![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykОсь і добрався я до фотографій, зроблених під час 4-денної вилазки у Словаччину на вихідні до Дня Конституції. Хай це і не найкрутіший закордон, де можна побувати, але то була моя перша самостійна подорож в ЄС і Шенгенську зону, яку я сам собі спланував (ще й все вийшло), тому однозначно запам’ятається. А так як всі дороги ведуть у Кошице, з нього і почнемо.
Але спочатку – довга трясучка неспішним прямим поїздом (точніше, двома причіпними вагонами). Вагони цілком європейські, з триповерховими лежаками, щоби забратись під дах передбачена драбина:)
Окрім проходження кордону, добряче постояли в Чопі, де нас хитромудро, але невідчутно пересадили на євро колеса.
Ну а там почалась і Словаччина з її пасторальними пейзажами.
Ця країна – просто скарбниця замків. Тут понад 100 замків і фортець і більше 200 палаців (словом, навіть самі словаки не можуть точно підрахувати), і просто з вікна потяга по дорозі їх видно мінімум два, у селах Вельки Каменец та Сланець. Устиг сфоткати другий:
І така оказія, що у Кошице, другому за кількістю населення і одному з найгарніших міст від замку майже нічого не лишилось…
Але про все по порядку. До наступного поїзда у мене було 3 години, «відчути» землю під ногами й поповнити їстівні запаси. Подивитись центр я б не встиг, тому залишив його на останній день, а тоді махнув на північну околицю, де і розташовані залишки Кошицького граду.
Підготуватись до швидкого пересування у чужому місті дуже допоміг сайт, де є розклади громадського транспорту найбільших міст і описана специфіка придбання квитків (у автобусі їх не продають, тільки в кіосках або через автомати). Отже, сідаємо в автобус 29 і вперед, до зупинки «Виглядкова вежа» - майже по-нашому звучить.
На вході до граду зустрічають:
Як бонус, прогулянка затишним лісопарком хвилин на 15.
Повсюди химерні скульптури:
А там скоро буде видно і замкові стіни, точніше, те що від них лишилось.
Кошицький град у нинішньому виді – законсервовані руїни, які дико програють у конкуренції іншим замкам Словаччини. Певно, на нього не варто було б витрачати час, якби на найвищій точці граду не розмістили оглядову вежу, з якої відкривається приголомшлива панорама міста.
Узагалі я побоювався, що посеред робочого дня там буде безлюдно й зачинено, але Європа. Для самих містян це популярне місце прогулянок, навіть в четвер було достатньо людей у парку. 1 євро за вхід, і гайда нагору.
А там – 240-тисячне місто як на долоні:
І такі мімімішні іграшкові будиночки:
Серцевина, без спальних та сільських районів:
Спробував упіймати фотоапаратом історичний центр. Не знаючи, як він виглядає, з короткозорістю і крізь туман, але таки зловив. Ось він, у правій частині кадру, невисотний і під червоними дахами. Можна розрізнити зокрема театр:
Тут (зліва) також влізла якась історична частинка і пару шпилів костьолів:
Спальні райони майже як наші, тільки у більш життєрадісних кольорах. Ось це Sídlisko Ťahanovce, якщо я правильно зорієнтувався.
У північну сторону навпаки буйство лісів і хатинки приватного сектору:
Якийсь кар’єр:
На передньому плані – стіни граду та літній театр.
Навіть руїни у Європі вирівняні й відшліфовані до блиску. Ех, нема в них тої романтичності й відчуття древнього запустіння, як у наших:)
Хоча деякі шматки стін уводять в дикий ліс…
…але:
Ще дерев’яні фігури:
І прощальний погляд на вежу, та вибираємось назад.
Хоч це далека зупинка, де ходить тільки один автобус, є розклад. А от купити квитки ніде, тому завжди варто мати про запас.
Зелень кошицьких околиць:
І назад на вокзал. Устиг і на вежу, і перекусити та вскочити на наступний поїзд, уже вглиб країни. Весь транспорт у Кошице виконаний у традиційних кольорах міста:
Наостанок, трохи стріт-арту:
Але спочатку – довга трясучка неспішним прямим поїздом (точніше, двома причіпними вагонами). Вагони цілком європейські, з триповерховими лежаками, щоби забратись під дах передбачена драбина:)
Окрім проходження кордону, добряче постояли в Чопі, де нас хитромудро, але невідчутно пересадили на євро колеса.
Ну а там почалась і Словаччина з її пасторальними пейзажами.
