Скарби під ногами і над головою

А довкола простягались самі ліси, соснові, розлогі й пахучі; здається усе місто оточене ними. Ліси справжні, розтяті заплутаним павутинням ґрунтових доріг, закрученими річковими руслами і копанками ставків. Такі, що ступивши в них, можна по-справжньому заблукати і бродити до нескінченності колами або забрести на якесь геть далеке село чи стару військову частину.

Для мене, дитяти промислового степового міста, там було усе тим більше навдивовижу. Ніколи ні до того, ні після, мені не доводилось опинитись так близько до природи та відчути найсильніше, яке може бути, єднання з нею. Присутній там був і спортивний азарт, бо під ногами не просто земля – там можна назбирати грибів, що того ж дня стануть смачнючою вечерею; а над головами шуміли і пашіли своїм чудовим ароматом віковічні сосни, і навіть звичайне каміння під ногами перетворювалось на чарівні ізумруди.

( Охтирка )