вид, что знают, как именно надобно работать, руководствуясь опытом, интуицией и здравым смыслом. Поразительно... при таком отвратительном управлении бизнес не разваливался.

Но больше всего Лис терзала сквозящая отовсюду микроагрессия. От некоторых сотрудников/ц, от начальства и клиентов/к. Явно дискриминационное отношение, постоянные недвусмысленные намёки на её второсортность и недостаточность /тот самый нарциссический ожог горел и зудил/. Она догадывалась, что ей платят меньше, что ею затыкают дыры, что никто не хочет вкладываться в её развитие. В субботу, 6 декабря, накануне своего дня рождения, не литературного, реального, Лис просто разрывало от бессильной ярости, от гнева в духе малышки Мю — резкого, чистого, требующего решительных действий, а не рефлексий. Она хваталась за единственную внутреннюю опору: осталось продержаться несколько недель. Во вторник, 9 декабря, женщина вручит уведомление об увольнении и освободится от бремени.

В воскресенье она намеревалась отправиться в соседний мегаполис, затеряться на площади среди соревновательного урагана рождественских ярмарок, глинтвейна и предпраздничного безумия.

Но как бы не уставала Лис на работе, суббота оставалась субботой — местом и временем для побега в межпространство. Она переступила порог квартиры, быстро сбегала в ванную, привела себя в порядок, натянула удобные рваные джинсы и любимую нежно-розовую толстовку с капюшоном, кроссовки, накинула сверху серую с блеском дутую куртку и длинный чёрно-белый шарф, выбежала в ночь, вдохнула влажный воздух, закрыла глаза и шагнула в неизведанное. Несколько секунд... и вот она уже в знакомой библиотеке с конусообразными книжными шкафами, широкой стороной к потолку, сверкающими зеркальными многогранниками на стенах и стеклянным глобусом по центру. Прямо у него в задумчивости стояла Дженни, кажется, переместившаяся прямо после урока сальсы, в летящем лиловом платье с асимметричным подолом, разрезом, длинной бахромой и пайетками, в аккуратных ботиночках на невысоком каблуке и с классическим чёрным длинным пальто, которое безвольно повисло на сгибе локтя.

Лис, судя по наряду, готовая пережить поход за шляпой волшебника в лютый мороз, подошла к подруге, сверкающей пайетками, будто материализовавшийся дух праздника, сбежавший из-под софитов. Платье Дженни трепетало как хвост Мимлы, а по лицу, начиная с приподнятых кверху уголков губ, растекалась искренняя радость встречи.

— Вот и моя героиня! Сэр Лис! Я уж думала, ты там останешься... так тебе понравилось чертить схемы канализации да быть парламентарием, — она взяла Лис за руку, не обращая внимания на сжатые от злости челюсти. Гнев всё ещё искрился внутри женщины, как электричество вокруг Хаттифатенеров.

— Неважно, — пробормотала Лис, отчего-то чувствуя себя неуместной. — Я только пару часов назад выбралась из... грота с овощими и фруктами, будь они неладны.

— Тише, тише, — промурлыкала Дженни, увлекая её к дивану в форме губ. — Выглядишь так, словно тебе снова сорок. Забыла, мы уже отпраздновали на маяке?.. А завтра твой настоящий день варенья. Ты не рада?

Лис тяжело опустилась на диван, оказавшийся мягким и снисходительным, как Муми-мама. Но ничто не заглушало тревожное жужжание, несущееся из овощного отдела.

— Этот супермаркет... это не просто работа, Джен... это система, точнее, её отсутствие, призванное всячески преуменьшать и обескураживать, — слова сыпались из женщины камешками, которые Снифф вытряхивал из своего мешка. — График... просто бесчеловечный. Регулярно пробивает дно, как лодка после встречи с кометой. Два выходных подряд — это гранд при после марафона на выживание, их нужно вымаливать, словно просишь волшебника пожаловать рубин! А когда дают, это преподносится, как величайшая милость, — она сжала кулаки. — А onboarding... которого нет! Ничего не поясняют, не показывают. Я не считаю себя бестолковой! Я умею учиться!

— Конечно, — мягко подтвердила Дженни. — Ты, определённо, одна из светлейших умов моего времени, без капли и тени сарказма. Подозреваю, проблема в структуре, то есть в её отсутствии.

— Именно! Собственник не управляет... истерит, не имея не малейшего представления об эффективном менеджменте. Хемуль! Только вместо безобидного сбора марок... он коллекционирует чужие проколы, чтобы бесконечно третировать и отравлять всех и вся. Он не способен на реформы, на изменения... всё в спешке, в стрессе, на бегу, на последнем издыхании  — вечно Ондатр предсказывает скорый конец света! А правая рука шефа? Как исполнительница... идеальна. Вникает в суть. Но распоряжаться корректно властью она не в состоянии. Обожает командовать и раздавать указания, но не видит дальше... одного часа! Но есть и хорошие новости. Во вторник я торжественно вручаю уведомление об увольнении. Босс больше не сможет заставить меня работать по восемь с половиной часов! Да здравствуют Überstunden! Безусловно, он удавится дать мне дополнительные выходные... размажет на максимальное число дней, но тем не менее!..

