Все як у тумані
Jan. 27th, 2026 12:24 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykЯ вже не пригадую, коли востаннє бачив у грудні багато снігу, та хоч який притомний сніг, тому куди сильніша для мене асоціація з цим місяцем – це імла.
2. Зокрема вечірні тумани, які майже завжди непередбачувані. Ніби вечір як вечір, аж раптом як затягне, і вже навіть звичайні ліхтарі створюють цікаву картинку.
3.
4. Частіше все ж імла трапляється вранці, і геть рідко – посеред дня. Але таке теж можна зловити:
5. На перший погляд, така погода кепська для фотографій, але я навчився її по-своєму використовувати, щоб витягнути хоч щось незвичне з дуже скупого нині набору місць, де я можу побувати.
6. Імла відсікає зайвий задній фон, підкреслюючи окремі деталі чи людей на передньому плані відносно пустоти.
7.
8. Човники – то майже завжди про щось романтичне.
9.
10. Така видимість збереглася до темряви. Це все ще набережна над Південним Бугом, як і на денних фото.
11. Але завжди основне для мене місце під таку погоду – пішохідна алея проспекту Космонавтів.
12. Тисячу і один ракурс на алею і випадкових людей. То все було на мій день народження, нині кращого подарунку від природи годі й чекати. В кращі часи я б так і ходив цілий день по місту, знімаючи все і всіх підряд. Але і те що вийшло, вже непогано.
13.
14. Навіть звичайні висотки в такому світлі стають цікавішими.
15.
16. Наступного дня туман знов повернувся ввечері. Цивілізована частина лісопарку:
17.
Біля однієї паркової стежки, здається, ще в позаминулому році хтось почав облаштовувати щось на кшталт ігрової зони для дітей, якоїсь дивної, точніше, я б сказав, невдалої. Здебільшого там зібрані м'які іграшки, які під голим небом та серед лісу швидко втрачають товарний вигляд.
18. Зайве говорити, що при достатній фантазії ті покинуті іграшки в безлюдному місці виглядають радше моторошно, ніж весело. І от нарешті я спіймав відповідну погоду, щоб сфотографувати їх у відповідній атмосфері. Ліхтарі поблизу не працювали, тому довелося використати спалах смартфона, але так вийшло навіть краще: через надмірну вологість камера зафіксувала химерні видива, схожі на привидів.
19. Це, очевидно, у них головний:
20. А тут я бачу ніщо інше, як підготовку до жертвоприношень:
21.
22. Темний туманний ліс, безумовно, додав гострих відчуттів до загальних вражень.
23. Наостанок, ще трохи фото з алеї. Літак-пам'ятник, з 2014 переприсвячений уродженцю Вінниці, герою України льотчику Костянтину Могилко, що загинув під час АТО поблизу Слов'янська.
24.
25. Атлант (в моїй голові він зветься “мужик з рафаелкою”) із сонцем руках та в оточені планет нікому не присвячений. Один з найбільш банальних для фото об’єктів міста, але з таким фоном хай буде.
26.
27. Кур'єр на святковому скутері навіть пригальмував для фото, але вийшло все одно трохи розмито. Взагалі одразу кілька транспортних засобів у місті перед святами прикрасилися подібним чином.
2. Зокрема вечірні тумани, які майже завжди непередбачувані. Ніби вечір як вечір, аж раптом як затягне, і вже навіть звичайні ліхтарі створюють цікаву картинку.
3.
4. Частіше все ж імла трапляється вранці, і геть рідко – посеред дня. Але таке теж можна зловити:
5. На перший погляд, така погода кепська для фотографій, але я навчився її по-своєму використовувати, щоб витягнути хоч щось незвичне з дуже скупого нині набору місць, де я можу побувати.
6. Імла відсікає зайвий задній фон, підкреслюючи окремі деталі чи людей на передньому плані відносно пустоти.
7.
8. Човники – то майже завжди про щось романтичне.
9.
10. Така видимість збереглася до темряви. Це все ще набережна над Південним Бугом, як і на денних фото.
11. Але завжди основне для мене місце під таку погоду – пішохідна алея проспекту Космонавтів.
12. Тисячу і один ракурс на алею і випадкових людей. То все було на мій день народження, нині кращого подарунку від природи годі й чекати. В кращі часи я б так і ходив цілий день по місту, знімаючи все і всіх підряд. Але і те що вийшло, вже непогано.
13.
14. Навіть звичайні висотки в такому світлі стають цікавішими.
15.
16. Наступного дня туман знов повернувся ввечері. Цивілізована частина лісопарку:
17.
Біля однієї паркової стежки, здається, ще в позаминулому році хтось почав облаштовувати щось на кшталт ігрової зони для дітей, якоїсь дивної, точніше, я б сказав, невдалої. Здебільшого там зібрані м'які іграшки, які під голим небом та серед лісу швидко втрачають товарний вигляд.
18. Зайве говорити, що при достатній фантазії ті покинуті іграшки в безлюдному місці виглядають радше моторошно, ніж весело. І от нарешті я спіймав відповідну погоду, щоб сфотографувати їх у відповідній атмосфері. Ліхтарі поблизу не працювали, тому довелося використати спалах смартфона, але так вийшло навіть краще: через надмірну вологість камера зафіксувала химерні видива, схожі на привидів.
19. Це, очевидно, у них головний:
20. А тут я бачу ніщо інше, як підготовку до жертвоприношень:
21.
22. Темний туманний ліс, безумовно, додав гострих відчуттів до загальних вражень.
23. Наостанок, ще трохи фото з алеї. Літак-пам'ятник, з 2014 переприсвячений уродженцю Вінниці, герою України льотчику Костянтину Могилко, що загинув під час АТО поблизу Слов'янська.
24.
25. Атлант (в моїй голові він зветься “мужик з рафаелкою”) із сонцем руках та в оточені планет нікому не присвячений. Один з найбільш банальних для фото об’єктів міста, але з таким фоном хай буде.
26.
27. Кур'єр на святковому скутері навіть пригальмував для фото, але вийшло все одно трохи розмито. Взагалі одразу кілька транспортних засобів у місті перед святами прикрасилися подібним чином.
no subject
Date: 2026-01-26 11:56 pm (UTC)no subject
Date: 2026-01-27 10:02 am (UTC)no subject
Date: 2026-01-27 10:57 am (UTC)no subject
Date: 2026-01-27 03:38 pm (UTC)