v1snyk | Кишинів

Сумбур. Саме це слово найбільш точно описує як враження від молдавської столиці, так і режим, у якому я її оглядав.

Загалом Кишинів не сподобався, тому що дуже нагадав мені Сімферополь. Архітектурним хаосом, коли сучасні, позбавлені смаку офісні склянки туляться вперемішку з напівзруйнованими халупами, а завернувши з центру на бічну вуличку можна раптом потрапити у бомжацький шанхай.

Ну а режим огляду міста, який складався з безцільного бродіння вечірнім центром, автобусної екскурсії і короткого переходу тим же центром на сувенірний ринок, призвів до того, що дуже важко згадати, де і що було відзнято. От спитайте мене, де і коли я робив ці загальні плани – хоч убийте, не пам’ятаю.

Отже, заселяємось у казково жахливий 1-зірковий готель і рушаємо у центр. Особняк купця Назарова.

Кафедральний собор Різдва Христового 1830-36 років у Соборному парку.

Він же з нічною підсвіткою.

Дзвіниці пощастило менше – її підірвали у 1962 році. В 1997 звели нову, несхожу на історичну попередницю.

У парку є декілька цікавих локацій.

Узагалі близько 70% архітектури міста знищено під час Другої Світової. Збережені історичні будівлі були розбавлені у кращому випадку сталінським ампіром, який сюди дуже добре вписався. У пізніші епохи СРСР породжував тут саме лише убожество.

Перед церквою стоїть Тріумфальна арка, зведена у 1840 році. За нею видніється совковий будинок уряду.

Вуличний музикант.

Перед урядом трошки майданили, уже не згадаю з якої причини.

Але узагалі причин могло бути багато. Молдова – одна з найбідніших країн Європи з дуже похмурими перспективами. При всій тяжкості кризи, що накрила в останні роки Україну, як на мене, до них нам ще падати і падати.

Крім того, маленьку Молдову активно намагається пережувати Румунія (братські народи, молдавська мова – діалект румунської і т.д. – нічого не нагадує?). Більше того, тутешня молодь і не проти цього, отримують собі паспорти західного сусіда і валять на заробітки в ЄС.