...Стеклянный глобус, способный, как волшебная шляпа, менять реальность, нынче светился серебристым, морозным светом, словно внутри замёрзло Северное море. На его поверхности выпукло вырисовывались очертания города.

Подруги склонились над сферой. Над морем, где волны бились о гранитные набережные, высился грандиозный собор, увенчанный пятью куполами. Рядом, на площади, мелькали павильоны с причудливыми крышами, украшенными всевозможными фигурками, карусели и ёлки в гирляндах. Рождественский вихрь и тут оставил следы.

— Смотри, душа моя, — прошептала Лис, — здесь даже Морра выглядит... архитектурно.

Словно пришвартованный к берегу, вырисовывался рынок, наверняка, гудящий от голосов и полный манящих запахов. Поодаль виднелся высеченный в скале храм, напоминая о том, что даже самую твёрдую, неподатливую реальность можно преобразовать, преобразить, переосмыслить.

Лис указала на домик у гавани.

— Думаю, это место силы. Там, где гранит встречается с водой... только погляди на эти элегантные линии!.. стоит дом, в котором жила художница. Камни, строгий пейзаж, где волны всегда бьются о берег, научили её рисовать сказки с такой подлинной... вопиющей... точностью, словно они... и есть настоящая, суровая жизнь. В этом городе, как пить дать... любопытство и жизнелюбие Муми-троллей соседствует со сдержанной мудростью Ондатра.

— Что скажешь, Сэр Лис? — спросила Дженни, коснувшись шара. — Куда мы с тобой направим наши взоры и стопы?..

Лис впервые за день широко улыбнулась.

— Интересно, какие там трамваи?.. — она крутанула глобус.

На поверхности, прямо из морозной дымки, проступил фасад здания — образец строгого и возвышенного ампира. Он тянулся вперёд, образуя симметричный портик с колоннадой. Восемь массивных коринфских колонн, высокие и безупречно прямые, поддерживали треугольный фронтон. Они стояли, как Муми-папа на берегу моря, невозмутимые перед лицом штормов. Стены, казалось, были облицованы кирпичом и отшлифованным камнем. К главному входу вела лестница, казавшаяся мостом в вечность. Над центральным входом, на крыше, возвышался массивный барабан с куполом.

— Посмотри, Джен, — выдохнула Лис, почтительно прикоснувшись к сфере. — Мне кажется, это высеченное в камне спокойствие... пойдём?

— Я за! Только пальто накину и шарф захвачу... не похоже, что там жарко.

Мгновение... и они оказались на широких ступенях в объятиях густых северных сумерек, пронизанных рассеянным светом фонарей. Дженни поёжилась.

— Надеюсь, внутри теплее.

Подруги направились к входу, одновременно взялись за бронзовую ручку, рассмеялись, потянули на себя массивную дубовую дверь и оказались... в библиотеке.

Высоченные сводчатые потолки уходили вверх, чтобы дать простор фантазиям, не поместившимся на земле. Женщин встретил круглый вестибюль. По стенам вились чугунные лесенки, похожие на бесконечные тропы, по которым Снусмумрик мог бы уйти на край света. Под потолком висели люстры, излучающие уютный свет, как будто исходящий с пожелтевших страниц. По сторонам виднелись входы в читальные залы. Всюду господствовали глубокие, сдержанные тона — тёмное дерево, слоновая кость, мягкая охра и, конечно, оттенки серого и белого. И тут они увидели... её.

У стола в центре зала стояла женщина. В её вроде бы вполне заурядной внешности чувствовалась некая скульптурная мощь от ежедневного контакта с гранитом и морским ветром. Её седые волосы были коротко подстрижены, а пытливое лицо светилось сосредоточенностью и проницательностью. На ней были простой шерстяной кардиган и твидовая юбка. Она курила невидимую трубку и с лёгким прищуром... наблюдала, запоминала, оценивала. Её голубые глаза мгновенно сфокусировались на Лис.

— Здравствуй, дорогая, — по-шведски произнесла она. Её голос был низким и хриплым, как будто ей привычнее говорить с ветром, а не с людьми. — Как неожиданно... найти идеальный гриб под совершенно обычным камнем. Или как внезапно осознать, что жизнь имеет смысл, когда рвёшь траву из швов мостовой.

