Червень / липень
Sep. 5th, 2024 06:10 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykРаз уже так повелося останнім часом, продовжу періодично викладати свої фото з Вінниці та околиць, поки вони є. На черзі – перші два місяці літа (вчасно, я знаю). Минулого разу я окремо показував ставки за містом, але й без них пощастило побачити трохи цікавого. Красиву назву мені придумувати як завжди лінь, а на першому фото бабка, бо її я якраз 1 червня і сфотографував. Ну і просто, тому що вона охуєнна.
2. Хоча загалом варто було б почати з парку, як найближчого місця до дому. Деякі його ділянки перетворили на «зони різнотрав'я», тобто косять траву рідше, а клумби, схоже, засіяли польовими квітами.
3. Джміль Коля також схвалює такий квітник. Правда, якщо у червні то виглядало ефектно, то у липні посохло і стало наче пустир за гаражами. Зрештою, ту всю красу просто викосили.
4. Традиційно на початку літа на озері з'являються черепахи, гріються на сонечку, а потім через пару місяців усі десь таємниче зникають.
5. Тут, на жаль, нема нічого для масштабу, аби показати, що це не просто черепаха, а цьогорічне дитя – в діаметрі десь як абрикоса.
6. Якщо довго дивитися на черешні, можна помітити блакитну синицю, яка їх жере.
7. Окрім банальних качок, на озеро іноді залітають лебеді, а в заростях проскакують водяні курочки. Вони дуже обережні й мало показуються на виду, а ось ця, що так добре позувала, – просто недосвідчена, бо також дитина.
8. Вранішні паркові коти:
9.
10. Не варто думати, що всі вони охоче мені позують. Деякі дивляться якось так.
11. І отак («Відійди від нашої їжі, курво»):
12. Якщо берегова лінія першого озера доступна майже вся, то друге і більше оточене приватним сектором, хащами, чим завгодно. Зате поблизу нього потрапив на сезон цвітіння маків.
13. Зустрів пташку (чи то жайворонок, чи то кам'янка).
В одного віртуального знайомого фотографа я підгледів, що на цьому озері гніздяться білощокі крячки, до яких можна підійти досить близько (на додачу із буйним цвітінням лілій поруч). Тупо спитати в приватних повідомленнях, як туди дійти – не варіант для інтроверта, тому почав шукати підходи дослідним шляхом. Облазив купу хащів, очеретяних джунглів, бачив навіть покинуте лігвище бомжів, але прохід не знайшов.
14. Так що осінтер з мене хуйовий, ну хіба що той дядько ломився до них у гумових чоботах через очерет та болото. А потім він взагалі став публікувати тільки абстрактні пейзажі з Донеччини, дуже рідко, й тепер мені соромно, що я заздрив його можливостям знаходити птахів. Сам же обійшовся без крячків та лілій, зупинившись на давно відомих та відкритих ділянках озера.
15. Пізні каченята виглядали як завжди незаконно милими.
16.
17. Ще один нерозпізнаний птах.
18. І те ж саме озеро, тільки ввечері та з протилежного берега.
19. Тепер трохи прогуляємось понад Південним Бугом. Сіра чапля шестерила свої володіння з традиційною граційністю екскаватора.
20. І так само страждала від спеки, як ми, навіть язик вивалила.
21. Трав'янка теж у шоці. Я люблю спеку загалом, але цього року навіть мені було жаркувато.
22. Кадри вище були з Бугу за містом, а це він ближче до центру.
23. І більш типовий для нас птах, ніж чаплі чи трав'янки. Мушу зізнатись, з дитинства мріяв зловити голуба голими руками, і цього року нарешті закрив гештальт, аж двічі. Добре, що лише зараз, бо малим я б вимагав у батьків зробити з нещасної здобичі суп, а тут тільки зробив селфі та відпустив на волю з душевною травмою. Не цього птаха, що на фото, але дивився він так, наче щось нехороше запідозрив.
24. Буг на краю лісу:
25. А це вже сам ліс.
