Феодосія, в якій ви не були
May. 15th, 2016 09:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykНу чого маловідомого може бути у Феодосії, запитаєте ви? Один з найпопулярніших курортів Криму та України, де напевно побувало чимало із вас – що нового можна про нього розповісти?
Насправді – можна. За знаменитими феодосійськими пляжами, парками і набережною, музеями Айвазовського і Гріна та віллами-санаторіями заховане зовсім інше місто.
Якщо взяти трохи на південь від залізничного вокзалу або міської автостанції, образ популярного багатолюдного курорту швидко заміниться видивом старого провінційного містечка. На відміну від рівних, прокладених під прямими кутами центральних проспектів, місцеві вулички закручені в лабіринти і досить рельєфні. Склались вони таким чином не просто так – здебільшого ними протікали струмки і річечки з гір, поступово зниклі або сховані під землю. Забудова переважно одноповерхова.
Величезна за своєю площею і довжиною Феодосія, походить саме звідси. Десь тут, імовірно на Карантинному пагорбі більше 2500 років назад античні греки заснували своє поселення – «Богом дане». Мабуть, справедливо, що зрештою сучасне місто отримало саме цю історичну назву.
Ми стартуємо з приміської автостанції, сумбурної, багатолюдної і контрастної. З одного боку, до неї прилягає центральний ринок, а з іншого – велике кладовище з характерними воротами.
За ці роки у Феодосії проживало чимало етнічних груп, що так чи інакше залишили тут свій слід. Наприклад, вірмени. Ось цей храм, архангелів Михаїла та Гавриїла 1408 року побудови, відносився до вірменської католицької церкви. Станом на 2013 рік він не працював.
Інший вірменський храм, Сурб-Саркіса (Святого Сергія) – православний і цілком робочий, а йому вже більше 600 років. Його історія тісно пов’язана з Айвазовським, якого тут хрестили, тут же він і похований. Особлива дяка тітоньці-охоронниці, яка провела для мене тут індивідуальну безплатну екскурсію та підказала де знайти ще кілька цікавинок.
Між церквами трапилась стіна з нанесеними на ній мудрими цитатами.
«Звёзды управляют дураками, а умные влияют на звёзды»
Єдина мечеть, що дожила до наших днів з часів османського володарювання – Муфті-Джамі. Вона знаходиться на вулиці Леніна, що досить іронічно.
Але найбільшого розквіту Феодосія досягнула у XIV-XV століттях, коли знаходилась у володінні генуезців. У фортеці Кафа проживало понад 70 тисяч населення – це навіть більше, ніж зараз, а тоді місто було населенішим за Константинополь та багато інших європейських столиць. Зовнішні укріплення мали стіни завдовжки 5,5 км і 30 башт. На жаль, у XIX столітті вони були розібрані. Залишилась більша частина стіни цитаделі з двома баштами – Климента та Кріско.
Церква на задньому плані – храм Іоанна Предтечі, збудований у XIII-XIV ст. На схід від генуезької фортеці знаходиться так зване Робітниче містечко із цілим розсипом давніх храмів та капличок.
Поруч – пам’ятник Афанасію Нікітіну, який у своїй знаменитій подорожі відвідав і Кафу.
Із 718 м цитадельного муру залишилось 469. З південно-західного боку до них хтось благополучно приліпив свої ворота.
Ще чотири башти знаходяться окремо від стін фортеці. Єдина більш-менш відома – башта Костянтина, що стоїть у парку одразу за вокзалом.
Виправлю цю несправедливість і розкажу про інші.
Докова башта служила морським входом у місто. Незважаючи на те, що стоїть вона на самісінькому березі моря, віки не похитнули її. Зіграв свою роль хитро продуманий глиняний фундамент, зроблений за принципом поплавка.
Башта Джованні ді Скаффа стоїть далеко на південь, на перетині вулиць Башенної (Крупської) і Татарської (Більшовистської). (Як і в Сімферополі, у Феодосії є подвійні назви вулиць – радянська і дорадянська). Збудована у 1342 році. Достеменно невідомо, хто був цей ді Скаффа і причини появи башти у цьому місці. Відомо, що вона мала 3 яруси і була досить потужним автономним укріпленням – із власним колодязем, продовольчим запасом і навіть опаленням.
Зараз більша частина башти засипана землею, розкопки тут не проводились. Хоча якийсь невеличкий лаз іззовні присутній, наші інтелігентні люди, як завжди, перетворили його на смітник.
Ця башта – єдина кругла із тих, що збереглися. Можна піднятись на її переріз і оцінити потужність стін.
Іще одна башта має назву Фоми. Це був арсенал, від якого залишилась тільки напівкруглий бастіон – сама вона була квадратною. Фотка у мене вийшла відверто ганебна, тому замість неї вставлю знімок із сайту suntime.com.ua.
Знаходиться у підніжжя гори Мітрідат, яка насправді скоріше пагорб. Із пагорба відкривається розкішний панорамний вид на всю Феодосію.
Насправді, це далеко не все цікаве, що можна побачити у Старому місті. Хиртомудро переплетені вулички можуть водити вас своїми лабіринтами цілими годинами. І за кожним новим поворотом можна зустріти чергову пам’ятку сивої старовини, що пережила й побачила століття історичних потрясінь та змін, щоб потім стати невід’ємною частиною одного з найцікавіших міст України.
