Учхісар та прощання з Каппадокією
Mar. 5th, 2021 07:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykПерш ніж вирушати із Каппадокії в інші, не менш цікаві місцевості Туреччини, наостанок зробили невелику прогулянку до фортеці Учхісар у сусіднє село.
1.
2. Звісно, можна і транспортом, але тоді не побачиш оцих усіх долин навколо. Недвозначні за своєю формою каппадокійські останці вітають туристів:
3. Грибочки. Або гноми.
4. Навіть десь на півдорозі між селами можна знайти цивілізацію у вигляді кафешки просто у скельному заглибленні.
5. Перепочили, вирушили далі.
6. А що ви знаєте про волю до життя?
7. Туф, із якого складаються навколишні пагорби, переважно жовтий, та трапляється і рожевий.
8. Чекайте скоро свіжий ізюм на прилавках своїх АТБ.
9. Невдовзі починається село Учхісар, що буквально вросло в скелі.
10.
11. Частина забудови представляє із себе колоритні руїни, котрі для мене більше з яким-небудь Алжиром асоціюються, а не з Туреччиною.
12. Загалом виглядає там все наче музей середньовіччя під відкритим небом. Якби раптом з-за повороту виїхав Алі-Баба з сорока розбійниками, ніхто б не здивувався.
13.
14. Живність активно експлуатується для фото з туристами.
15. А там виходимо і до самої фортеці. Зблизька видна її фішка – фортечних укріплень у звичному для нас розумінні там зовсім трохи на вершині, але головне, що тут сама 60-метрова скеля і є одночасно фортецею та печерним містом із масою ходів та кімнат. Як оборонну одиницю її почали використовувати ще в часи Хетського царства, за 1800-1180 років до нашої ери.
16. Вхід і підйом нагору платний. Із вершини фортеці можна помилуватися Каппадокією на всі її сторони.
17. Ідеально рівні турецькі дороги здаються чимось чужорідним та інопланетним серед цих ландшафтів.
18. А гори на горизонті цілком можуть виявитися сплячими вулканами. Зараз не віриться, що колись вони могли так бушувати, що залили лавою все на стільки десятків кілометрів, включно з місцем, де ми стоїмо.
19. Так стара частина села з руїнами виглядає з висоти:
20.
21.
22. Далі видніється затиснене між скелями-конусами Гьореме, із якого ми прийшли.
23. Розмаїття ландшафтів, від якого не хочеться відривати погляд.
24.
25. На протилежній стороні розташовується «нове місто» Учхісара, куди більш цивільне з виду. Ну а висотки Невшехіра на горизонті здаються не менш чужорідними, ніж рівні асфальтовані дороги.
26.
27. Акуратні лаундж-зони на дахах з’явилися явно із туристичним прицілом.
28.
29. Поки спускалися, компанію верблюдам склав сумний лошак.
30. Назад пішли іншою дорогою, щоб обійти фортецю з усіх сторін.
31. Це, скоріше за все, будинок-музей, про який всі путівники радісно пишуть. Збережене в автентичному вигляді скельне житло, наглядачами якого виступає родина його колишніх мешканців.
32. Практично всі конуси якось використовувались, як домівки, голуб’ятники чи церкви, і тепер пильно спостерігають за нами своїми порожніми чорними очима.
33.
34.
35. І все ж справедливо пишуть, що попри розмаїття долин та пам’яток Каппадокії, довше трьох днів затримуватися тут не варто, далі це все почне приїдатися. Ми вклалися у два неповні дні.
36. Захід сонця того вечора уже зустрічали у зовсім інших місцях на схилі згаслого вулкану, а ночували у місті Конья за 200 з гаком кілометрів від Гьореме. Далі буде.
1.
2. Звісно, можна і транспортом, але тоді не побачиш оцих усіх долин навколо. Недвозначні за своєю формою каппадокійські останці вітають туристів:
3. Грибочки. Або гноми.
4. Навіть десь на півдорозі між селами можна знайти цивілізацію у вигляді кафешки просто у скельному заглибленні.
5. Перепочили, вирушили далі.
6. А що ви знаєте про волю до життя?
7. Туф, із якого складаються навколишні пагорби, переважно жовтий, та трапляється і рожевий.
8. Чекайте скоро свіжий ізюм на прилавках своїх АТБ.
9. Невдовзі починається село Учхісар, що буквально вросло в скелі.
10.
11. Частина забудови представляє із себе колоритні руїни, котрі для мене більше з яким-небудь Алжиром асоціюються, а не з Туреччиною.
12. Загалом виглядає там все наче музей середньовіччя під відкритим небом. Якби раптом з-за повороту виїхав Алі-Баба з сорока розбійниками, ніхто б не здивувався.
13.
14. Живність активно експлуатується для фото з туристами.
15. А там виходимо і до самої фортеці. Зблизька видна її фішка – фортечних укріплень у звичному для нас розумінні там зовсім трохи на вершині, але головне, що тут сама 60-метрова скеля і є одночасно фортецею та печерним містом із масою ходів та кімнат. Як оборонну одиницю її почали використовувати ще в часи Хетського царства, за 1800-1180 років до нашої ери.
16. Вхід і підйом нагору платний. Із вершини фортеці можна помилуватися Каппадокією на всі її сторони.
17. Ідеально рівні турецькі дороги здаються чимось чужорідним та інопланетним серед цих ландшафтів.
18. А гори на горизонті цілком можуть виявитися сплячими вулканами. Зараз не віриться, що колись вони могли так бушувати, що залили лавою все на стільки десятків кілометрів, включно з місцем, де ми стоїмо.
19. Так стара частина села з руїнами виглядає з висоти:
20.
21.
22. Далі видніється затиснене між скелями-конусами Гьореме, із якого ми прийшли.
23. Розмаїття ландшафтів, від якого не хочеться відривати погляд.
24.
25. На протилежній стороні розташовується «нове місто» Учхісара, куди більш цивільне з виду. Ну а висотки Невшехіра на горизонті здаються не менш чужорідними, ніж рівні асфальтовані дороги.
26.
27. Акуратні лаундж-зони на дахах з’явилися явно із туристичним прицілом.
28.
29. Поки спускалися, компанію верблюдам склав сумний лошак.
30. Назад пішли іншою дорогою, щоб обійти фортецю з усіх сторін.
31. Це, скоріше за все, будинок-музей, про який всі путівники радісно пишуть. Збережене в автентичному вигляді скельне житло, наглядачами якого виступає родина його колишніх мешканців.
32. Практично всі конуси якось використовувались, як домівки, голуб’ятники чи церкви, і тепер пильно спостерігають за нами своїми порожніми чорними очима.
33.
34.
35. І все ж справедливо пишуть, що попри розмаїття долин та пам’яток Каппадокії, довше трьох днів затримуватися тут не варто, далі це все почне приїдатися. Ми вклалися у два неповні дні.
36. Захід сонця того вечора уже зустрічали у зовсім інших місцях на схилі згаслого вулкану, а ночували у місті Конья за 200 з гаком кілометрів від Гьореме. Далі буде.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2021-03-05 06:22 pm (UTC)no subject
Date: 2021-03-05 07:12 pm (UTC)