Київ. Випадкові жовтневі замальовки
May. 10th, 2024 05:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykЯ досить давно не їздив у Київ заради Києва, несправедливо обділяючи увагою нашу багатогранну столицю. Власне, її багатогранність і стала однією з основних причин – як і у Львові, тут стільки всього дивитись та фотографувати, що за це навіть братися страшно. Зрештою, я забув майжке все, що пам'ятав, і коли нарешті попав у місто на вихідні в минулому жовтні, на багато речей навіть у центрі дивився як уперше.
Тому не заморочувався, і якраз у центрі переважно ті два дні й провів. Тому тут не буде чогось незвичного чи ексклюзивного, просто попсові столичні картинки (єдине, я постарався не повторювати те, що вже було у блозі).
Ну і з поправкою на воєнний час – закритих кварталів та вулиць виявилося набагато більше, ніж я міг уявити, включаючи одну зі станцій метро (правда, її досі відкрили). У мирний час я очевидно вибирав би готельний номер із панорамним видом на щось цікаве, а цього разу був задоволений, що вікно виходило не просто у дворик, а на якусь глуху стіну. Правда, вдалося проскочити повз усі масові обстріли, блекаути та інші особливості наших сраних днів.
2. Столиця зустріла ніфіговим дощиком, тому довелося спочатку гуляти короткими перебіжками між кав'ярнями та п'яною вишнею (гидота ще та виявилась). Але навіть просто деталей, що з'явилися суто завдяки сфері обслуговування, можна назбирати випадковим чином не на один фотозвіт.
3.
4. Як і шедевральні пам'ятки архітектури. У Києві не ти шукаєш їх, а вони тебе.
5. Пам'ятки віддзеркалюються в скляних новобудовах.
6. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО виглядає гармонійно на сучасних вулицях та площах.
7. Хоч я й ходив здебільшого беззмістовно, деякі місця шукав спеціально. Як от двір з круками на Рейтарській. Якось так склалося, що ще на початку 90-х тут завелися круки, які з різних причин не змогли б вижити на волі, ними опікуються мешканці двору.
8. На одному з будинків поруч з'явився тематичний мурал із білою вороною. Як я заїбався бути білою вороною, до речі.
9. І далі стріт-арт, скульптури та деталі. Деякі не дуже добрі.
10.
11.
12. Цього красеня я зацінив настільки, що закінчилося все покупкою футболки з відповідним принтом.
13. Традиційне фото з люком:
14. Здається, вперше піднявся на оглядовий майданчик Андріївської церкви. Хоча погода так само не радувала.
15.
16. Але хмарність надавала місту певної містичності.
17. Походив по відомим місцям, таким як Михайлівська площа.
18. Там знайшлась виставка спаленої техніки окупантів. Дійшли до Києва, але є нюанс.
19. Сподіваюсь, усі, хто їхав у цих бляшанках, не просто Zдохли, а добре встигли усвідомити цей факт. «Ти ж хотів землі цієї – тож тепер змішайся з нею».
20. Не обійшлося без Хрещатика та майдану Незалежності.
21. Там, як завжди, людно і контрастно.
22.
23. А поруч – біль та втрати, які ми ще не усвідомили повною мірою.
24. В переході під майданом:
25. Піднявся на «міст Кличка». Чому я був певен, що у моста скляне дно і взагалі він через Дніпро – я і сам тепер не знаю.
26. Ворона охоче позувала. Схоже, вона так собі їжу заробляє чи що, бо бачив її і в чужих інстаграмах.
27. Великий брат стежить за вами.
28. У Києві завдяки рельєфності повно оглядових майданчиків. З них краще можна усвідомити масштаби забудови, особливо лівого берега – там якийсь суцільний мурашник та китайська стіна.
29. І дуже багато просто архітектурного хаосу навколо.
30.
31. І сходів, само собою, зважаючи на ту саму рельєфність.
32.
