v1snyk: (Default)
Лише зараз, більш ніж через 9 місяців після тієї поїздки, я нарешті нормально добрався до фотографій із жовтневих Карпат. Що ж, нехай це буде зайвим нагадуванням, що наступна осінь уже скоро. Якщо маєте можливість, поїдьте в гори в другій половині жовтня. Вони вас точно не розчарують.

1. Досить довго поза моєю увагою залишалося містечко Сколе, попри зручне розташування та транспортну логістику. Воно знаходиться понад дорогою Львів – Мукачево, але саме по собі, здається, не так часто відвідується туристами. Хоча назву «Сколівські бескиди» чули, мабуть, усі.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Якщо покинути гамірні квартали «центрального центру» Львова у будь-якому напрямку, ви досить скоро відчуєте, що потрапили ніби в якийсь інший вимір. Кудись подінуться надокучливі галасливі натовпи, звеселяючі заклади й пов'язаний з цим усім хаос. А краса залишиться. Такі самі аристократичні вулиці, вілли-палаци нічим не гірші, ніж довкола площі Ринок, а часто й гарніші. І це все – тільки ваше.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Так сталося, що попередні два роки пройшли для мене під знаком частих поїздок у Львів: у саме місто, як базу для дослідження області чи просто довгі пересадки. А от у 24-му так і не доїхав туди та (думаю, це вже можна стверджувати точно) не буду. Але й того, що було, виявилося цілком достатньо, щоб заново поглянути на багато аспектів цього багатогранного міста і запам'ятати його в нових сенсах.

1. І, як наслідок, це вилилось у масу фотографій, які розділю на дві частини. У першій будуть переважно вуличні стінописи та центр. Центр – то, звісно, попса, але куди діватись, він все одно охеренно гарний.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Село Підгірці на півдорозі між Золочевом і Бродами стало відомим завдяки одному з найгарніших замків України у комплексі з не менш поважним костьолом, які вкупі й приманюють сюди туристів навіть у сучасні гівняні часи. Я довго відкладав знайомство з цими пам'ятками, але цієї весни воно нарешті сталося.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Навіть загалом проста, як для минулих років, подорож зараз віддає нотками ностальгії. Перша за час воєнного стану пересадка в Києві, як і перша поїздка в «Інтерсіті» з неодмінними хот-догами, встигли стати чимось незвичним і навіть ризикованим. З «Інтерсіті» ми вискочили у Миргороді, загалом дуже відомому місті, але я там досі й близько не був, як і взагалі незаслужено мало приділяв уваги всій Полтавщині.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Це місто було у моїх планах так давно, що десь валяється навіть його паперова карта – тобто ще з тих олдскульних часів, коли я не дуже дружив із навігатором у телефоні. Проте, попри близькість до Вінниці, транспортне сполучення між двома містами досить кволе, тому сталося це тільки зараз, коли та сама паперова карта так і не знадобилася, поступившися зручністю міткам на maps.me.

1. Транспортна незручність, однак, нікуди не поділася. Поїзд прибуває пізно ввечері, ще й Укрзалізниця підігріла інтригу традиційним його запізненням – у готель ми забігли за 4 хвилини до початку комендантської й потім ще дуже довго слухали через вікно шум автомобілів, що старанно її дотримуються. Трафік у БЦ взагалі набагато більший ніж я очікував, навіть зважаючи на те, що це, на секундочку, найбільше місто Київської області, що лиш трішки поступається населенням Тернополю чи Луцьку.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктись самому.]

Село Дениші має досить вигідне розташування – недалеко від Житомира, понад жвавою трасою. А чисті ліси та мальовничі скелі понад Тетеревом приманюють сюди немалу кількість людей, як для якогось середньостатистичного села. На жаль, їх наявність поки ніяк не впливає на стан головної пам’ятки, до якої йти усього 500 метрів від автобусної зупинки.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктись самому.]

Коли у жовтні я нарешті погасив свої туристичні борги перед Житомиром, заодно знайшов час трохи виїхати і на Житомирщину, також мною незаслужено обділену увагою. Вивчати місцеву провінцію почав у якійсь мірі з чорного ходу, а саме з Любарського району на південно-західному краю області.

1. Як у мене водиться, спочатку заїхав у найвіддаленішу від цивілізації заплановану цікаву точку, з якої мав далі поступово рухатися назад до обласного центру. У даному випадку цією точкою стало село Нова Чортория, що на 15 км далі Любара. Капітальний паркан з воротами навпроти зупинки одразу натякає, що тут знайдеться щось цікаве.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктися самому.]

