Усі відтінки Голубого озера
Jan. 26th, 2024 06:48 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykОзера у затоплених кар'єрах давно є для мене одними з найулюбленіших місць для відвідування в Україні. За можливості, я стараюся побачити їх хоча б мимохідь, до деяких їздив спеціально. Зазвичай біля них немає ніякої супутньої інфраструктури, тому ці візити дуже короткі. Минулого року винятком став колишній кар'єр у селі Могилівка, що за 25 км від Вінниці.
У попередній замітці я розказував про глемпінг, у якому ми сховалися від міської метушні на кілька днів. Він розташований дуже близько до озера, завдяки чому я мав можливість не раз обійти його у різні частини доби та при різному освітленні – а колір води від освітлення міняється дуже сильно, на фото виходить ніби й не одна водойма, а декілька різних.
Територія нині у приватній власності з облаштованою зоною для відпочинку. Головним чином, мова про штучний піщаний пляж з парою простих торгових точок класу “чіпси/пиво”, а також прокату сап-бордів і тому подібного. Вхід і в'їзд на територію платний. Очевидна перевага капіталізму: зате там прибирається сміття, і місцина не стала всратим звалищем, як аналогічне озеро у Черепашинцях.
2. На фото нижче якраз видно пляж. Можливо, воно вже стало історією, бо читав, що в це міжсезоння там щось сильно переробляють.
3. Переважно береги круті, тому на них є ще пару точкових спусків до води. Кругом висять таблички «Купатися заборонено», підозрюю, просто, тому що рятувальників там немає в принципі й кожен відповідає сам за себе – народу то пофіг, звісно, тому купаються майже всі.
4.
5. Також відкрите питання радіаційного рівня, бо кар'єр виявився гранітним. Я був чомусь залізобетонно впевнений, що він каоліновий, і наплавався від душі. Штош.
6. Це вже фото власне із пляжу. Найкраще там вранці, коли майже немає людей.
7.
8. Є маленька піщана затока з мілким дном для дітей і тих, хто невпевнено плаває. Так-то там глибина починається майже одразу з усіх сторін.
9. Завдяки цьому на березі встановили вежу для пірнання. Я теж раз стрибнув, не втримався.
10. Стаціонарних місць для ночівлі біля озера нема (глемпінг – сам по собі), але можна приїхати зі своїм наметом.
11. Точно є оренда дуже популярних останнім часом сап-бордів. Я й подумував спробувати, але щось так і не зважився.
12. А на таку штуку (що воно в біса таке?) і безплатно не пішов би.
13. Плавзасобів на воді було чимало весь час. Завдяки великій площі водної поверхні там можна навіть усамітнитись, якщо припустити, що на березі ні в кого не буде фотоапарату з ультразумом.
14.
15. Особливо сприятливі години для фото – ранок та вечір.
16.
17. Ввечері сонце сідало за кукурудзяне поле, і я жодного разу так і не встиг спіймати весь процес від початку до кінця.
18.
19. А на заміну йому виходив молодий місяць. З урахуванням різного стану неба кожен вечір, тільки з нього одного за бажання можна було б зробити окремий фотоальбом.
20.
21.
22. Змусити себе зловити хоч раз ранкову красу було важче – сонце в серпні встає все ще рано, в той самий час надворі досить прохолодно. Але принаймні на один світанок я себе вигуляв, про що ні разу не пошкодував.
23.
24. Чого були варті одні лише кольори неба, а надто із віддзеркаленням в озері та м'якою імлою вдалині.
25.
26.
27. Те саме кукурудзяне поле із соняшником-соціопатом.
28. За мною прибіг один із псів, що часто крутилися поблизу відпочивальників, випрошуючи їжу. Фотогенічний, але тупенький – він водночас і боявся мене більше, ніж я його, але все одно пробував нападати.
29. Коти там теж водяться, звісно, але вони взагалі дикі й незалежні. Цю пані я трохи понервував, бігаючи за нею в намаганні сфотографувати із ранковою здобиччю.
30. Тим часом з одного боку неба нарешті зайнялося полум'я.
31. І вода теж почала змінювати колір.
32.
33. У такому виді навіть кимось загублений шльопанець можна подати як витвір абстрактного мистецтва.
34. Паралельно почали ворушитися мешканці наметів, хоча в цілому зона відпочинку виглядала безпробудно покинутою.
