Чорногора-2. Шпиці, Ребра, Несамовите
Nov. 13th, 2023 06:47 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykДругий із чотирьох днів липневої вилазки до Чорногірського хребта виявився набагато насиченішим за перший. Ми мали пройти 18 кілометрів та відвідати дві вершини й одне озеро.
2. Також за ніч кардинально змінилася погода, що цілком типово для гір. На зміну пекучому сонцю заступили низькі хмари, що повністю його затулили.
3. А там почав накрапати дощик, не надто сильний відносно того, що може бути у Карпатах.
4. Ми підіймалися до гори Шпиці (1863 м) з урочища Ґаджина. Стежка спочатку має невеликий нахил і йде переважно через мальовничий ліс.
5. Дорогу оживляла своїм шумом річка з незвичною назвою (на maps.me підписана як Мріє, на гугл-картах – Мрее).
6. Та ще маса менших потічків, що утворюють невеликі водоспади.
7.
8.
9. Пройшли повз величезний камінь Довбуша. Певно, є якась легенда про захований під ним скарб тощо, але я досі про таке забув.
10. Гори на підході до Шпиців. На них є якийсь водоспад, але в цьому масштабі він виглядає ниточкою, яку просто так не помітиш:
11. Він же ближче:
12. Погляд назад:
13. Зрештою ми побачили Шпиці, що постали перед нами нездоланною стіною:
14. Дертися на неї в лоб не потрібно, але обхідний підйом теж досить крутий, ще й дощ наробив багнюки на стежці. Зате постійно змінюється кут огляду.
15. Це досить незвична для наших Карпат гора, з якої виступають назовні своєрідні скелі чи вежі, дійсно схожі на шпиці. Вони поступово осипаються, що помітно, та на наш вік їх точно вистачить.
16. Також не очікував застати в середині липня червону руту, думав, уже відцвіла.
17. Під час підйому скельні виступи виглядають з кожної точки по-різному.
18. А ще мене заворожили хмари, що ліниво повзли зустрічним курсом, буквально чіпляючись за гори.
19. І зрештою, так Шпиці виглядають із власної вершини. Це дуже популярна гора, тому, певно, ви це вже десь бачили.
20.
21.
22. Зробив фотосесію своїм новеньким трекінговим паличкам, люблю їх. До останнього ігнорував цей суперечливий винахід людства, але даний похід різко змінив моє ставлення – коліна були дуже вдячні. Хоча з постійно зайнятими обома руками робити фото дуже незручно.
23. На одну зі шпиць цілком реально залізти, але я цього не робив би навіть якби любив фотографуватися – надто вже сильний вітер ганяв над нами на той момент.
24. А це навколишні гори, також по-своєму мальовничі:
25.
26.
27. Далі нам кудись туди:
28.
29.
30. Якщо йти на Шпиці, то майже гарантовано ви попадете і на Ребра (2001 м) – шосту за висотою гору України та найменший із наших двотисячників.
31. До Ребер трохи більше ніж 2 км з помірним набором висоти. Якщо Шпиці знаходяться повністю в Івано-Франківській області, то Ребра – на межі із Закарпаттям, як і всі двотисячники Чорногори, крім Петроса.
32. До вершини ми дісталися легко, от тільки заодно зайшли в ті самі хмари, які вітер вперто гнав кудись на схід. Відповідно, я так і не взнаю, які краєвиди можна побачити з Ребер, але ось такі кадри також люблю:
33. Як і можливість усвідомити, що я гуляв просто всередині хмари. Однак умиротворений мінімалізм на фото не може передати, який же там був шалений вітер.
34. Сон-трава над пустотою.
35. І люди, що уходять в пустоту.
36.
37. Наостанок нам залишалося побачити ще одне чудове місце – озеро Несамовите. Ішли ми до нього так само крізь туман, навіть провідник раз повернув не туди. Туман укрив повністю й долину озера, так що розгледіти щось можна було тільки вийшовши майже на його берег.
38. Це льодовикове озеро на висоті 1750 метрів – одне з найбільш високогірних в Україні (але як мінімум Бребенескул ще вище). При тому його глибина зазвичай не більша за 1,5 м.
39.
40. Це дуже популярне місце у Карпатах, що шкодить його стану й може призвести до повної деградації. Мова не тільки про очевидні речі типу засмічення та розпалення вогнищ на березі, а й те, що туристи купають у ньому свої жирні тушки. Саме через таке формулювання на мене наїхала в інстаграмі якась зальотна шмара, а між тим, так воно і є – жир з людських тіл порушує унікальну мікрофлору озера. Як наслідок, з одного боку воно буквально заростає бур'яном.
41. Людей багато і в будні. Причина цьому – близькість Заросляка, до якого можна доїхати на авто.
42.
43. Коли ми підіймалися назад, туман трохи розсіявся і можна було розгледіти Несамовите і з висоти. У лівому верхньому кутку якраз добре видно, де вода відступає.
44. А вітер продовжував ганяти хмари, то накриваючи ними долину, то пропускаючи сонячне світло.
45.
46. З такою погодою ми й верталися назад. Примітив і сфотографував старий прикордонний стовп, на одній зі сторін якого виведено P, на іншій – CS. Колись тут проходила межа між Польщею та Чехословаччиною.
47. Мальовничі туманні дороги вели нас назад у притулок. Ми встигли зійти зі Шпиців до початку нового дощу й таким чином уникли веселого спуску крутою стежкою по слизькій багнюці.