У жовтні минулого року я нарешті закрив один із основних своїх пробілів на Чернігівщині, відвідавши містечко Седнів. Невелике смт Чернігівського району на 1,1 тис. мешканців за концентрацією та якістю пам’яток може потягатися з багатьма містами області, та й не тільки її однієї.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Хоч і не мав цього в планах на минулий рік, але в кінці серпня на подовжені вихідні до Дня Незалежності знову опинився на Закарпатті. Моєю базою на перший день став Виноградів – немале за місцевими мірками та цікаве місто, котре якраз давно хотів побачити.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Відвідинами Славутського району, що на північному заході Хмельниччини, завершувалася моя літня дводенна вилазка в ці краї. Знайомство почав із самого райцентру.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Загублений на півночі Хмельниччини Ізяслав є одним із найбільш яскравих українських прикладів того, як із плином часу випаровується колись неймовірна могутність та велич. Один з найкращих в області комплексів пам’яток дико контрастує з їх занедбаністю, транспортною недоступністю міста та відсутністю туристичної інфраструктури взагалі. Ізяслав має бути у пріоритетах на відвідування хоча би тому, що через декілька років банально можна буде побачити не все, що доступно зараз.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Не пам’ятаю, коли точно я вперше почув про схожу на замок садибу генерала Попова у Запорізькій області, але по назві тоді ж вирішив, що це, певно, якесь загублене в степах село, куди не так просто добратися. По факту виявилося геть інакше, Василівка – повноцінне місто, до того ж виступає своєрідними воротами із Запоріжжя на південь області. Так що навпаки, немало шансів сюди потрапити, навіть якщо спочатку цього не плануєш.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Від Рівного сюди 50 кілометрів і десь одна година в дорозі. Великі Межирічі лежать трохи осторонь основної траси, хоч і не дуже далеко, тому автобуси ходять часто. Можливо, по інерції від колись міського статусу цього села, відомого з 1544 року. Міста, певно, невеликого і в кращі часи, бо не отримало навіть Магдебурзького права, яке колись роздавали всім, кому не лінь. Зате мало замок, від якого нічого не лишилося, і кілька інших пам’яток, які досі є, причому в досить солідній кількості, заради якої можна сюди їхати.

1. Із Великих Межирічів у мене розпочався дводенний виїзд на Рівненщину на початку червня. З більш ніж річним запізненням, бо малював собі цей маршрут на весну-2020, а воно он як вийшло. Огляд села хотів почати з палацу. Хоча вистрибнув з автобуса трохи не там, самому собі це можна було пробачити за вид, що відкривався у тій точці з дороги:

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Шираз став найпівденнішою точкою Ірану, яку мені пощастило побачити під час першої подорожі в цю країну (але точно не найпівденнішою із усього цікавого, що там варте уваги). Одне з найбільших міст на півтора мільйони мешканців та одна з історичних перських столиць з масою пам’яток – пропустити його було ніяк не можна.

ExpandЧитати і дивиттись далі )
v1snyk: (Default)
У продовження розповіді про Ісфахан покажу те, що не влізло в першу частину (але нагадую, то у будь-якому випадку далеко не все). Почну з палацу Чехель Сотун, що у самому центрі міста, недалеко від показаної в попередній частині площі Імама.

1. Збудовано його в 1647 році як відпочинкову резиденцію для шаха Аббаса ІІ, він тут влаштовував урочисті прийоми і зустрічав іноземних гостей та дипломатів. Інша його назва – «палац 40 колон», причому фізично їх 20, але відображення в обов’язковому для такого місця басейні подвоює кількість:

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Тінистий зелений оазис посеред пекучої пустелі центральної Персії, її столиця в епоху Сельджуків та Сефевідів, місто Авіценни та головний туристичний центр сучасного Ірану, що його мешканці недвозначно називають «половина світу». Це все Ісфахан, третє за величиною місто країни і чи не найгарніше – сьогодні ми вирушаємо у віртуальну прогулянку його площами й мечетями. Відносно усього цікавого, що тут є, я побачив лише незначну частину, але й це само по собі так багато, що краще поділити розповідь навпіл.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Подорожувати в часі набагато простіше, ніж здається. Усього три години льоту зі Стамбулу, і з 2021 можна переміститися у 1400 рік, який трохи більше місяця назад почався згідно з іранським літочисленням. Що я і зробив на початку квітня.

1. Прямо із аеропорту, полишивши столицю наостанок, ми вирушили на південь, у першу із запланованих точок. Мова про Кашан, центр шахрестану (типу нашого райцентру) в остані (області) Ісфахан. Не велике й не мале місто, яке зразково годиться для початку знайомства з Іраном і демонстрації того, що можна від нього очікувати.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
Перший рік карантину вніс свої корективи і в традиційні вилазки з друзями на непопсові чи околичні місця навкруги рідного Кривого Рогу. Та попри все, принаймні одна таки відбулася, наприкінці жовтня. Сьогодні відправляємось у невідомі села на південь від міста, де збереглося трохи старовини, ну а в плані природних несподіванок Криворіжжя і так уміє дивувати.

1. І перше фото не просто для привернення уваги, а зроблене саме під час тієї вилазки, тому знаходитись тут має повне право.

ExpandЧитати і дивитись далі )
v1snyk: (Default)
В останній день літа, що символічно припав на неділю, поїхав розвідати пару палаців у селах Барського району, бо давно вже маячили у мене в планах. Ну і заодно подивитись-пошукати, що там ще може бути цікавого.

1.

ExpandЧитати і дивитись далі )

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

July 2025

S M T W T F S
  12345
67891011 12
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

Expand All Cut TagsCollapse All Cut Tags
Page generated Jul. 19th, 2025 11:56 am
Powered by Dreamwidth Studios