![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykЗ одного боку, я люблю котів, з іншого – з дитинства маю алергію на тварин (часто кажуть «на шерсть», але шерсть тут ні до чого – алергію викликають виділення шкіри й не тільки). Свого роду, напевно, це карма за те, що дитиною я іноді негідно поводився з котами (і не тільки з ними), сприймаючи їх як іграшки, а не як живих істот, що теж мають почуття.
Лікувати алергію людство поки не навчилося, але придумало АСІТ-терапію, що після довгого й нудного курсу пригнічує реакцію на певний алерген, хоча то індивідуально і не точно. А тут ми з дружиною саме запримітили безпритульне кошеня в одному з сусідніх дворів, руде, як того й хотіли. Що зрештою змусило мене підняти зад з місця й піти до алерголога – якщо не заради саме нього, то хоча б на перспективу.
2. Це не надто вдале фото, але єдине, де я зафіксував усю родину, що мешкала в коробці під звичайним 5-поверховим будинком. Кошенят було двоє, рудий хлопчик та сіра дівчинка (її видно збоку в куточку).
3. Рецепт на АСІТ-терапію я таки отримав, але від домашнього пилу. Проби показали, що саме на котів алергії у мене немає, тож ми не стали чекати, поки рудого забере хтось інший. Кошак обнюхав квартиру, освоївся і завалився спати на ліжку.
4. Кіт отримав дах над головою, символічну дату народження, прописану ветеринаром, та ім'я Персик, а я – невичерпне джерело ідей для фото. Правда, довелося змиритися, що більшість із них будуть безнадійно розмиті.
5. Бо малий, здавалося, не переставав рухатись ні секунди, за винятком моментів, коли спав. Ну і заодно досліджував усе, до чого міг дотягнутися та нищив усе, що міг знищити.
6.
7. Але хіба підніметься рука на таке янголятко, хай воно і розносить квартиру як ураган?
8. Ладно, негативні прояви життя в цивілізації кіт теж на собі відчув:) Правда, купаємо ми його вкрай рідко, а от необхідні прививки й профілактику паразитів він отримує регулярно.
9. Пробував зняти його в динаміці:
10.
11. Але краще виходило тільки сонного.
12. Навіть моменти, коли він позіхає, і ті не вдалося підловити, як я хотів.
13. А час минав, кошак підростав… Кажуть, домашні тварини схожі зі своїми господарями, і певна частина істини в цьому точно є. Принаймні він такий же нетерплячий, як я, а ще завжди неспокійний, навіть коли жодних приводів для хвилювань нема. А його хвіст взагалі живе своїм життям, іноді показуючи роздратування, навіть коли його власник дрімає. А ще Персик досить говіркий, як для кота, – і цю рису взяв уже точно не в нас.
14.
15. Як же без канонічної любові до коробок?
16. І в якийсь момент із милої дитини він перетворився на худорлявого нахабного підлітка.
17. 5 тижнів і 5 місяців. Зараз він уже за батареєю не поміститься.
18. Як інший мінус життя у квартирі, кіт скоро загубив яйця, але не енергійність. Іграшки постійно треба було докуповувати нові, бо в нього вони довго не жили.
19. І навіть елемент одягу, який він щиро ненавидить, правда. Залишилось десь знайти червоні чобітки.
20. А більшість фото все одно виходила приблизно так:
21. З батьками Персика ми також підтримуємо контакт. Його мама – дуже лагідна бродяча кицька, що постійно жила під одним і тим же будинком, де ми їх і знайшли. Цього року вона десь зникла, як і деякі інші коти того двору. Сподіваюсь, її хтось таки підібрав (бо наші добрі люди могли й вигнати, і отруїти).
22. Шукати батька кошеняти-безхатька – справа безнадійна, але схоже, ми його знайшли. Це наполовину домашній кіт з іншого сусіднього двору, якого ми вважаємо «родичем» не стільки через схожу зовнішність, а радше через такий же неспокійний та непосидючий характер, як і в нашого.
23. Можливо, з генами вуличних батьків, кошаку передалась цікавість до вулиці – гуляти він не просто просить, а іноді вимагає – сідає і верещить під дверима. Колись мені здавалося дивним вигулювати кота на повідці, а тепер розумію, чому це потрібно, бо інакше це дурко десь забіжить і вже не знайдеться.
24. Й обов'язково знайде пригод на свою дупу, бо безстрашна (від відсутності досвіду) тварина бикує на всіх собак, незалежно від їх розміру. З їжаком, правда, познайомився без пригод.
25. З дорослішанням кота навіть стало можливо піймати у кадр моменти, коли він спокійний.
26. Кактус єдиний вижив з усіх хатніх рослин, хоч і літав уже незліченну кількість разів.
27. Ідей для фотографії з ним, здається, нескінченна кількість. Написати цю замітку тільки зараз (коли йому майже півтора року) я зміг тільки тому, що мене досить довго лякала необхідність вибрати небагато кадрів із кількох сотень.
28.
29. А ще, як для кота, він досить розумний, хоча при цьому часто виглядає як єбанько.
30.
31. Іноді – як головний у домі, принаймні себе він точно таким вважає.
32. Але завжди – нескінченно милий. Такий собі валяночок, що з 690 грамів у момент «усиновлення» перевалив за 6 кіло.
33.
34.
35. Ну гаразд, образ єбанька йому все одно личить:)
36. Пара фото, із яких можна було б зробити якийсь мем, але мені лінь.
37. Звісно, не все ідеально, але плюси від появи нової спорідненої душі точно переважають.
38. І від цього іноді водночас дуже тривожно. Банальна приказка про відповідальність за тих, кого приручили, тут дуже доречна. Надто він уже залежить від того, що може трапитись в майбутньому особисто зі мною.
