Пологи. Ще одне місто залізничників
Nov. 12th, 2021 07:19 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykПологи – це не тільки процес, а й маленьке місто та значний транспортний вузол у східній частині Запорізької області. Ця точка на карті у моїх планах з’явилася завдяки питанню «що можна подивитися десь на півдорозі з Гуляйполя до Запоріжжя», заочно вигравши цю битву у кількох конкурентів.
1. Хоч що-небудь цікаве в абсолютно невідомому місті обіцяла залізниця, завдяки якій воно і виникло. На свій сором, я тут нею так і не скористався за призначенням, обмежившись маршрутками. Хоча це й не проблема, від площі, яку автовокзал ділить із ринком із хитрою назвою «Хитрий» до залізниці буквально метрів 200-300.
2. Історію міста прийнято вести з 1887 року, хоча тоді це було ніяке не місто, а кілька хатинок будівельників і працівників залізниці. У 1894 році відкрито станцію. Дату будівництва вокзалу я не знайшов, але він явно +/- того ж віку. В оточенні товарняків, тому вмістити його в кадр цілим можна хіба що з мосту над коліями.
3. Маючи типову для залізничних міст історію, Пологи викликали в мене незвичайно сильне дежавю, ще й таке багатогранне. Ось величезний старовинний вокзал острівного типу, навколо якого тягнуться заставлені товарними вагонами лінії без дротів. Так це ж Сарни на Рівненщині! Відсутність електрифікації не дає розкритися потенціалу станції на повну. Составів багато, але всі вони статичні, руху немає. І далеких поїздів тут спиняється лише дві пари, не одна, як у Сарнах, та все одно це мізер.
4. А трохи північніше міста Пологи лежить село Пологи, старіше (1795), і назву для станції позичили явно у нього. Це вже аналогія з Козятином, у якого також є тезка-передмістя, що виникло набагато раніше.
5. Ну а при виді з мосту на ряд симпатичних будинків у цегляному стилі (що очевидно будувалися як житло залізничників) можна згадати Долинську, яка теж може похвалитися подібним.
6. Але роздивитися їх краще максимум із мосту, бо в дворах – свій закритий світ, куди чужі не ходять.
7. Повз вокзал пройшов углиб станції. Потрапив саме на якусь мертву годину, що навкруги не було жодного працівника чи пасажира, лише якийсь мужик мирно дрихнув на лавці.
8. На західному кінці вокзального «острова» заховався пам’ятник паровозу Ер 772-22, встановлений у 2005 р. до століття локомотивного депо.
9. Трохи пробігся і містом, клацаючи на ходу місцеву дивину і сам являючи собою дивину для місцевих – навряд тут часто бачать туристів.
10.
11. А коли бачать, то дивляться якось так:
12. Північніше центру знаходиться парк, що своїми розмірами зробив би честь і обласному центру, хоча стан його міг бути і кращий.
13. Він тяжіє до долини річки Конки, що в межах міста чудно ділиться на рукави, утворюючи острови й озера. Ось, наприклад, озеро Бублик, кругле і з великим островом в центрі (він у кадрі справа):
14. На карті позначений навіть водоспад, що насправді виявився маленьким порогом в кінці сусіднього ставка. У спеку там квасилося стільки людей, що зблизька навіть не пробував фотографувати.
15. Нижній каскад «водоспаду»:
16. Приклади міської забудови:
17.
18. Цей дім завдяки такому бічному фасаду я прийняв би за млин:
19. Але насправді то виявилася синагога, звісно, давно не діюча. Так само очевидно, що колонада з жахливим пластиковим портиком з’явилася явно пізніше.
20. Розімліле у липневій спеці майже безлюдне місто запам’яталося мені атмосферним та затишним.
21. Цікаві будинки я шукав не навмання, а вже мав мітки на навігаторі, що по факту виявилися дуже точними. Згадати б зараз, де я їх колись знайшов, але тупо не можу. Інформації про архітектурну спадщину Пологів майже нуль.
22.
23. Благоустрій…
24.
25. Попри глибоку провінційність, Пологи все одно досить чітко сприймаються як місто. Недивно, що при укрупненні районів вони зберегли статус райцентру, підім’явши під себе, наприклад, той же Токмак, в півтора рази більший.
26. Колишній райком партії, а зараз суд і прокуратура:
Теоретично дорогою до Запоріжжя я встигав зробити ще зупинку в Оріхові, що по ідеї десь такий же по цікавості, але мене чомусь перемкнуло, що тоді неодмінно спізнюся на свій потяг. Старію. Все ж варто було заїхати, точно краще довгого очікування на вокзалі Запоріжжя-1 із веселими схованками від місцевого наркомана, що явно прийняв мене за «свого» і дуже хотів познайомитися. Ну так, мені цілком нескладно ходити два повні дні в +30, але виглядаю я після цього не дуже, що гріха таїти.
