Довга гора і не ті крокуси
Jan. 17th, 2025 07:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykНаскільки не був би перенасичений цивілізацією Буковель, у масштабах Карпат – то все одно відносно невелика цятка, оточена величними та все ще переважно дикими горами. З них я підймався у минулому лише на невисоку Бульчиньоху, з якої фактично й не видно нічого навколо, тож, повернувшись сюди знову, не міг не відвідати хоча б одну нову для себе вершину.
Найближчі до курорту відомі гори – Хом'як, Синяк та Малий Горган. То солідні особистості понад 1500 метрів над рівнем моря кожна. На початку квітня на них ще лежав сніг, а моя фізична форма після зими залишала бажати кращого, тож я не ризикнув іти на них на самоті. Натомість обрав для вилазки ближчу і нижчу (1371 м) гору Довга, що на захід від Буковеля.
До того ж стежка до неї тягнеться понад гірськолижними трасами, що мінімізувало шанси заблукати (хоч і не давало відчуття повної втечі від цивілізації). Так чи інакше, то повноцінна гора, до відвідин якої треба відноситись з повною серйозністю й небажано йти самому, як я. Але я їбонутий, мені можна.
1. На першому фото, проте, не сама Довга, а Хом'як, напевно найбільш пізнаваний із тутешніх гір.
2. Шлях на вершину починається прямо з центру Буковеля і збігається з однією із гірськолижних трас. Снігу було ще вдосталь, але сезон саме закрився кілька днів тому, відповідно, моя поява вже нікого не хвилювала. Підозрюю, якби там ще катались лижники, мене б просто не пропустили.
3. Хоча в цілому то офіційний маркований маршрут, поруч із трасою в деревах тягнеться паралельна стежка, проте я не певен, що вона є на всій довжині маршруту. Мені ж було нормально підійматися і по снігу, у звичайних спортивних кросівках, проте з трекінговими палицями.
4. Не скажу, що то було наймудріше рішення. Деінде сніг пристойно просідав під моєю вагою, і в одному місці нога провалилася ледь не до коліна – товщина снігового покриву немала, проте під ним уже неслась справжня річка талої води, що змусило мене далі йти набагато обережніше. Узагалі то був перший день відчутного потепління, і я задоволений, що тоді ж і пішов – думаю, в наступні дні тут вже було суцільне болото.
5. Позаду – сам курорт та якісь далекі гори в районі Яблуниці, які я по карті розпізнати не зміг.
6.
7. Невдовзі Поляниця залишилася далеко внизу:
8. А навкруги здіймалися величні вершини. Зокрема ті, куди я не наважився піти – Малий Горган і Синяк виглядають єдиним хребтом, а Хом'як знаходиться трохи осторонь справа (тут і далі я можу помилятися у визначенні, буду вдячний за виправлення).
9. Сусідній (у північно-західному напрямку) хребет – Довбушанка. Його відвідування з туристичною метою заборонене через заповідний статус, маркованих стежок немає. Хоча, звісно, багатьох це не спиняє.
10. Котрась із гір на максимальному наближенні:
11. Так неспішно й непомітно я дістався на вершину Довгої, хоча чіткої найвищої точки там немає. Зробив фотосесію трекінговим паличкам, без яких цей підйом не подужав би.
12. На вершині закінчуються підіймачі та є кілька стаціонарних будівель, наглухо зачинених на теплу пору. Там я неслабо затримався через охоронця, що явно знудився на самоті, тому радісно присів на вуха випадковому зустрічному, обговоривши усі можливі теми, що хвилюють наше суспільство.
13. Рамка для фото:
14. Сама по собі вершина не була б така цікава, якби не краєвиди з неї. Навколишні гори куди вищі, на той момент вкриті снігом, завдяки чому виглядали ще більш могутніми.
15. Серед них можна розпізнати Чорногірський хребет, завдяки Говерлі та Петросу.
16. Вони ж більш великим планом. Я вже навчився їх розрізняти добре, а ви знаєте, хто де?
17.
18. Іншою сезонною цікавинкою були крокуси, у яких саме почався сезон цвітіння.
