![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykУ квітні цього року я вже втретє за досить короткий проміжок часу побував у Буковелі. Зимові види спорту мене взагалі не цікавлять, як і псевдоцивілізація посеред гір, а проте на це були свої причини: то мав бути «ледачий» відпочинок, до того ж це місце видавалось мені чи не єдиним відносно безпечним на той момент – хто зрозуміє, той зрозуміє.
1. Хоча навіть у ледачому форматі ми непогано обійшли околиці, а я наробив фотографій як дурень фантиків. Тепер хай гріють мене серед цієї темної безнадійної зими, а щоб не забути деталі, я їх і сюди викладу з текстовим супроводом – має бути 6 частин, якщо доживу.
2. Місце має очевидну популярність, так що Укрзалізниця навіть організувала автобуси-шатли від найближчої станції в селі Татарів, яку відповідно переназвали в «Татарів-Буковель». Прокинутися вранці в поїзді й побачити за вікном щось таке – завжди буде для мене однією з найбільших насолод:
3. 15 кілометрів по новенькій дорозі, й можна селитися в готель, вибрати який з-поміж величезної їх кількості було непросто. Хотілося зокрема кімнату з видом на гори, хоча такі позиції завжди дорожчі. Ну і треба змиритися, що вид на гори в будь-якому випадку буде приправлений дахами сусідніх готелів чи якогось будівництва.
4. Куди ж без гірськолижних трас? Сезон щойно закінчився. Хоча сніг на них тримався, це вже не та субстанція, що годиться для катання. Але мене то ніколи не цікавило чомусь.
5. З нашого балкончика було трохи видно східну частину неба, тому я пару раз змусив себе встати на світанку в надії піймати щось цікаве.
6. Мінімалістичні ялинки на обрії:
7.
8. Та сусідні садиби, як же без них.
9. Небо час від часу радувало і просто під час прогулянок.
10.
11. Готель називати-рекламувати не буду, хіба що хтось попросить. Зазначу тільки, що в його екстер'єрі можна знайти багато неординарних речей:)
12. Узагалі архітектура Буковеля, як би це сказати… Мені чесно подобаються багато окремо взятих будівель, але разом вони утворюють абсолютний хаос.
13. І хоча мені в цілому комфортно в цьому місці, я більш ніж певен, що одного такого на нашу багатостраждальну країну досить. Будь ласка, не треба нових ресортів на Свидовці, Пилипці чи ще десь. Астанавітєсь.
14. Сподобались такі будиночки-соти.
15. А особливо котеджі Верхньої резиденції. Я б сам там якось підвис, хоча підозрюю, вони розраховані на більшу кількість людей, ніж є в мене в родині, та і ціни там інші, напевно.
16. Маленьке озерце у центрі. Оточене хаотичною забудовою, як же без того.
17. Поруч протікає маленька річка Прутець з укріпленими (й тому негарними) берегами, оточена сувенірними крамничками. Білий гусь – хіт сезону.
18. З іншого боку стоїть ряд кіосків з їжею та напоями навинос. От чого в Буковелі мені явно не вистачало – то кав'ярень. Я їх знайшов аж три на всю величезну площу курорту з цінниками рази в півтора більшими за вінницькі. Хоча то логічно, напої без вмісту спирту тут явно не в пошані в цілому.
19. Познімав трохи дрібні деталі.
20.
21. Іноді з претензією на місцевий колорит, але не надто переконливо.
22.
23. Зі стінописами тут теж не склалося, принаймні поки що.
24. Найприємніша частина Буковелю – звісно, озеро Молодості. Утворене на річці Гнилиця у 2014 році, це найбільше штучне озеро України з площею співрозмірною з Синевиром та глибиною до 8 метрів.
25. Його можна обійти по колу, вийде дуже приємний маршрут кілометри на два. Це вже вид з протилежного боку, від оглядового колеса:
26. Само собою там купа активностей, які в мертвий сезон не всі робочі, та все ж.
27. Цей чувак не повісився, а стрибнув з вишки, якщо що.
28. Але найбільше у квітні озеро запам'яталося жабами, у яких була масова любов.
29.
30. Жаби любили один одного у воді й діловито ходили стежками, так що тільки й дивитись, аби не наступити на яку.
