![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykМинулого року я переважно викладав фото по два місяці в одній замітці, а тут за один січень набралося так дофіга, що пора. Не те щоб я вірив, що їх сильно переглядають, особливо коли їх достобіса, це швидше все ж для самого себе.
А вийшло їх так багато, бо вперше за хтозна-скільки років на нас звалилося таке рідкісне та ексклюзивне явище, як сніг. І не у звичних мізерних кількостях, що за пару днів перетворюються на болото, а пристойно так навалило. До речі, хто ностальгував за “справжніми” зимами, що ви там, дяді й тьоті, як вам справжні -20 при обстрілах інфраструктури, ви задоволені нарешті?
2. Я не люблю сніг, як і майже все, що є взимку, але хто я такий, щоб не наробити кілька сотень відповідних фото? Сніжити почало якраз із 1 січня. І люди вже товклися по озеру, хоча стійкий мороз тривав усього кілька днів.
3. Навіть із дітьми, навіть поруч з відкритою водою. Качки ще тримали своїм рухом невелику ділянку, але дуже скоро здалися і полетіли десь далі.
4. Щось типу хокею, тільки я не уявляю, як в нього грати не на рівній поверхні.
5. Сніжинки великим планом, наскільки дозволяє об'єктив.
6.
7.
8. Та, само собою, випадкові люди, що йдуть кудись у білу пустоту.
9.
10. Рідкісний випадок – сніговик із канонічним морквяним носом.
11. Трамвай як неодмінний елемент заміток про Вінницю.
12. Окрім заметілі, траплявся туман. Бачите вежу? А вона є, і це загалом фото зблизька.
13. Просто щоб розбавити пейзажі: вираз обличчя перцю, який почитав щоденні новини.
14. Відносно відомий у нас на районі морж. Десь -8 було на той момент.
15. Сучасна церква баптистів, яку викладаю дуже часто.
16. Історична церква, яку не пригадаю, чи взагалі колись викладав, бо через дерева навколо на неї постійно так падають тіні, що мені не подобається.
17. Граки у місті стабільно зимують сотнями, якщо не тисячами, але особливо багато їх стало, здається, у зловісну зиму 21-22.
18.
19. Вишенський парк завдяки такій погоді перетворився на зону зимових розваг у вихідні, а може, не тільки у вихідні. Зокрема, саме озеро – тут воно вже замерзло намертво, тому навіть катання на колісному транспорті, який видно на фото, можна назвати безпечним.
20. Емоції (хай їх і не дуже видно з відстані 80 метрів, з якої я робив ці фото):
21.
22. Побічний ефект таких розваг – сучасні санки буквально одноразові. Ну й кажуть, кінцівки в процесі теж непогано ламаються.
23. Вечірня ілюмінація, на зло всім блекаутам.
24.
25. Ялинка у центральному парку, яку поставила біля себе звичайна кав'ярня, бо місто жлобиться навіть на щось таке мінімалістичне. Це вже фото з кінця місяця, бо до того її нереально було зловити без людей в кадрі, що постійно з нею фотографувалися.
26. Але темряви все ж було набагато більше, ніж світла.
27. На тлі цього моя недавня покупка смартфона, що краще “тягне” нічні фото, виявилася майже пророчою (хоча окрім якості фото, він – гівно).
28.
29. Як для січня, сонячних днів теж випало немало.
30.
31. Підсипаю зерно в годівниці, і вам раджу, поки тривають морози – це пряма інвестиція у зменшення кількості злоїбучої комашні, яку влітку з'їдять синиці, котрі виживуть. Ну і годівнички – фактично єдине місце, де їх реально спіймати в кадр.
32.
33. І так нехарашо подивилася, чи ніхто не зазіхає на її законно знайдене сало.
34. Більше Вишенське озеро.
35. Можна було покатати друга… ось так.
36. І впустити ненароком:)
37. Сильні морози в поєднанні з безхмарною погодою іноді дарували нереально гарні ранки, але я їх всі профукав, переважно тільки кусав лікті, виглядаючи з транспорту на цю красу дорогою на роботу. Але хоча б з вікна офісу зафіксував:
38. На зміну погожим ранкам приходили погожі вечори… це якщо не зважати на температуру повітря та кількість газу й електрики, що витрачаються в сильні морози. Це була б дуже красива зима, якби ми не мали сусідів виблядків.
39. Світанок просто з вікна дому.
40. Раз навмання спробував провідати снігурів, хоча день видався похмурим, а в похмуру погоду вони десь ховаються, от і цього разу теж. Недалеко від того місця помітив зграйку щигликів, але за такої видимості та відстані годі було сподіватися на хороші фото.
