Ізмаїл, частина 1. Головна вісь

Нарешті дійшли руки написати про Ізмаїл, у якому я базувався під час своєї червневої вилазки на Бессарабію і, певно, головну ціль тієї вилазки. Найбільший населений пункт регіону та його неформальна столиця, це одночасно і цивілізація з усім необхідним, щоб змінити обстановку на вихідні, і місто з історією та дуже пристойним набором пам’яток, більшість із яких у хорошому стані. За моїм суб’єктивним враженням, Ізмаїл не поступається за цікавістю райцентрам-важковаговикам типу Стрия чи Бердичева, будучи приблизно такого ж розміру. А побачити його, думається, доїздить іще менше людей, бо все ж це край світу, до якого далеко звідусіль.

1. Одна із особливостей сучасного Ізмаїла, що він має чітко домінуючу головну вулицю, де зосереджена чи не половина його пам’яток; називатись у цьому місті вона не могла б ніяк інакше, як іменем Суворова. З неї і почнемо.

( Читати і дивитись далі )