Старуня: грязьовий вулкан і не тільки

[v1snyk]

Село Старуню, завдяки її унікальній природній пам’ятці, можна сміливо вносити в списки на кшталт «де має побувати кожен українець». Тутешній грязьовий вулкан – єдиний діючий на материковій частині України (ще є в Керчі, але туди і раніше було незручно добиратись, не те що зараз). Окрім того, мальовнича природа і карпатське передгір’я, що звідусіль оточує село, робить прогулянку ним особливо приємною.


До Старуні тричі на день ходить автобус з Івано-Франківська (щоправда, купити на нього квитки заздалегідь не можна). Найближче до вулкану треба виходити на першій же зупинці в межах села, але я для початку проїхав до кінцевої, коло якої мала бути дерев’яна церква.


Церква-то є (св. Параскеви, 1927 року), але дерев’яною назвати її важко. Яскравий приклад того, як НЕ треба поводитись з сакральними пам’ятками, наприклад, обшивати їх гівняною вагонкою.


Атмосферний будинок поблизу:


Ну а тепер можна прогулятись і до головної цілі. Дороги в межах села практично відсутні, є просто напрямки (це для тих, хто надумає їхати своїм авто). Ліпше прогулятись пішки, тим більше, навколишні краєвиди до цього спонукають.




Виходимо з села.


Такі просіки зазвичай під гірськолижні траси роблять, але тут явно щось інше.


Нафтовидобувна вишка на горі.


Саме видобування нафти й озокериту з наступним проникненням кисню в надра землі спричинило це унікальне геологічне явище. Поштовхом до вулканічної активності став землетрус 1977 року в Румунії. Тоді грязьові фонтани сягали до 3 метрів висоти.


Зараз вулкан складається з 8 кратерів-озер і 12 непостійних мікрократерів.


Активність проявляється неквапливим булькотінням, а деякі озерця просто сплять.

Інші кратери вулканчика:






Вогник далеко в степу.




Вогник являє собою вічно палаючий газовий факел посеред нафтової калюжі. Просто тому що.




Часто саме його помилково видають за вулкан. Очевидно, бо виглядає набагато ефектніше:)

Watch on YouTube

Незважаючи на нафтові калюжі й озера, навколо дуже зелено:




І страх як красиво.




Подумав…


…і полетів.


А ці вже вмостились і спостерігають за незнайомцями.


Вертаємо назад. Через село протікає гірський потічок.


Якщо, ідучи від вулкану, повернути на першу вулицю вліво у межах села, вийдемо на чудовий природній оглядовий майданчик, звідки відкриваються найкращі його види.




Добре з мамою…




А навколо гори, гори!




Якесь село.




Дорога до вулкану.


Село Молодків:


Пора вертатись до траси. Ще одна церква у Старуні.




Село Ластівці та його храм:




До траси пиляти добрих 3 кілометри, але це зовсім неважко, коли звідусіль така краса. І попереду, і по сторонам, і назад треба не забувати обертатись.




Тільки гігантські борщівники дещо псують пейзаж.


І врешті-решт я добираюсь до дороги між Богородчанами і Надвірною, де вже часто ходять автобуси.

Comments

[vmccaskey.livejournal.com]

а я б так без усяких вулканів би їздив, та спостерігав красу Покуття.

[u-o-i.livejournal.com]

краса Покуття троха східніше. Там Бойки, нє ?

[v1snyk.livejournal.com]

Надвірну і Богородчани ніби зазвичай до Покуття відносять, ну а Старуня між ними.

[u-o-i.livejournal.com]

Надвірна то взагалі якби Гуцульщина - на самій границі, На північ від Надвірни по праву сторону від Бистриці Покуття, по ліву - Бойківщина. Богородчани зі Старунею по лівому боці.
(https://u-o-i.livejournal.com/1362.html)

[v1snyk.livejournal.com]

До карт відношусь з долею скепсису, там хто як хоче, так і малює) я дивився тут.

Найпевніше, таки треба у кожному селі питати у старожилів, хто вони є)

[vmccaskey.livejournal.com]

то занадто академічне питання як на мене :).
Для мене Покуття - це як раз такі лісисті передгір'я, зичливі люди та якийсь особливий дух, який мені ніяк не вдається зловити. Тим літом штурмував його двічі - Слобода-Березів, та Марківка.

[tourist-ua.livejournal.com]

Дивно, що на іванофранківщині так церкву спотворили, наче ж тут ледь не центр всієї української дерев'яної архітектури.
А сам вулкан - дуже цікаве місце, про яке ще не чув.

[v1snyk.livejournal.com]

Видно, рукожопність не залежить від регіону. Із Старуні я далі поїхав у Надвірну (і якраз про неї звіт закінчую), то у них теж спаскудили дерев'яну церкву (див. на дзвіницю для порівняння, її ще не встигли).