Вересень / жовтень
Nov. 15th, 2025 03:19 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykОднією з перших речей у вересні, що заслуговувала уваги, було місячне затемнення, яке збігалося з повним «кривавим» місяцем. Ну а я хто такий, щоб посміти таке пропускати, зважаючи, що дивитися можна просто з лоджії.
1. Місяць і правда був червоним. І надгризеним.
2. Поступово він втрачав відтінок, а видима частина ставала все меншою.
3.
4. Аж поки зовсім не занурилася в тінь. Хоч то й не для мого фотоапарата задача, треба щось потужніше. Фоторедактори прибрали шум та розмиття, але все одно це вже не те.
5. Початок вересня видався теплим та сприятливим для прогулянок містом, що ніколи не перестане показувати щось цікаве.
6. Навіть у супермаркеті:
7. Ближче до холодів на Вишенському озері знову з'явилися лебеді. Зараз їх вже набагато більше, збираються на зимівлю в місці, де їх щедро підгодовують.
8. В одній із кав'ярень:
9. Чергова розмальована світлофорна шафа в колекцію.
10. Коли не вдається гуляти, залишається фотографувати кота. У нього зараз очевидний дефіцит уваги, через що трапляються витівки у стилі «а що ви мені зробите?»
11. А так йому все частіше доводиться зливатися з інтер'єром.
12. І ховатися у несподіваних місцях. Здавалось би, де краще за все бути невидимим для дитини, як не в дитячому ліжку?
13. Вперше за більш ніж рік вибрався до Гуральні, далекого озера в лісопарку. Там завжди гарно.
14. Не туман, але дим від багать численних відвідувачів, що так само вибралися на природу погожого осіннього вечора:
15. Так само вперше за рік і після такої ж довгої паузи провідав світломузичний фонтан, який зараз не світло- і не музичний, просто ганяє воду, щоб зовсім не зіпсуватися. А ще повністю вимикається під час повітряної тривоги, як виявилось.
16.
17. Замальовки задвірок набережної:
18. Як же без котика?
19.
20.
21. Висотки ростуть як гриби і де тільки можна. Оскільки це фактично центр, трафік у ньому стає все більш і більш насиченим.
Взагалі зміна вересня на жовтень для мене відзначилася зміною роботи, про що спочатку хотілося написати багато й окремо, але якось не на часі. Ну, багато кому зараз буде доречно і цікаво читати про проблеми ойтішніків типу вигорання, особливо умовному піхотинцю з окопу.
Хоча повністю змовчати про таке не можу, все ж попередній фірмі віддав 10 років і 10 місяців життя, та й вона мені дала немало. Зрештою переважило відчуття, що засидівся, в купі з дебільними чергуваннями, коли могли висмикнути до роботи в будь-яку частину доби, та застоєм розміру зарплати.
22. За чим я точно сумуватиму, це за офісом – робочі середовища такого рівня в Україні якщо і є, то точно одиничні. Нижче просто фото коридору, яке зробив на пам'ять в останній день, але і тут є промовиста деталь – зелений декор на стінах – то насправді живий мох, за яким постійно піклуються, щоб він був таким гарним. Просто, тому що можуть.
23. Мій новий офіс набагато звичайніший, що проте не забирає моєї впевненості, що я зробив усе вірно. Звісно, якщо в наш час можна бути впевненим хоча б у чомусь. А завдяки його розташуванню в самому центрі маю постійний вид на середмістя та основні пам'ятки.
24. Хай то й нічого не значить. За вікнами із гарними краєвидами часто ховається так само багато горя.
25. Але основною темою моїх фото знову були гриби, завдяки здебільшого дощовій погоді. Гівняна погода переважно у цьому році, що тут казати. Як і сам рік.
26. Вперше в цьому тисячолітті я все ж назбирав та з'їв дикорослі гриби. Це дощовики, єдиний вид, який я точно розрізняю і в якому точно впевнений.
27. Хай і в результаті обсмаження вийшло всього нічого:
28. Усі інші просто фотографував. Особливо, що взяти з грибів, які такі мініатюрні, що проскочать між зубчиками виделки?