26. Та його поважний вусатий мешканець.
27. Десь там же ми відпочивали на березі, коли ця рибина взяла і вирішила вбити себе, вистрибнувши на берег, але фіг там, я закинув її назад. Хай далі страждає від безглуздості нашого буття.
28. Втім, навіть у лісі ми змогли подружитися з черговим котом (не в той самий раз, коли риба сама стрибала до рук, що очевидно її врятувало).
29. А ще випадково знайшли лощину привидів. Я не фанат чорно-білих фото, але тут вони більш доречні.
30.
31. За тим усім я так само рідко роблю фото в «цивілізованій» частині міста, але щось трохи та є.
32. Церква баптистів, схожа на маленький замок, через що має популярність як тло для фотосесій.
33. Була навіть культурна програма – концерт «Один в каное». Втім, вони знову не заспівали «Хуанхе» наживо.
34. Мавпочка (чи що це за нах?) на одній з навколоцентральних вулиць.
35. Якщо рекламу клеїти на двері маршрутки з обох боків, може вийти щось таке. Упрлс?
36. Разок заглянули в зоодворик у Центральному парку. Фотографувати тварин в неволі якось не так кошерно, як видивлятись на пустирях та околицях, але…
УВАГА!!!
Ось вам дупця капібари:
Дякую за увагу.
37. Та й лелеку на волі так зблизька не роздивишся без ризику отримати дірку в тілі від його чудового дзьоба.
38. Окремо хочеться виділити небо, яке було таке чудове й різне. Нижче взагалі-то стоп-кадр із відео, бо не з моєю удачею ловити блискавку на фото.
39. Місяць і ластівки.
40. І просто гарні хмарини.
41.
42. Та заходи сонця.
43.
44. Була і веселка. За законом підлості, показується вона, коли фон для фото не дуже.
45.
46. Але найбільш чудними для мене були ось такі хмари.
47. Наостанок ще раз пройдемось пустирями біля більшого озера.
48. Наприкінці липня вже добре відчутно, що довжина дня йде на спад. Для мене це завжди привід для погіршення настрою.
49.
50. Вкупі з відчуттям, що разом з тим уходить і літо, і тепло. Зараз, на початку вересня, можна вже точно казати, що це літо пролетіло десь повз.
51.
2. Хоча загалом варто було б почати з парку, як найближчого місця до дому. Деякі його ділянки перетворили на «зони різнотрав'я», тобто косять траву рідше, а клумби, схоже, засіяли польовими квітами.
3. Джміль Коля також схвалює такий квітник. Правда, якщо у червні то виглядало ефектно, то у липні посохло і стало наче пустир за гаражами. Зрештою, ту всю красу просто викосили.
4. Традиційно на початку літа на озері з'являються черепахи, гріються на сонечку, а потім через пару місяців усі десь таємниче зникають.
5. Тут, на жаль, нема нічого для масштабу, аби показати, що це не просто черепаха, а цьогорічне дитя – в діаметрі десь як абрикоса.
6. Якщо довго дивитися на черешні, можна помітити блакитну синицю, яка їх жере.
7. Окрім банальних качок, на озеро іноді залітають лебеді, а в заростях проскакують водяні курочки. Вони дуже обережні й мало показуються на виду, а ось ця, що так добре позувала, – просто недосвідчена, бо також дитина.
8. Вранішні паркові коти:
9.
10. Не варто думати, що всі вони охоче мені позують. Деякі дивляться якось так.
11. І отак («Відійди від нашої їжі, курво»):
12. Якщо берегова лінія першого озера доступна майже вся, то друге і більше оточене приватним сектором, хащами, чим завгодно. Зате поблизу нього потрапив на сезон цвітіння маків.
13. Зустрів пташку (чи то жайворонок, чи то кам'янка).
В одного віртуального знайомого фотографа я підгледів, що на цьому озері гніздяться білощокі крячки, до яких можна підійти досить близько (на додачу із буйним цвітінням лілій поруч). Тупо спитати в приватних повідомленнях, як туди дійти – не варіант для інтроверта, тому почав шукати підходи дослідним шляхом. Облазив купу хащів, очеретяних джунглів, бачив навіть покинуте лігвище бомжів, але прохід не знайшов.