35. І ось нарешті показалося саме сонце.
36.
37.
38. Навіть випадково вдалося навіть зробити телефоном кадр із промінчиками, після чого вже з чистою совістю йти відігріватися у намет.
У попередній замітці я розказував про глемпінг, у якому ми сховалися від міської метушні на кілька днів. Він розташований дуже близько до озера, завдяки чому я мав можливість не раз обійти його у різні частини доби та при різному освітленні – а колір води від освітлення міняється дуже сильно, на фото виходить ніби й не одна водойма, а декілька різних.
Територія нині у приватній власності з облаштованою зоною для відпочинку. Головним чином, мова про штучний піщаний пляж з парою простих торгових точок класу “чіпси/пиво”, а також прокату сап-бордів і тому подібного. Вхід і в'їзд на територію платний. Очевидна перевага капіталізму: зате там прибирається сміття, і місцина не стала всратим звалищем, як аналогічне озеро у Черепашинцях.
2. На фото нижче якраз видно пляж. Можливо, воно вже стало історією, бо читав, що в це міжсезоння там щось сильно переробляють.
3. Переважно береги круті, тому на них є ще пару точкових спусків до води. Кругом висять таблички «Купатися заборонено», підозрюю, просто, тому що рятувальників там немає в принципі й кожен відповідає сам за себе – народу то пофіг, звісно, тому купаються майже всі.
4.
5. Також відкрите питання радіаційного рівня, бо кар'єр виявився гранітним. Я був чомусь залізобетонно впевнений, що він каоліновий, і наплавався від душі. Штош.
6. Це вже фото власне із пляжу. Найкраще там вранці, коли майже немає людей.
7.
8. Є маленька піщана затока з мілким дном для дітей і тих, хто невпевнено плаває. Так-то там глибина починається майже одразу з усіх сторін.
9. Завдяки цьому на березі встановили вежу для пірнання. Я теж раз стрибнув, не втримався.
10. Стаціонарних місць для ночівлі біля озера нема (глемпінг – сам по собі), але можна приїхати зі своїм наметом.
11. Точно є оренда дуже популярних останнім часом сап-бордів. Я й подумував спробувати, але щось так і не зважився.
12. А на таку штуку (що воно в біса таке?) і безплатно не пішов би.
13. Плавзасобів на воді було чимало весь час. Завдяки великій площі водної поверхні там можна навіть усамітнитись, якщо припустити, що на березі ні в кого не буде фотоапарату з ультразумом.
14.
15. Особливо сприятливі години для фото – ранок та вечір.
16.
17. Ввечері сонце сідало за кукурудзяне поле, і я жодного разу так і не встиг спіймати весь процес від початку до кінця.
18.
19. А на заміну йому виходив молодий місяць. З урахуванням різного стану неба кожен вечір, тільки з нього одного за бажання можна було б зробити окремий фотоальбом.
20.
21.
22. Змусити себе зловити хоч раз ранкову красу було важче – сонце в серпні встає все ще рано, в той самий час надворі досить прохолодно. Але принаймні на один світанок я себе вигуляв, про що ні разу не пошкодував.
23.
24. Чого були варті одні лише кольори неба, а надто із віддзеркаленням в озері та м'якою імлою вдалині.
25.
26.
27. Те саме кукурудзяне поле із соняшником-соціопатом.
28. За мною прибіг один із псів, що часто крутилися поблизу відпочивальників, випрошуючи їжу. Фотогенічний, але тупенький – він водночас і боявся мене більше, ніж я його, але все одно пробував нападати.
29. Коти там теж водяться, звісно, але вони взагалі дикі й незалежні. Цю пані я трохи понервував, бігаючи за нею в намаганні сфотографувати із ранковою здобиччю.
30. Тим часом з одного боку неба нарешті зайнялося полум'я.
31. І вода теж почала змінювати колір.
32.
33. У такому виді навіть кимось загублений шльопанець можна подати як витвір абстрактного мистецтва.
34. Паралельно почали ворушитися мешканці наметів, хоча в цілому зона відпочинку виглядала безпробудно покинутою.
35. І ось нарешті показалося саме сонце.
36.
37.
38. Навіть випадково вдалося навіть зробити телефоном кадр із промінчиками, після чого вже з чистою совістю йти відігріватися у намет.