Ця країна – просто скарбниця замків. Тут понад 100 замків і фортець і більше 200 палаців (словом, навіть самі словаки не можуть точно підрахувати), і просто з вікна потяга по дорозі їх видно мінімум два, у селах Вельки Каменец та Сланець. Устиг сфоткати другий:
І така оказія, що у Кошице, другому за кількістю населення і одному з найгарніших міст від замку майже нічого не лишилось…
Але про все по порядку. До наступного поїзда у мене було 3 години, «відчути» землю під ногами й поповнити їстівні запаси. Подивитись центр я б не встиг, тому залишив його на останній день, а тоді махнув на північну околицю, де і розташовані залишки Кошицького граду.
Підготуватись до швидкого пересування у чужому місті дуже допоміг сайт, де є розклади громадського транспорту найбільших міст і описана специфіка придбання квитків (у автобусі їх не продають, тільки в кіосках або через автомати). Отже, сідаємо в автобус 29 і вперед, до зупинки «Виглядкова вежа» - майже по-нашому звучить.
На вході до граду зустрічають:
Як бонус, прогулянка затишним лісопарком хвилин на 15.
Повсюди химерні скульптури:
А там скоро буде видно і замкові стіни, точніше, те що від них лишилось.
Кошицький град у нинішньому виді – законсервовані руїни, які дико програють у конкуренції іншим замкам Словаччини. Певно, на нього не варто було б витрачати час, якби на найвищій точці граду не розмістили оглядову вежу, з якої відкривається приголомшлива панорама міста.
Узагалі я побоювався, що посеред робочого дня там буде безлюдно й зачинено, але Європа. Для самих містян це популярне місце прогулянок, навіть в четвер було достатньо людей у парку. 1 євро за вхід, і гайда нагору.
А там – 240-тисячне місто як на долоні:
І такі мімімішні іграшкові будиночки:
Серцевина, без спальних та сільських районів:
Спробував упіймати фотоапаратом історичний центр. Не знаючи, як він виглядає, з короткозорістю і крізь туман, але таки зловив. Ось він, у правій частині кадру, невисотний і під червоними дахами. Можна розрізнити зокрема театр:
Тут (зліва) також влізла якась історична частинка і пару шпилів костьолів:
Спальні райони майже як наші, тільки у більш життєрадісних кольорах. Ось це Sídlisko Ťahanovce, якщо я правильно зорієнтувався.
У північну сторону навпаки буйство лісів і хатинки приватного сектору:
Якийсь кар’єр:
На передньому плані – стіни граду та літній театр.
Навіть руїни у Європі вирівняні й відшліфовані до блиску. Ех, нема в них тої романтичності й відчуття древнього запустіння, як у наших:)
Хоча деякі шматки стін уводять в дикий ліс…
…але:
Ще дерев’яні фігури:
І прощальний погляд на вежу, та вибираємось назад.
Хоч це далека зупинка, де ходить тільки один автобус, є розклад. А от купити квитки ніде, тому завжди варто мати про запас.
Зелень кошицьких околиць:
І назад на вокзал. Устиг і на вежу, і перекусити та вскочити на наступний поїзд, уже вглиб країни. Весь транспорт у Кошице виконаний у традиційних кольорах міста:
Наостанок, трохи стріт-арту:
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2018-10-29 10:45 am (UTC)майже по-нашому звучить
Читал мнение, что белорус (а это значит, и украинец) и словак друг друга поймут без проблем, потому что у них звучание языка "восточнославянское". Так или не так - не могу проверить, мне словацкий понятен скорее из-за того, что немного знаю чешский
Повсюди химерні скульптури
Встретил бы я такое в белорусской глубинке - шутил бы про "агротреш" :)
А там – 240-тисячне місто як на долоні
Напомнило обзорку в Карловых Варах - там тоже с башни в одну сторону вид на панельки открывался (правда, площадь панелек поменьше была)
no subject
Date: 2018-10-29 12:43 pm (UTC)С языком было не всё так просто, я почти не понимал их, они меня (как по-украински, так и по-русски). Когда подучил немного их слов и стал подставлять, на второй день, дело пошло веселее. Впрочем, я все иностранные языки на слух воспринимаю плохо. А вот читать действительно можно, и тексты подольше вывесок.
no subject
Date: 2018-10-29 03:53 pm (UTC)no subject
Date: 2018-10-29 07:20 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-18 01:29 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-18 01:29 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-18 02:25 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-18 06:44 pm (UTC)no subject
Date: 2018-11-19 08:40 am (UTC)no subject
Date: 2018-11-19 10:54 pm (UTC)