31. …утворювали цікаві комбінації:
32. Тут взагалі 21+:
33. Десь на кілометр північніше на картах є ще одне маленьке озерце, очевидно штучне, але ми не полінилися дійти. Воно чи то для якихось тренувань, чи просто для технічної води. Виявилося частково спущеним, але так теж по-своєму цікаво:
34. На фото береги здаються пологими, але до води фіг дійдеш без ризику покотитися по щебеню. То для котів хіба що.
35. Ну і раз уже за них зайшла мова, в Буковелі з цим повний порядок.
36.
37. Коти тусять біля ресторанів, ходять де їм заманеться і навіть можуть дозволити собі філософськи дивитися, як плине час у річковій течії.
38. Природа була завжди поруч і у вигляді птахів. Це плиска гірська, в Україні вона зустрічається тільки в Карпатах і Криму:
39. Якийсь канюк чи сокіл, з такої відстані не розбереш точно.
40. Напевно, кам'янка.
41. Зяблик, от його мають знати усі.
42. З-поміж іншого, що ще не згадував, варто відзначити заклади харчування та дозвілля. Ціни можуть бути кусючими, як і на все тут, але часто вони відповідають якості – все ж у 21 столітті живемо, можна ознайомитися з відгуками, а не йти навмання. Виглядає все також дуже естетично.
43.
44. На фото нижче над кальянною уважні читачі помітять морду з фото 11 на екстер'єрі мого готелю на задньому плані.
45. Подача страв також цікава, тільки фоткати їжу я не вмію.
46. Це парові вареники з вишнями. Пощастило, що натрапив на них перед самим від'їздом, інакше жер би щодня й набрав ще більше зайвої ваги.
47. Наостанок хотілося б повернутися ще раз у центральну частину курорту, але у вечірню пору.
48. Вечірній Буковель світиться наче у новорічній казці, і то виглядає все одно гарно навіть посеред весни.
49.
50. Нестачі електроенергії на той момент не спостерігалося, тому ілюмінацію вмикали на повну. Цікаво, як воно зараз.
51.
52.
53. У тій вічно святковій атмосфері навіть можна було спробувати нахабно забути про те, що насправді коїться довкола. У наступних частинах буде менше цивілізації та більше гір.
1. Хоча навіть у ледачому форматі ми непогано обійшли околиці, а я наробив фотографій як дурень фантиків. Тепер хай гріють мене серед цієї темної безнадійної зими, а щоб не забути деталі, я їх і сюди викладу з текстовим супроводом – має бути 6 частин, якщо доживу.
2. Місце має очевидну популярність, так що Укрзалізниця навіть організувала автобуси-шатли від найближчої станції в селі Татарів, яку відповідно переназвали в «Татарів-Буковель». Прокинутися вранці в поїзді й побачити за вікном щось таке – завжди буде для мене однією з найбільших насолод:
3. 15 кілометрів по новенькій дорозі, й можна селитися в готель, вибрати який з-поміж величезної їх кількості було непросто. Хотілося зокрема кімнату з видом на гори, хоча такі позиції завжди дорожчі. Ну і треба змиритися, що вид на гори в будь-якому випадку буде приправлений дахами сусідніх готелів чи якогось будівництва.
4. Куди ж без гірськолижних трас? Сезон щойно закінчився. Хоча сніг на них тримався, це вже не та субстанція, що годиться для катання. Але мене то ніколи не цікавило чомусь.
5. З нашого балкончика було трохи видно східну частину неба, тому я пару раз змусив себе встати на світанку в надії піймати щось цікаве.
6. Мінімалістичні ялинки на обрії:
7.
8. Та сусідні садиби, як же без них.
9. Небо час від часу радувало і просто під час прогулянок.
10.
11. Готель називати-рекламувати не буду, хіба що хтось попросить. Зазначу тільки, що в його екстер'єрі можна знайти багато неординарних речей:)
12. Узагалі архітектура Буковеля, як би це сказати… Мені чесно подобаються багато окремо взятих будівель, але разом вони утворюють абсолютний хаос.
