12

Jan. 27th, 2026 10:25 pm
u_o_i: (Default)
[personal profile] u_o_i
Знимки за грудень 02.12 Ще >> )
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Нічого особливо писати, багато роботи і трішки побуту. Жодного нового процесу ще не завершила в цьому році, тому продовжую постити нароблене раніше. У грудні у мене було прям якесь "перлове помєшатєльство" ))) Зробила комплект для подруги браслет і сережки, а матусям моїй і чоловіка по брошці. Класика - біле на білому. Собі потім теж зробила комплект такий самий сережки + браслет, тільки нитки не білі, а блідо-рожеві.

Досі не записала всі схеми і підрахунки, караю себе за це, бо воно так швидко забувається, не запишу - наступного разу вже й не згадаю, як воно робиться. Купила красивого блокнотика для замальовки всіх схем - не допомогло поки що.

Намистини - перли "майорка", нитки - турецький поліестр №50 в дві нитки.



далі ще трохи фоток )
fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Сегодня я снова давал интервью иностранным журналистам — издания La Croix. С каждым разом это даётся всё тяжелее. Не потому, что мне нечего сказать — наоборот. Тяжесть приходит изнутри: от непонимания, от внутренних конфликтов, от постоянного столкновения двух реальностей.

Мне искренне приятно быть рядом с умными, тактичными, культурными людьми. Их внешний вид, манера говорить, паузы — всё это напоминает о другой, нормальной жизни. О жизни, которая где-то существует параллельно нашей.

По плану интервью должно было быть о войне на море, о специфике моей работы. Но всё пошло иначе. С самого утра меня тянуло к морю, и в итоге мы оказались именно там. Шторм 4–5 баллов, снег, ветер — сильная, почти оглушающая картина. Казалось, что мой внутренний мир внезапно получил визуальное воплощение в природе.

Мы говорили долго. Разбирали события с 2022 года, путь, который прошло направление, особенности службы. В какой-то момент разговор снова зашёл о роли партнёров, об их помощи и участии в этом противостоянии. Этот вопрос взял на себя я.

И именно тогда у меня на глазах выступили слёзы — те, которые невозможно было сдержать. Мне пришлось остановиться, сделать паузу, прежде чем мы смогли продолжить.

Есть простой и тяжёлый факт, который стоит принять: им не понять того, что на самом деле происходит здесь. Они вернутся в свои мирные страны, поделятся впечатлениями, напишут тексты — и продолжат жить. А здесь люди продолжают выживать.

Разговор постепенно ушёл от военной специфики в более глубокую плоскость. За четыре года изменилось всё. Люди устали. Семьи разрушены. В какой-то момент даже пресс-офицер признался, что его семья распалась совсем недавно — не выдержав происходящего. За столом сидело уже двое живых примеров разрушительного действия войны.

Я снова сказал вслух то, во что давно верю: эта война — большой бизнес, передел сфер влияния, деньги и интересы. Иначе невозможно объяснить то равнодушие к состоянию населения. Ты не знаешь, что будет завтра. Нет тепла, электричества, воды. Нет нормального общения — только шум генераторов и звуки взрывов.

Людей изменили эти годы. Каждый стал сам по себе, думает прежде всего о выживании. Даже за рамками протоколов мы говорили о том, как сейчас отлавливают людей для армии, на что похожи эти места — словно кадры из памяти Второй мировой. История повторяется.

О какой поддержке мы говорим, если в момент помощи нам зарубежные партнёры продолжают торговлю с нашим противником, играя сразу на два поля, пока мы теряем свои фигуры на этом поле войны?

Но больше всего мне больно за тех, кто не защищён. За пожилых, за больных, за тех, кто не может даже попросить о помощи. Смотреть на пенсионеров сейчас особенно тяжело: рост цен, холодные квартиры без элементарных благ. Ради чего всё это? Что мы пытаемся доказать этому миру? За какие земли мы так отчаянно цепляемся?

