Де мене носило

[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктися самому.]

На завершення розповіді про Житомир я залишив усе, що не влізло в попередні дві частини, а так як місто дійсно багатогранне, то тут постараюся поєднати зовсім несумісні між собою речі: некрополі, космос та стріт-арт.

( Читати і дивитись далі )

[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктися самому.]

Як не дивно, останнім обласним центром, у якому я ніколи не бував (не рахуючи надовго недоступних Донецька та Луганська) виявився зовсім близький Житомир. Причин тому декілька: і тому що під рукою та завжди встигнеться, і просто на завершення хотілося чогось цікавого, а місто дійсно різноманітне та недооцінене.

1. Про Житомир буде три частини, першу з яких присвячу найменш очевидному його достоїнству – неймовірній природі понад Тетеревом. Та одній із ключових архітектурних пам’яток, яку чомусь не помічають впритул.

( Читати і дивитись далі )