![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykБерезень чимось схожий на продовження зими, але водночас зовсім інакший. Він гранично відвертий: оголює з-під снігу та льоду все, що було невидимим взимку, додає сонця, щоб то все стало помітнішим. Переважно, правда, то сміття і лайно. Але іноді й підсніжники.
2. Якщо знати місця, щороку їх можна побачити пристойну кількість. Навіть попри йобаних тьоток, що вперто продають їх під кожним АТБ, й це чомусь ніхто не помічає із відповідних органів.
3. Сезонне фотополювання на них уже стало для мене певною традицією.
4.
5. Хоч вона і з сумним підтекстом – вперше я зацікавився першоцвітами у 2020 році, коли подорожі в ліс стали єдиними доступними подорожами. Із року в рік тепер ця обставина не міняється, дарма що з різних причин. Все одно вони дедалі гірші. Я люблю березень, і на знак вдячності щороку він намагається мене як можна болючіше уїбати об об'єктивну реальність.
6. З кожним разом все складніше придумати щось оригінальне стосовно одних і тих же квітів. Цього разу робив упор на мінімалізм.
7.
8. Але я волів би натомість мати можливість часто десь їздити, так щоб не було часу на такі дрібні деталі під ногами. І, наприклад, в душі не гребти, в чому різниця між підсніжниками та пролісками. Пролісок, до речі, ось:
9. Одна з сакур також переплутала місяці й стрельнула ще 5 березня. До 2020 року сакури не гребли мене також.
10. У березні все ще сіре й безлисте, але знайти яскравість легше, хоча б завдяки звільненим від льодового полону водоймам. Ще ніколи в житті не бачив стільки чапель одночасно.
11. Я знаю, що я скотина – спеціально наблизився до них, щоб зловити на фото у польоті. Хай і мій фотоапарат безбожно засвітлює їх на сонці.
12.
13. Лебідь гарний як лебідь також пролітав, але не через мене, а, бо так йому захотілося.
14. Птахів помічав менше ніж узимку, та все одно немало. Костогриз:
15. Зеленяк, точніше його кругле черевце і пухнаста дупця.
16. Коноплянка.
17. Затрималося в місті також двійко снігурів. Не пара, бо обоє хлопці.
18. А між підсніжниками та птахами не можна було оминути пробудження всієї природи.
19.
20. Березень за збігом обставин став для мене місяцем відвідування зоопарків. До цього два роки поспіль ходив у міський зоопарк, нині потрапив у «Світ джунглів» – реабілітаційний притулок екзотичних тварин, що оселився у вінницькому універмазі. Взагалі вони базувалися в Запоріжжі раніше, але вимушені були евакуюватися через лишньохромосомних уєбанів, що обстрілюють місто.
21.
22.
23. Та найбільше запам'яталися не екзотичні звірі з інших континентів, а наші боривітри. У природі їх все не можу помітити, а тут ось.
24. Здивували своїм розміром – менші навіть за голубів, а хижаки.
25. Від диких тварин можна перейти до котиків. Власна фотомодель гуляє охоче, хоч із печальними для себе наслідками: навіть у парку примудрився набрати кліщів, тож довелось вичісуватись і купатись.
26.
27. Добірка бродячих моделей:
28.
29.
30. Це мав би бути чудовий кадр, але як завжди у такі моменти фотоапарат лежить вдома, а під рукою лише смартфон зі слабенькою камерою.
31. А ще я вперше став донором, і, зважаючи на мою рідкісну групу, в мене немає виправдань, чому вперше тільки зараз.
32. Березень бахнув разок снігу для пристойності, як же без цього.
33. І полив холодними дощами.
34. Але яскравого і чистого неба стало значно більше.
35.
36. Як і можливостей вибиратися на околиці, завдяки довшому дню та сухішій землі під ногами.
37.
38. Із сутінками землю огортав чи то туман, чи то дим з навколишніх обійсть.
39.
40.
41. Березень пахне димом і втомою. Думаю, всі помітили, що викладати ці фото в другій половині квітня трохи вже неактуально, але інакше я зараз не встигаю. Не встигаю взагалі нічого, як і не пригадую, коли ще було так важко на роботі в купі з незмінно херовими обставинами поза нею. Я не хочу перетворювати блог на добірку власного ниття, але й діти його більше немає куди – сукааа, як же я бля не вигрібаю це все. Що недобре, це усвідомлення того, що все може стати куди гірше – багато хто із задоволенням помінявся б зі мною місцями, бо таке важке, зате тилове життя для багатьох лишається нездійсненною мрією.
42.
43. Принаймні навіть у цьому мороку можна зафіксувати на пам'ять м'яке світло весняних вечорів.
44.
45. …міські деталі та прогулянки з кавою.
46.
47. Все більше сонця, що пробивалося навіть крізь пісок із Сахари.
48. І весну, в якої оптимізму куди більше ніж у мене – щороку вона буяє так, наче навколо немає ніякої біди.
