Листопад / грудень
Jan. 23rd, 2025 06:24 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykХто під кінець зими нарешті розгріб осінні картинки, той я. Втім, нічого нового – із року в рік це стабільно.
2. Золотої осені в її класичному виді у жовтні майже не було, тим більше неочікувано вона все ж показала себе на початку листопада. Ще й рідкісна для цього місяця удача – сонячна погода у вихідні.
3. Тому гарно було скрізь, де багато дерев. Хоч у покинутому Подільському парку (формально, то ботанічний сад Аграрного універу)...
4. Хоч у лісопарку, попри немалу кількість людей, які так само повилазили на хорошу погоду.
5. Тим більше іноді вони цілком доречно потрапляли в кадр, щоб краще передати уявлення про розміри дерев навколо нас, то з'являючись, то зникаючи на нескінченних звивистих лісових стежках.
6.
7. Трохи позловживав «ультрашироким» режимом камери смартфона:
8.
9. У листопаді траплялось і гарне небо, хай і нечасто.
10. І неодмінні стада граків, що традиційно на зиму перебралися до міста. Тисячі їх, літають такими хмарами, що перехоплює подих, ну і серуть як коні.
11. Потім випав перший сніг. Здається, вже третій рік поспіль він не дочекався календарної зими, і в листопаді його було більше, ніж у грудні.
12. Влаштував фотосесію бурулькам на паркових альтанках – надто вже привабливо виглядали у сонячному світлі.
13.
14.
15. Хтось навіть нашвидку забацав маленького сніговика.
16. А небо знову порадувало у вихідний.
17.
18. Особливо у «золоту» годину перед заходом сонця.
19.
20. Випав сніг – з'явилися снігурі. Навіть розгледів на деревах одну снігурку, хай і в сутінках. Але сам факт появи у парку дарував надію, що зможу їх зустріти і при кращому освітленні. Так зрештою і сталося, але вже у січні.
21. Ще пару зимових кадрів із пізньої осені:
22.
23. То все було знято на фотоапарат, а це хай тут полежить мені самому як нагадування, що варто бути обережнішим і не топити смартфон в унітазі. А то його об'єктив запотіє зсередини й усі кадри будуть у такому собі тумані.
24. Але листопад характерний і справжніми туманами також. Не легким серпанком жовтня, а безпроглядною імлою, яка огортає все. По-справжньому густими такі тумани бувають нечасто, тим цінніше їх все ж упіймати.
25.
26. Навіть банальні звичні ракурси в них набувають містичності й мінімалізму.
27.
28. Коли фотографував двірника, десь далеко гупнуло ППО. Це був один із ранків з масовою атакою русні на нашу енергетику.
29.
30. Звичні зграї качок на озері цього року доповнені лебедями, що залишилися зимувати на відкритій воді. Є і старші, й молодняк, щоразу в різній кількості.
31. А потім містична казка розсіялася, так що навіть не встиг побачити та сфотографувати все, що хотів. Нічого, залишиться на інші рази.
32. Зате через день упіймав таку ж густу імлу ввечері, що ще більша рідкість.
33. З нагадуванням самому собі, що мій фотоапарат здебільшого не здатен реалізувати мої ідеї в таких умовах, особливо з рухомими людьми в кадрі, і більшість фото одразу пішли на видалення. Та пару відносно вдалих все ж є.
34.
А потім почався грудень, у дитинстві один з найулюбленіших місяців – досі пам'ятаю як вів зворотний відлік днів до цілого ряду свят та початку зимових канікул. Зараз і канікул немає, і свята втратили минулу чарівність, а місяць з улюбленого став одним з найбільш ненависних. Найкоротші дні, найменше сонячного світла, постійна сірість та мряка. Фу, блядь.
35. Ідей для фото відповідно також найменше. Рідко де трапиться щось цікаве.
36.
37. Суцільна хмарність вперше відступила числа 13 чи 14, що вже само по собі є приводом напитись. Жартую, звісно. Я давно та стабільно нахуярююсь без жодних приводів.
