Собор

То була остання зима дитинства. Вона співпала якраз і з останнім класом школи, але то був тільки один із збігів. Останні зимові канікули, перші дні нового року, за вікном мороз і лежить сніг. В таку погоду було особливо приємно заховатись у свою кімнатку (яку я через кілька місяців покину назавжди) поближче до батареї і з цікавою книжкою.

Тоді то був «Собор» Олеся Гончара, якого нам якраз задали читати у школі. Смутно пам’ятаю, що книжка мені сподобалась, але через роки весь сюжет забувся. Залишились тільки вкрай приємні відчуття, які вона супроводжувала – останньої безтурботної зими, що зі швидкістю талого снігу стікала крізь пальці.

Навіть не знаю скільки років потому я узнав, що собор, який був центральним об’єктом роману, не тільки досі є, а й знаходиться за якісь 140 кілометрів від дому, куди я ніколи не повернусь.

( Новомосковськ )