Она подошла ближе:

— Не знаю, зачем вы здесь. Ищете идеальную фразу? Чтобы подпереть ею развалившуюся полку в своём сознании?.. Но я точно знаю, что завтра... — она указала пальцем на Лис, — ты станешь на один год старше.

Дженни ахнула, а её подруга ошарашенно кивнула.

— Тебе нужна честная игра. И, может... основательная экскурсия? — художница махнула рукой, приглашая их следовать за собой. — Библиотека — нерушимый остров памяти, дамы. Здесь нет места суете. Только свет, тишина и кофе. Хотите? Кофе?

Она, слегка прихрамывая, повела их мимо лестницы.

— Читальные залы — почти... летние комнаты. Вы должны научиться открывать их для себя заново каждое утро. Вне зависимости от погоды. Чёрт с ней, с погодой! Это и есть честная игра с вселенной. Мы не пытаемся изменить снег или ветер; мы просто учимся радоваться тому, что есть.

— Кофе! — выдохнула Лис. — Да, пожалуйста, было бы замечательно.

— Прекрасно! Кофе — это единственная вещь, которая действительно работает, в отличие от расписаний, — кивнула хранительница и указала на двери лифта.

Подъём был быстрым и бесшумным. Наверху, под самым куполом, откуда сквозь маленькие окна пробивался рассеянный свет, словно отпечатки пальцев на стекле, лифт остановился. Художница распахнула неприметную дверцу, и подруги вошли в... студию. Точнее, в самую настоящую летнюю комнату под крышей. Она была светлой и чистой, с высокими окнами под скошенным потолком, обращёнными к морю. Вдоль стен стояли деревянные стеллажи с книгами, раковинами и отшлифованными морем корягами. В углу стоял большой мольберт и ящик с красками. Посреди комнаты располагался большой, деревянный стол, заваленный кистями, карандашами и исписанными листками. На нём уже стояли три кружки со свежесваренным кофе.

— Садитесь. Это самая честная комната в городе. Здесь видишь вещи такими, какие они есть, без лишней трагедии и преувеличенной важности. Дорогая, — обратилась хранительница к Лис, — эффективное управление — иллюзия. Если строить дом из песка, следует принять, что его рано или поздно смоет. Единственное, чем стоит управлять, — это твоё собственное терпение и качество твоего кофе... Знаешь, я всю жизнь придумывала персонажей, которые постоянно убегают. Но правда в том, что бежим мы не от Морры, от скуки. Самые важные дела — самые простые. Тишина — пространство, где ты можешь услышать, как внутри тебя Снусмумрик пакует рюкзак и поёт свою новую песню. Ты не должна быть гениальной, чтобы быть счастливой. Честности более чем достаточно. С днём рождения, дорогая, кажется, уже полночь. Пусть в следующем году в твоей жизни будет меньше капусты и больше любви.

Лис сидела, сжимая тёплую кружку. Впервые за долгие месяцы она почувствовала себя видимой и понятой. Женщина посмотрела в окно. По тёмному сизо-сиреневому небу летел на всех парах предрождественский... трамвай.
ryativna_otruta: (history)
[personal profile] ryativna_otruta
«Усвідомлення себе українцем — це є найкращою зброєю проти Росії»
історик та військовослужбовець 2-го корпусу НГУ «Хартія» Вахтанг Кіпіані.

В інтерв'ю для Суспільного він розповів про українськість Харкова, важливість розуміння історії у військових, хорунжу службу та чому необхідно відновлювати історичну пам'ять.

https://youtu.be/sJXa0aFXQP4?si=s-jirrlO3bs3-C3n
Репортерка: Ганна Цьомик
Оператор: Антон Каліта
Режисерка монтажу: Олександра Нетецька

Открытие Америки

Dec. 5th, 2025 09:46 pm
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Любопытно, что США сейчас демонстрирует себя в стиле, как на карикатурах о дяде Сэме советских времен.
Read more... )
maxiwell: 08-2021 (pic#15120519)
[personal profile] maxiwell
Хотів провести дегустацію, але погода внесла свої корективи. Надворі настільки похмуро, а світловий день такий короткий, що знімати огляд продуктів проблематично. Крім того, через прохолоду та підвищену вологу, захворів. А в такому стані адекватно оцінювати смак не вийде. Тому це означає, що цього разу буде вельми несподівана тема — автомобільні журнали. Але, сподіваюсь, вам все одно буде цікаво. Ну а дегустації, нажаль, доведеться відкласти.

Ідея зробити такий пост прийшла спонтанно. Річ у тому, що нещодавно шукав інформацію про вітчизняну локалізацію одного автомобіля, тому витягнув підбірку автомобільної преси. На щастя, знайшов те, що шукав (хоч думав, що потрібний журнал був втрачений). А на додачу вирішив дослідити й інші журнали.