29. Осінь в деталях в цілому досить цікава.
30.
31.
32. Ще менші грибочки:
33. Ніколи не бачив, щоб глуха кропива квітнула так пізно.
34. Деякі гриби відзначились кольорами. Одні аж блакитні (і явно отруйні).
35.
36. Інші – фіолетові.
37. Слимак просто прогулювався поруч, а я змусив його позувати.
38. Єдиний мухомор, що трапився мені за всю осінь.
39. Напевно, дощовик несправжній:
40. Мініатюра «я і моя кукуха, що тримається з останніх сил»:
41. Взагалі такі прогулянкові дні траплялися нечасто через дощі та багнюку.
42. Іноді доводилося обходитися видом із вікна.
43. Місяць ніколи не підводить, знову ж таки.
44.
45. Або блукати суто асфальтом. Кого тільки не зустрінеш у місті:
46. А небо над спальними районами таке ж гарне, як і на природі.
47.
48. Декорації до Гелловіну давно стали звичною річчю.
49.
50. Як і продаж відповідних сувенірів:
51. Хоча куди там тому Гелловіну, якщо тут вже таке (це середина жовтня, якщо що):
52. Золота осінь пролетіла надто швидко, щоб достатньо на неї надивитися.
53.
54.
55. А це просто павук-хрестовик загуляв якось пізно (в плані і часу доби, і сезону).
56. Вибачте, але ось ще трохи грибів. Цей сподобався суто завдяки моховому килимку під ним.
57. А ці самі по собі гарні, але хз хто: чи то їстівні рижики, чи то неїстівні говорушки.
58. Тим часом природа скидала останнє листя, все більше обертаючись своїм видом до зими. Власне, для мене вже давно листопад сприймається саме як зима.
59.
1. Місяць і правда був червоним. І надгризеним.
2. Поступово він втрачав відтінок, а видима частина ставала все меншою.
3.
4. Аж поки зовсім не занурилася в тінь. Хоч то й не для мого фотоапарата задача, треба щось потужніше. Фоторедактори прибрали шум та розмиття, але все одно це вже не те.
5. Початок вересня видався теплим та сприятливим для прогулянок містом, що ніколи не перестане показувати щось цікаве.
6. Навіть у супермаркеті:
7. Ближче до холодів на Вишенському озері знову з'явилися лебеді. Зараз їх вже набагато більше, збираються на зимівлю в місці, де їх щедро підгодовують.
8. В одній із кав'ярень:
9. Чергова розмальована світлофорна шафа в колекцію.
10. Коли не вдається гуляти, залишається фотографувати кота. У нього зараз очевидний дефіцит уваги, через що трапляються витівки у стилі «а що ви мені зробите?»
11. А так йому все частіше доводиться зливатися з інтер'єром.
12. І ховатися у несподіваних місцях. Здавалось би, де краще за все бути невидимим для дитини, як не в дитячому ліжку?
13. Вперше за більш ніж рік вибрався до Гуральні, далекого озера в лісопарку. Там завжди гарно.
14. Не туман, але дим від багать численних відвідувачів, що так само вибралися на природу погожого осіннього вечора:
15. Так само вперше за рік і після такої ж довгої паузи провідав світломузичний фонтан, який зараз не світло- і не музичний, просто ганяє воду, щоб зовсім не зіпсуватися. А ще повністю вимикається під час повітряної тривоги, як виявилось.
16.
17. Замальовки задвірок набережної:
18. Як же без котика?
19.
20.
21. Висотки ростуть як гриби і де тільки можна. Оскільки це фактично центр, трафік у ньому стає все більш і більш насиченим.
Взагалі зміна вересня на жовтень для мене відзначилася зміною роботи, про що спочатку хотілося написати багато й окремо, але якось не на часі. Ну, багато кому зараз буде доречно і цікаво читати про проблеми ойтішніків типу вигорання, особливо умовному піхотинцю з окопу.
