Січень / лютий
Mar. 17th, 2025 06:24 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykКоли перший день нового року виглядає як справжня казка, гріх хоч трохи не понадіятись на щось хороше. Для мене новорічна казка – це не сніг та гірлянди, а сонячна тепла погода і прогулянки. Ненавиджу холод.
2. З того дня пройшло більш ніж півтора місяця, за які можна було зайвий раз впевнитись, що ніякої магії зі зміною календаря не відбувається, навпаки, всі навколо йобнулись ще дужче. Але 1 січня запам'яталося завдяки вилазці на відкритий безмежний простір. Хай і трохи по багнюці.
3. І птахів було багато різних. Щиглик:
4. Думав, що це зеленяк, і тільки вдома роздивився, що чиж. Раніше вони мені на фото не попадались.
5. Більш звичні й помітні пернаті – горлиці та сорока.
6.
7. І ще більш звичні ворони. Поодинокі:
8.
9. Та переважно масові. Уже котру зиму підряд у місті їх просто охуліард, здається, якраз після початку повномасштабної війни.
10.
11. Так якось і знаходилось що знімати. То птахів, то небо.
12.
13. Небо традиційно в січні та лютому набагато цікавіше, ніж у листопаді-грудні.
14.
15. Окрему добірку фото паркових мешканців уже робив, а це просто качка у вечірньому сонці.
16. Сойка.
17. А якщо не було нагоди дійти до парку, виручали мультики прямо із вікна:
18.
19.
20. Ворони іноді налітали дійсно хмарою, але переважно в сутінках, так що фотоапарат або не міг нормально відобразити їх взагалі, або виходило щось таке абстрактно-зловісне:
21. Трохи цікавого відбувалося і з місяцем, одного вечора він опинився у парі з Венерою (так всі писали, принаймні). Припущу, що це вона і є, досить незвично бачити іншу планету неозброєним оком.
22. А ще через день – з Венерою і Марсом одразу.
23. Знову ж таки, це тільки припущення. Марс, певно, – ота велика цятка між деревами, бо на максимальному наближенні мій фотоапарат побачив її червоною. Суто технічне фото для фіксації, не та у мене оптика, щоб влаштовувати фотосесії Марсу.
24. Через певний час я побачив червоним і сам місяць, старіючий і щойно після його сходу (чого тільки не побачиш, якщо вставати о 4 ранку).
25. Символічно, що то був ранок перед третьою річницею найлютішої фази дикої їбанини яка в цілому з нами так давно, що вже не виглядає скінченною.
26. Були і гарні світанки, один з яких я проспав, хоча збирався виповзти в парк. Уже потім лиш з вікна роздивився, що то було гарно і таки варто уваги, та запізно. З вікна і зробив кілька кадрів, але то геть не те, що на відкритому просторі.
27.
28.
29. Кілька «міських» фото, яких у мене останнім часом геть мало. З центру:
30.
31. І зі спальних районів. Другий кадр я змазав навмисно.
32.
33. Та все підряд. Сироїжка бездоганна, а ти – ні.
34. Геть посеред зими в закинутому парку якась псина примудрилася вивести цуценят. Їжу їм ми підкинули, а так дорослі собаки не підпускали близько.
35. Синиці так і прилітали харчуватись на вікно, стабільно в морозну погоду. Щойно потеплішало, їх і слід пропав.
36. У кота все стабільно, крім якоїсь стійкої інфекції на оці та страждань, що він уже не єдина улюблена дитинка.
37.
38.
39. З того, чим можу похвалитись – стабільно здаю кров. І то завдяки роботі, бо організовують то для нас централізовано прямо на офісі. Станція переливання крові розташована так вдало, що поруч можна заодно пройти експрес-влк і поїхати на сонячний Донбас, так що туди я навряд би сунувся сам.
40. А це просто кольорові млинці, також на роботі. Принагідно подякую їй і собі, що вона в мене є, хай не ідеальна, але нині дає добру можливість триматися на плаву.
2. З того дня пройшло більш ніж півтора місяця, за які можна було зайвий раз впевнитись, що ніякої магії зі зміною календаря не відбувається, навпаки, всі навколо йобнулись ще дужче. Але 1 січня запам'яталося завдяки вилазці на відкритий безмежний простір. Хай і трохи по багнюці.
3. І птахів було багато різних. Щиглик:
4. Думав, що це зеленяк, і тільки вдома роздивився, що чиж. Раніше вони мені на фото не попадались.
5. Більш звичні й помітні пернаті – горлиці та сорока.
6.
7. І ще більш звичні ворони. Поодинокі:
8.
9. Та переважно масові. Уже котру зиму підряд у місті їх просто охуліард, здається, якраз після початку повномасштабної війни.
10.
11. Так якось і знаходилось що знімати. То птахів, то небо.
12.
13. Небо традиційно в січні та лютому набагато цікавіше, ніж у листопаді-грудні.
14.
15. Окрему добірку фото паркових мешканців уже робив, а це просто качка у вечірньому сонці.
16. Сойка.
17. А якщо не було нагоди дійти до парку, виручали мультики прямо із вікна:
18.
19.
20. Ворони іноді налітали дійсно хмарою, але переважно в сутінках, так що фотоапарат або не міг нормально відобразити їх взагалі, або виходило щось таке абстрактно-зловісне:
21. Трохи цікавого відбувалося і з місяцем, одного вечора він опинився у парі з Венерою (так всі писали, принаймні). Припущу, що це вона і є, досить незвично бачити іншу планету неозброєним оком.
22. А ще через день – з Венерою і Марсом одразу.
23. Знову ж таки, це тільки припущення. Марс, певно, – ота велика цятка між деревами, бо на максимальному наближенні мій фотоапарат побачив її червоною. Суто технічне фото для фіксації, не та у мене оптика, щоб влаштовувати фотосесії Марсу.
24. Через певний час я побачив червоним і сам місяць, старіючий і щойно після його сходу (чого тільки не побачиш, якщо вставати о 4 ранку).
25. Символічно, що то був ранок перед третьою річницею найлютішої фази дикої їбанини яка в цілому з нами так давно, що вже не виглядає скінченною.
26. Були і гарні світанки, один з яких я проспав, хоча збирався виповзти в парк. Уже потім лиш з вікна роздивився, що то було гарно і таки варто уваги, та запізно. З вікна і зробив кілька кадрів, але то геть не те, що на відкритому просторі.
27.
28.
29. Кілька «міських» фото, яких у мене останнім часом геть мало. З центру:
30.
31. І зі спальних районів. Другий кадр я змазав навмисно.
32.
33. Та все підряд. Сироїжка бездоганна, а ти – ні.
34. Геть посеред зими в закинутому парку якась псина примудрилася вивести цуценят. Їжу їм ми підкинули, а так дорослі собаки не підпускали близько.
35. Синиці так і прилітали харчуватись на вікно, стабільно в морозну погоду. Щойно потеплішало, їх і слід пропав.
36. У кота все стабільно, крім якоїсь стійкої інфекції на оці та страждань, що він уже не єдина улюблена дитинка.
37.
38.
39. З того, чим можу похвалитись – стабільно здаю кров. І то завдяки роботі, бо організовують то для нас централізовано прямо на офісі. Станція переливання крові розташована так вдало, що поруч можна заодно пройти експрес-влк і поїхати на сонячний Донбас, так що туди я навряд би сунувся сам.
40. А це просто кольорові млинці, також на роботі. Принагідно подякую їй і собі, що вона в мене є, хай не ідеальна, але нині дає добру можливість триматися на плаву.