1. Автомобільної преси купляв чимало. В доінтернетну епоху це було ледве не єдине джерело інформації. Та й періодики було багато. Плюс — були підбірки радянського "За рулём". Тож є що оглядати. У цьому фотозвіті покажу журнали "За рулём", "Сигнал", "MotorNews", "Тест-драйв", "Автоцентр", "Auto Bild" і "Автомир". В тому числі, запропоную вашій увазі цікаві сторінки автомобільної історії та маловідомі факти, які були надруковані в автомобільних журналах. Правда, може і вартувало би показувати секрети. Однак просвітництво — корисна штука. Особливо тоді, коли вітчизняний автопром є малодослідженою тематикою.

А ще це перший фотозвіт, опублікований з ноутбука.
Читати більше (+57 фото)... )

Вода в Харькове

Dec. 4th, 2025 07:17 pm
gatta_bianka: (water-ski)
[personal profile] gatta_bianka
Недавно получила заказанный в китайском инет-магазине тестер воды (TDS Digital Water Quality Test Pen), чтобы узнать, что же я пью вместе со своими кошками. TDS-тестер (Total Dissolved Solids) — это прибор, который позволяет определить количество растворенных твердых веществ в воде. Результат показывает в ppm (parts per million) — «частиц на миллион».
TDS реагирует на: соль (кальций, магний, натрий, калий), домеси, минералы, частички от труб, накипи, органические частички.

жесткость воды в Харькове

Улыбнемся- 110

Dec. 3rd, 2025 05:59 pm
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Одни люди так следят за своим здоровьем, как будто думают, что они будут жить вечно, а другие- за ним вообще не следят, причем - по той же самой причине...

Read more... )
ryativna_otruta: (poison bottle)
[personal profile] ryativna_otruta
Замголови кіберполіції Криволапов живе в елітній квартирі за $500 тис, за яку платить брату-росіянину
https://censor.net/ua/n3588089


Легалізація понад 9 млн грн: НАБУ завершило слідство щодо "слуги народу" Шевченка
Завершено слідство у справі щодо нардепа Євгенія Шевченка, який раніше входив до фракції "Слуга народу". Йдеться про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
https://censor.net/ua/n3588190


52% українців вважають, що Зеленському не варто брати участі в наступних виборах, - опитування. ІНФОГРАФІКА
https://censor.net/ua/n3588126

60% українців вважають, що Зеленський несе відповідальність за корупцію фігурантів "Міндічгейту". ІНФОГРАФІКА
https://censor.net/ua/n3588128

2 грудня, wikipedia

Dec. 2nd, 2025 07:28 pm
ryativna_otruta: (apple)
[personal profile] ryativna_otruta
2 грудня


Події

1015 — князь Ярослав Мудрий посів у Києві престол.

1409 — було відкрито Лейпцизький університет.

1697 — у Лондоні відкрито кафедральний собор святого Павла і почалась перша служба.

1766 — Швеція стала першою країною, в якій було повністю скасовано цензуру.

1804 — Папа Римський Пій VII на урочистій церемонії в соборі Нотр-Дам проголосив Наполеона Бонапарта Імператором Французьким Наполеоном I.
1805 — під Аустерліцом у Моравському маркграфстві Наполеон Бонапарт розгромив об'єднану російсько-австрійську армію.
1816 — у Лондоні луддити (борці з верстатами) влаштували масові акти знищення машин і верстатів на підприємствах.

1823 — у посланні до Конгресу президент США Джеймс Монро проголосив принцип політичного невтручання європейських держав у справи Американського континенту («доктрину Монро») — «Америка для американців!»

1852 — Президент Французької республіки Луї Наполеон Бонапарт оголосив себе імператором Франції під іменем Наполеон III і заснував Другу французьку імперію.
1870 — Рим проголошено столицею Королівства Італія.

1896 — у приміщенні Харківського оперного театру відбувся перший на українських землях публічний кіносеанс.

1901 — американець Кінґ К. Жиллетт запатентував безпечну бритву з двостороннім одноразовим лезом — жилетку.
1908 — Пуї став Імператором Китаю у віці двох років.
1927 — компанія Ford почала випуск автомобіля Ford Model A.

1934 — в СРСР видано офіційну постанову про терор (офіційно — як наслідок вбивства С. Кірова).

1942 — група вчених з університету Чикаго на чолі з Енріко Фермі продемонструвала керовану ядерну реакцію на першому ядерному реакторі.

1956 — висадкою з яхти «Гранма» 82-х революціонерів на чолі з Фіделем Кастро на Кубі розпочалося повстання проти проамериканського режиму Батисти, яке завершилося перемогою після двох років важких боїв.
1971 — утворилася Федерація Об'єднаних Арабських Еміратів (об'єднує 7 князівств).