41.
42. Блакитна синичка.
43. Давно мав ідею спіймати в снігу Дьогтянець на околиці Вишенського парку. Це одна з малих річок Вінниці, довжиною 2,8 км. Взагалі я був здивований, коли наткнувся на інформацію, що у Вінниці нарахували понад 60 малих річок, правда, здебільшого то все ж безіменні пересихаючі струмочки.
44. Просто дорога у покинутому парку.
45. Потім на зміну снігопадам прийшли крижані дощі.
46. Це, мабуть, найбільш ненависна для мене погода, травматична для людей, небезпечна для дерев та живності.
47. Але навіть вона по-своєму гарна. Навіть від крижаних дощів більше користі, ніж від йобаної росії.
48.
49. Тоді ж випадково познайомився з підкоришником, маленькою непримітною пташкою, що вишукує здобич у корі дерев. Оскільки зі мною не було фотоапарата (я просто вибіг на площу в обідню перерву), то на пристойні кадри я не сподівався, але в якийсь момент птах просто перестав звертати на мене увагу і дав можливість знімати себе ледь не з відстані витягнутої руки.
50. Майстер маскування:
51. Нова фігурка біля одного з кафе у центрі.
52. Далі знов прийшла пора вечірніх туманів.
53.
54. Та трамваїв.
55.
56. Зрештою, знову парк, у найбільш мінімалістичному вбранні, що я пам'ятаю.
57.
58. Можливо, після того, як я висвітлив фотографії у редакторі, стало не так очевидно, що робились вони у повністю темному парку навіть без спалаху.
59. Звідси і безлюддя: у темряві й на морозі виявилося небагато охочих гуляти, хіба якісь одиничні випадкові перехожі.
60.
61.
62. Кіт теж отримав омріяну позапланову прогулянку, проте він вже явно забув, що таке сніг та мороз, тому не надто зрадів.
63. Позує на тлі майже портрету.
64. І просто, як завжди, милий.
За досить довгий час я не пригадаю місяця, який тягнувся б так довго. Здавалося, він триватиме вічно. На його тлі лютий проходить набагато швидше, і це певною мірою парадоксально, адже ми вже чотири роки живемо у лютому, що не скінчиться ніколи.
А вийшло їх так багато, бо вперше за хтозна-скільки років на нас звалилося таке рідкісне та ексклюзивне явище, як сніг. І не у звичних мізерних кількостях, що за пару днів перетворюються на болото, а пристойно так навалило. До речі, хто ностальгував за “справжніми” зимами, що ви там, дяді й тьоті, як вам справжні -20 при обстрілах інфраструктури, ви задоволені нарешті?
2. Я не люблю сніг, як і майже все, що є взимку, але хто я такий, щоб не наробити кілька сотень відповідних фото? Сніжити почало якраз із 1 січня. І люди вже товклися по озеру, хоча стійкий мороз тривав усього кілька днів.
3. Навіть із дітьми, навіть поруч з відкритою водою. Качки ще тримали своїм рухом невелику ділянку, але дуже скоро здалися і полетіли десь далі.
4. Щось типу хокею, тільки я не уявляю, як в нього грати не на рівній поверхні.
5. Сніжинки великим планом, наскільки дозволяє об'єктив.
6.
7.
8. Та, само собою, випадкові люди, що йдуть кудись у білу пустоту.
9.
10. Рідкісний випадок – сніговик із канонічним морквяним носом.
11. Трамвай як неодмінний елемент заміток про Вінницю.
12. Окрім заметілі, траплявся туман. Бачите вежу? А вона є, і це загалом фото зблизька.
13. Просто щоб розбавити пейзажі: вираз обличчя перцю, який почитав щоденні новини.
14. Відносно відомий у нас на районі морж. Десь -8 було на той момент.
15. Сучасна церква баптистів, яку викладаю дуже часто.
16. Історична церква, яку не пригадаю, чи взагалі колись викладав, бо через дерева навколо на неї постійно так падають тіні, що мені не подобається.
17. Граки у місті стабільно зимують сотнями, якщо не тисячами, але особливо багато їх стало, здається, у зловісну зиму 21-22.
18.
19. Вишенський парк завдяки такій погоді перетворився на зону зимових розваг у вихідні, а може, не тільки у вихідні. Зокрема, саме озеро – тут воно вже замерзло намертво, тому навіть катання на колісному транспорті, який видно на фото, можна назвати безпечним.
