Центральна Мадейра. Левади та вінішко
Dec. 15th, 2021 07:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykОднією із найбільших проблем постійного проживання на такому райському (на перший погляд) острові, як Мадейра, здавна була нестача прісної води. Причому стосувалося це саме прибережних районів, найкомфортніших для життя, а от у горах із їх постійними дощами та туманами живильної рідини трохи більше. І ще років чотириста назад острів’яни додумалися прокладати з гір канали, якими би вода надходила до їх домівок. Технічну відсталість тих часів компенсувала наявність рабської сили, тож невдовзі весь острів зробився покритим каналами, що функціонують і донині. Називаються ця система цілком знайомим для нас словом «левади».
1. А так як над кожним каналом тягнеться якась стежка чи дорога (хоча би тому, що їх потрібно чистити, чим і займаються спеціально навчені люди) в наш час у навантаження до первісної функції левади стали туристичними маршрутами різного рівня складності. Мені попадалася цифра, що сумарно на острові їх 3000 кілометрів, хоча тут треба зважати, що навіть банальні вулиці приватного сектору Фуншалу, на яких є канальчик з водою, на карті підписані як левади. Куди цікавіші стежки через незаймані буйні джунглі у центрі острова, однією із яких сьогодні і прогуляємося.
2. Дана левада називається ду Рей і являє собою трек понад каналом в п’ять з копійками кілометрів в один бік з перепадом висоти 180 метрів. У нижній її точці, що логічно, знаходиться водоочисна станція та щось на зразок маленького туристичного центру, де найцікавішою була живність.
3. Кролі тамтешні явно одомашнені, а взагалі то найбільша дика тварина на Мадейрі. Не маючи природних ворогів, вони розмножуються як… як кролі, для регулювання їх чисельності є сезон полювання. Тим дивніше, що в жодному закладі кролятини в меню не зустрічав.
4. Лише подивіться які милі дупці… і смачні, певно.
5. Звідти вийшли до каналу та стартували трек. Стежка місцями з твердим покриттям, місцями болото. Набір висоти взагалі не відчувається, якби не цей потік води, що дійсно стабільно несеться назустріч із потужністю повноцінної маленької річки.
6. Розкішна рослинність супроводжує всю дорогу і додає особливої атмосфери, безумовно.
7. Іноді їстівна. Так квітне і росте гібрид банану та маракуї, що на левадах вважається за бур’ян:
8.
9. У Фуншалі на базарчику продається по 15 євротугриків за кілограм, а тут просто валяється під ногами.
10. По консистенції воно саме як маракуя, ну і цілком їстівне.
11. Що точно не годиться в їжу, то якийсь місцевий родич суниці без смаку та запаху.
12. Хоча стежка тягнеться фактично над прірвою з одного боку, переважно весь час огляд закритий зеленню. Лише зрідка показуються гори вдалині:
13. Та далекі простори аж до океану, межі якого з небом звідси не розрізнити:
14.
15. У одному місці прохід зробили просто крізь скелю.
16. Місцина дуже волога, що й не дивно.
17.
18. І, варто визнати, таки досить одноманітна. На 10+ кілометрів ходу я очікував більшого. Хоча у підсумку і наклацав немало, чого одні ці сині камінці варті:
19. Не водоспад, та волога звідси також поповнює канал.
20. Але повноцінний водоспад також є:
21. Під ним треба пройти, точніше, пробігти, бо й дорогу він щедро поливає, а температура води очікувано освіжаюча.
22. Трек закінчується ще одним водоспадом, хоча справедливості ради, це ж просто пороги.
23.
24. Стежкою ще трохи можна піднятися над дикою частиною річечки, що живить леваду. Як на мене, то найгарніша її частина:
25.
26.
27. Ще трішки краєвидів дорогою назад:
28.
29.
30. Після подолання такого відверто пенсіонерського маршруту залишалося хіба що напитися. З цією стратегічною метою відправилися до уже знайомого Сан-Вісенте, тільки тепер не на берег океану, а на високогір’я, де й розкинулися виноградники:
31.
32. Традиційно для півночі острова, край виглядає сурово. Під низькими хмарами над головою і дорогами-серпантинами зі значними перепадами висоти.
33.
34. Навколишня природа бомбезна, що типово для Мадейри, але от жити там постійно я би точно не хотів.
35.
36. З-поміж іншого виділяється церква на пагорбі (точніше, лише її дзвіниця, яка визирає із зелені), і дуже вдало вписується у будь-який ракурс:
37.
38.
39. То старовинна споруда, а сучасні храми на острові можуть виглядати куди більш неочікувано:
40. Хатки та гори:
41.
42. Ну а вино – на те і вино, щоб залишитися за кадром:)
43. Рухаємося далі…
Про Мадейру мені ще є що розказати, як і про побачене за серпень-жовтень у шести областях України. Тим не менш, мінімум до кінця року цей блог стає на паузу. У якості альтернативи запрошую в мій інстаграмчик. Якщо пощастить, в найближчі дні там може з’явитися щось цікаве.
