Де мене носило

Перед тим, як приїхати всередині минулого жовтня в Карпати, я не міг не придивитися собі хоча б декілька оглядових точок, із яких можна побачити схід і захід сонця, котрі у горах бувають найбільш неймовірними. Зрештою зупинився на узвишші, підйом на яке починається майже з центру Ясіня і займає не більше одного кілометра. Те узвишшя являє собою простягнутий на північ хребет, затиснений між паралельними ущелинами, що ведуть у ближні села, Чорну Тису та Стебний, і з нього повинні відкриватися види як на захід, так і на схід.

1. Крім того, думав я, за чотири ночівлі у мене має бути чимало можливостей половити сонце, але тут внесла свої корективи чудова карпатська погода – насправді я отримав усього один вечір та наступний ранок, коли хмарність була хоча б не суцільною і з’являлися шанси пофоткати щось цікаве. І хоча не так сталося як гадалося, все одно цей безіменний невисокий горбик подарував мені чи не найкращі видовища, що я бачив за всі свої приїзди у Карпати.

( Читати і дивитись далі )

На минулорічне свято Покрови, що припало на середу, добрав два вихідні із залишків відпустки та махнув на п’ять днів провітритись у Карпати, точніше, в селища на передгір’ї. Головний висновок, який я зробив для себе з цього досвіду, що ніколи бля не варто планувати Карпати восени заздалегідь, бо погода може всяке викинути. Притому, що буквально впритул до поїздки було скільки завгодно варіантів житла і квитків на поїзд, щоб маневрувати з датами, але я такий молодець, що уже забронював собі готель зі штрафом за скасування. Тим не менш, навіть у здебільшого хмарному вигляді наші гори виглядають чудесно, і дивитися та фотографувати там було що. А осінні тумани – то взагалі щось космічне.

1. Базувався у ті дні я в селищі Ясіня, йому і буде присвячена більша частина моїх підкарпатських історій. Назва селища має наголос на останній склад, і означає воно множину, а не жіночий рід, як можна було б подумати. До того ж, там купа варіацій залежно від говірок, по-гуцульськи має бути Ясінє, хоча на місці я ні від кого такої вимови не чув. Словом, на правильність відмінювання назви не претендую, та й не про те мова. Центр селища лежить на 650 м над рівнем моря, тобто за нашими мірками цілком високогірний, ну а вертикальний перепад висот між горішніми й нижніми вулицями складає сотні метрів. Що забезпечує неймовірну фотогенічність навіть у похмуру погоду. У ті дні мені легко вдалося піймати сонце в сусідніх Рахові та Яблуниці, і тільки над нещасним селищем між ними, здавалося, його вимкнули за несплату.

( Читати і дивитись далі )