Beregszász

[v1snyk]

Місто Берегово чи не найбільше відоме своїми цілющими термальними водами, а от нормальної екскурсії туди не було. Ну а на біса мені якісь там термальні води, коли можна подивитись одне з найстаріших містечок України. Довелось імпровізувати і вкластись в обмежений проміжок часу. І перше, що я тут побачив, був веселий дорожній знак.



Берегове – осередок угорської культури. Знаходиться недалеко від кордону з Угорщиною, кількісно угорці в місті переважають українців (48 проти 39%, у районі різниця іще відчутніша – 76 на 19). Угорська мова тут має статус регіональної, її запросто почути від випадкових перехожих на вулиці, а усякі вказівники, таблички і т.п. продубльовані двома мовами.


А ще тут, як і в Закарпатті взагалі, багато циган, і ось такі транспорти на центральних вулицях – цілком звичне явище.




Місто утопає в зелені, із-за чого деякі його архітектурні пам’ятки неможливо сфотографувати нормально. Так, у мене зовсім не вийшло зняти церкву Блаженної Діви Марії 1825 року. Взимку її має бути видно трохи краще.


Поруч в кущах ховаються ось такі вілли.


Костел Здвиження Чесного Хреста (13-14 ст.). Як завжди, мені «пощастило» - одна з найстаріших будівель Закарпаття була закрита.




Перша письмова згадка про нього – 1247 рік. Храм відновлений після того як місто було знищене ордою Батия у 1240-1241 роках.


На передньому плані – статуя Божої Матері.


Православна церква – наймолодший храм міста, збудована у 1991 році.


Тиняюсь найближчими околицями центру. На жаль, уже не згадаю де саме робив ці фото і що це за будинки. Судячи з усього, звичайні житлові.






Прапор Берегового і не тільки.


Угорські стяги на будівлях – тут також досить звичне явище, що, з урахуванням усіх останніх подій, як мінімум, насторожує.


Угорська школа імені Лайоша Кошута.


Статуя в шкільному дворику.


Синагога. Як же без неї.


Іще трошки житлових будиночків.


Краса деяких з них явно потребує термінової реставрації.






Пішохідна зона у самісінькому центрі. Готель «Роял», який в радянські часи став готелем «Дружба», а зараз це взагалі гуртожиток імені Ференца Кельчеї.


Колишня королівська судова управа, нині – Закарпатський угорський інститут ім. Ференца II Ракоці. Як для 25-тисячного містечка, власний інститут – це досить круто.

Донедавна знаходився в жалюгідному стані. Реставрований, як неважко здогадатись, за кошти угорської сторони.


Площа того ж таки Ференца II Ракоці.


Вид на інститут з іншого боку. В Австро-Угорщині вміли будувати гарні хатки.


Реформаторська церква чи то 17, чи то 18 ст. Правда, добряче постраждала від пожежі у 1918 році, відновлена у 1922.


Страж житлового будинку.


Шок! Сенсація! Кривава хунта використовує чорношкірих громадян на рабській праці у кав’ярнях:)


По місту трошки більше ніж дофіга пам’ятників угорцям, про яких я чую вперше. Ось цей товариш, якщо вірити Гуглу, - селянський ватажок антигабсбургівського руху.


Через місто проходить канал Вирка, що з’єднує Боржаву і Латорицю.


Історично тут було казино, а зараз – ресторан «Золота Пава».


Думаю, я витиснув максимум із двох годин, які типу провів на термальних водах:D

Comments

[martin-hello.livejournal.com]

A very interesting post, looks like a great city, I hope I can visit one day

[v1snyk.livejournal.com]

Thanks! Actually this town is quite small:)

[martin-hello.livejournal.com]

It looks like a nice place :)