33. Загалом майже весь час ми провели на правому березі, тільки ненадовго з'їздили на метро на Венеціанський острів. Класична панорама з Батьківщиною-матір'ю та лаврою:
34. Узагалі я чомусь не був певен, що там можна вільно фотографувати, зважаючи на кількість мостів навколо, тому намагався не світитись. Інакше фотографій було б набагато більше.
35. Києво-Печерська лавра і, певно, ще якісь монастирі, які я можу собі дозволити не розрізняти, не бувши киянином.
36.
37. Поміж ними досить добре вписалася сучасна баптистська церква «Храм миру».
38. На острові було вітряно, а тому майже безлюдно. Мені сподобалося блукати серед його тихого осіннього смутку. Майже без фото, правда, клацнув лише озеро Берізка.
39. Провідав Миколаївський костьол після пожежі. Ззовні він виглядає обнадійливо, наче нічого й не трапилося, а от зсередини – не дуже.
40.
41. Ще один закритий гештальт – покататися на оглядовому колесі на контрактовій площі.
42.
43. Зайвий раз переконався, скільки я всього не бачив у Києві навіть у центрі. Он ті церкви, наприклад.
44. З гір старого Києва піднялися лише на ближчі до Андріївського узвозу, Уздихальницю (з неї нічого цікавого не видно) і Замкову. Із Замкової видно більше, хай я вже і був на ній. Зокрема Воздвиженку, дивний кічовий район, який усе одно чимось мені симпатичний.
45. Треба буде якось походити там і низом, подивитись, чи так само порожньо на цих дивних вуличках, як і кілька років тому.
46. Класичний вид на Андріївську церкву:
47. На горі так само стоїть язичницьке капище, старе кладовище, сходи на спуску складені зі старовинної маркованої цегли. Паралельно з нами там проходила організована екскурсія, може їм і того більше показали.
48. Київ укотре продемонстрував, що він – абсолютно не моє місто. Я ніколи тут нічого не встигаю, маючи ніби достатньо часу, товчусь одними й тими ж місцями, як зачарований, примудряюся довго й нудно шукати де поїсти-попити при всьому виборі закладів навколо. Я точно ніколи не хотів би тут жити, а от приїздив би час від часу із задоволенням. Якщо будуть відповідні можливості. Якщо пощастить, одна з них має трапитись досить скоро.
Тому не заморочувався, і якраз у центрі переважно ті два дні й провів. Тому тут не буде чогось незвичного чи ексклюзивного, просто попсові столичні картинки (єдине, я постарався не повторювати те, що вже було у блозі).
Ну і з поправкою на воєнний час – закритих кварталів та вулиць виявилося набагато більше, ніж я міг уявити, включаючи одну зі станцій метро (правда, її досі відкрили). У мирний час я очевидно вибирав би готельний номер із панорамним видом на щось цікаве, а цього разу був задоволений, що вікно виходило не просто у дворик, а на якусь глуху стіну. Правда, вдалося проскочити повз усі масові обстріли, блекаути та інші особливості наших сраних днів.
2. Столиця зустріла ніфіговим дощиком, тому довелося спочатку гуляти короткими перебіжками між кав'ярнями та п'яною вишнею (гидота ще та виявилась). Але навіть просто деталей, що з'явилися суто завдяки сфері обслуговування, можна назбирати випадковим чином не на один фотозвіт.
3.
4. Як і шедевральні пам'ятки архітектури. У Києві не ти шукаєш їх, а вони тебе.
5. Пам'ятки віддзеркалюються в скляних новобудовах.
6. Всесвітня спадщина ЮНЕСКО виглядає гармонійно на сучасних вулицях та площах.
7. Хоч я й ходив здебільшого беззмістовно, деякі місця шукав спеціально. Як от двір з круками на Рейтарській. Якось так склалося, що ще на початку 90-х тут завелися круки, які з різних причин не змогли б вижити на волі, ними опікуються мешканці двору.
8. На одному з будинків поруч з'явився тематичний мурал із білою вороною. Як я заїбався бути білою вороною, до речі.
9. І далі стріт-арт, скульптури та деталі. Деякі не дуже добрі.
10.
11.