1982 — хірурги з університету Юти вперше імплантували постійне штучне серце пенсіонерові Барні Кларку, з яким той прожив 112 днів.

1991 — незалежність України визнали першими Канада і Польща.
1991 — полк зв'язку 13-ї армії (командир — В. Мартиросян) підняв над своїм розташуванням синьо-жовтий прапор.
1998 — колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка заарештовано у Швейцарії за звинуваченням у відмиванні викрадених державних грошей.


Народились 2 грудня

1852 — Тадеуш Рутовський, галицький журналіст і політик, президент Львова (1914—1915).
1890 — Олександр Шумський, український радянський державний діяч, активний поборник українізації 1920-1930-х (+1946).
1906 — Пітер Карл Ґолдмарк, американський інженер, виходець з Угорщини. Керовані ним проєкти у компанії CBS спричинили створення першої комерційної системи кольорового телебачення (1940) і грамплатівок на 33 та 1/3 оберти (1948).
1937 — Петро Осадчук, український письменник і політичний діяч.
1946 — Джанні Версаче, італійський модельєр, якого застрелили на порозі власного будинку.
1951 — Галябарда Степан, український поет-пісняр.
1971 — Павло Мазуренко, учасник Євромайдану. Герой України.
1977 — Путря Олександра Євгенівна, українська (радянська) художниця, яка в дитячому віці створила велику кількість творів мистецтва.
1978 — Неллі Фуртаду, канадська співачка, автор пісень і акторка португальського походження. Лауреатка «Греммі» 2001 року за найкращий поп-вокал («I'm like a Bird»).
1981 — Брітні Спірз, американська поп-діва.


Померли

1547 — Ернан Кортес, іспанський конкістадор.
1594 — Герард Меркатор, математик, філософ, теолог, географ та картограф, якого назвали «Птолемеєм свого часу».
1859 — страчено Джона Брауна, американця, який терористичними методами виступав проти рабства негрів.
1959 — Олександр Греків, український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, Начальний командант УГА.
2006 — Марішка Вереш (англ. Mariska Veres), солістка рок-гурту «Shocking Blue».
grammar_glamour: (grammar glamour stairs)
[personal profile] grammar_glamour
Понад пів тисячі дітей із інтернатів Дніпропетровщини, яких евакуювали на початку повномасштабного вторгнення РФ до Туреччини, зазнавали фізичного та психологічного насильства з боку вихователів, а також не мали доступу до освіти та медицини.

Про це йдеться в розслідуванні "Слідство.Інфо".

Журналісти отримали доступ до звіту моніторингового візиту Офісу українського омбудсмена.
У березні 2024 року посадовці Офісу омбудсмена та органів влади Дніпропетровської області відвідали готелі в Туреччині, куди евакуювали 510 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування.
Діти перебували у Туреччині вже два роки та переважно розміщувалося у готелі "Лариса" міста Бельдебі.

Було зафіксовано, що діти, які проживали у готелі на 200 номерів та вже два роки перебували в евакуації, не мали повноцінного доступу до освіти. У готелі було облаштовано освітній клас на 25 учнів, однак навчання потребували близько 200 дітей. Більшість дітей навчалися у готельних кімнатах, де "були відсутні належні умови".

"Діти, які не мають планшетів, не мають доступу до освіти або навчаються разом з іншими дітьми з одним планшетом або телефоном. При цьому планшет використовується як засіб заохочення супроводжуючими. За погану поведінку або небажання брати участь у компаніях зі збору коштів Фонду, діти можуть бути позбавлені планшета, а разом із тим доступу до освіти", - йдеться у звіті.

Фонд Шостака

У документі також зазначається, що Фонд Руслана Шостака обмежував доступ представників влади Туреччини до дітей та залучав неповнолітніх до збору коштів на рахунки Фонду.
У звіті йдеться, що Фонд Шостака проводив спеціальні фотосесії та зйомки відеороликів, а дітям, які брали участь у таких кампаніях, надавалися преференції у вигляді додаткового харчування, одягу тощо. Дітей, які відмовлялися від участі, карали та обмежували у доступі до розваг.
Кілька вихованиць інтернатів, які перебували в евакуації в Туреччині, розповіли журналістами, що дітей, які не хотіли брати участь у записі промороликів, карали.

Сам Шостак таку поведінку представників його організації заперечив.

У звіті також відзначено, що "застосування фізичного насилля та психологічного тиску з боку супроводжуючих осіб з числа вихователів, а також пердставників Фонду Шостака носить системний характер".

Фіксуються також, що вихователь криворізької гімназії Олександр Тітов делегував функції нагляду, контролю, покарання та залякування неповнолітніх дітям-спортсменам, які були у його підпорядкуванні. "Вихователь особисто бив, залякував та знущався над дітьми. Є свідчення дітей та відеодокази, що підтверджують його насильницькі дії".