В этот раз мне было особенно трудно сдерживать эмоции. О профессиональном я могу говорить долго и спокойно. Но внутри болит совсем другое.

Когда я надел форму для фотографий, фотографа больше всего интересовали мои глаза. В них была и морская соль, и крик.


Note translated in assistance with AI.

Today, I once again gave an interview to foreign journalists from La Croix. Each time, it becomes harder. Not because I have nothing to say — quite the opposite. The heaviness comes from within: from misunderstanding, from inner conflicts, from the constant collision of two different realities.

I truly enjoy spending time with intelligent, thoughtful, cultured people. Their appearance, their way of speaking, even their pauses remind me of another — normal — life. A life that exists somewhere in parallel to ours.

The interview was supposed to be about the war at sea and the specifics of my work. But everything went differently. Since early morning, I felt drawn to the sea, and that’s where we ended up. A storm of 4–5 points, snow, strong wind — an overwhelming scene. It felt as if my inner world suddenly found its visual form in nature.

We talked for a long time. We went through events since 2022, the development of the direction, the specifics of service. At some point, the conversation returned to the role of partners and their support in this confrontation. I took that part upon myself.

And in that moment, tears came to my eyes — the kind you cannot control. I had to pause before we could continue.

There is a simple and painful fact one must accept: they cannot truly understand what is happening here. They will return to their peaceful countries, share their impressions, publish their articles — and continue living. While here, people continue surviving.

The conversation gradually moved from military topics to something deeper. In four years, everything has changed. People are exhausted. Families are destroyed. At one point, even the press officer admitted that his family had fallen apart recently, unable to withstand what was happening. At the table sat two living examples of the destructive power of war.

Once again, I voiced what I have long believed: this war is a big business — a redistribution of spheres of influence, money, and interests. Otherwise, how can one explain such indifference to the state of the population? You never know what tomorrow will bring. No heat, no electricity, no water. No normal conversations — only the noise of generators and explosions.

These years have changed people. Everyone is on their own, focused primarily on survival. Beyond protocols, we spoke about how people are now being caught for the army, about places that resemble memories of World War II. History repeats itself.

What kind of support are we talking about when, at the same time they help us, foreign partners continue trading with our enemy — playing on both sides while we lose our pieces on this chessboard of war?

But what hurts me most is those who are unprotected. The elderly. The sick. Those who cannot even ask for help. Watching pensioners now is especially painful: rising prices, cold apartments without basic necessities. What is all this for? What are we trying to prove to this world? For which lands are we clinging so desperately?

This time, it was especially hard for me to contain my emotions. I can speak calmly and endlessly about the professional side. But inside, something entirely different hurts.

When I put on my uniform for the photos, the photographer was most interested in my eyes. In them, there was sea salt — and a scream.

grammar_glamour: (girl ua crimea ​​lady)
[personal profile] grammar_glamour
05:03 Помста за українок та Макс Кідрук
11:00 Навчання у 40 років!
24:18 "Азов" приїхав на розборки до Притули
31:36 Притулу затримали на блокпості


https://youtu.be/3DOsJGj5ZcU?si=GKuA4XJDzFIcfXSq
ryativna_otruta: (apple)
[personal profile] ryativna_otruta
https://redis.dreamwidth.org/332430.html



Понял, что самое страшное и противное в Трампе.

Это - предательство. Он предает по поводу и без повода любого, кто решил ему доверять или кто по глупой привычке доверял американцам.

Украина? Пофиг, что был подписан какой-то там меморандум, а потом США что-то там обещали, мы вам ничего не должны, напротив, это вы должны нам вернуть три доллара за каждый, потраченный на вас.

НАТО? Пофиг, что мы когда-то активировали пятый пункт и европейцы погибали за нас по нашей просьбе, ничего этого никогда не было, это нам все должны, а мы - никому.

Сирийские курды? Мало ли, кто там кому что обещал, в нынешних условиях поддержка признана нецелесообразной. Следующий!

