Де мене носило

У березні 2020 року у зв’язку із введенням локдауна «Укрзалізниця» повністю зупинила пасажирський рух всіх поїздів, відновлення якого почалося лише в перших числах червня. Проте повернення частини рейсів довелося чекати місяці, а деякі особливо невигідні для себе маршрути вони взагалі «загубили», особливо приміські. У тому числі – на всіх трьох пасажирських вузькоколійках. Лише з 14 жовтня і поки на два місяці після півторарічної перерви нарешті рушили поїзди на лінії Гайворон – Рудниця.

Весь цей час мешканці немалої кількості населених пунктів залишаються без важливого транспорту, а життя самих вузькоколійок підтримується лише місцевими громадами, що піднімають шум при кожній спробі демонтажу (а таке трапляється регулярно) і пробують проводити тематичні заходи, як GOODoK_FEST в травні 2021 року у Гайвороні.

1. А в липні із Гайворона визріла навіть повноцінна поїздка, в Бершадь і назад. На цій вузькоколійці я встиг покататися на регулярному рейсі, але тут все ж трохи інше, заточене під туристів і з можливістю подивитися й помацати все що хочеш без підозрілих поглядів із боку залізничників. А найголовніше, що состав мав тягнути не звичний рутинний тепловоз, а паровоз. Справжній, трясця, робочий 70-річний паровоз! Ще й вузькоколійний. Пропустити таке було ніяк не можна.

( Читати і дивитись далі )

Чи бувало у вас колись настільки сильне бажання відвідати якесь місце, що воно навіть вам снилось? Навіть якщо це райцентр за 160 км від Вінниці, куди з туристичними цілями можна навідатись лише спонтанно або будучи несповна розуму? Але то все другорядне. Я хотів, щоб це місто мені сподобалось, і воно виправдало мої очікування.

В моєму сні у Бершаді був навіть тролейбусний маршрут і сліди від недавно розібраної трамвайної колії. У реальності в 13-тисячному місті цього всього бути не могло, зате там є куди більша екзотика – а саме станція вузькоколійної залізниці.

( Читати і дивитись далі )