Тітов у коментарі "Слідству.Інфо" спростував застосування фізичної сили до вихованців.
Однак діти, які перебували у Туреччині у цей період, підтвердили журналістам інформацію зі звіту.


У звіті також згадується, що вихователі знущалися над дітьми з інвалідністю, "били зарядками для телефону та мокрим одягом".


Український консул, йдеться у звіті, зазначав, що протягом останніх двох місяців суттєво зросла кількість запитів з боку представників Фонду щодо допуску на територію готелю сторонніх осіб. Фонд це пояснював потребою "показувати дітей з України" для проведення кампаній зборів коштів.

"Відсутність у Фонду критеріїв відбору персоналу та контролю за їх перебуванням та переміщенням територією готелю призводить до низки суттєвих порушень прав дитини. Персонал щоденно контактує з дітьми та має безперешкодний доступ до місць їх навчання та проживання. Що уможливлює ймовірні сексуальні злочини відносно дітей та застосування до них насилля", - зазначається там.


У звіті згадано випадки сексуальних стосунків між неповнолітніми дівчатами та турками, які працювали у готелі.
Двоє дівчат завагітніли та народили дітей від представників персоналу готелю.
"Слідство.Інфо" знайшло підтвердження цього факту зі звіту.


Представники моніторингової місії також згадують випадок, коли вихованка інтернату зникла з готелю на дві доби, "через що була проведена пошуково-рятувальна операція із використанням гелікоптера". Також йдеться про двох хлопців-підлітків, які втекли з готелю та пограбували місцевий магазин.
"За інформацією дітей, неповнолітня мала статевий контакт із громадянином Росії, вкрала у нього гроші, через що він озброєний шукав її на території готелю", — йдеться у звіті.
Представники Фонду шукали дітей самотужки, побоюючись розголосу. Після цього інциденту (втеча хлопців та пограбування магазину) у грудні 2024 року дітей повернули в Україну.


За результатами моніторингового візиту українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо неналежного виконання обов’язків з охорони життя та здоров’я дітей.


Через рік кримінальну справу закрили через брак доказів.


Журналісти з'ясували, що лише Олександр Тітов, який, як сказано у звіті, застосовував фізичне насильство до дітей, був понижений з посади старшого вихователя до вчителя фізкультури того ж самого закладу.


Відомо, що Руслан Шостак отримав високу державну нагороду за проєкт евакуації - "Орден за заслуги ІІІ ступеня".

Указ про це підписав Володимир Зеленський.



Шостак заперечував наведені факти, а представники команди Фонду обіцяли надіслати інші звіти, які спростовують наведене у звіті Офісу омбудсмену. Натомість вони помилково надіслали журналістам документ із планом нейтралізації впливу їхнього розслідування


https://censor.net/ua/v3588016
limurk: (Default)
[personal profile] limurk
 
Морозный воздух пробрал подруг до самых костей, оставляя на щеках румянец, а в глазах — искрящийся восторг после успешно размягчённого мироустройства. Сыра в округе, надобно признать, стало меньше.

— Ты права, — выдохнула Лис, — кидать бри в море чрезвычайно терапевтично, хоть антинаучно!.. Чувствую себя свободной художницей перформанса.

— А помнишь, как мы случайно отправили в нокаут Ондатра... куском камамбера? — рассмеялась Суббота, снимая пальто и принюхиваясь. — По-моему, мы не одни. Да и дом от предвкушения, сдаётся мне, скоро лопнет, как воздушный шар.

Внутри круглого уютного муми-дома назревал... переворот. Жилище полнилось движением и энергией созидания, а воздух — ароматами сосны и имбиря.

Лестница, ведущая на второй этаж, из гостиной была украшена еловыми ветвями и лентами.

— Вот вы где! — воскликнула Филифьонка, вытирая руки о фартук. — Как раз вовремя! Мы организуем торжество в честь возвращения муми-семейства. Сначала ужин и официальная часть, а потом Снифф покажет сокровище!

Крошечный, пушистый, с жадным блеском в глазах Снифф закричал из-под стола:

— Я нашёл раковину-хамелеон. Она меняет цвет!

Робкий Тофт, завернувшись в вязаный шарф, сидел в кресле, спрятавшись за раскрытую книгу Муми-папы, но исподволь с любопытством наблюдал за Лис и Субботой. Он был убеждён: чем больше существ и людей ждут, тем скорее наступит праздник.

Старая Филифьонка по-хозяйски махнула рукой на кучу сваленных в углу одеял:

— Дорогуша, не стой! — обернулась она к Субботе. — Ондатр и Снусмумрик заняты кострами, а нам нужно воспроизвести тепло, которое всегда царило в доме, и выстроить убежище из одеял. А лучше... вигвам!