Фото зроблені 18 серпня 2013 і 12 січня 2014.
Насправді – можна. За знаменитими феодосійськими пляжами, парками і набережною, музеями Айвазовського і Гріна та віллами-санаторіями заховане зовсім інше місто.
Якщо взяти трохи на південь від залізничного вокзалу або міської автостанції, образ популярного багатолюдного курорту швидко заміниться видивом старого провінційного містечка. На відміну від рівних, прокладених під прямими кутами центральних проспектів, місцеві вулички закручені в лабіринти і досить рельєфні. Склались вони таким чином не просто так – здебільшого ними протікали струмки і річечки з гір, поступово зниклі або сховані під землю. Забудова переважно одноповерхова.
Величезна за своєю площею і довжиною Феодосія, походить саме звідси. Десь тут, імовірно на Карантинному пагорбі більше 2500 років назад античні греки заснували своє поселення – «Богом дане». Мабуть, справедливо, що зрештою сучасне місто отримало саме цю історичну назву.
Ми стартуємо з приміської автостанції, сумбурної, багатолюдної і контрастної. З одного боку, до неї прилягає центральний ринок, а з іншого – велике кладовище з характерними воротами.
За ці роки у Феодосії проживало чимало етнічних груп, що так чи інакше залишили тут свій слід. Наприклад, вірмени. Ось цей храм, архангелів Михаїла та Гавриїла 1408 року побудови, відносився до вірменської католицької церкви. Станом на 2013 рік він не працював.
Інший вірменський храм, Сурб-Саркіса (Святого Сергія) – православний і цілком робочий, а йому вже більше 600 років. Його історія тісно пов’язана з Айвазовським, якого тут хрестили, тут же він і похований. Особлива дяка тітоньці-охоронниці, яка провела для мене тут індивідуальну безплатну екскурсію та підказала де знайти ще кілька цікавинок.
Між церквами трапилась стіна з нанесеними на ній мудрими цитатами.
«Звёзды управляют дураками, а умные влияют на звёзды»
Єдина мечеть, що дожила до наших днів з часів османського володарювання – Муфті-Джамі. Вона знаходиться на вулиці Леніна, що досить іронічно.
Але найбільшого розквіту Феодосія досягнула у XIV-XV століттях, коли знаходилась у володінні генуезців. У фортеці Кафа проживало понад 70 тисяч населення – це навіть більше, ніж зараз, а тоді місто було населенішим за Константинополь та багато інших європейських столиць. Зовнішні укріплення мали стіни завдовжки 5,5 км і 30 башт. На жаль, у XIX столітті вони були розібрані. Залишилась більша частина стіни цитаделі з двома баштами – Климента та Кріско.
Церква на задньому плані – храм Іоанна Предтечі, збудований у XIII-XIV ст. На схід від генуезької фортеці знаходиться так зване Робітниче містечко із цілим розсипом давніх храмів та капличок.
Поруч – пам’ятник Афанасію Нікітіну, який у своїй знаменитій подорожі відвідав і Кафу.
Із 718 м цитадельного муру залишилось 469. З південно-західного боку до них хтось благополучно приліпив свої ворота.
Ще чотири башти знаходяться окремо від стін фортеці. Єдина більш-менш відома – башта Костянтина, що стоїть у парку одразу за вокзалом.
Виправлю цю несправедливість і розкажу про інші.
Докова башта служила морським входом у місто. Незважаючи на те, що стоїть вона на самісінькому березі моря, віки не похитнули її. Зіграв свою роль хитро продуманий глиняний фундамент, зроблений за принципом поплавка.
Башта Джованні ді Скаффа стоїть далеко на південь, на перетині вулиць Башенної (Крупської) і Татарської (Більшовистської). (Як і в Сімферополі, у Феодосії є подвійні назви вулиць – радянська і дорадянська). Збудована у 1342 році. Достеменно невідомо, хто був цей ді Скаффа і причини появи башти у цьому місці. Відомо, що вона мала 3 яруси і була досить потужним автономним укріпленням – із власним колодязем, продовольчим запасом і навіть опаленням.
Зараз більша частина башти засипана землею, розкопки тут не проводились. Хоча якийсь невеличкий лаз іззовні присутній, наші інтелігентні люди, як завжди, перетворили його на смітник.
Ця башта – єдина кругла із тих, що збереглися. Можна піднятись на її переріз і оцінити потужність стін.
Іще одна башта має назву Фоми. Це був арсенал, від якого залишилась тільки напівкруглий бастіон – сама вона була квадратною. Фотка у мене вийшла відверто ганебна, тому замість неї вставлю знімок із сайту suntime.com.ua.
Знаходиться у підніжжя гори Мітрідат, яка насправді скоріше пагорб. Із пагорба відкривається розкішний панорамний вид на всю Феодосію.
Насправді, це далеко не все цікаве, що можна побачити у Старому місті. Хиртомудро переплетені вулички можуть водити вас своїми лабіринтами цілими годинами. І за кожним новим поворотом можна зустріти чергову пам’ятку сивої старовини, що пережила й побачила століття історичних потрясінь та змін, щоб потім стати невід’ємною частиною одного з найцікавіших міст України.
Фото зроблені 18 серпня 2013 і 12 січня 2014.