v1snyk | Замостя, частина 2

Другу половину прогулянки вінницьким лівобережжям почнемо із вулиці Замостянської, що відходить перпендикулярно проспекту Коцюбинського з площі Перемоги. Це той випадок, коли район дав назву вулиці, а не навпаки; до того вона звалась Ворошилова та 50-річчя Перемоги.

1.

2. Минулого року на вулиці зробили капітальну реконструкцію по тому ж типу, що на проспекті Космонавтів на Вишеньці кількома роками раніше – нова алея, нові дерева, «безшумні» колії трамваю, оце все.

3. Найбільше від змін бомбануло у автомобілістів, бо лишилося по одній смузі руху в кожен бік замість двох раніше. Зате велодоріжки тепер обабіч вулиці, хоча наш освічений народ використовує їх як парковки по старій пам’яті.

4. Ну і що зрізали старі дерева. Молодим все ж треба багато років, щоб достатньо наростити крону, аби ховати алею в тіні. Також звертають на себе увагу цікаві зигзагоподібні ліхтарі.

5. Ну а так ніби й непогано вийшло, народ гуляє.

6. Архітектура на Замостянській непримітна, максимум скромні сталінки та ось така мозаїка на РАЦСі.

7. Тому варто побродити і навколишніми вуличками. На одній із них сховався Педагогічний університет (імені Коцюбинського, звісно ж).

8. Пам’ятник письменнику тут значно скромніший, ніж на проспекті. А ще у них на території має бути свій власний Біг Бен, та подвір’я було зачинено.

9. Арт через дорогу:

10. Палац культури хіміків у перспективі вулиці Стеценка. «Хімпром», колишній завод-гігант, зовсім близько.

11. Цікава точка на цій вулиці є і на захід від Замостянської – тут за рахунок різкого перепаду рельєфу відкривається вид на водонапірну вежу, яка знаходиться на протилежній стороні Бугу і більш як за кілометр від точки зйомки.

12.

13. На закінчення розповіді про Замостя покажу дві улюблені свої місцини на ньому, які знаходяться на вулиці Стрілецькій. Перша називається Казарми і, що логічно, казарми тут і знаходяться. Дивитись їх краще у безлисту пору року, що я і зробив одного разу.

14. Будували їх у 1885-90 роках для базування 47-го піхотного українського полку за проектом архітектора Костянтина Пруссака. У часи Першої Світової в них квартирувалися солдати генерала Брусилова (саме того, котрого «прорив»). Після війн їх поступово переобладнали в квартири та комуналки.

15.

16. Лише у 60-х роках у будинках з’явилося централізоване водо- і газопостачання. Люди мешкають тут і досі, будівлі добротні, хоч із-за високих стель приміщення важко протопити. Словом, це якраз той випадок, коли маємо класні атмосферні пам’ятки… але от якось самому жити в таких не хотілося б.

17.

18. Деякі звідусіль обгороджені, що й не підійдеш.

19.

20. А кілька штук і взагалі досі використовуються за призначенням діючою військовою частиною.

21.

22. На іншу сторону Стрілецької навпаки варто завітати у зелену пору. Нас цікавить ділянка на перетині з вулицями Тімірязєва та Некрасова, орієнтуватись можна на церкву Козьми і Дем’яна.

23. Так-то вона сучасна, але ж із якою оригінальною вхідною групою, чого там тільки не натикано:

24. Нас же цікавить трамвайна лінія, яка тут проходить трохи осторонь автомобільної дороги, схована за деревами. Замостя – взагалі дуже трамвайний район, тому цілком логічно, що найбільш мальовнича ділянка руху на всю Вінницю знаходиться саме тут.

25.

26. Аналогії з Пуща-Водицею та всякими варіаціями тунелю кохання напрошуються самі собою.

27. Хоча ця лінія одностороння, трамваїв тут три маршрути, тому ходять вони часто. Під акомпанемент гудіння газонокосарок і в легкій димці піднятого ними пилу я вдосталь нафотографував вінницьких швейцарців. Ними і закінчу свою розповідь про Замостя.