Один хороший день
Feb. 3rd, 2025 06:06 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Бувають такі дні, що різко виділяються з-поміж інших у гарному сенсі. Мова і про враження зі спогадами, що залишаться в пам'яті, і, у моєму випадку, – про вдалі фотографії. Іноді, щоб отримати їх, достатньо опинитися в потрібному місці в потрібний час, можна навіть не десь у подорожі, а поруч із домом.
1. Такому дню не гріх присвятити окрему замітку. Тим більше, що йому подібних, на жаль, все менше і менше серед сірих стресових буднів.

Ще з вечора напередодні я запланував встати рано – прогноз обіцяв мінливу хмарність, яка могла подарувати цікавий світанок. Проте ще вдосвіта стало очевидно, що насправді небо повністю безхмарне, і нічого надзвичайного очікувати не доводиться. Звісно, у зв'язку з цим хотілося повернутися у ліжко досипати, але таки змусив себе виїхати в парк з надією, що буде що сфотографувати завдяки снігу, котрий якраз випав за ніч.
2. І як же я потім був собою задоволений, що таки виїхав. Ще вдосвіта на місці стало ясно, що завдяки температурі близько нуля сніг дуже вдало обліпив дерева, та і все навколо.

3. Хоча його випало геть небагато, а сонячний день обіцяв і те знищити, поки все нагадувало справжню зимову казку. Дерева вдалині виглядали взагалі ніби десь у горах.

4. Товщина криги на озері була геть символічна, людину точно не витримала б. А ці сліди натоптали птахи:

5. Зокрема молоді лебеді, що саме робили ранкову зарядку:

6. Чи просто відпочивали над відкритою водою.

7. А там стався світанок (дійсно, нічого цікавого), але таки змінив кольори світу навколо.

8.

9. Як і буває у таких випадках, свіжий сніг у перших променях зробився рожевим:

10.

11. А потім – золотим.

12. У такі моменти на фото чарівно виглядатиме будь-що, навіть мертва чорна трава при дорозі.

13.

14. Що вже казати про дерева…

15. Зокрема хвойні. Просто мати можливість неспішно потовктися хвилин двадцять у пошуках ракурсів навколо якоїсь ялинки – як же мені зараз цього не вистачає.

16.

17.

18. І йти далі по парку та знаходити щось цікаве.

19. Тунель:

20. Якщо розбити всі фотографії того ранку на багато порцій і викладати неспішно, може скластися враження, що у нас дуже красива зима. Вона й буває такою насправді, але один день на рік буквально – уже через добу вся ця краса відтанула з дерев, а ще через кілька днів і сніг під ногами перетворився на звичне болото. Якби то все дійсно довго трималося в такому стані, можливо, я навіть полюбив би зиму, а не ненавидів багато років поспіль.

21. Дерева над озером у поєднанні з блакитним льодом мали файний вигляд що під сонцем, що під хмарами.

22.

23. А так не дарма той час зветься золотою годиною. Усе навколо дійсно стало позолоченим… але зовсім ненадовго.

24.

25. Іншою метою ранку були снігурі. Поїхав у маловідвідувану частину парку, де ростуть ясени – взимку ці пташки дуже полюбляють його плоди. На перший погляд, нікого не було, тож затримався трохи перечекати, попутно фотографуючи навколишні ягідки.

26. А як прислухався і придивився, таки помітив їх, на одному з дальніх дерев. З великої відстані вони наче яблука чи руді листочки, так просто не розгледиш, особливо з моїм всратим зором.

27. Саме в такі моменти я згадую, що снігурі досить неохоче показують себе, а в мене нема ні відповідного фотоапарату, ні терпіння їх ловити. Тому в плані очікування/реальність завжди виходить не дуже.

28. У минулі роки мені попадалися в основному хлопці (хоча б тому, що їх набагато легше помітити), але цього разу був усього один.

29.

30. Зате навколо – цілий гарем снігурок.

31.

32. Якщо постояти поміж дерев та поприслухатися, можна помітити багато інших птахів. Синиці то само собою, але з їх швидкістю переміщення я майже ніколи не встигаю спіймати їх у кадр.

33. А от дятел – то вже цікавіше.

34. Уже в «цивілізованій» частині парку зустрів сойку та сороку.

35.

36. Побачити костогриза близько до людей було неочікувано. Не любить він нас, як і снігурі.

37. Синичок можна підстерегти біля годівниці, яку я сам перед тим і наповнив, але вже лінь. Можливо, вийде змусити себе іншим разом.

38. Як же без котика?

39. І вже по обіді повернувся в парк з родиною. Хай і не у світлі золотої години, виглядав він не менш привабливо.

40.

41. Вид з іншого берега озера. Туди ми взагалі-то не планували, але куди планували, здалеку побачили бусифікацію. Говорячи зараз навіть про дуже хороший день, варто зважати на його відносність в умовах війни. Ось зимова ідилія, де гуляють батьки з дітками, а за п'ять хвилин ходу звідти три озброєні обригани крутять рандомного мужика.

42. Після того ми перемістилися в інший парк, занедбаний, майже безлюдний і тому ще гарніший. Правда, у ньому я чомусь майже не знайшов ракурсів, щоб передати навколишню красу так, аби сподобалось мені самому.