Лікувати алергію людство поки не навчилося, але придумало АСІТ-терапію, що після довгого й нудного курсу пригнічує реакцію на певний алерген, хоча то індивідуально і не точно. А тут ми з дружиною саме запримітили безпритульне кошеня в одному з сусідніх дворів, руде, як того й хотіли. Що зрештою змусило мене підняти зад з місця й піти до алерголога – якщо не заради саме нього, то хоча б на перспективу.
2. Це не надто вдале фото, але єдине, де я зафіксував усю родину, що мешкала в коробці під звичайним 5-поверховим будинком. Кошенят було двоє, рудий хлопчик та сіра дівчинка (її видно збоку в куточку).
3. Рецепт на АСІТ-терапію я таки отримав, але від домашнього пилу. Проби показали, що саме на котів алергії у мене немає, тож ми не стали чекати, поки рудого забере хтось інший. Кошак обнюхав квартиру, освоївся і завалився спати на ліжку.
4. Кіт отримав дах над головою, символічну дату народження, прописану ветеринаром, та ім'я Персик, а я – невичерпне джерело ідей для фото. Правда, довелося змиритися, що більшість із них будуть безнадійно розмиті.
5. Бо малий, здавалося, не переставав рухатись ні секунди, за винятком моментів, коли спав. Ну і заодно досліджував усе, до чого міг дотягнутися та нищив усе, що міг знищити.
6.
7. Але хіба підніметься рука на таке янголятко, хай воно і розносить квартиру як ураган?
8. Ладно, негативні прояви життя в цивілізації кіт теж на собі відчув:) Правда, купаємо ми його вкрай рідко, а от необхідні прививки й профілактику паразитів він отримує регулярно.
9. Пробував зняти його в динаміці:
10.
11. Але краще виходило тільки сонного.
12. Навіть моменти, коли він позіхає, і ті не вдалося підловити, як я хотів.
13. А час минав, кошак підростав… Кажуть, домашні тварини схожі зі своїми господарями, і певна частина істини в цьому точно є. Принаймні він такий же нетерплячий, як я, а ще завжди неспокійний, навіть коли жодних приводів для хвилювань нема. А його хвіст взагалі живе своїм життям, іноді показуючи роздратування, навіть коли його власник дрімає. А ще Персик досить говіркий, як для кота, – і цю рису взяв уже точно не в нас.
14.
15. Як же без канонічної любові до коробок?
16. І в якийсь момент із милої дитини він перетворився на худорлявого нахабного підлітка.
17. 5 тижнів і 5 місяців. Зараз він уже за батареєю не поміститься.
18. Як інший мінус життя у квартирі, кіт скоро загубив яйця, але не енергійність. Іграшки постійно треба було докуповувати нові, бо в нього вони довго не жили.
19. І навіть елемент одягу, який він щиро ненавидить, правда. Залишилось десь знайти червоні чобітки.
20. А більшість фото все одно виходила приблизно так:
21. З батьками Персика ми також підтримуємо контакт. Його мама – дуже лагідна бродяча кицька, що постійно жила під одним і тим же будинком, де ми їх і знайшли. Цього року вона десь зникла, як і деякі інші коти того двору. Сподіваюсь, її хтось таки підібрав (бо наші добрі люди могли й вигнати, і отруїти).
22. Шукати батька кошеняти-безхатька – справа безнадійна, але схоже, ми його знайшли. Це наполовину домашній кіт з іншого сусіднього двору, якого ми вважаємо «родичем» не стільки через схожу зовнішність, а радше через такий же неспокійний та непосидючий характер, як і в нашого.
23. Можливо, з генами вуличних батьків, кошаку передалась цікавість до вулиці – гуляти він не просто просить, а іноді вимагає – сідає і верещить під дверима. Колись мені здавалося дивним вигулювати кота на повідці, а тепер розумію, чому це потрібно, бо інакше це дурко десь забіжить і вже не знайдеться.
24. Й обов'язково знайде пригод на свою дупу, бо безстрашна (від відсутності досвіду) тварина бикує на всіх собак, незалежно від їх розміру. З їжаком, правда, познайомився без пригод.
25. З дорослішанням кота навіть стало можливо піймати у кадр моменти, коли він спокійний.
26. Кактус єдиний вижив з усіх хатніх рослин, хоч і літав уже незліченну кількість разів.
27. Ідей для фотографії з ним, здається, нескінченна кількість. Написати цю замітку тільки зараз (коли йому майже півтора року) я зміг тільки тому, що мене досить довго лякала необхідність вибрати небагато кадрів із кількох сотень.
28.
29. А ще, як для кота, він досить розумний, хоча при цьому часто виглядає як єбанько.
30.
31. Іноді – як головний у домі, принаймні себе він точно таким вважає.
32. Але завжди – нескінченно милий. Такий собі валяночок, що з 690 грамів у момент «усиновлення» перевалив за 6 кіло.
33.
34.
35. Ну гаразд, образ єбанька йому все одно личить:)
36. Пара фото, із яких можна було б зробити якийсь мем, але мені лінь.
37. Звісно, не все ідеально, але плюси від появи нової спорідненої душі точно переважають.
38. І від цього іноді водночас дуже тривожно. Банальна приказка про відповідальність за тих, кого приручили, тут дуже доречна. Надто він уже залежить від того, що може трапитись в майбутньому особисто зі мною.
no subject
Date: 2024-07-17 04:18 pm (UTC)а де взяла такого капелюшка?? :)
no subject
Date: 2024-07-17 08:16 pm (UTC)Цей https://rozetka.com.ua/ua/337938325/p337938325, але в пошуку і інші є.