Иранская оппозиция? Пофиг, что были твиты про помощь и вмешательство, вас там на улицах тысячами убивают? Трамп прямо призывал выходить, протестовать и ждать помощи? А вы поверили? Ахахаха, смешно!

Израиль? Ваша система "Железный купол" на самом деле американская, ждите, когда выставят счет за ее для вас создание.

Демократические принципы? Пофиг на них, они шоколадом не намазаны, тут вот российский Вождь согласился дать миллиард за вступление в прекрасный Совет Мира, с ним и будем дружить, а не с этими врагами, не отдающими нам Канаду.

Личная подлость Трампа накладывается на подлость его подпевал, готовых врать в защиту своего кумира до умопомрачения - ах, это он пошутил, а вы не понимаете! Нет, он только предложил купить, вы что! Ах, у тебя просто TDS, а наш-то вождь всё врёт правильно...

...не нравятся мне новые времена, не такую планету я собирался передать своим детям
maxiwell: 08-2021 (pic#15120519)
[personal profile] maxiwell
Я не можу себе вважати справжнім кавоманом через те, що віддаю перевагу розчинній сублімованій каві та розчинним кавовим напоям, але люблю споживати каву в такому вигляді. Особливо, в осінньо-зимовий сезон. Тож вирішив провести дегустацію швидкорозчинних кавових напоїв. Тим паче, подібний огляд я вже знімав (про Nescafe).

Кожен пакетик кавового напою разом із доставкою (аж 110 грн.) обійшовся в 7,30 грн. Це дорожче, ніж в магазині. Проте, тільки так є можливість спробувати асортимент. Бо в магазині продають лише декілька видів.


1. Дегустація розчинних кавових напоїв 3в1 "Петрівська слобода" з ароматами пломбіру, згущеного молока, міцної кави, лісового горіха, карамелі, мигдалю, вишні, темного шоколаду. Всього 8 різновидів! Причому заради огляду довелось купити 4 види по 25 штук. Ну а матеріал вийшов набагато більшим, ніж розраховував. Втім, було смачно і цікаво.
Читати більше (+49 фото)... )

про землетруси

Jan. 24th, 2026 12:58 pm
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Сьогодні планували з чоловіком поїхати прогулятись сусіднім містечком, але захворіла його мама, він поїхав до неї, щоб відвезти до лікаря, плюс у Йоко знов набрякла лапка, збираюсь вести її до ветеринара. Минулого тижня він вколов їй антибіотик, але видно дія вже пройшла і там знов утворюється запалення :(

На додачу до всього, Ізмір знов трясе і йде дощ. Я щоразу не можу збагнути, чи то в мене в голові паморочиться від низького тиску, чи це знов будинок шатає )))

fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Сегодня тоже не будет историй из прошлого.
Я поделюсь тем, что есть сейчас - в этом моменте.
Сегодня снова шёл снег. Мороз сковал деревья белым инеем, и город выглядел тихим, почти неподвижным. Мне повезло: в этот день я не выполняю задачи в море. Ночь пройдёт в здании без отопления и света, с монитором перед глазами и холодом, который постепенно проникает под одежду.
Мне повезло ещё и в другом - рядом со мной кошка. Этой ночью мы будем греть друг друга. Иногда этого достаточно, чтобы не замёрзнуть окончательно - и телом, и внутри.
Мне выдают новое оружие. Многие хотели бы оказаться на моём месте, но я ловлю себя на полном отсутствии интереса. Скорее - на отстранённости. Мне не просто всё равно, мне в целом не хочется брать его в руки. Это странное чувство, но оно честное.
Последние дни я ношу очки не только вечером, а весь день. Это непривычно - словно мир стал чуть мягче, чуть дальше, и я наблюдаю его через тонкую преграду.
Впервые за долгое время я нашёл в себе силы завершить несколько недописанных дел. Когда пальцы касались клавиш, это было не про результат. Это было похоже на живой внутренний разговор - спокойный, без давления. После него пришло чувство лёгкости и тихой радости, не от завершения, а от контакта с собой.
Ко мне вернулись сны. Долгое время они были редкостью, а прошлой ночью я снова видел их - и, что удивительно, не просыпался от взрывов. Словно психика позволила себе немного отдыха.
У меня есть в запасе несколько историй из прошлого. Возможно, однажды они закончатся. А сейчас мне просто хочется иногда переходить в этот мир воспоминаний - как в место, где можно перевести дыхание.
Мне сообщили, что статья BBC уже на завершающем этапе. Я не тороплю события. Я понимаю, что в тексте не будет всей реальности - лишь аккуратный, выстроенный образ. И, пожалуй, сейчас мне этого достаточно.
Как я писал раньше, невозможно передать весь абсурд происходящего: когда в жилых домах нет отопления и воды, когда температура внутри почти не отличается от уличной. Даже сейчас я сижу в верхней одежде и шапке, прижимая кошку под курткой. И всё же я сохраняю тепло и не даю себе замёрзнуть до конца - физически и эмоционально.
Я всё меньше вовлечён в процессы вокруг. Скорее наоборот - ловлю себя на желании выйти из них, сделать шаг в сторону. Не из слабости, а из бережности к себе.
Иногда я ясно понимаю, что больше не вижу себя в этой реальности.
Не из высокомерия и не из протеста - скорее из усталости.
Слишком много лжи, слишком много лицемерия, слишком много игры в нормальность, в которой все будто знают правила, но никто не говорит их вслух.
Я всё чаще ловлю себя на ощущении, что наблюдаю происходящее со стороны, как спектакль, в котором мне когда-то выдали роль, но я больше не хочу её играть.
Я знаю, какой может быть жизнь. Я видел её - по ту сторону границ, по ту сторону войны, в простых вещах: в уважении к личному пространству, в честных разговорах, в тишине без страха.
И, возможно, именно это знание делает возвращение в текущую реальность особенно трудным.
Я не идеализирую другой мир и не обесцениваю этот.
Я просто чувствую, что между мной и происходящим вокруг увеличивается пропасть.
В последние дни я всё чаще думаю о маленьких целях, с которых могу начать восстановление: больше спать, лучше питаться, снова читать, перестать тратить энергию там, где её не просят, и выйти из роли «спасителя».
Пожалуй, на этом всё.
Сейчас я не многословен. И, кажется, мне этого достаточно.

Note translated in assistance with AI.

Today there will be no stories from the past either.
I want to share what exists now — in this very moment.

It snowed again today. Frost wrapped the trees in white hoarfrost, and the city looked quiet, almost motionless. I was lucky: today I am not assigned to tasks at sea. The night will pass in a building without heating or electricity, with a monitor in front of me and cold slowly seeping under my clothes.

I am lucky in one more way — a cat is with me. Tonight we will keep each other warm. Sometimes this is enough not to freeze completely — both physically and inside.

I am being issued new weapons. Many would like to be in my place, but I catch myself feeling no interest at all. Rather — detachment. It is not just that I do not care; I do not want to hold them in my hands at all. It is a strange feeling, but it is an honest one.

Over the past few days I have been wearing my glasses not only in the evening, but all day long. It feels unusual — as if the world has become slightly softer, a little more distant, and I am observing it through a thin barrier.

For the first time in a long while, I found the strength to finish several unfinished things. When my fingers touched the keyboard, it was not about results. It felt like a quiet inner conversation — calm, without pressure. Afterwards came a sense of lightness and quiet joy, not from completion, but from reconnecting with myself.

Dreams have returned to me. For a long time they were rare, and last night I saw them again — and, surprisingly, did not wake up from explosions. As if my psyche allowed itself a little rest.

I have a few stories from the past in reserve. Perhaps one day they will run out. For now, I simply want to step into this world of memories from time to time — as a place where I can breathe.