19. Туристів на крокуси возять на Кукул і в Колочаву, в Драгобрат і на Свидовець, але явно не на околиці Буковеля. Тому я нічого особливого не очікував, а дарма – їх там було море. Але без гамірних груп, усе навколо – тільки моє.
20. Далі вершини Довгої тягнуться пагорби й полонини, значних перепадів висоти вже немає, тому я не втримався не прогулятися за найближчий горб. Бузкові цяточки видні навіть на загальному плані обабіч дороги.
21. А навколо ті самі засніжені гори та квіти, лиш із різних ракурсів. Але мені то ніколи не набридне.
22.
23. Можна подумати, що це десь у Тянь-Шані, і я знову можу дихати вільно, як за п'ять років до того.
24. З другого пагорба видно зокрема Сивулю – найвищу гору Горган, яку легко пізнати за роздвоєною вершиною, формально то дві гори, Велика (1836 м) і Мала (1818) Сивулі.
25. Вони мають чудовий вигляд з будь-яким фоном, тому саме цим горам влаштував повноцінну фотосесію.
26.
27. Якісь напівзакинуті колиби чи прихистки далеко внизу.
28. І крокуси, крокуси. Раз я вже так вдало до них дістався з першої спроби в житті.
29.
30. З горою Хом'як на фоні.
31. Ще якісь колиби.
32. Та дороги поміж квітів.
33.
34. Маркований маршрут з Буковелю на Довгу кільцевий, але я того не знав, тому вертався тією ж дорогою, якою прийшов. Під підіймачами сніговий покрив був ще суцільний.
35.
36. Тут зокрема можна прикинути, яка його товщина.
37. Полонина трохи нижче була вкрита підсніжниками.
38. Їх я вже нафотографував і у Вінниці, але там – то все ж не на тлі гір:
39.
40. Самотній пролісок за компанію до решти першоцвітів:
41. Та метелики.
42.
43. Грибів у таку пору не було, хіба якісь дрібні поганки. У той час там мали вже блукати саламандри, але скільки не видивлявся, так і не зустрів жодної.
44. Сучасні будівлі курортної інфраструктури за бажання можна прийняти за щось автентичне:
45. Я швидко спускався вниз, а збоку так само височів Хом'як, наче величезний орієнтир при дорозі назад у цивілізацію.
Найближчі до курорту відомі гори – Хом'як, Синяк та Малий Горган. То солідні особистості понад 1500 метрів над рівнем моря кожна. На початку квітня на них ще лежав сніг, а моя фізична форма після зими залишала бажати кращого, тож я не ризикнув іти на них на самоті. Натомість обрав для вилазки ближчу і нижчу (1371 м) гору Довга, що на захід від Буковеля.
До того ж стежка до неї тягнеться понад гірськолижними трасами, що мінімізувало шанси заблукати (хоч і не давало відчуття повної втечі від цивілізації). Так чи інакше, то повноцінна гора, до відвідин якої треба відноситись з повною серйозністю й небажано йти самому, як я. Але я їбонутий, мені можна.
1. На першому фото, проте, не сама Довга, а Хом'як, напевно найбільш пізнаваний із тутешніх гір.
2. Шлях на вершину починається прямо з центру Буковеля і збігається з однією із гірськолижних трас. Снігу було ще вдосталь, але сезон саме закрився кілька днів тому, відповідно, моя поява вже нікого не хвилювала. Підозрюю, якби там ще катались лижники, мене б просто не пропустили.
3. Хоча в цілому то офіційний маркований маршрут, поруч із трасою в деревах тягнеться паралельна стежка, проте я не певен, що вона є на всій довжині маршруту. Мені ж було нормально підійматися і по снігу, у звичайних спортивних кросівках, проте з трекінговими палицями.
4. Не скажу, що то було наймудріше рішення. Деінде сніг пристойно просідав під моєю вагою, і в одному місці нога провалилася ледь не до коліна – товщина снігового покриву немала, проте під ним уже неслась справжня річка талої води, що змусило мене далі йти набагато обережніше. Узагалі то був перший день відчутного потепління, і я задоволений, що тоді ж і пішов – думаю, в наступні дні тут вже було суцільне болото.