48.
2. Також за ніч кардинально змінилася погода, що цілком типово для гір. На зміну пекучому сонцю заступили низькі хмари, що повністю його затулили.
3. А там почав накрапати дощик, не надто сильний відносно того, що може бути у Карпатах.
4. Ми підіймалися до гори Шпиці (1863 м) з урочища Ґаджина. Стежка спочатку має невеликий нахил і йде переважно через мальовничий ліс.
5. Дорогу оживляла своїм шумом річка з незвичною назвою (на maps.me підписана як Мріє, на гугл-картах – Мрее).
6. Та ще маса менших потічків, що утворюють невеликі водоспади.
7.
8.
9. Пройшли повз величезний камінь Довбуша. Певно, є якась легенда про захований під ним скарб тощо, але я досі про таке забув.
10. Гори на підході до Шпиців. На них є якийсь водоспад, але в цьому масштабі він виглядає ниточкою, яку просто так не помітиш:
11. Він же ближче:
12. Погляд назад:
13. Зрештою ми побачили Шпиці, що постали перед нами нездоланною стіною:
14. Дертися на неї в лоб не потрібно, але обхідний підйом теж досить крутий, ще й дощ наробив багнюки на стежці. Зате постійно змінюється кут огляду.
15. Це досить незвична для наших Карпат гора, з якої виступають назовні своєрідні скелі чи вежі, дійсно схожі на шпиці. Вони поступово осипаються, що помітно, та на наш вік їх точно вистачить.
16. Також не очікував застати в середині липня червону руту, думав, уже відцвіла.
17. Під час підйому скельні виступи виглядають з кожної точки по-різному.
18. А ще мене заворожили хмари, що ліниво повзли зустрічним курсом, буквально чіпляючись за гори.
19. І зрештою, так Шпиці виглядають із власної вершини. Це дуже популярна гора, тому, певно, ви це вже десь бачили.
20.
21.
22. Зробив фотосесію своїм новеньким трекінговим паличкам, люблю їх. До останнього ігнорував цей суперечливий винахід людства, але даний похід різко змінив моє ставлення – коліна були дуже вдячні. Хоча з постійно зайнятими обома руками робити фото дуже незручно.
23. На одну зі шпиць цілком реально залізти, але я цього не робив би навіть якби любив фотографуватися – надто вже сильний вітер ганяв над нами на той момент.
24. А це навколишні гори, також по-своєму мальовничі:
25.
26.
27. Далі нам кудись туди:
28.
29.
30. Якщо йти на Шпиці, то майже гарантовано ви попадете і на Ребра (2001 м) – шосту за висотою гору України та найменший із наших двотисячників.
31. До Ребер трохи більше ніж 2 км з помірним набором висоти. Якщо Шпиці знаходяться повністю в Івано-Франківській області, то Ребра – на межі із Закарпаттям, як і всі двотисячники Чорногори, крім Петроса.
32. До вершини ми дісталися легко, от тільки заодно зайшли в ті самі хмари, які вітер вперто гнав кудись на схід. Відповідно, я так і не взнаю, які краєвиди можна побачити з Ребер, але ось такі кадри також люблю:
33. Як і можливість усвідомити, що я гуляв просто всередині хмари. Однак умиротворений мінімалізм на фото не може передати, який же там був шалений вітер.
34. Сон-трава над пустотою.
35. І люди, що уходять в пустоту.
36.
37. Наостанок нам залишалося побачити ще одне чудове місце – озеро Несамовите. Ішли ми до нього так само крізь туман, навіть провідник раз повернув не туди. Туман укрив повністю й долину озера, так що розгледіти щось можна було тільки вийшовши майже на його берег.
38. Це льодовикове озеро на висоті 1750 метрів – одне з найбільш високогірних в Україні (але як мінімум Бребенескул ще вище). При тому його глибина зазвичай не більша за 1,5 м.
39.
40. Це дуже популярне місце у Карпатах, що шкодить його стану й може призвести до повної деградації. Мова не тільки про очевидні речі типу засмічення та розпалення вогнищ на березі, а й те, що туристи купають у ньому свої жирні тушки. Саме через таке формулювання на мене наїхала в інстаграмі якась зальотна шмара, а між тим, так воно і є – жир з людських тіл порушує унікальну мікрофлору озера. Як наслідок, з одного боку воно буквально заростає бур'яном.
41. Людей багато і в будні. Причина цьому – близькість Заросляка, до якого можна доїхати на авто.
42.
43. Коли ми підіймалися назад, туман трохи розсіявся і можна було розгледіти Несамовите і з висоти. У лівому верхньому кутку якраз добре видно, де вода відступає.
44. А вітер продовжував ганяти хмари, то накриваючи ними долину, то пропускаючи сонячне світло.
45.
46. З такою погодою ми й верталися назад. Примітив і сфотографував старий прикордонний стовп, на одній зі сторін якого виведено P, на іншій – CS. Колись тут проходила межа між Польщею та Чехословаччиною.
47. Мальовничі туманні дороги вели нас назад у притулок. Ми встигли зійти зі Шпиців до початку нового дощу й таким чином уникли веселого спуску крутою стежкою по слизькій багнюці.
48.
no subject
Date: 2023-11-14 08:38 am (UTC)Карпати — банальщина. Але, на мою думку, це єдиний спокійний напрямок туризму.
Сподіваюсь, що й сам колись спробую.
no subject
Date: 2023-11-14 10:04 am (UTC)