Жиліна

[v1snyk]

Місто на півночі Словаччини, один з крайових центрів. У Жиліні варто подивитись її цікаве історичне середмістя та замок. Як же у Словаччині без замків?




Стартуємо традиційно з вокзалу. Ззовні він непоказний, але з величезними вітражами, присвяченими різним регіонам країни.


Старі приміщення залізничного господарства:


Далі замок, до якого краще проїхати міським автобусом. Знаходиться він по той бік річки Ваг, на північному передмісті під назвою Будатин.

У Будатині нас зустрічає скульптура письменника Йозефа Гурбана, якого усадили на коня. А прагматичні словаки розкритикували її у гугл-відгуках як даремну розтрату грошей.


Рух по трасі тут шалений, перейти можна тільки під землею. Стріт-арт у переході розкішний:




До замку веде вулиця, яка так і називається “K Muzeu”. Але перше, що ви там побачите, може розчарувати.


Відчуття, що це десь в Україні:) Але насправді реставрація, яка, судячи з фото минулих років, помітно рухається.


Будатинський замок згадується ще з другої половини 13 ст., але з того часу неодноразово перебудовувався, так що вид його змінився до невпізнання. Останні господарі, а він був приватною власністю до 1945 року, надали йому вигляду, більше схожого на палац.




Коло замку є капличка:


Було відкрито і порожньо, можна піднятись нагору гвинтовими сходами. Але там нічого цікавого.


Замок-палац, як водиться, має ландшафтний парк. Із паркової сторони він уже зразково-показовий:


Всередині – Повазький музей. Із чисто місцевим прибамбасом, потрапити туди можна тільки у супроводі гіда і у складі півторагодинної екскурсії. Тому обмежився спогляданням лише екстер’єрів.




Назад у центр пішов пішки. Ваг тут дуже мальовничий:




З протилежного берегу можна знайти види на замок з водичкою.


Ну і пора пробиратись у середмістя.


Дуже приємний скверик під назвою Sad SNP. Його оточують симпатичні вілли й особнячки:


А у самому сквері зелено й затишно, дзюрчать фонтани. Люди відпочивають, просто сидячи на газонах, нема на них наших собачників, хе-хе.


Скульптура іншого роду:


Площа Андрея Глінки:


Над нею нависає одна з домінант Жиліни – катедра Святої Трійці 1400 року. Брутальна споруда на задньому плані – Divadlo, себто театр.


Намагався сфотографувати і всередині, але темно. До того ж до мене у коридорі пристав дідок бомжуватого виду, мабуть, служитель собору, тикав мені якийсь бейджик і недвозначно вимагав грошей, вчепившись у руку. Я вручив йому 20 євроцентів і швидко злиняв, поки він роздивлявся у темряві.




Францисканський монастир 1731 року: костьол та келії:


Школа:


Так, це просто школа…


Палац Розенфельда, як на мене, найгарніша споруда міста:


Прекрасний як вцілому, так і в деталях:






Просуваємось у самісіньке серце Жиліни…






Ним є Маріанська площа, забудована у середньовічному стилі. Недавно відреставрована, що відчувається.




Виділяється великий бароковий костьол із келіями монастиря капуцинів:








Колонні переходи:


Площа дуже атмосферна, повно всяких кав’ярень, фонтанчиків, скульптур…








Ратуша маленька, але дуже ошатна:




Убік вокзалів пробирався вулицею Народною, пішохідною зоною, яка теж по-своєму цікава. Ще й нарешті розпогодилось.




Дети, позор!:)


Кадр із автобусної зупинки, уже на виїзді у наступну точку. І правда ж, «прекрасне мєсто»:

Comments

[itro.livejournal.com]

Дуже симпатична містечко😊

[rolland-92.livejournal.com]

Так само, як і з Ружомбероком, лише проїжджав і бачив лише вокзал. Та і зупинка була дуже коротка щоб його гарно розгледіти. Так що, дякую за таку велику кількість гарних фото! Дійсно, місто цікаве, і варте відвіданння.

[v1snyk.livejournal.com]

А вокзали у них в основному такі собі)