— Ужин! — произнесла Лис. — Начнём с еды! У меня чудовищный аппетит разыгрался. Что готовим?

— Конечно, что-то традиционное, — нахмурилась Филифьонка. Я настаиваю на идеально круглой запеканке.

— Скучно! — возразила Суббота. — Как насчёт ледяного печенья Хемуля, тающего в руках, превращаясь в чистую радость?

— А Муми-тролль любит сосновые иголки в шоколаде, — прошептал Тофт.

Лис предприняла попытку всех примирить:

— Сначала густой суп и бутерброды с рыбой и сыром, чтобы насытиться и согреть душу. Потом запеканка, а на десерт сосновые иголки в шоколаде и имбирные пряники. Возражения есть?..

Сказано — сделано. Пока Лис чистила и резала овощи на суп, смешивала муку, масло, яйца и специи на пряники, старая Филифьонка азартно, словно дирижировала симфонией, руководила процессом растапливания печи.

— Больше, душа моя, больше жара! Прогоним слякотный ноябрь из дома, из сердца, из головы!

На улице раздавались приглушённые голоса. Ондатр, вопреки обыкновению, не ворчал, что все мешают экзистенциальным думам, а с энтузиазмом собирал хворост. Может, его тоже усырила Суббота?.. Снусмумрик разжигал вокруг дома маленькие приветственные костры.

— Снусмумрик! — прокричала Лис, высунувшись из окна с перемазанным мукой лицом. — Ты же умеешь играть на гармошке?

— Конечно! — отозвался тот. — Я сыграю песенку, светлую, как первое лето.

В гостиной Хатифнатты живыми фонариками выстроились вдоль стены. Вспыхивая, они создавали таинственное свечение огней святого Эльма.

— Мы не просто ждём, — подытожила Суббота, — мы создаём реальность, в которую семейство вернётся.

В пропитанном запахами имбиря, сосны, супа и морской соли доме царила неразбериха праздника, который должен вот-вот случиться. С Северного полюса медленно, на цыпочках, по первому снегу в Муми-дол надвигалась зима.

Мудрая, прагматичная и спокойная Туу-тикки уже облюбовала купальню Муми-троллей в качестве зимнего убежища. Не то чтобы она пряталась, просто не была на виду. Она не участвовала в общем веселье, а ловила рыбу с тонкого льда.

...Внезапно из темноты вынырнули несколько знакомых силуэтов. Дверь муми-дома распахнулась, впуская запах моря, маяка и чего-то уютного, домашнего, родного.

— Ох, мамочка! — ахнул Муми-тролль, увидев нарядно украшенную лестницу, вспыхивающих Хатифнаттов и целую ораву друзей и подруг. — Мы вернулись!

— А я знала! Я знала, что нас будут ждать! — Муми-мама как ни в чём не бывало горячо обняла обеих Филифьонок, Сниффа, Субботу и Лис.

Муми-папа снял шляпу и степенно кивнул женщинам.

— Рад встрече. Наши двери открыты для всех искательниц приключений.

— Ну что за чудо?.. — воскликнула фрёкен Снорк, указав на гору имбирных пряников, и поправила слегка всклокоченную чёлку.

— Все к столу! — театрально пригласила Филифьонка.

Со скоростью молнии были поглощены суп, горы бутербродов и запеканка. Лениво развалившись в гостиной, кто на диване, кто в кресле, кто прямо на полу, гости/гостьи и муми-семейство пили грог, пунш, кофе и ели пряники.

Лис сидела на полу, прислонившись в стене и размышляла. Муми-мама без лишних слов приняла бродячих Хатифнаттов. Муми-папа философствовал с Ондатром.

В этом доме нет бюрократии, только лакомства, любовь и безусловное принятие, — прошептала Лис Субботе.

Снифф, наконец, показал свою раковину-хамелеон, переливающуюся всеми цветами радуги, а Снусмумрик вынул губную гармошку. За окном в причудливом хороводе кружились хлопья снега.

Лис почудилось, как её обволакивает ностальгия. Ей вспомнилось, как в детстве она лежала под одеялом, а отец читал ей вслух о приключениях в шторм и о том, как хорошо, когда в доме пахнет блинчиками и вареньем. Но стоило ей взглянуть в окно... мрачная тревога и сложное предчувствие зимы болезненно сжимали внутренности. Мысленно она перенеслась на юг Германии в... отсутствие альтернативы. Неразрешимая проблема с документами, скорее всего, приведёт к окончательному отказу от желаемой работы в кондитерской. Нужно искать новую стратегию и способ выживания, не просто убегать и прятаться в межпространстве.

— Ты замёрзла? — мягко спросила Суббота.

