![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykЗима справедливо вважається періодом, коли природа засинає. Але не вся. Тільки у цей час можна побачити деяких птахів, що перебираються ближче до міст із безлюдних місцин, а то і взагалі прилітають із більш холодних країв перечекати сильні морози. Ну і за відсутності листя всяку живність краще видно.
2. Найпростіше із совами – раз я знайшов березу, на якій вони зимують, так і навідуюсь до них щороку. Правда, сидять вони занадто високо (ну й очікувано дрихнуть вдень), тому хороших фото не вийде. Втім, мені достатньо переконатися, що вони на місці. Цього року нарахував більш як 15 штук.
3. Колись давно мені попався пост про цих сов на фейсбуці, де було вказано назву вулиці, то я так і шукав їх по всіх дворах, поки не натрапив на потрібний. Так вони і живуть на одному дереві між звичайними 9-поверхівками. Певно, їх у місті набагато більше, але з моєю уважністю знайти їх без подібних наведень малоймовірно.
4. Сороки – куди більш звичні міські мешканці цілий рік. Цю сфотографував, тому що надто вже витончено усілася.
5. А от костогриза зустрів вперше.
6.
7. За габаритами він не надто більший за горобця, але виглядає дуже солідно завдяки потужному дзьобу. Ну і назву таку отримав, бо ласує кісточками всяких ягід (а не гризе кістки ворогів, як можна було б подумати).
8.
Але хіт зими – звісно ж, снігурі. Два роки тому я знайшов їх «точку» у парку недалеко від дому, але потім довго і марно нікого там не зустрічав. Узагалі їх треба шукати не очимами, а вухами. Одна з їх особливостей – вони постійно триндять. Послухайте їх механічне «пік-пік» десь на ютубі, й тоді легко будете знаходити по голосу на вулиці.
9. Правда, почути їх – ще не означає сфотографувати, бо вони ховаються то в гущавині, то на верхівках дерев. На фото нижче – дівчинка, вона не така яскрава.
10. Тому справжньою удачею для мене було не почути їх у новому місці, а знайти поблизу дику обліпиху.
11. Бо друга особливість снігурів – вони постійно щось жеруть.
12. Аж он як стараються.
13.
14. Ще одна дівчинка. Чомусь мені їх завжди важче упіймати на фото.
15. Ну і ягоди заодно означають, що там і інших птахів зустріти можна. Чикотень – цілорічний мешканець наших міст:
16. Блакитна синичка, як завжди неймовірно вертлява.
17. Велика синиця в компанію до блакитної.
18. Зрештою, одного сонячного ранку я таки зміг підловити снігурів на їх «старому» місці у парку. Ще й цілу банду одразу.
19. Утримуючись від неймовірного бажання уїбати об дерево свій фотоапарат, що тупо не хотів фокусуватися при ідеальному освітленні й досить непоганій відстані до них. Я підкрадався повільно й тихо, так що зміг підійти досить близько.
20.
21. Типовий портрет снігура – замурзаний дзьоб і погляд типу «А шо я? Я нічо».
22.
23.
24. А ще зустрівся пан щиглик.
25.
Одного разу – ціла зграя щигликів, проте так далеко, що нічого путнього на знімках не вийшло. Загалом мій фотоапарат відверто слабкий для таких цілей. Колись давно я не хотів брати нічого серйознішого, бо лінь було розбиратись у дзеркалках і об'єктивах. Зараз уже морально визрів для такого, але в час тотальної невизначеності робити таку дорогу інвестицію немає сенсу.
26. Поруч із щигликами були зеленяки. Фото здалеку вийшло теж не ахти, але хай буде хоч таке, бо раніше вони мені в кадр не попадались.
27. Вище хлопець, а це дівчата. Типово для птаства, вони менш яскраві.
28. А ще місто взимку стає прихистком для буквально тисяч ворон та граків. Особливо їх чомусь багато в ці дві воєнні зими. Хоча я люблю птахів, у такій кількості навіть вони дратують.
29. Особливо прикро для мене вийшло з омелюхами. Я вперто шукав їх по всяких єбенях, а зустрів лише раз в людному шумному місці недалеко від офісу. Фотоапарата, звісно, при мені не було, так що є лиш такий кадр з телефона, де навіть їх чубчиків не розрізнити. Ну і скриншот із Merlin як додатковий доказ.
30. Іншою особливістю зими є можливість помітити не самого птаха чи тварину, а сліди.
31.
32. Це околицею міста пробігав зайчик.
33.
34. А тут когось супроводжувала бєлочка.
35. Власне, ось же вона.
36.
37. Раз говорити про всяку живність, то у моєму випадку без котів не обійтися, хай це і не дика природа. Тим більше коли є власна фотомодель.
38.
39. (що всюди намагається зазирнути та видертись)
40.
41. Але й інших також увагою не можу обділити.
42.
43.
44. Цей добре вписався з табличкою.
45. Коти – громадяни невибагливі, а от всяких віп-персон доводиться на спецтранспорті возити.