I was told that the BBC article is now in its final stage. I am not rushing anything. I understand that it will not contain the full reality — only a carefully constructed image. And perhaps, for now, that is enough.

As I wrote before, it is impossible to convey all the absurdity of what is happening: when residential buildings have no heating or water, when the temperature indoors is almost the same as outside. Even now I am sitting in outerwear and a hat, holding the cat under my jacket. And yet I keep myself warm and do not let myself freeze completely — physically or emotionally.

I am becoming less and less involved in the processes around me. Rather the opposite — I catch myself wanting to step aside, to exit them. Not out of weakness, but out of care for myself.

Sometimes I clearly realize that I no longer see myself in this reality.
Not out of arrogance and not out of protest — but out of fatigue.

Too much lies, too much hypocrisy, too much playing at normality, where everyone seems to know the rules, yet no one speaks them aloud.

More and more often I feel like an observer, watching a performance from the outside — one in which I was once assigned a role, but no longer want to play it.

I know what life can be like. I have seen it — on the other side of borders, beyond war, in simple things: respect for personal space, honest conversations, silence without fear.

And perhaps it is this knowledge that makes returning to the current reality especially difficult.

I do not idealize another world, and I do not devalue this one.
I simply feel that the gap between me and what is happening around me is growing.

In recent days, I have been thinking more and more about small goals from which I can begin to restore myself: sleeping more, eating better, reading again, stopping the waste of energy where it is not asked for, and stepping out of the role of the “savior.”

That is probably all.
Right now, I am not very talkative.
And it seems that this is enough.



(no subject)

Jan. 22nd, 2026 09:12 pm
u_o_i: (Default)
[personal profile] u_o_i
Карта пошуків назви старих райцентрів і міст обласного підпорядкування в гуглі по областях у 2025 році в порівнянні з 2024-м  більшістю українською чи російської мовами. За попередній рік -тут. Четвертий рік війни , певно останній  з відчутним поступом української мови . Далі >
Далі >> )

22 січня у wikipedia

Jan. 22nd, 2026 08:30 pm
ryativna_otruta: (apple)
[personal profile] ryativna_otruta
22 січня


Україна: Свято IV Універсалу (День проголошення незалежності Української Народної Республіки, 1918, неофіційно)
Україна: День Соборності України (1919).


Події

1506 — перші швейцарські гвардійці прибули на службу до папи Юлія II.

1648 — почалася Хмельниччина.

1863 — у Польщі спалахнуло Січневе повстання проти панування Російської імперії.

1905 — масовий розстріл робітничої демонстрації в Петербурзі, очолюваної священником Георгієм Гапоном — «Кривава неділя».

1918 — у будинку Педагогічного музею Малою Радою затверджено IV Універсал, що проголосив Україну незалежною державою.

1919 — Директорія УНР проголосила Акт злуки УНР та ЗУНР. ЗУНР перетворено в Західні Області УНР.

1942 — з Києва вирушив перший потяг з робітниками, загітованими на роботу в Німеччині (остарбайтери). Згодом такі вивезення стануть примусовими.

1946 — утворено Закарпатську область Української Радянської Соціалістичної Республіки, з 1991 України.

1969 — 21-річний офіцер Віктор Ільїн спробував здійснити замах на генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, однак помилково обстріляв машину, в якій їхали космонавти.

1990 — майже все населення Баку вийшло на поховання жертв «Чорного січня».

1992 — канадка українського походження Роберта Боднар, завдяки участі в програмі Space Shuttle, стає першою канадкою та першим неврологом у космосі.

1992 — 22-23 січня відбувся І Всесвітній конгрес українців.

2010 — Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння провідникові ОУН Степанові Бандері звання Героя України.


2014 — перші загиблі на Майдані у Києві (див. Небесна Сотня, Протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року).