12. Цього красеня я зацінив настільки, що закінчилося все покупкою футболки з відповідним принтом.
13. Традиційне фото з люком:
14. Здається, вперше піднявся на оглядовий майданчик Андріївської церкви. Хоча погода так само не радувала.
15.
16. Але хмарність надавала місту певної містичності.
17. Походив по відомим місцям, таким як Михайлівська площа.
18. Там знайшлась виставка спаленої техніки окупантів. Дійшли до Києва, але є нюанс.
19. Сподіваюсь, усі, хто їхав у цих бляшанках, не просто Zдохли, а добре встигли усвідомити цей факт. «Ти ж хотів землі цієї – тож тепер змішайся з нею».
20. Не обійшлося без Хрещатика та майдану Незалежності.
21. Там, як завжди, людно і контрастно.
22.
23. А поруч – біль та втрати, які ми ще не усвідомили повною мірою.
24. В переході під майданом:
25. Піднявся на «міст Кличка». Чому я був певен, що у моста скляне дно і взагалі він через Дніпро – я і сам тепер не знаю.
26. Ворона охоче позувала. Схоже, вона так собі їжу заробляє чи що, бо бачив її і в чужих інстаграмах.
27. Великий брат стежить за вами.
28. У Києві завдяки рельєфності повно оглядових майданчиків. З них краще можна усвідомити масштаби забудови, особливо лівого берега – там якийсь суцільний мурашник та китайська стіна.
29. І дуже багато просто архітектурного хаосу навколо.
30.
31. І сходів, само собою, зважаючи на ту саму рельєфність.
32.
33. Загалом майже весь час ми провели на правому березі, тільки ненадовго з'їздили на метро на Венеціанський острів. Класична панорама з Батьківщиною-матір'ю та лаврою:
34. Узагалі я чомусь не був певен, що там можна вільно фотографувати, зважаючи на кількість мостів навколо, тому намагався не світитись. Інакше фотографій було б набагато більше.
35. Києво-Печерська лавра і, певно, ще якісь монастирі, які я можу собі дозволити не розрізняти, не бувши киянином.
36.
37. Поміж ними досить добре вписалася сучасна баптистська церква «Храм миру».
38. На острові було вітряно, а тому майже безлюдно. Мені сподобалося блукати серед його тихого осіннього смутку. Майже без фото, правда, клацнув лише озеро Берізка.
39. Провідав Миколаївський костьол після пожежі. Ззовні він виглядає обнадійливо, наче нічого й не трапилося, а от зсередини – не дуже.
40.
41. Ще один закритий гештальт – покататися на оглядовому колесі на контрактовій площі.
42.
43. Зайвий раз переконався, скільки я всього не бачив у Києві навіть у центрі. Он ті церкви, наприклад.
44. З гір старого Києва піднялися лише на ближчі до Андріївського узвозу, Уздихальницю (з неї нічого цікавого не видно) і Замкову. Із Замкової видно більше, хай я вже і був на ній. Зокрема Воздвиженку, дивний кічовий район, який усе одно чимось мені симпатичний.
45. Треба буде якось походити там і низом, подивитись, чи так само порожньо на цих дивних вуличках, як і кілька років тому.
46. Класичний вид на Андріївську церкву:
47. На горі так само стоїть язичницьке капище, старе кладовище, сходи на спуску складені зі старовинної маркованої цегли. Паралельно з нами там проходила організована екскурсія, може їм і того більше показали.
48. Київ укотре продемонстрував, що він – абсолютно не моє місто. Я ніколи тут нічого не встигаю, маючи ніби достатньо часу, товчусь одними й тими ж місцями, як зачарований, примудряюся довго й нудно шукати де поїсти-попити при всьому виборі закладів навколо. Я точно ніколи не хотів би тут жити, а от приїздив би час від часу із задоволенням. Якщо будуть відповідні можливості. Якщо пощастить, одна з них має трапитись досить скоро.
no subject
Date: 2024-05-12 12:37 pm (UTC)no subject
Date: 2024-05-14 01:06 pm (UTC)