v1snyk | Сабарів – маленька вінницька казка (Reply)

Напевно, чи не усім жителям великих міст хочеться час від часу вирватись з бетонно-асфальтного полону кудись на природу. Особливо добре, коли до тієї природи не треба пертись десь далеко. У Вінниці є таке місце, і називається воно – Сабарів.

Колишнє село Сабарів відоме ще з XIII ст. як володіння литовської родини німецького походження Гедройц. Зараз це звичайний приватний сектор із єдиною пам’яткою у виді новозбудованої церкви.

Усе найцікавіше починається, коли перейти з села на протилежний берег Бугу через дамбу Сабарівської ГЕС.

Побувати на Сабарові я встиг у всі пори року, тому можу похизуватись відповідними фотографіями.

ГЕС була збудована у 1948-52 рр., на ній досі працює австрійська турбіна 1924(!) року виготовлення. ГЕС зазнавала двох великих аварій – у 1984 і 1986 роках. У першому випадку у Вінниці буквально щез Буг, а от другий пройшов для містян непомітно.

Колись тут був воєнізований пост охорони.

Іще одна візитка Сабарова – Голівудський напис «Не сміти!», встановлений місцевими волонтерами.

Вони ж поначіпляли і інші креативні таблички.

Втім, сміття усе одно багато:(

Перейшовши дамбу, можна прогулятись як направо…

…так і наліво.

Взимку з-під снігу тут пробиваються струмки…

…восени ліс виграє усіма відтінками жовтих та червоних кольорів…

…а влітку утопає в зелені.

Можна побачити ось такі квіточки.

І навіть черепах.

Царівни.

Між скелями є стежка, якою можна піднятись на самісінький верх.

Ці ж скелі у весняному варіанті.

Ну а вже звідти відкривається чудовий панорамний вид на весь Сабарів.

Вдалині видно сусідні мікрорайони. І Буг, звісно ж.

Влітку від центру до Сабарова курсують почергово 2 пасажирські теплоходи.

Стара баржа виступає у якості пристані.

Якщо поплисти на теплоході, коло берегу можна побачити Камінь Коцюбинського. За переказами, саме сюди відомий письменник приходив за натхненням для своїх химерних творів. На камені вибито його цитати.