[Цей текст написаний до війни про подорож, яка відбулася до війни, ніяких правок у нього у зв'язку з поточними подіями я не вношу. Поки є можливість, викладаю як є, щоб на пару хвилин відволікти читачів від того, що коїться навколо, і відволіктися самому.]
Попрощавшись із Володимиром-Волинським, по обіді неділі я вирушив у напрямку Луцьку, де ввечері мав сісти на потяг. Дорогою заскочив у ще два села, зручно розташовані просто біля траси.
1. Перше зветься Микуличі, знаходиться на 15 км східніше райцентру. Головна вулиця стрілою проходить вглиб села, перетинаючи річку зі звучною назвою Свинорийка (ну як, річку… таке відчуття, що то дійсно свині вирили). За нею видно першу із місцевих пам’яток, млин (1930).

( Читати і дивитись далі )
Попрощавшись із Володимиром-Волинським, по обіді неділі я вирушив у напрямку Луцьку, де ввечері мав сісти на потяг. Дорогою заскочив у ще два села, зручно розташовані просто біля траси.
1. Перше зветься Микуличі, знаходиться на 15 км східніше райцентру. Головна вулиця стрілою проходить вглиб села, перетинаючи річку зі звучною назвою Свинорийка (ну як, річку… таке відчуття, що то дійсно свині вирили). За нею видно першу із місцевих пам’яток, млин (1930).