43.

44.

45. Запам'яталися відбитки на втоптаній до стану ожеледиці стежки. Сліди є – людей нема. У наш час це якось аж занадто символічно.

1. Такому дню не гріх присвятити окрему замітку. Тим більше, що йому подібних, на жаль, все менше і менше серед сірих стресових буднів.
Ще з вечора напередодні я запланував встати рано – прогноз обіцяв мінливу хмарність, яка могла подарувати цікавий світанок. Проте ще вдосвіта стало очевидно, що насправді небо повністю безхмарне, і нічого надзвичайного очікувати не доводиться. Звісно, у зв'язку з цим хотілося повернутися у ліжко досипати, але таки змусив себе виїхати в парк з надією, що буде що сфотографувати завдяки снігу, котрий якраз випав за ніч.
2. І як же я потім був собою задоволений, що таки виїхав. Ще вдосвіта на місці стало ясно, що завдяки температурі близько нуля сніг дуже вдало обліпив дерева, та і все навколо.
3. Хоча його випало геть небагато, а сонячний день обіцяв і те знищити, поки все нагадувало справжню зимову казку. Дерева вдалині виглядали взагалі ніби десь у горах.
4. Товщина криги на озері була геть символічна, людину точно не витримала б. А ці сліди натоптали птахи:
5. Зокрема молоді лебеді, що саме робили ранкову зарядку:
6. Чи просто відпочивали над відкритою водою.
7. А там стався світанок (дійсно, нічого цікавого), але таки змінив кольори світу навколо.
8.
9. Як і буває у таких випадках, свіжий сніг у перших променях зробився рожевим:
10.
11. А потім – золотим.
12. У такі моменти на фото чарівно виглядатиме будь-що, навіть мертва чорна трава при дорозі.
13.
14. Що вже казати про дерева…
15. Зокрема хвойні. Просто мати можливість неспішно потовктися хвилин двадцять у пошуках ракурсів навколо якоїсь ялинки – як же мені зараз цього не вистачає.
16.
17.
18. І йти далі по парку та знаходити щось цікаве.
19. Тунель:
20. Якщо розбити всі фотографії того ранку на багато порцій і викладати неспішно, може скластися враження, що у нас дуже красива зима. Вона й буває такою насправді, але один день на рік буквально – уже через добу вся ця краса відтанула з дерев, а ще через кілька днів і сніг під ногами перетворився на звичне болото. Якби то все дійсно довго трималося в такому стані, можливо, я навіть полюбив би зиму, а не ненавидів багато років поспіль.
21. Дерева над озером у поєднанні з блакитним льодом мали файний вигляд що під сонцем, що під хмарами.
22.
23. А так не дарма той час зветься золотою годиною. Усе навколо дійсно стало позолоченим… але зовсім ненадовго.
24.
25. Іншою метою ранку були снігурі. Поїхав у маловідвідувану частину парку, де ростуть ясени – взимку ці пташки дуже полюбляють його плоди. На перший погляд, нікого не було, тож затримався трохи перечекати, попутно фотографуючи навколишні ягідки.
26. А як прислухався і придивився, таки помітив їх, на одному з дальніх дерев. З великої відстані вони наче яблука чи руді листочки, так просто не розгледиш, особливо з моїм всратим зором.
27. Саме в такі моменти я згадую, що снігурі досить неохоче показують себе, а в мене нема ні відповідного фотоапарату, ні терпіння їх ловити. Тому в плані очікування/реальність завжди виходить не дуже.
28. У минулі роки мені попадалися в основному хлопці (хоча б тому, що їх набагато легше помітити), але цього разу був усього один.
29.
30. Зате навколо – цілий гарем снігурок.
31.
32. Якщо постояти поміж дерев та поприслухатися, можна помітити багато інших птахів. Синиці то само собою, але з їх швидкістю переміщення я майже ніколи не встигаю спіймати їх у кадр.
33. А от дятел – то вже цікавіше.
34. Уже в «цивілізованій» частині парку зустрів сойку та сороку.
35.
36. Побачити костогриза близько до людей було неочікувано. Не любить він нас, як і снігурі.
37. Синичок можна підстерегти біля годівниці, яку я сам перед тим і наповнив, але вже лінь. Можливо, вийде змусити себе іншим разом.
38. Як же без котика?
39. І вже по обіді повернувся в парк з родиною. Хай і не у світлі золотої години, виглядав він не менш привабливо.
40.
41. Вид з іншого берега озера. Туди ми взагалі-то не планували, але куди планували, здалеку побачили бусифікацію. Говорячи зараз навіть про дуже хороший день, варто зважати на його відносність в умовах війни. Ось зимова ідилія, де гуляють батьки з дітками, а за п'ять хвилин ходу звідти три озброєні обригани крутять рандомного мужика.
42. Після того ми перемістилися в інший парк, занедбаний, майже безлюдний і тому ще гарніший. Правда, у ньому я чомусь майже не знайшов ракурсів, щоб передати навколишню красу так, аби сподобалось мені самому.
43.
44.
45. Запам'яталися відбитки на втоптаній до стану ожеледиці стежки. Сліди є – людей нема. У наш час це якось аж занадто символічно.