Маленьке місто з гучною назвою

[v1snyk]

Зазвичай я стараюсь розпланувати свої подорожі, щоб нічого не упустити і не прогадати з часом, але з Галичем усе вийшло спонтанно. Ще з ранку я обламався з Черче (автобус тупо відмінили), а з Рогатином та Бурштином упорався дуже швидко. І прикинув по часу, що Галич цілком осилю, довірившись лише інтуїції, навігатору і знанню, що там є замок.


Колись потужна столиця, яка дала ім’я Галицькому, а згодом – Галицько-Волинському князівству та сучасній Галичині, нині являє собою містечко на 7 тисяч мешканців.

Із автобуса я вистрибнув до мосту через Дністер, щоб перейти через річку пішки. Ще з цієї сторони починається доглянута і дуже достойна, як для такого крихітного міста, зона відпочинку.


Паралельний доріжці паркан спорткомплексу розмалювали на тематику недавніх подій, але вийшло якось депресивно.

Спочатку все було добре.

Потім почалось м’ясо.




І в кінці всі померли, амінь.


Паралельно автомобільному мосту до центру міста веде пішохідний, із якого у спокої й тиші можна помилуватись Дністром.


Удалині видно багато відпочивальників на річці.


Пам’ятний знак на честь основоположників судноплавства на Дністрі.


Сам по собі пішохідний місток – пам’ятка 1912 року.


Мабуть, колись тут була набережна…


Одразу ж потрапляємо у історичний центр, де першою у вічі кидається церква Різдва Христового, цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя. Найпевніше, збудована у 14 ст. Багато разів руйнувалась і відроджувалась, а сучасних рис набула у 1904-06 роках.


З дзвіницею:


Інтер’єр:


Під церквою створили класний макет древнього Галича з легендою.






Центральна площа міста велика, але затишна, оточена старими кам’яницями:








У 1998 році, в честь 1100-річчя міста тут установили пам’ятник князю Данилу. Хоча саме він переніс столицю князівства із Галича в Холм.


Класичний прикарпатський універмаг.


Наліво від нього починається стежка на замкову гору.


Кілька хвилин підйому, і вже видно перші залишки валів чи стін.


Так званий Старостинський замок з’явився в середині 14 ст., спочатку дерев’яний, оточений земляними валами. У 1627 році уже мав п’ять веж і три брами. Неодноразово руйнувався татарами й турками, але знов відбудовувався.


Остаточно занепав у середині 18 ст., частково був розібраний, потім ще й шматок гори під ним обвалилася.


До нашого часу непогано збереглися руїни 5-гранної вежі найвищої частини замку та обривки стін. У нульові роки вежу з фрагментом стіни реставрували, як не дивно, довели діло до кінця, хоча якість і викликає деякі запитання.


Десь так виглядала княжа твердиня (якби її заштукатурили й замалювали туфтовою сірою фарбою).


Із дерев’яним помостом я теж не зрозумів, він планувався як суто декоративний чи просто недоробили. Залізти на нього украй важко, дошки уже тримаються на чесному слові.




А ось так все виглядає всередині вежі.


Іще один фрагмент стіни.


Само собою із замкової гори видно багацько чого навколо.

Кільце на виїзді з міста, наліво дорога на Франківськ, направо – на Рогатин.


Дністер, і трохи центральної площі в кадр влізло:




Бурштинська ТЕС:




Тут зліва видно міський костьолик, а на горизонті – село Шевченкове.


У Шевченковому знаходиться церква св. Пантелеймона 1194 року – найдавніший збережений храм Галичини.




Назад спускався іншою дорогою. Тут, видно, намагалися реконструювати дерев’яну ще фортецю. Інформаційна табличка також присутня.




Іще одна доглянута й безлюдна площа, та і де тут узятись людям.


Вертаємось у центр.


У центрі ще можна знайти житловий будинок караїмів(!) (я думав, вони тільки в Криму були), зараз, схоже, якийсь музей.


І той самий костьол, що його бачили ще згори. Пишуть, що він аж 18 століття.




Ну і замкову вежу так само видно із геть різних точок.




Зазвичай коли порівнюють розміри якогось міста із своїм давнім прототипом, останній займає лише мізерну частку себе сучасного. У випадку з Галичем усе навпаки: теперішній центр міста – це була тільки околиця з торговими рядами і пристанню, а весь княжий град простирався набагато далі, і більшість його пам’яток знаходиться у сучасному селі Крилос.

Про Крилос я узнав уже пізніше, та й все одно не мав того дня ні часу, ні сил. Тому, можливо, колись ще раз повернусь до столиці древнього князівства.

Comments

[micklecat.livejournal.com]

супер

[v1snyk.livejournal.com]

Дякую!

[vmccaskey.livejournal.com]

а що в Черче планувалось? Тільки по вулицях пошвендяти, та гусей поганяти :)?

[v1snyk.livejournal.com]

До церкви. І як показує практика, в таких селах можна вже на місці щось додатково надибати

[vmccaskey.livejournal.com]

Та вкласти десятку в місцеву економіку шляхом купівлі кави з цукеркою в маленькому сільському магазинчику :).

[v1snyk.livejournal.com]

А от цивілізація у виді кави до таких місць добралась ще не усюди)

[vmccaskey.livejournal.com]

у маленьких селах до тисячі населення буде один магазинчик, та ніхто ж туди каву пити не йде.