38. Безпроглядну нудьгу підсвічувала лише новорічна атрибутика. Місто знову відмовилося від ялинки та будь-чого, що нагадує про свято. Лише гірлянди у вікнах будинків та в закладах.
39. У той час як у Львові чи Києві щороку є хоча б маленька символічна ялинка коштом приватних спонсорів, у нас взагалі нічого.
40. Тому за атмосферою треба йти в ТРЦ та гіпермаркети.
41.
42. Досі шкодую, що не купив цю кульку.
43.
44. Але цього року по-справжньому масово заморочився з атрибутикою і малий бізнес. Певно, постійна гнітючість так усіх дістала, що хочеться чогось яскравого за будь-яку ціну. Хай воно й не наближує ніяк хоч яку розв'язку головної причини всіх бід.
45.
46. На моїй домашній ялинці все стабільно – уособлення моїх емоцій за роки війни та наочна ілюстрація фрази «трахнули в горло через жопу».
47. Буквально в останні дні року випадково застав ще один густий нічний туман у центрі (де завжди цікавіше), але фотоапарату з собою не було, а телефон таке не тягне.
48. Майже неодмінне для моїх вінницьких заміток фото трамвая.
49. І кота. Тут він невдоволений і на підзарядці.
50. А іншим разом навіть упіймав хороше вранішнє світло для повноцінної маленької фотосесії.
51.
Раз я усе далі від природи, зробив так, щоб вона приходила до мене сама, встановивши нарешті годівничку на вікні. Мав би втілити цю думку ще багато років тому, та її з моїми вікнами нема куди примостити, а тут попалася реклама такої, що кріпиться на присоски.
52. Спочатку треба було довго заманювати синиць записом їх співу з Ютуба, зараз вони вже знають самі куди летіти. Фото зблизька не робив, щоб не відлякати їх, тому ось пару стоп-кадрів із відео, суто для фіксації.
53. Що цікаво, якщо приманювати суто великих синиць, то скоро самі прилетять і блакитні. Якщо пощастить, до кінця зими можуть навідатись і якісь інші види.
2. Золотої осені в її класичному виді у жовтні майже не було, тим більше неочікувано вона все ж показала себе на початку листопада. Ще й рідкісна для цього місяця удача – сонячна погода у вихідні.
3. Тому гарно було скрізь, де багато дерев. Хоч у покинутому Подільському парку (формально, то ботанічний сад Аграрного універу)...
4. Хоч у лісопарку, попри немалу кількість людей, які так само повилазили на хорошу погоду.
5. Тим більше іноді вони цілком доречно потрапляли в кадр, щоб краще передати уявлення про розміри дерев навколо нас, то з'являючись, то зникаючи на нескінченних звивистих лісових стежках.
6.
7. Трохи позловживав «ультрашироким» режимом камери смартфона:
8.
9. У листопаді траплялось і гарне небо, хай і нечасто.
10. І неодмінні стада граків, що традиційно на зиму перебралися до міста. Тисячі їх, літають такими хмарами, що перехоплює подих, ну і серуть як коні.
11. Потім випав перший сніг. Здається, вже третій рік поспіль він не дочекався календарної зими, і в листопаді його було більше, ніж у грудні.
12. Влаштував фотосесію бурулькам на паркових альтанках – надто вже привабливо виглядали у сонячному світлі.
13.
14.
15. Хтось навіть нашвидку забацав маленького сніговика.
16. А небо знову порадувало у вихідний.
17.
18. Особливо у «золоту» годину перед заходом сонця.
19.
20. Випав сніг – з'явилися снігурі. Навіть розгледів на деревах одну снігурку, хай і в сутінках. Але сам факт появи у парку дарував надію, що зможу їх зустріти і при кращому освітленні. Так зрештою і сталося, але вже у січні.
21. Ще пару зимових кадрів із пізньої осені:
22.
23. То все було знято на фотоапарат, а це хай тут полежить мені самому як нагадування, що варто бути обережнішим і не топити смартфон в унітазі. А то його об'єктив запотіє зсередини й усі кадри будуть у такому собі тумані.