Народились 22 січня

1561 — Френсіс Бекон, англійський філософ, письменник, лорд-канцлер Англії.
1572 — Джон Донн, англійський поет, найбільший представник метафізичного напряму. Його слова Ернест Гемінґвей використав як епіграф до роману «По кому подзвін».
1788 — Джордж Гордон Байрон, англійський поет («Манфред», «Дон Жуан», «Каїн», «Паломництво Чайльд Гарольда»).
1898 — Сергій Ейзенштейн, радянський кінорежисер, сценарист, теоретик кіно.

1907 — Микола Лівицький, український громадсько-політичний діяч, Президент УНР в екзилі.
1908 — Лев Ландау, радянський фізик, лауреат Нобелівської премії.
1931 — Сем Кук, американський вокаліст, один із засновників напрямку соул.
1964 — Дмитро Корчинський, український літератор, драматург, політичний та громадський діяч.
1975 — Золтан Алмаші, сучасний український композитор і віолончеліст.
1990 — Максим Кривцов, український поет, учасник російсько-української війни.


Померли

1666 — Шах Джахан, 5-й могольський падишах, за часів правління якого було збудовано мавзолей Тадж Махал.
1901 — Вікторія, королева Великої Британії.
1993 — Кобо Абе, японський письменник, драматург і сценарист, автор романів «Жінка в пісках», «Чуже обличчя», «Спалена карта», «Людина-скриня».

2014 — Сергій Нігоян та Михайло Жизневський, перші Герої Небесної сотні, загиблі під час боїв на вулиці Грушевського.
2014 — Роман Сеник, активіст Євромайдану.
2014 — Юрій Вербицький, активіст Євромайдану, закатований.
ryativna_otruta: (qırım)
[personal profile] ryativna_otruta
https://assassins-cloak.dreamwidth.org/193339.html


Зі щоденника Джорджа Орвелла (1903–1950), англійського письменника і журналіста, у січні 1941 р. – мешканця Лондона:

[_] переконаний, можливо справедливо, що небезпека, яка виходить від Народних зборів, дуже недооцінюється, що треба боротися і не нехтувати цим. Він каже, що тисячі простодушних людей захоплені привабливою програмою Народних зборів і не усвідомлюють, що це поразницький маневр, спрямований на допомогу Гітлеру. Він процитував листа настоятеля Кентерберійського, який каже: «Я хочу, щоб ви зрозуміли: я всім серцем за перемогу у війні і я вірю, що Вінстон Черчилль – єдиний можливий лідер для нас, поки війна не закінчиться» (чи приблизно так), але проте підтримує Народні збори. Виявляється, таких тисячі.

Щодо того, що каже [_], принаймні безперечний факт, що Народні збори звідкись отримали багато грошей. Їхні плакати всюди, у тому числі й багато нових з «Дейлі воркер». За місце не треба було платити, але навіть при цьому друк і т. д. мав би коштувати дуже дорого. Вчора я зірвав кілька таких плакатів, я вперше зробив таке. Пор. влітку, коли я виводив крейдою «Геть Чемберлена» тощо, і в Барселоні, після придушення ПОУМ, коли я написав «Visca POUM». У будь-який звичайний час мені не властиво писати на стінах або втручатися в те, що написав хтось інший.

Через дефіцит цибулі в усіх загострився нюх на її запах. Четвертинка цибулини, покришеної в рагу, відчувається дуже сильно. Е. учора відчула, як тільки я її поцілував, що я їв цибулю приблизно 6 годин тому.

Приклад рекету, який починається, коли будь-який товар, ціна якого не контролюється, стає дефіцитним – ціна на будильники. Зараз найдешевші, які можна дістати, по 15 ш. – той різновид нікчемного німецького виробу, який зазвичай продавався по 3 ш. 6 п. Маленькі олов’яні французькі, що були по 5 ш., тепер по 18 ш. 6 п., і всі інші за відповідними цінами.

«Дейлі експрес» використала «бліц» як дієслово.