1. А так як над кожним каналом тягнеться якась стежка чи дорога (хоча би тому, що їх потрібно чистити, чим і займаються спеціально навчені люди) в наш час у навантаження до первісної функції левади стали туристичними маршрутами різного рівня складності. Мені попадалася цифра, що сумарно на острові їх 3000 кілометрів, хоча тут треба зважати, що навіть банальні вулиці приватного сектору Фуншалу, на яких є канальчик з водою, на карті підписані як левади. Куди цікавіші стежки через незаймані буйні джунглі у центрі острова, однією із яких сьогодні і прогуляємося.
2. Дана левада називається ду Рей і являє собою трек понад каналом в п’ять з копійками кілометрів в один бік з перепадом висоти 180 метрів. У нижній її точці, що логічно, знаходиться водоочисна станція та щось на зразок маленького туристичного центру, де найцікавішою була живність.
3. Кролі тамтешні явно одомашнені, а взагалі то найбільша дика тварина на Мадейрі. Не маючи природних ворогів, вони розмножуються як… як кролі, для регулювання їх чисельності є сезон полювання. Тим дивніше, що в жодному закладі кролятини в меню не зустрічав.
4. Лише подивіться які милі дупці… і смачні, певно.
5. Звідти вийшли до каналу та стартували трек. Стежка місцями з твердим покриттям, місцями болото. Набір висоти взагалі не відчувається, якби не цей потік води, що дійсно стабільно несеться назустріч із потужністю повноцінної маленької річки.
6. Розкішна рослинність супроводжує всю дорогу і додає особливої атмосфери, безумовно.
7. Іноді їстівна. Так квітне і росте гібрид банану та маракуї, що на левадах вважається за бур’ян:
8.
9. У Фуншалі на базарчику продається по 15 євротугриків за кілограм, а тут просто валяється під ногами.
10. По консистенції воно саме як маракуя, ну і цілком їстівне.
11. Що точно не годиться в їжу, то якийсь місцевий родич суниці без смаку та запаху.
12. Хоча стежка тягнеться фактично над прірвою з одного боку, переважно весь час огляд закритий зеленню. Лише зрідка показуються гори вдалині:
13. Та далекі простори аж до океану, межі якого з небом звідси не розрізнити:
14.
15. У одному місці прохід зробили просто крізь скелю.
16. Місцина дуже волога, що й не дивно.
17.
18. І, варто визнати, таки досить одноманітна. На 10+ кілометрів ходу я очікував більшого. Хоча у підсумку і наклацав немало, чого одні ці сині камінці варті:
19. Не водоспад, та волога звідси також поповнює канал.
20. Але повноцінний водоспад також є:
21. Під ним треба пройти, точніше, пробігти, бо й дорогу він щедро поливає, а температура води очікувано освіжаюча.
22. Трек закінчується ще одним водоспадом, хоча справедливості ради, це ж просто пороги.
23.
24. Стежкою ще трохи можна піднятися над дикою частиною річечки, що живить леваду. Як на мене, то найгарніша її частина:
25.
26.
27. Ще трішки краєвидів дорогою назад:
28.
29.
30. Після подолання такого відверто пенсіонерського маршруту залишалося хіба що напитися. З цією стратегічною метою відправилися до уже знайомого Сан-Вісенте, тільки тепер не на берег океану, а на високогір’я, де й розкинулися виноградники:
31.
32. Традиційно для півночі острова, край виглядає сурово. Під низькими хмарами над головою і дорогами-серпантинами зі значними перепадами висоти.
33.
34. Навколишня природа бомбезна, що типово для Мадейри, але от жити там постійно я би точно не хотів.
35.
36. З-поміж іншого виділяється церква на пагорбі (точніше, лише її дзвіниця, яка визирає із зелені), і дуже вдало вписується у будь-який ракурс:
37.
38.
39. То старовинна споруда, а сучасні храми на острові можуть виглядати куди більш неочікувано:
40. Хатки та гори:
41.
42. Ну а вино – на те і вино, щоб залишитися за кадром:)
43. Рухаємося далі…
Про Мадейру мені ще є що розказати, як і про побачене за серпень-жовтень у шести областях України. Тим не менш, мінімум до кінця року цей блог стає на паузу. У якості альтернативи запрошую в мій інстаграмчик. Якщо пощастить, в найближчі дні там може з’явитися щось цікаве.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2021-12-15 06:10 pm (UTC)У нас новый флешмоб #прохорошее! Присоединяйтесь и получайте призы!
Расскажите, чем вам запомнится 2021 год: важные результаты, истории из поездок, личные события, впечатления от книг и фильмов, радость от любимого хобби. Всё, чем вы хотите поделиться!
Хештег #прохорошее. До 26 декабря!
Подробности тут: https://afisha-lj.livejournal.com/876696.html
no subject
Date: 2021-12-15 07:27 pm (UTC)no subject
Date: 2021-12-17 10:25 am (UTC)