Гродно сонячне

[v1snyk]

Примхлива історія поставилась досить лояльно до колишнього королівського міста, особливо у жорстокому 20 столітті. У 1941 році радянські, а в 1944 – нацистські війська полишали його майже без бою, і у Гродно зберігся чудовий історичний центр. Наді мною ж змилостивилась погода: по обіді дощ скінчився, а іноді й проглядало сонце.

Отже, друга частина прогулянки Гродно буде присвячена центру і, на закуску, панорамам. Але почну я з кінця, а саме з наймилішого пам’ятника у світі, який я ледве не пропустив (чого потім би собі не пробачив). Ось воно, моє тотемне створіння:)


«Жабка-падарожніца» знаходиться на вулиці Ожешко, що з’єднує залізничний вокзал і центр. По вулиці можна надибати ще трохи цікавого, наприклад, музей історії міста, який привертає увагу своєю будівлею – це колись поширений тип ремісничих будиночків, який дійшов до нас аж з другої половини 18 ст.


Свято-Покровський собор-корабель, 1905-15 рр.




Будинок-музей власне Елізи Ожешко, білоруської польськомовної письменниці, яка прожила у ньому майже 40 років.




Утопаючий у винограді університетський корпус.


Свято наближається…


Стріт-арт в одному із підземних переходів.


Перед площею Леніна (бачите характерну коробку міськвиконкому на горизонті?) є великий парк ім. Жилібера, доглянутий та мальовничий.


Особливо мені сподобалась його південна частина, що являє собою окультурену долину струмка.




По той бік міськради – іще один парк зі струмком, Швейцарська долина. Незважаючи на претензійну назву, виглядає він менш ефектно.


Позіхашки.




За парком крізь зачинені ворота можна позаглядати на архієрейський двір, що складається з палацу Валицьких 18 ст., флігелю та домової церкви. Останню звели у 2007 році на місці іншого флігеля, незважаючи на протести містян, чим порушили композиційну цілісність садиби.

Палац.


Церква-новобуд.


Купідончик.


Пішохідна вулиця у центрі – Савецкая.


Совкова топоніміка, як на мене, особливо ріже вуха по відношенню до красивого європейського міста. Правда, у Гродно на початку минулого року був цілий прорив (як для Білорусі), для деяких вулиць продублювали історичні назви. Тим більше який вибір хоча б для цієї – Віленська, Домініканська, Соборна.




Герб міста.


Радянська вулиця закінчується Радянською таки ж площею, яка симпатична і сама по собі, і архітектурою, серед якої виділяється фарний костьол Святого Франциска Ксаверія.


Бароковий храм був закладений єзуїтами ще у 1678 році. Одну з веж прикрашає годинник, що перекочував на неї із гродненської ратуші, зруйнованої у 18 ст. Механізм годинника діє з 15 ст.




Коло входу трошки була реставрація.


Ще однією особливістю міста є велика тюрма просто в центрі. Вона займає колишні келії монастиря при костьолі ще з 19 ст.

Поруч з костьолом втулилась класична аптека-музей.




З тильної сторони храму знаходиться гродненська римо-католицька єпархія з навдивовижу затишним двориком.




Якщо продовжувати рухатись у тому ж напрямку, знайдемо іще один костел, колишнього монастиря бригіток. Він старіший, 1634-42 років, оточений масивними монастирськими стінами.






Навколо повно дореволюційних будинків.


Але повернемось на площу і дійдемо до третього костьолу – також барокового, також від колишнього монастиря (бернардинців), і найстарішого із трьох – 1595-1618 років.






Через дорогу – драматичний театр, одна із найбільш виразних будівель середмістя. Чудовисько ще те, як на мене. Скульптурна композиція перед фасадом також упорота.


Будиночок колишнього річкового вокзалу, нині кафе-бар.


Ну а тепер пора через міст, за обіцяними видами і панорамами.


Із дерев’яної хатинки зробили рятувальну станцію.


Якщо повернутись лицем до центру, по праву руку буде залізничний міст і храми на старому кладовищі.


Свято-Марфинська церква, із якої я вранці почав огляд міста.


І католицька капличка, до якої так і не дійшов.


По ліву руку буде черговий парк, традиційно чистий і мальовничий, ще й з джерельцем.


Від парку краще видно обидва замки. Старий і Новий, в одному кадрі й роздільно.






Від переходу між замками до води ведуть східці.


На максимальному зумі виглядів ще й шось таке. Виявилось, то тура – збільшена копія середньовічної шахової фігурки, знайденої при розкопках на Замковій горі.


Піднімемось на шляхопровід над магістраллю, звідки найкраще видно центр.






І наостанок, все разом в одній панорамі.

Comments

[elgatomarinero7.livejournal.com]

Ну вот у Гродно и есть внутрибелорусское прозвище "белорусский Львов", хотя оно и сильно натянуто, ИМХО. Про Минск скажу так: там постаралась и война, и уже советские градостроители, когда делали широкий проспект из небольшой старой улочки Немиги. Правда, говорят, что исторический центр Минска в 60-70е был совсем уж неприглядный. Троицкое предместье реставрировали как раз при СССР, довольно качественно и на совесть (хотя и там есть вопросы по исторической достоверности), но это вроде был периферийный район Старого Минска). Ну а белорусские городские исторические реконструкции последних лет - это мрак, тут уже вмешивается и финансирование, и жопорукость строителей, и отсутствие вкуса и знаний у архитекторов. Свежий пример - Несвижский замок, где не очень качественно сделали из старого дворца "белорусский Диснейленд", не очень соответствующий эпохе Радзивиллов

[v1snyk.livejournal.com]

Мне как раз недавно попадалось ыкспертное мнение, что Троицкое при совке сделали похабно, а сейчас реставрируют более-менее) Поэтому по возможности стараюсь абстрагироваться от точки зрения профессионалов, всё равно не разбираюсь в матчасти, а верить только глазам. С этой точки зрения диснейленд в Несвиже очень симпатичный даже)

[elgatomarinero7.livejournal.com]

Да я вот даже не спорю, что красивый, мне он с эстетической точки тоже очень нравится (если не вглядываться в осыпающиеся через несколько лет после реконструкции стены). Но историки, более-менее знакомые с эпохой Радзивиллов, ворчат, что то сделано не так, это сделано не так, такого вообще не было (например, про разрисовку стен внутреннего двора а-ля Германия)...

А, хотя, чего я тут про Несвиж ворчу, когда вы ещё до него даже не дошли :) А Гродно даже в сохранившемся виде - однозначно один из красивейших городов Беларуси (надо будет найти повод в этом году опять до него добраться)

[v1snyk.livejournal.com]

я-то до него дошёл ещё летом, а разгребать фотки выходит как-то медленно)
в любом случае, это выглядит намного лучше, чем я привык видеть кое-где в Украине в глубинке, когда осыпаются не только стены, но и перекрытия, и всё что может.