20. Емоції (хай їх і не дуже видно з відстані 80 метрів, з якої я робив ці фото):
21.
22. Побічний ефект таких розваг – сучасні санки буквально одноразові. Ну й кажуть, кінцівки в процесі теж непогано ламаються.
23. Вечірня ілюмінація, на зло всім блекаутам.
24.
25. Ялинка у центральному парку, яку поставила біля себе звичайна кав'ярня, бо місто жлобиться навіть на щось таке мінімалістичне. Це вже фото з кінця місяця, бо до того її нереально було зловити без людей в кадрі, що постійно з нею фотографувалися.
26. Але темряви все ж було набагато більше, ніж світла.
27. На тлі цього моя недавня покупка смартфона, що краще “тягне” нічні фото, виявилася майже пророчою (хоча окрім якості фото, він – гівно).
28.
29. Як для січня, сонячних днів теж випало немало.
30.
31. Підсипаю зерно в годівниці, і вам раджу, поки тривають морози – це пряма інвестиція у зменшення кількості злоїбучої комашні, яку влітку з'їдять синиці, котрі виживуть. Ну і годівнички – фактично єдине місце, де їх реально спіймати в кадр.
32.
33. І так нехарашо подивилася, чи ніхто не зазіхає на її законно знайдене сало.
34. Більше Вишенське озеро.
35. Можна було покатати друга… ось так.
36. І впустити ненароком:)
37. Сильні морози в поєднанні з безхмарною погодою іноді дарували нереально гарні ранки, але я їх всі профукав, переважно тільки кусав лікті, виглядаючи з транспорту на цю красу дорогою на роботу. Але хоча б з вікна офісу зафіксував:
38. На зміну погожим ранкам приходили погожі вечори… це якщо не зважати на температуру повітря та кількість газу й електрики, що витрачаються в сильні морози. Це була б дуже красива зима, якби ми не мали сусідів виблядків.
39. Світанок просто з вікна дому.
40. Раз навмання спробував провідати снігурів, хоча день видався похмурим, а в похмуру погоду вони десь ховаються, от і цього разу теж. Недалеко від того місця помітив зграйку щигликів, але за такої видимості та відстані годі було сподіватися на хороші фото.
41.
42. Блакитна синичка.
43. Давно мав ідею спіймати в снігу Дьогтянець на околиці Вишенського парку. Це одна з малих річок Вінниці, довжиною 2,8 км. Взагалі я був здивований, коли наткнувся на інформацію, що у Вінниці нарахували понад 60 малих річок, правда, здебільшого то все ж безіменні пересихаючі струмочки.
44. Просто дорога у покинутому парку.
45. Потім на зміну снігопадам прийшли крижані дощі.
46. Це, мабуть, найбільш ненависна для мене погода, травматична для людей, небезпечна для дерев та живності.
47. Але навіть вона по-своєму гарна. Навіть від крижаних дощів більше користі, ніж від йобаної росії.
48.
49. Тоді ж випадково познайомився з підкоришником, маленькою непримітною пташкою, що вишукує здобич у корі дерев. Оскільки зі мною не було фотоапарата (я просто вибіг на площу в обідню перерву), то на пристойні кадри я не сподівався, але в якийсь момент птах просто перестав звертати на мене увагу і дав можливість знімати себе ледь не з відстані витягнутої руки.
50. Майстер маскування:
51. Нова фігурка біля одного з кафе у центрі.
52. Далі знов прийшла пора вечірніх туманів.
53.
54. Та трамваїв.
55.
56. Зрештою, знову парк, у найбільш мінімалістичному вбранні, що я пам'ятаю.
57.
58. Можливо, після того, як я висвітлив фотографії у редакторі, стало не так очевидно, що робились вони у повністю темному парку навіть без спалаху.
59. Звідси і безлюддя: у темряві й на морозі виявилося небагато охочих гуляти, хіба якісь одиничні випадкові перехожі.
60.
61.
62. Кіт теж отримав омріяну позапланову прогулянку, проте він вже явно забув, що таке сніг та мороз, тому не надто зрадів.
63. Позує на тлі майже портрету.
64. І просто, як завжди, милий.
За досить довгий час я не пригадаю місяця, який тягнувся б так довго. Здавалося, він триватиме вічно. На його тлі лютий проходить набагато швидше, і це певною мірою парадоксально, адже ми вже чотири роки живемо у лютому, що не скінчиться ніколи.
no subject
Date: 2026-02-18 11:42 pm (UTC)Фотографії з натхненням.
Трамваї у вас інші. Дивно