v1snyk | Весняний сумбурний Київ, ч. 2. Зліплене, намальоване і квітуче (Reply)

Окремо після відвідування Києва хотілось би розповісти про його скульптури і стріт-арт. Почну з самісінького центру.

Україна дивиться в ЄС, себто десь на 25 років поперед себе.

Тут усе так чи інакше пов’язане з останньою революцією.

Звертаю з гамірного Хрещатика на тиху і акуратну вулицю Городецького. Зустрічаю такого мураху.

Площа Івана Франка. Пам’ятник актору Миколі Яковченку у сценічному образі.

За його спиною саме активно цвіла сакура.

Жабка.

І на цій же площі – пам’ятник іще одному актору, Гнату Юра в образі солдата Швейка. На свою ганьбу, у мене доволі смутне уявлення про них обох.

Один із сусідніх будинків охороняють дуже цицькасті дракончики.

«Скованные одной цепью»?

Венеціанський острів. Коли одразу розумієш, що сьогодні тобі пощастить:)

Окрім живих котиків, тут ще є багато намальованих.

Пішохідний перехід під Європейською площею став зосередженням найрізноманітніших вуличних картин.

На жаль, мій фотик не завжди може у напівтемряві.

Будка понад набережною.

Дуже цінна думка, як на мене.

Окремо заслуговують уваги київські мурали – великі, на всю стіну будинку картини (є і наше рідне слово для них – стінопис), котрих останнім часом з’являється все більше, так що навіть карту в Інтернеті завели. Я не ходив цілеспрямовано по карті, бо це зайняло б забагато часу, а фотографував тільки те, що зустрічав випадково. Та навіть так фотографій вийшло настільки багато, що не всі влізли у звіт.

Ось цей знаходиться поруч з Контрактовою площею.

На Андріївському узвозі.

Хвилинка соціальної реклами.

Так я забрів на Пейзажну алею. Раз уже вище була сакура, то ось їй до компанії магнолія.

Мозаїка там же.

Пейзажна алея – справжня знахідка для усяких наркоманів і інших поціновувачів сучасного мистецтва.

Наша відповідь пісяючому хлопчику.

Усякі милі створіння.

Одне з численних місцевих янголяток явно подивилось фільм «Дзвінок».

На закоулках алеї.

Покидаю Пейзажну алею і рухаюсь у напрямку вулиці Олеся Гончара.

Трошки національної тематики.

Птах, що вирвався з клітки.

А це не намальоване фарбами, а мозаїка. Навіть не знаю, що складніше.

Виходжу на вулицю Стрілецьку, де концентрація усякого такого особливо висока.

У небі літають казкові створіння та предмети.

У тому ж дворику є і скульптури. Балерина, наприклад.

І інші статуї із вторсировини.

Там же.

Стінка внизу останньої фотки заслуговує на окремий пост:)

Один з найвідоміших стінописів Києва.

Повертаю у бік Золотих Воріт. Незвична лавка.

У Золото-Ворітському сквері є пам’ятник Пантюші – як виявилось, коту, який справді існував і був талісманом одного з місцевих кафе. А я думав (і не тільки я), що то Кіт-Бегемот.