Хоча повністю змовчати про таке не можу, все ж попередній фірмі віддав 10 років і 10 місяців життя, та й вона мені дала немало. Зрештою переважило відчуття, що засидівся, в купі з дебільними чергуваннями, коли могли висмикнути до роботи в будь-яку частину доби, та застоєм розміру зарплати.
22. За чим я точно сумуватиму, це за офісом – робочі середовища такого рівня в Україні якщо і є, то точно одиничні. Нижче просто фото коридору, яке зробив на пам'ять в останній день, але і тут є промовиста деталь – зелений декор на стінах – то насправді живий мох, за яким постійно піклуються, щоб він був таким гарним. Просто, тому що можуть.
23. Мій новий офіс набагато звичайніший, що проте не забирає моєї впевненості, що я зробив усе вірно. Звісно, якщо в наш час можна бути впевненим хоча б у чомусь. А завдяки його розташуванню в самому центрі маю постійний вид на середмістя та основні пам'ятки.
24. Хай то й нічого не значить. За вікнами із гарними краєвидами часто ховається так само багато горя.
25. Але основною темою моїх фото знову були гриби, завдяки здебільшого дощовій погоді. Гівняна погода переважно у цьому році, що тут казати. Як і сам рік.
26. Вперше в цьому тисячолітті я все ж назбирав та з'їв дикорослі гриби. Це дощовики, єдиний вид, який я точно розрізняю і в якому точно впевнений.
27. Хай і в результаті обсмаження вийшло всього нічого:
28. Усі інші просто фотографував. Особливо, що взяти з грибів, які такі мініатюрні, що проскочать між зубчиками виделки?
29. Осінь в деталях в цілому досить цікава.
30.
31.
32. Ще менші грибочки:
33. Ніколи не бачив, щоб глуха кропива квітнула так пізно.
34. Деякі гриби відзначились кольорами. Одні аж блакитні (і явно отруйні).
35.
36. Інші – фіолетові.
37. Слимак просто прогулювався поруч, а я змусив його позувати.
38. Єдиний мухомор, що трапився мені за всю осінь.
39. Напевно, дощовик несправжній:
40. Мініатюра «я і моя кукуха, що тримається з останніх сил»:
41. Взагалі такі прогулянкові дні траплялися нечасто через дощі та багнюку.
42. Іноді доводилося обходитися видом із вікна.
43. Місяць ніколи не підводить, знову ж таки.
44.
45. Або блукати суто асфальтом. Кого тільки не зустрінеш у місті:
46. А небо над спальними районами таке ж гарне, як і на природі.
47.
48. Декорації до Гелловіну давно стали звичною річчю.
49.
50. Як і продаж відповідних сувенірів:
51. Хоча куди там тому Гелловіну, якщо тут вже таке (це середина жовтня, якщо що):
52. Золота осінь пролетіла надто швидко, щоб достатньо на неї надивитися.
53.
54.
55. А це просто павук-хрестовик загуляв якось пізно (в плані і часу доби, і сезону).
56. Вибачте, але ось ще трохи грибів. Цей сподобався суто завдяки моховому килимку під ним.
57. А ці самі по собі гарні, але хз хто: чи то їстівні рижики, чи то неїстівні говорушки.
58. Тим часом природа скидала останнє листя, все більше обертаючись своїм видом до зими. Власне, для мене вже давно листопад сприймається саме як зима.
59.
no subject
Date: 2025-11-15 01:50 am (UTC)no subject
Date: 2025-11-15 09:40 pm (UTC)no subject
Date: 2025-11-15 10:37 am (UTC)Цікаво, які вони на смак?
no subject
Date: 2025-11-15 09:40 pm (UTC)no subject
Date: 2025-11-15 10:40 am (UTC)Я так звільнився з фірми, на якій працював 4 роки. Бо треба було приїздити на роботу за викликом (тобто, всі будні потрібно було бути в режимі очікування, не можна було запланувати свої справи), але зарплата зменшилась.
no subject
Date: 2025-11-15 09:40 pm (UTC)no subject
Date: 2025-11-15 08:56 pm (UTC)no subject
Date: 2025-11-15 09:39 pm (UTC)