13. І хоча мені в цілому комфортно в цьому місці, я більш ніж певен, що одного такого на нашу багатостраждальну країну досить. Будь ласка, не треба нових ресортів на Свидовці, Пилипці чи ще десь. Астанавітєсь.
14. Сподобались такі будиночки-соти.
15. А особливо котеджі Верхньої резиденції. Я б сам там якось підвис, хоча підозрюю, вони розраховані на більшу кількість людей, ніж є в мене в родині, та і ціни там інші, напевно.
16. Маленьке озерце у центрі. Оточене хаотичною забудовою, як же без того.
17. Поруч протікає маленька річка Прутець з укріпленими (й тому негарними) берегами, оточена сувенірними крамничками. Білий гусь – хіт сезону.
18. З іншого боку стоїть ряд кіосків з їжею та напоями навинос. От чого в Буковелі мені явно не вистачало – то кав'ярень. Я їх знайшов аж три на всю величезну площу курорту з цінниками рази в півтора більшими за вінницькі. Хоча то логічно, напої без вмісту спирту тут явно не в пошані в цілому.
19. Познімав трохи дрібні деталі.
20.
21. Іноді з претензією на місцевий колорит, але не надто переконливо.
22.
23. Зі стінописами тут теж не склалося, принаймні поки що.
24. Найприємніша частина Буковелю – звісно, озеро Молодості. Утворене на річці Гнилиця у 2014 році, це найбільше штучне озеро України з площею співрозмірною з Синевиром та глибиною до 8 метрів.
25. Його можна обійти по колу, вийде дуже приємний маршрут кілометри на два. Це вже вид з протилежного боку, від оглядового колеса:
26. Само собою там купа активностей, які в мертвий сезон не всі робочі, та все ж.
27. Цей чувак не повісився, а стрибнув з вишки, якщо що.
28. Але найбільше у квітні озеро запам'яталося жабами, у яких була масова любов.
29.
30. Жаби любили один одного у воді й діловито ходили стежками, так що тільки й дивитись, аби не наступити на яку.
31. …утворювали цікаві комбінації:
32. Тут взагалі 21+:
33. Десь на кілометр північніше на картах є ще одне маленьке озерце, очевидно штучне, але ми не полінилися дійти. Воно чи то для якихось тренувань, чи просто для технічної води. Виявилося частково спущеним, але так теж по-своєму цікаво:
34. На фото береги здаються пологими, але до води фіг дійдеш без ризику покотитися по щебеню. То для котів хіба що.
35. Ну і раз уже за них зайшла мова, в Буковелі з цим повний порядок.
36.
37. Коти тусять біля ресторанів, ходять де їм заманеться і навіть можуть дозволити собі філософськи дивитися, як плине час у річковій течії.
38. Природа була завжди поруч і у вигляді птахів. Це плиска гірська, в Україні вона зустрічається тільки в Карпатах і Криму:
39. Якийсь канюк чи сокіл, з такої відстані не розбереш точно.
40. Напевно, кам'янка.
41. Зяблик, от його мають знати усі.
42. З-поміж іншого, що ще не згадував, варто відзначити заклади харчування та дозвілля. Ціни можуть бути кусючими, як і на все тут, але часто вони відповідають якості – все ж у 21 столітті живемо, можна ознайомитися з відгуками, а не йти навмання. Виглядає все також дуже естетично.
43.
44. На фото нижче над кальянною уважні читачі помітять морду з фото 11 на екстер'єрі мого готелю на задньому плані.
45. Подача страв також цікава, тільки фоткати їжу я не вмію.
46. Це парові вареники з вишнями. Пощастило, що натрапив на них перед самим від'їздом, інакше жер би щодня й набрав ще більше зайвої ваги.
47. Наостанок хотілося б повернутися ще раз у центральну частину курорту, але у вечірню пору.
48. Вечірній Буковель світиться наче у новорічній казці, і то виглядає все одно гарно навіть посеред весни.
49.
50. Нестачі електроенергії на той момент не спостерігалося, тому ілюмінацію вмикали на повну. Цікаво, як воно зараз.
51.
52.
53. У тій вічно святковій атмосфері навіть можна було спробувати нахабно забути про те, що насправді коїться довкола. У наступних частинах буде менше цивілізації та більше гір.