Сьогоднішні ранкові новини: прорвано оборону Тобрука і призупинено вихід «Дейлі воркер». З останнього приводу дуже сумнівна радість.


(Джордж Орвелл, Щоденник, Кн. 2, переклав з англійської Володимир Верховень (Харків: Фоліо, 2023), с. 55–56)

про бавовняні нитки

Jan. 22nd, 2026 03:04 pm
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
Зараз мереживо фріволіте плетуть поліестровими нитками. Мереживо з поліестру не мнеться, має достатню жорсткість, його не потрібно крохмалити і воно не деформується: не збігається при пранні, не розтягується під час носки. Також нитка не обривається у процесі плетіння, як би сильно її не затягували. Я теж всі свої прикраси плету тільки з поліестру.

Але ось якось мені трохи почав набридати той синтетичний глянець, і захотілось чогось такого матового, вінтажного. Тож начитавшись порад ніколи не плести бавовняними нитками, бо то буде час, викинутий на вітер, я взялась за бавовняні нитки )). Дарма, шо форму не тримає, крохмалила ж мені матуся колись у школу бавовняні комірці, нічого страшного, я ці теж візьму підкрохмалю. Тим паче що зараз продаються зручні засоби у вигляді спреїв для таких потреб.

Хоч воно й виходить таке пом'ятеньке і кривеньке, але як же тактильно приємно тримати у руках натуральну ниточку...

Оце думаю, а що буде, якщо з шовку спробувати? Мабуть буде прям люксовий люкс. Але не факт, що я тут зможу знайти підходящу ниточку, враховуючи що з Алі у Туреччину я вже нічого замовити не можу :(

буденне

Jan. 22nd, 2026 12:30 pm
memoryremains_ua: (Default)
[personal profile] memoryremains_ua
До середини лютого планується багато роботи. Набралась проектів, як собака блох, тепер треба розгрібати. А хочеться просто плести мереживо, а не "отето от всьо". Хоча дивний парадокс, працювати я себе через "не хочу" можу примусити, і досить успішно, а от якщо вмикається слово "треба" у творчий процес, то тут одразу виникає якийсь підсвідомий спротив. Через це я досі не змогла не те що монетизувати свої хобі, а навіть досягти якоїсь біль-менш стабільності у створенні контенту, хоча б.

От, наприклад, була задумка організувати магазин на Етсі для продажу цифрових туторіалів і описів для іграшок-амігурумі. Після записів відео, фото, складання схем, перекладу, тестування і т.п. я настільки вигоріла, що зараз під приводом "треба закрити 2025 рік, багато роботи" я відклала то все в картонну коробку, засунула її подалі у шафу і видихнула з полегшенням. Освітлювальна лампа на штативі стоїть в кутку і дивиться на мене з німим укором. А я після роботи просто хочу увімкнути якийсь розслабляючий подкаст і впасти в медитацію, а не псіхувати що руки знов вилізли з кадра, відео не вчасно сфокусувалось та інші супутні моменти. Те ж саме було з малюванням: в 2024 році я почала знімати рілси для інсти, і оцей весь маціон навколо зйомок мене вибив з малювальної колії, до якої я досі ніяк не можу повернутися. Хоча фотографувати і знімати відео просто так люблю.

Через це я й досі не можу зрозуміти, що з цього правдивіше:
«Займайся тим, що любиш, — і тобі ніколи не доведеться працювати» чи все-таки
«Як тільки монетизуєш хобі, рано чи пізно доведеться шукати собі нове хобі».
fox_in_me: fox.in.me (Default)
[personal profile] fox_in_me


