v1snyk | Забута сторона, забута війна (Reply)

Копаючись в особистих фотоархівах, витягнув на світ Божий одну з останніх своїх кримських подорожей. З одного боку, так, це всім відомий Севастополь, але пам’ятка, яку я тоді відвідав, відноситься не до Кримської війни, і не до Великої Вітчизняної, як це традиційно буває у Севастополі, а до Першої Світової.

На тлі майже істеричного ставлення до Другої Світової, яке роздулось в останні роки, про Першу майже не згадують. Можливо тому, що для Росії, яка чи найбільше зараз формує наш інформаційний простір, ця війна лишилась неоднозначною – ніби то й виграли, а ніби й не зовсім.

Крім того, пам’ятка знаходиться на Північній стороні, яка, з одного боку, той же таки Севастополь, а з іншого – свій окремий маленький світ. Щоб дістатись сюди з великої землі, треба або обігнути довжелезну бухту, або переплисти її на пасажирському катері. Таким чином, більшість відпочиваючих бачила на цій стороні лише оборонні батареї бухти і прибережні пляжі – Учкуївку, Любимівку і т.д.

В той же час на цьому великому і дуже рельєфному клапті землі чого тільки не намішано: приватний сектор, трущоби, садові товариства, діючі й недіючі військові частини, арсенали і батареї, балки, урвища, сміттєзвалища, бази відпочинку, меморіали і воєнні кладовища, ферми, лісництва, вантажні термінали і навіть недобудована сонячна електростанція.

Одним з найцікавіших місць тут є 30-та батарея (або форт «Максим Горький-I») – і як пам’ятне історичне місце, і як військовий музей. Але вона має обмежений доступ, бо там знаходиться діюча військова частина. Так як подорож відбулася вже за часів окупації, я зі своїм бандерівським паспортом обійшов її десятою дорогою, і направився до місця, яке не охороняється взагалі, і якому переважно присвячена ця нотатка – до форту Шишкова.

По суті, це одразу дві берегові батареї, 16-та, імені генерала С. Хрульова, та 24-та. Їх будівництво стартувало на початку XX ст., у досить розслабленому темпі, доки за них не взялись і не довели до ладу у 1908-1912 рр.

Батареї мали охороняти устя Бельбека та протидіяти суднам противника, які могли блокувати Севастопольську бухту. Німці іменували укріплення фортом Шишкова, за назвою хутора, що був поруч.

Гармати знаходились на відкритому просторі, з моря прикривались бетонним бруствером. Зараз місця, де вони розміщувались, чомусь стали вівтарем жертвоприношення скляних пляшок. І не кажіть, що то хохли винуваті.

Батареї брали участь у бою лише раз, коли в 1914 році обстріляли німецько-турецький лінкор «Гебен». Після Першої Світової тут були складські приміщення. У 1941-42 рр. форт став важливою точкою оборони Севастополя, тут ішла бійня у буквальному сенсі до останнього солдата.

Бетонні укріплення чудово збереглись до наших днів. Над одним із входів видні ніші для ікон.

Місцина повністю закинута і віддана на відкуп бомжам і наркоманам. У зв’язку з останніми подіями, з якими тут пов’язують так багато надій, нічого не змінилось.

Окрім уламків бетонних плит, ходи форту вдосталь завалені сміттям і шприцами.

Звабливі тунелі ведуть у повноцінний лабіринт, у який я не став іти сам і без ліхтаря. На додачу в одній із ніш на мою появу заворушилось щось крупне, то ж я хутко ретирувався назад до траси.

За фортом зі сторони моря – маленька каплиця.

Покинута ретро-заправка.

Ближче до моря, автостанції і пірсу на узвишші знаходиться пам’ятник воїнам Другої Гвардійської армії. Од нього відкривається вид на дві найбільші візитівки Північної сторони – Михайлівську (ближче) і Костянтинівську (далі) батареї.

Обидві були збудовані в першій половині XIX ст. для захисту бухти і активно використовувались уже під час Кримської війни. Я прогулявся до Михайлівської, бо нині там знаходиться музей «Героїчний Севастополь».

Батарея побудована у формі букви П і чудово збереглась.