Де мене носило

Я досить давно не їздив у Київ заради Києва, несправедливо обділяючи увагою нашу багатогранну столицю. Власне, її багатогранність і стала однією з основних причин – як і у Львові, тут стільки всього дивитись та фотографувати, що за це навіть братися страшно. Зрештою, я забув майжке все, що пам'ятав, і коли нарешті попав у місто на вихідні в минулому жовтні, на багато речей навіть у центрі дивився як уперше.

Тому не заморочувався, і якраз у центрі переважно ті два дні й провів. Тому тут не буде чогось незвичного чи ексклюзивного, просто попсові столичні картинки (єдине, я постарався не повторювати те, що вже було у блозі).

Ну і з поправкою на воєнний час – закритих кварталів та вулиць виявилося набагато більше, ніж я міг уявити, включаючи одну зі станцій метро (правда, її досі відкрили). У мирний час я очевидно вибирав би готельний номер із панорамним видом на щось цікаве, а цього разу був задоволений, що вікно виходило не просто у дворик, а на якусь глуху стіну. Правда, вдалося проскочити повз усі масові обстріли, блекаути та інші особливості наших сраних днів.

( Читати і дивитись далі )

Трішки минулорічної хурделиці вам у стрічку:)

Останнім часом якщо я і потрапляю у столицю, то або у відрядження, або на концерт. Саме другий варіант і змусив мене поїхати туди в середині листопаду минулого року. У моєму розпорядженні було зайвих 3-4 години. Сипав сніжок, що досить нехарактерно для цього місяця (а особливо те, у що він перетворився пізніше).

( Читати і дивитись далі )

Нашу столицю можна любити і ненавидіти. Нею можна бродити цілими днями, наклацати сотні фотографій і скласти з ними десятки заміток. Правда, з великою ймовірністю це все уже зроблено до вас.


За два квітневі дні у Києві я спробував відкрити для себе як можна більше того, чого раніше не бачив сам, а зараз спробую виділити найцікавіше. Можливо, хоч щось стане для вас відкриттям. Тому тематичних заміток не буде, а все йтиме у потоці «як попало».
( Читати далі )