📝 Оригинальный текст записи
Прерывая мое молчание, хочу поделиться несколькими мыслями о последних событиях в моей жизни. Истории будут позже, но сейчас -несколько наблюдений.
Недавно я давал интервью изданию BBC. Это был длинный разговор, связанный с боевыми действиями, и прозвучал прямой вопрос, на который дипломатично сложно ответить: достаточно ли делают «партнеры» для Украины?
Это глобальный и сложный вопрос, на который я хочу ответить своими ощущениями из города, где относительно спокойно, в отличие от прифронтовых территорий. Попробуйте представить мегаполис без электричества: светофоры не работают, в домах и офисах нет тепла и воды, а на улицах -темнота, туман, дым от прорванных теплотруб и пожаров с запахом гари. В этом городе безумный трафик и тревога, и картина становится более ясной.
Не читая новостей, я узнал, что МВФ выделяет Украине деньги, но при этом ставит условия -сокращать субсидии на коммунальные услуги. Это делает жизнь людей еще тяжелее. Никто при этом не предлагает сначала поднять зарплаты, пенсии и соцвыплаты до европейского уровня, как и оплату военных, чтобы не унижать их, я уже не говорю о пенсионерах.
Я не жалуюсь на холод или отсутствие электричества -мне повезло быть там, где есть возможность согреться. На боевых позициях, в замерзших окопах, этого нет.
Но просто собрать мысли и сосредоточиться на внутренних вопросах сложно, когда за окном вспышки взрывов, окна дрожат от ударных волн, и понимаешь, что происходящее от тебя никак не зависит. Я не описываю здесь, как города стирают с лица земли, а лишь делюсь тем, как это ощущается в городе, где проходят воздушные атаки.
Вывод прост: понять и полностью прочувствовать всё это невозможно. А спрашивать о том, достаточно ли помощи -не понимая, что вся эта ситуация продолжается именно с позволения этих «партнеров» -нелепо


Note translated in assistance with AI.

I want to break my silence and share a few thoughts about what’s been happening in my life recently. The longer stories will come later, but for now, this.

Recently, I gave an interview to BBC. It was a long conversation about the war, and at one point they asked a direct question: are the “partners” doing enough for Ukraine? It’s hard to answer that diplomatically — it’s such a vast, complex question. But I want to try to explain it through what I feel here, in a city that is relatively calm, far from the frontlines.

Imagine a metropolis without electricity: traffic lights don’t work, there’s no heat or water in offices or homes, and at night the streets are dark. There’s smoke from broken heating pipes, fires, the smell of burning, fog, chaotic traffic. You start to see things differently.

I recently heard that the IMF has allocated money to Ukraine, but with new conditions — reducing subsidies on utilities. It makes life harder for ordinary people. No one talks about raising salaries, pensions, or social benefits to European levels, or paying the military fairly so they aren’t humiliated. The elderly are not mentioned at all.

I am not complaining about the cold or the lack of electricity — I am lucky to have a place where I can stay warm. On the frontlines, in frozen trenches, there is nothing like that.

Even just gathering your thoughts here is hard. Outside, explosions flash, windows shake from shockwaves, and you realize that none of what’s happening depends on you. I am not trying to describe how cities are destroyed; I am simply sharing what it feels like in a city under active air attacks.

The truth is: you cannot fully understand it, not unless you’ve been there. Asking if the help is enough — without understanding that the situation continues under the very permission of these “partners” — is absurd.

Living here, you feel the contrast every day: the relative calm of the city, the small routines you can manage, and the chaos that touches you even from afar. It makes you realize how fragile everything is, how small your control, and yet how necessary it is to simply observe, survive, and carry on.

neivid тепер в dreamwidth

Jan. 21st, 2026 07:54 am
yivienga_yoliia: (girl with a book)
[personal profile] yivienga_yoliia
https://neivid.dreamwidth.org/313043.html

і чекає на зворотній зв'язок.
chuka_lis: (Default)
[personal profile] chuka_lis
Если кто-то продолжает заблуждаться на счет пользы тарифов:
Read more... )

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

January 2026

S M T W T F S
    123
45678910
11121314 151617
1819 2021222324
2526 2728293031

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jan. 28th, 2026 03:31 am
Powered by Dreamwidth Studios