49.
50. Джміль Коля передає вам привіт від кліща Валєри й запрошує на природу.
2. Якщо знати місця, щороку їх можна побачити пристойну кількість. Навіть попри йобаних тьоток, що вперто продають їх під кожним АТБ, й це чомусь ніхто не помічає із відповідних органів.
3. Сезонне фотополювання на них уже стало для мене певною традицією.
4.
5. Хоч вона і з сумним підтекстом – вперше я зацікавився першоцвітами у 2020 році, коли подорожі в ліс стали єдиними доступними подорожами. Із року в рік тепер ця обставина не міняється, дарма що з різних причин. Все одно вони дедалі гірші. Я люблю березень, і на знак вдячності щороку він намагається мене як можна болючіше уїбати об об'єктивну реальність.
6. З кожним разом все складніше придумати щось оригінальне стосовно одних і тих же квітів. Цього разу робив упор на мінімалізм.
7.
8. Але я волів би натомість мати можливість часто десь їздити, так щоб не було часу на такі дрібні деталі під ногами. І, наприклад, в душі не гребти, в чому різниця між підсніжниками та пролісками. Пролісок, до речі, ось:
9. Одна з сакур також переплутала місяці й стрельнула ще 5 березня. До 2020 року сакури не гребли мене також.
10. У березні все ще сіре й безлисте, але знайти яскравість легше, хоча б завдяки звільненим від льодового полону водоймам. Ще ніколи в житті не бачив стільки чапель одночасно.
11. Я знаю, що я скотина – спеціально наблизився до них, щоб зловити на фото у польоті. Хай і мій фотоапарат безбожно засвітлює їх на сонці.
12.
13. Лебідь гарний як лебідь також пролітав, але не через мене, а, бо так йому захотілося.
14. Птахів помічав менше ніж узимку, та все одно немало. Костогриз:
15. Зеленяк, точніше його кругле черевце і пухнаста дупця.
16. Коноплянка.
17. Затрималося в місті також двійко снігурів. Не пара, бо обоє хлопці.
18. А між підсніжниками та птахами не можна було оминути пробудження всієї природи.
19.
20. Березень за збігом обставин став для мене місяцем відвідування зоопарків. До цього два роки поспіль ходив у міський зоопарк, нині потрапив у «Світ джунглів» – реабілітаційний притулок екзотичних тварин, що оселився у вінницькому універмазі. Взагалі вони базувалися в Запоріжжі раніше, але вимушені були евакуюватися через лишньохромосомних уєбанів, що обстрілюють місто.
21.
22.
23. Та найбільше запам'яталися не екзотичні звірі з інших континентів, а наші боривітри. У природі їх все не можу помітити, а тут ось.
24. Здивували своїм розміром – менші навіть за голубів, а хижаки.
25. Від диких тварин можна перейти до котиків. Власна фотомодель гуляє охоче, хоч із печальними для себе наслідками: навіть у парку примудрився набрати кліщів, тож довелось вичісуватись і купатись.
26.
27. Добірка бродячих моделей:
28.
29.
30. Це мав би бути чудовий кадр, але як завжди у такі моменти фотоапарат лежить вдома, а під рукою лише смартфон зі слабенькою камерою.
31. А ще я вперше став донором, і, зважаючи на мою рідкісну групу, в мене немає виправдань, чому вперше тільки зараз.
32. Березень бахнув разок снігу для пристойності, як же без цього.
33. І полив холодними дощами.
34. Але яскравого і чистого неба стало значно більше.
35.
36. Як і можливостей вибиратися на околиці, завдяки довшому дню та сухішій землі під ногами.
37.
38. Із сутінками землю огортав чи то туман, чи то дим з навколишніх обійсть.
39.
40.
41. Березень пахне димом і втомою. Думаю, всі помітили, що викладати ці фото в другій половині квітня трохи вже неактуально, але інакше я зараз не встигаю. Не встигаю взагалі нічого, як і не пригадую, коли ще було так важко на роботі в купі з незмінно херовими обставинами поза нею. Я не хочу перетворювати блог на добірку власного ниття, але й діти його більше немає куди – сукааа, як же я бля не вигрібаю це все. Що недобре, це усвідомлення того, що все може стати куди гірше – багато хто із задоволенням помінявся б зі мною місцями, бо таке важке, зате тилове життя для багатьох лишається нездійсненною мрією.
42.
43. Принаймні навіть у цьому мороку можна зафіксувати на пам'ять м'яке світло весняних вечорів.
44.
45. …міські деталі та прогулянки з кавою.
46.
47. Все більше сонця, що пробивалося навіть крізь пісок із Сахари.
48. І весну, в якої оптимізму куди більше ніж у мене – щороку вона буяє так, наче навколо немає ніякої біди.
49.
50. Джміль Коля передає вам привіт від кліща Валєри й запрошує на природу.