Не знаю, коли наступного разу повернуся в Запорізьку область, але точно можу сказати, що тоді це вже буде її приморська частина.
1. Хоч що-небудь цікаве в абсолютно невідомому місті обіцяла залізниця, завдяки якій воно і виникло. На свій сором, я тут нею так і не скористався за призначенням, обмежившись маршрутками. Хоча це й не проблема, від площі, яку автовокзал ділить із ринком із хитрою назвою «Хитрий» до залізниці буквально метрів 200-300.
2. Історію міста прийнято вести з 1887 року, хоча тоді це було ніяке не місто, а кілька хатинок будівельників і працівників залізниці. У 1894 році відкрито станцію. Дату будівництва вокзалу я не знайшов, але він явно +/- того ж віку. В оточенні товарняків, тому вмістити його в кадр цілим можна хіба що з мосту над коліями.
3. Маючи типову для залізничних міст історію, Пологи викликали в мене незвичайно сильне дежавю, ще й таке багатогранне. Ось величезний старовинний вокзал острівного типу, навколо якого тягнуться заставлені товарними вагонами лінії без дротів. Так це ж Сарни на Рівненщині! Відсутність електрифікації не дає розкритися потенціалу станції на повну. Составів багато, але всі вони статичні, руху немає. І далеких поїздів тут спиняється лише дві пари, не одна, як у Сарнах, та все одно це мізер.
4. А трохи північніше міста Пологи лежить село Пологи, старіше (1795), і назву для станції позичили явно у нього. Це вже аналогія з Козятином, у якого також є тезка-передмістя, що виникло набагато раніше.
5. Ну а при виді з мосту на ряд симпатичних будинків у цегляному стилі (що очевидно будувалися як житло залізничників) можна згадати Долинську, яка теж може похвалитися подібним.
6. Але роздивитися їх краще максимум із мосту, бо в дворах – свій закритий світ, куди чужі не ходять.
7. Повз вокзал пройшов углиб станції. Потрапив саме на якусь мертву годину, що навкруги не було жодного працівника чи пасажира, лише якийсь мужик мирно дрихнув на лавці.
8. На західному кінці вокзального «острова» заховався пам’ятник паровозу Ер 772-22, встановлений у 2005 р. до століття локомотивного депо.
9. Трохи пробігся і містом, клацаючи на ходу місцеву дивину і сам являючи собою дивину для місцевих – навряд тут часто бачать туристів.
10.
11. А коли бачать, то дивляться якось так:
12. Північніше центру знаходиться парк, що своїми розмірами зробив би честь і обласному центру, хоча стан його міг бути і кращий.
13. Він тяжіє до долини річки Конки, що в межах міста чудно ділиться на рукави, утворюючи острови й озера. Ось, наприклад, озеро Бублик, кругле і з великим островом в центрі (він у кадрі справа):
14. На карті позначений навіть водоспад, що насправді виявився маленьким порогом в кінці сусіднього ставка. У спеку там квасилося стільки людей, що зблизька навіть не пробував фотографувати.
15. Нижній каскад «водоспаду»:
16. Приклади міської забудови:
17.
18. Цей дім завдяки такому бічному фасаду я прийняв би за млин:
19. Але насправді то виявилася синагога, звісно, давно не діюча. Так само очевидно, що колонада з жахливим пластиковим портиком з’явилася явно пізніше.
20. Розімліле у липневій спеці майже безлюдне місто запам’яталося мені атмосферним та затишним.
21. Цікаві будинки я шукав не навмання, а вже мав мітки на навігаторі, що по факту виявилися дуже точними. Згадати б зараз, де я їх колись знайшов, але тупо не можу. Інформації про архітектурну спадщину Пологів майже нуль.
22.
23. Благоустрій…
24.
25. Попри глибоку провінційність, Пологи все одно досить чітко сприймаються як місто. Недивно, що при укрупненні районів вони зберегли статус райцентру, підім’явши під себе, наприклад, той же Токмак, в півтора рази більший.
26. Колишній райком партії, а зараз суд і прокуратура:
Теоретично дорогою до Запоріжжя я встигав зробити ще зупинку в Оріхові, що по ідеї десь такий же по цікавості, але мене чомусь перемкнуло, що тоді неодмінно спізнюся на свій потяг. Старію. Все ж варто було заїхати, точно краще довгого очікування на вокзалі Запоріжжя-1 із веселими схованками від місцевого наркомана, що явно прийняв мене за «свого» і дуже хотів познайомитися. Ну так, мені цілком нескладно ходити два повні дні в +30, але виглядаю я після цього не дуже, що гріха таїти.
Не знаю, коли наступного разу повернуся в Запорізьку область, але точно можу сказати, що тоді це вже буде її приморська частина.