14. Так що осінтер з мене хуйовий, ну хіба що той дядько ломився до них у гумових чоботах через очерет та болото. А потім він взагалі став публікувати тільки абстрактні пейзажі з Донеччини, дуже рідко, й тепер мені соромно, що я заздрив його можливостям знаходити птахів. Сам же обійшовся без крячків та лілій, зупинившись на давно відомих та відкритих ділянках озера.
15. Пізні каченята виглядали як завжди незаконно милими.
16.
17. Ще один нерозпізнаний птах.
18. І те ж саме озеро, тільки ввечері та з протилежного берега.
19. Тепер трохи прогуляємось понад Південним Бугом. Сіра чапля шестерила свої володіння з традиційною граційністю екскаватора.
20. І так само страждала від спеки, як ми, навіть язик вивалила.
21. Трав'янка теж у шоці. Я люблю спеку загалом, але цього року навіть мені було жаркувато.
22. Кадри вище були з Бугу за містом, а це він ближче до центру.
23. І більш типовий для нас птах, ніж чаплі чи трав'янки. Мушу зізнатись, з дитинства мріяв зловити голуба голими руками, і цього року нарешті закрив гештальт, аж двічі. Добре, що лише зараз, бо малим я б вимагав у батьків зробити з нещасної здобичі суп, а тут тільки зробив селфі та відпустив на волю з душевною травмою. Не цього птаха, що на фото, але дивився він так, наче щось нехороше запідозрив.
24. Буг на краю лісу:
25. А це вже сам ліс.
26. Та його поважний вусатий мешканець.
27. Десь там же ми відпочивали на березі, коли ця рибина взяла і вирішила вбити себе, вистрибнувши на берег, але фіг там, я закинув її назад. Хай далі страждає від безглуздості нашого буття.
28. Втім, навіть у лісі ми змогли подружитися з черговим котом (не в той самий раз, коли риба сама стрибала до рук, що очевидно її врятувало).
29. А ще випадково знайшли лощину привидів. Я не фанат чорно-білих фото, але тут вони більш доречні.
30.
31. За тим усім я так само рідко роблю фото в «цивілізованій» частині міста, але щось трохи та є.
32. Церква баптистів, схожа на маленький замок, через що має популярність як тло для фотосесій.
33. Була навіть культурна програма – концерт «Один в каное». Втім, вони знову не заспівали «Хуанхе» наживо.
34. Мавпочка (чи що це за нах?) на одній з навколоцентральних вулиць.
35. Якщо рекламу клеїти на двері маршрутки з обох боків, може вийти щось таке. Упрлс?
36. Разок заглянули в зоодворик у Центральному парку. Фотографувати тварин в неволі якось не так кошерно, як видивлятись на пустирях та околицях, але…
УВАГА!!!
Ось вам дупця капібари:
Дякую за увагу.
37. Та й лелеку на волі так зблизька не роздивишся без ризику отримати дірку в тілі від його чудового дзьоба.
38. Окремо хочеться виділити небо, яке було таке чудове й різне. Нижче взагалі-то стоп-кадр із відео, бо не з моєю удачею ловити блискавку на фото.
39. Місяць і ластівки.
40. І просто гарні хмарини.
41.
42. Та заходи сонця.
43.
44. Була і веселка. За законом підлості, показується вона, коли фон для фото не дуже.
45.
46. Але найбільш чудними для мене були ось такі хмари.
47. Наостанок ще раз пройдемось пустирями біля більшого озера.
48. Наприкінці липня вже добре відчутно, що довжина дня йде на спад. Для мене це завжди привід для погіршення настрою.
49.
50. Вкупі з відчуттям, що разом з тим уходить і літо, і тепло. Зараз, на початку вересня, можна вже точно казати, що це літо пролетіло десь повз.
51.