24. Але листопад характерний і справжніми туманами також. Не легким серпанком жовтня, а безпроглядною імлою, яка огортає все. По-справжньому густими такі тумани бувають нечасто, тим цінніше їх все ж упіймати.
25.
26. Навіть банальні звичні ракурси в них набувають містичності й мінімалізму.
27.
28. Коли фотографував двірника, десь далеко гупнуло ППО. Це був один із ранків з масовою атакою русні на нашу енергетику.
29.
30. Звичні зграї качок на озері цього року доповнені лебедями, що залишилися зимувати на відкритій воді. Є і старші, й молодняк, щоразу в різній кількості.
31. А потім містична казка розсіялася, так що навіть не встиг побачити та сфотографувати все, що хотів. Нічого, залишиться на інші рази.
32. Зате через день упіймав таку ж густу імлу ввечері, що ще більша рідкість.
33. З нагадуванням самому собі, що мій фотоапарат здебільшого не здатен реалізувати мої ідеї в таких умовах, особливо з рухомими людьми в кадрі, і більшість фото одразу пішли на видалення. Та пару відносно вдалих все ж є.
34.
А потім почався грудень, у дитинстві один з найулюбленіших місяців – досі пам'ятаю як вів зворотний відлік днів до цілого ряду свят та початку зимових канікул. Зараз і канікул немає, і свята втратили минулу чарівність, а місяць з улюбленого став одним з найбільш ненависних. Найкоротші дні, найменше сонячного світла, постійна сірість та мряка. Фу, блядь.
35. Ідей для фото відповідно також найменше. Рідко де трапиться щось цікаве.
36.
37. Суцільна хмарність вперше відступила числа 13 чи 14, що вже само по собі є приводом напитись. Жартую, звісно. Я давно та стабільно нахуярююсь без жодних приводів.
38. Безпроглядну нудьгу підсвічувала лише новорічна атрибутика. Місто знову відмовилося від ялинки та будь-чого, що нагадує про свято. Лише гірлянди у вікнах будинків та в закладах.
39. У той час як у Львові чи Києві щороку є хоча б маленька символічна ялинка коштом приватних спонсорів, у нас взагалі нічого.
40. Тому за атмосферою треба йти в ТРЦ та гіпермаркети.
41.
42. Досі шкодую, що не купив цю кульку.
43.
44. Але цього року по-справжньому масово заморочився з атрибутикою і малий бізнес. Певно, постійна гнітючість так усіх дістала, що хочеться чогось яскравого за будь-яку ціну. Хай воно й не наближує ніяк хоч яку розв'язку головної причини всіх бід.
45.
46. На моїй домашній ялинці все стабільно – уособлення моїх емоцій за роки війни та наочна ілюстрація фрази «трахнули в горло через жопу».
47. Буквально в останні дні року випадково застав ще один густий нічний туман у центрі (де завжди цікавіше), але фотоапарату з собою не було, а телефон таке не тягне.
48. Майже неодмінне для моїх вінницьких заміток фото трамвая.
49. І кота. Тут він невдоволений і на підзарядці.
50. А іншим разом навіть упіймав хороше вранішнє світло для повноцінної маленької фотосесії.
51.
Раз я усе далі від природи, зробив так, щоб вона приходила до мене сама, встановивши нарешті годівничку на вікні. Мав би втілити цю думку ще багато років тому, та її з моїми вікнами нема куди примостити, а тут попалася реклама такої, що кріпиться на присоски.
52. Спочатку треба було довго заманювати синиць записом їх співу з Ютуба, зараз вони вже знають самі куди летіти. Фото зблизька не робив, щоб не відлякати їх, тому ось пару стоп-кадрів із відео, суто для фіксації.
53. Що цікаво, якщо приманювати суто великих синиць, то скоро самі прилетять і блакитні. Якщо пощастить, до кінця зими можуть навідатись і якісь інші види.
no subject
Date: 2025-01-24 12:13 am (UTC)no subject
Date: 2025-01-24 08:20 am (UTC)