Де мене носило

Так сталося, що попередні два роки пройшли для мене під знаком частих поїздок у Львів: у саме місто, як базу для дослідження області чи просто довгі пересадки. А от у 24-му так і не доїхав туди та (думаю, це вже можна стверджувати точно) не буду. Але й того, що було, виявилося цілком достатньо, щоб заново поглянути на багато аспектів цього багатогранного міста і запам'ятати його в нових сенсах.

1. І, як наслідок, це вилилось у масу фотографій, які розділю на дві частини. У першій будуть переважно вуличні стінописи та центр. Центр – то, звісно, попса, але куди діватись, він все одно охеренно гарний.

( Читати і дивитись далі )

Моя зацікавленість усякими фортифікаційними спорудами зʼявилася дуже давно, певно, коли я вперше побачив вежу Костянтина у Феодосії, яка так вдало вмістилася недалеко від вокзалу. Було мені років чи то 6, чи то 8, інстаграмів тоді не існувало, щоб звіритись зараз. Пізніше я таки встиг облазити всю фортифікацію Феодосії, як і багатьох інших замків по Україні та за кордоном. Були там і зразково-показові твердині у відмінному стані, і відверті руїни, од яких майже нічого не лишилося. Якщо вікно можливостей для мандрів з часом звузиться ще більше, можливо, я від нудьги систематизую їх та перерахую. Але не зараз, поки ще виникає можливість поповнити ці майбутні списки шляхом живого відвідування.

( * * * * * )

У минулому році у Львові я був пару разів проїздом та з однією ночівлею, тому побачити багато нового не вдалося, але дещо все ж є. Про кілька відвіданих точок і розповім далі.

( Читати і дивитись далі )