— Нет. Я предчувствую... зиму. Не эту, волшебную, другую. Я не знаю, что дальше. Все двери заперты.

Туу-тикки неслышно пробралась в дом и тихонько присела в углу с кружкой грога. Суббота обменялась с ней многозначительными взглядами.

— Незнакомое — то, что нужно изучить. Ты боишься зимы. Этой белой, чистой страницы. Муми-тролль тоже боялся, когда остался один в мире. Но нашёл малышку Мю и Туу-тикки. Зима — не отсутствие лета... особенная планета! Твой Новый Гельмерсберг не рухнет. Просто найди купальню, компанию и способ согреться.

Лис кивнула. Малышка Мю, которая только что громко рассказывала фрёкен Снорк о пользе экстремального спуска на подносе, подняла голову и лукаво подмигнула подругам.

— Вот какой у зимы цвет? — задорно рассуждала она. — Кремовый или молочный? Оттенок пломбира или ряженки? Или картофельного пюре со сливками?.. Или теста? Почему нет омлетного цвета? А ещё есть медовый цвет... это какой? От акациевого до гречишного... бывает же красноватый и с зеленью! Безобразие! Давайте проголосуем, чтобы отправить некоторые цвета на пенсию: кто за?..
grammar_glamour: (girl міла куніс)
[personal profile] grammar_glamour
04:30 Антикорупційний парадокс

08:10 Протести за НАБУ і САП
09:10 Велике досягнення нашого громадянського суспільства
10:31 Протести — це дуже небезпечно

11:30 Чи є в нас можливість завдати стратегічної поразки російській федерації

18:50 Негативна ситуація на фронті та прогнози Сергія Стерненка
22:00 «Нам потрібно прокинутись»
22:26 Як дозвіл на виїзд 22-річних нашкодив країні

29:53 Як в Одесі переслідували активістів
30:40 Як Труханов пов’язаний із Ніколасом Кейджем
33:00 Культурно-інформаційні диверсії Труханова
34:30 Як Одеса та Україна дали відсіч проросійським силам у 14 році
36:15 Одеська мафія знищує місто

41:00 Реп-альбом Сергія Стерненка

42:15 Як футбольні ультрас стали на захист України

52:15 Чому TikTok гірший за Telegram

54:25 ІПСО після великих обстрілів
57:00 Чи можемо ми вимкнути світло в москві?
01:00:50 Як Сергій допоміг ТНМК

01:01:59 Майбутнє індустрії дронів
01:05:35 Важливість сил безпілотних систем

01:09:05 Рекорд СЗЧ
01:10:45 Проблеми української армії


https://youtu.be/3btIv68yO8k?si=mDNVbO7knd0voy6K

X, Y, Z и А (альфа)

Nov. 30th, 2025 12:46 pm
grammar_glamour: (Default)
[personal profile] grammar_glamour
Молчаливое поколение | 1925 – 1944
Поколение бэби-бумеров | 1944 – 1967
Поколение Х (икс) | 1967 – 1984
Поколение Y (игрек) или миллениалы | 1984 – 2000
Поколение Z (зет) или зумеры | 2000 – 2011
Поколение A (альфа) | c 2011



ДОПОВНЮЮ ДОПИС --- https://listfist.com/list-of-generations-by-year

1 Arthurian Generation 1433 1460 28
2 Humanist Generation 1461 1482 22

3 Reformation Generation 1483 1511 29
4 Reprisal Generation 1512 1540 29
5 Elizabethan Generation 1541 1565 25
6 Parliamentary Generation 1566 1587 22

7 Puritan Generation 1588 1617 30
8 Cavalier Generation 1618 1647 30
9 Glorious Generation 1648 1673 26
10 Enlightenment Generation 1674 1700 27

11 Awakening Generation 1701 1723 23
12 Liberty Generation 1724 1741 18
13 Republican Generation 1742 1766 25
14 Compromise Generation 1767 1791 25

15 Transcendental Generation 1792 1821 30
16 Gilded Generation 1822 1842 21
17 Progressive Generation 1843 1859 17
18 Missionary Generation 1860 1882 23
19 Lost Generation 1883 1900 18

20 Greatest Generation (aka G.I. Generation) 1901 1927 27
21 Silent Generation 1928 1945 18
22 Baby Boomers (aka Baby Boom Generation) 1946 1964 19
23 Generation X (aka 13th Generation) 1965 1980 16
24 Millennials (aka Millennial Generation) 1981 1996 16
25 Generation Z (aka Homeland Generation) 1997 2012 16
26 Generation Alpha 2013 2025 13

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

November 2025

S M T W T F S
      1
234567 8
91011121314 15
16171819202122
2324 2526272829
30      

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Dec. 8th, 2025 06:33 am
Powered by Dreamwidth Studios