5. Позаду – сам курорт та якісь далекі гори в районі Яблуниці, які я по карті розпізнати не зміг.
6.
7. Невдовзі Поляниця залишилася далеко внизу:
8. А навкруги здіймалися величні вершини. Зокрема ті, куди я не наважився піти – Малий Горган і Синяк виглядають єдиним хребтом, а Хом'як знаходиться трохи осторонь справа (тут і далі я можу помилятися у визначенні, буду вдячний за виправлення).
9. Сусідній (у північно-західному напрямку) хребет – Довбушанка. Його відвідування з туристичною метою заборонене через заповідний статус, маркованих стежок немає. Хоча, звісно, багатьох це не спиняє.
10. Котрась із гір на максимальному наближенні:
11. Так неспішно й непомітно я дістався на вершину Довгої, хоча чіткої найвищої точки там немає. Зробив фотосесію трекінговим паличкам, без яких цей підйом не подужав би.
12. На вершині закінчуються підіймачі та є кілька стаціонарних будівель, наглухо зачинених на теплу пору. Там я неслабо затримався через охоронця, що явно знудився на самоті, тому радісно присів на вуха випадковому зустрічному, обговоривши усі можливі теми, що хвилюють наше суспільство.
13. Рамка для фото:
14. Сама по собі вершина не була б така цікава, якби не краєвиди з неї. Навколишні гори куди вищі, на той момент вкриті снігом, завдяки чому виглядали ще більш могутніми.
15. Серед них можна розпізнати Чорногірський хребет, завдяки Говерлі та Петросу.
16. Вони ж більш великим планом. Я вже навчився їх розрізняти добре, а ви знаєте, хто де?
17.
18. Іншою сезонною цікавинкою були крокуси, у яких саме почався сезон цвітіння.
19. Туристів на крокуси возять на Кукул і в Колочаву, в Драгобрат і на Свидовець, але явно не на околиці Буковеля. Тому я нічого особливого не очікував, а дарма – їх там було море. Але без гамірних груп, усе навколо – тільки моє.
20. Далі вершини Довгої тягнуться пагорби й полонини, значних перепадів висоти вже немає, тому я не втримався не прогулятися за найближчий горб. Бузкові цяточки видні навіть на загальному плані обабіч дороги.
21. А навколо ті самі засніжені гори та квіти, лиш із різних ракурсів. Але мені то ніколи не набридне.
22.
23. Можна подумати, що це десь у Тянь-Шані, і я знову можу дихати вільно, як за п'ять років до того.
24. З другого пагорба видно зокрема Сивулю – найвищу гору Горган, яку легко пізнати за роздвоєною вершиною, формально то дві гори, Велика (1836 м) і Мала (1818) Сивулі.
25. Вони мають чудовий вигляд з будь-яким фоном, тому саме цим горам влаштував повноцінну фотосесію.
26.
27. Якісь напівзакинуті колиби чи прихистки далеко внизу.
28. І крокуси, крокуси. Раз я вже так вдало до них дістався з першої спроби в житті.
29.
30. З горою Хом'як на фоні.
31. Ще якісь колиби.
32. Та дороги поміж квітів.
33.
34. Маркований маршрут з Буковелю на Довгу кільцевий, але я того не знав, тому вертався тією ж дорогою, якою прийшов. Під підіймачами сніговий покрив був ще суцільний.
35.
36. Тут зокрема можна прикинути, яка його товщина.
37. Полонина трохи нижче була вкрита підсніжниками.
38. Їх я вже нафотографував і у Вінниці, але там – то все ж не на тлі гір:
39.
40. Самотній пролісок за компанію до решти першоцвітів:
41. Та метелики.
42.
43. Грибів у таку пору не було, хіба якісь дрібні поганки. У той час там мали вже блукати саламандри, але скільки не видивлявся, так і не зустрів жодної.
44. Сучасні будівлі курортної інфраструктури за бажання можна прийняти за щось автентичне:
45. Я швидко спускався вниз, а збоку так само височів Хом'як, наче величезний орієнтир при дорозі назад у цивілізацію.