46. А ще був Ждун.
47. І прокидалася весна, не дочекавшись календарного березня. І їй було байдуже на те, яка ж пизда робиться навколо.
48.
2. Найпростіше із совами – раз я знайшов березу, на якій вони зимують, так і навідуюсь до них щороку. Правда, сидять вони занадто високо (ну й очікувано дрихнуть вдень), тому хороших фото не вийде. Втім, мені достатньо переконатися, що вони на місці. Цього року нарахував більш як 15 штук.
3. Колись давно мені попався пост про цих сов на фейсбуці, де було вказано назву вулиці, то я так і шукав їх по всіх дворах, поки не натрапив на потрібний. Так вони і живуть на одному дереві між звичайними 9-поверхівками. Певно, їх у місті набагато більше, але з моєю уважністю знайти їх без подібних наведень малоймовірно.
4. Сороки – куди більш звичні міські мешканці цілий рік. Цю сфотографував, тому що надто вже витончено усілася.
5. А от костогриза зустрів вперше.
6.
7. За габаритами він не надто більший за горобця, але виглядає дуже солідно завдяки потужному дзьобу. Ну і назву таку отримав, бо ласує кісточками всяких ягід (а не гризе кістки ворогів, як можна було б подумати).
8.
Але хіт зими – звісно ж, снігурі. Два роки тому я знайшов їх «точку» у парку недалеко від дому, але потім довго і марно нікого там не зустрічав. Узагалі їх треба шукати не очимами, а вухами. Одна з їх особливостей – вони постійно триндять. Послухайте їх механічне «пік-пік» десь на ютубі, й тоді легко будете знаходити по голосу на вулиці.
9. Правда, почути їх – ще не означає сфотографувати, бо вони ховаються то в гущавині, то на верхівках дерев. На фото нижче – дівчинка, вона не така яскрава.
10. Тому справжньою удачею для мене було не почути їх у новому місці, а знайти поблизу дику обліпиху.
11. Бо друга особливість снігурів – вони постійно щось жеруть.
12. Аж он як стараються.
13.
14. Ще одна дівчинка. Чомусь мені їх завжди важче упіймати на фото.
15. Ну і ягоди заодно означають, що там і інших птахів зустріти можна. Чикотень – цілорічний мешканець наших міст:
16. Блакитна синичка, як завжди неймовірно вертлява.
17. Велика синиця в компанію до блакитної.
18. Зрештою, одного сонячного ранку я таки зміг підловити снігурів на їх «старому» місці у парку. Ще й цілу банду одразу.
19. Утримуючись від неймовірного бажання уїбати об дерево свій фотоапарат, що тупо не хотів фокусуватися при ідеальному освітленні й досить непоганій відстані до них. Я підкрадався повільно й тихо, так що зміг підійти досить близько.
20.
21. Типовий портрет снігура – замурзаний дзьоб і погляд типу «А шо я? Я нічо».
22.
23.
24. А ще зустрівся пан щиглик.
25.
Одного разу – ціла зграя щигликів, проте так далеко, що нічого путнього на знімках не вийшло. Загалом мій фотоапарат відверто слабкий для таких цілей. Колись давно я не хотів брати нічого серйознішого, бо лінь було розбиратись у дзеркалках і об'єктивах. Зараз уже морально визрів для такого, але в час тотальної невизначеності робити таку дорогу інвестицію немає сенсу.
26. Поруч із щигликами були зеленяки. Фото здалеку вийшло теж не ахти, але хай буде хоч таке, бо раніше вони мені в кадр не попадались.
27. Вище хлопець, а це дівчата. Типово для птаства, вони менш яскраві.
28. А ще місто взимку стає прихистком для буквально тисяч ворон та граків. Особливо їх чомусь багато в ці дві воєнні зими. Хоча я люблю птахів, у такій кількості навіть вони дратують.
29. Особливо прикро для мене вийшло з омелюхами. Я вперто шукав їх по всяких єбенях, а зустрів лише раз в людному шумному місці недалеко від офісу. Фотоапарата, звісно, при мені не було, так що є лиш такий кадр з телефона, де навіть їх чубчиків не розрізнити. Ну і скриншот із Merlin як додатковий доказ.
30. Іншою особливістю зими є можливість помітити не самого птаха чи тварину, а сліди.
31.
32. Це околицею міста пробігав зайчик.
33.
34. А тут когось супроводжувала бєлочка.
35. Власне, ось же вона.
36.
37. Раз говорити про всяку живність, то у моєму випадку без котів не обійтися, хай це і не дика природа. Тим більше коли є власна фотомодель.
38.
39. (що всюди намагається зазирнути та видертись)
40.
41. Але й інших також увагою не можу обділити.
42.
43.
44. Цей добре вписався з табличкою.
45. Коти – громадяни невибагливі, а от всяких віп-персон доводиться на спецтранспорті возити.
46. А ще був Ждун.
47. І прокидалася весна, не дочекавшись календарного березня. І їй було байдуже на те, яка ж пизда робиться навколо.
48.