![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykСкелі Тустані – це не тільки цікаве та красиве природне явище, яке піднялось у своїх чудних формах з доісторичного океану мільйони років тому, а ще і унікальна археологічна пам’ятка. Тутешнє місто-фортеця було широко відоме і відігравало значну роль у давньоруській історії, а найдавніші виявлені сліди людей сягають корінням у 1 тисячоліття до н.е.
Фортечний град Тустань проіснував з 9 по 14 ст. і був важливим оборонним та митним пунктом на соляному шляху з Дрогобича у західну Європу. Я так і не зрозумів, що тут було з монголо-татарами. Одні інтернет-джерела стверджують, що вони так і не змогли узяти неприступну твердиню, а то й не намагалися. Інші пишуть, що фортецю усе ж спалили у 1241 році.
Місто перестало існувати орієнтовно у 14-16 ст., втративши свій прикордонний та оборонний потенціал. Нині це околиця села Урич Сколівського району.
Дорогою нагору варто роззиратись по сторонам – звідусіль відкриваються види на навколишні скелі. Це – складова частина тих самих знаменитих Сколівських бескидів.
Деякі із них мають ну дуже цікаві форми. Ось задумливий старець, наприклад.
Стежка.
Нарешті ми на вершині.
Запаморочливі види на Урич та його околиці.
Печера.
Гори…
Наш старий знайомий.
Так виглядає зблизька саме замчище.
Деінде видно залишки старовинних стін.
Дорога униз. Ось такі чудні скелі із пісковику – звичне для цих місць явище.
Біля підніжжя скелі є джерело з цілющою водою.
Пам’ятний знак досліднику Тустані та давніх оборонних поселень українських Карпат.
Сучасна забудова під фестиваль, який проходить тут щороку.
В Уричі є дерев’яна церква 1911 року. На жаль, не було можливості сфотографувати її нормально, тільки із вікна автобусу.
Дорога на Тустань проходить через Східницю – відомий бальнеологічний курорт. Понад дорогою у селищі установлений пам’ятник куманцю – специфічній чашці з носиком.
Фортечний град Тустань проіснував з 9 по 14 ст. і був важливим оборонним та митним пунктом на соляному шляху з Дрогобича у західну Європу. Я так і не зрозумів, що тут було з монголо-татарами. Одні інтернет-джерела стверджують, що вони так і не змогли узяти неприступну твердиню, а то й не намагалися. Інші пишуть, що фортецю усе ж спалили у 1241 році.
Місто перестало існувати орієнтовно у 14-16 ст., втративши свій прикордонний та оборонний потенціал. Нині це околиця села Урич Сколівського району.
Дорогою нагору варто роззиратись по сторонам – звідусіль відкриваються види на навколишні скелі. Це – складова частина тих самих знаменитих Сколівських бескидів.
Деякі із них мають ну дуже цікаві форми. Ось задумливий старець, наприклад.
Стежка.
Нарешті ми на вершині.
Запаморочливі види на Урич та його околиці.
Печера.
Гори…
Наш старий знайомий.
Так виглядає зблизька саме замчище.
Деінде видно залишки старовинних стін.
Дорога униз. Ось такі чудні скелі із пісковику – звичне для цих місць явище.
Біля підніжжя скелі є джерело з цілющою водою.
Пам’ятний знак досліднику Тустані та давніх оборонних поселень українських Карпат.
Сучасна забудова під фестиваль, який проходить тут щороку.
В Уричі є дерев’яна церква 1911 року. На жаль, не було можливості сфотографувати її нормально, тільки із вікна автобусу.
Дорога на Тустань проходить через Східницю – відомий бальнеологічний курорт. Понад дорогою у селищі установлений пам’ятник куманцю – специфічній чашці з носиком.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2017-07-11 06:10 pm (UTC)no subject
Date: 2017-07-12 09:40 am (UTC)