Піран, або словенська Адріатика
Jan. 4th, 2020 05:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
v1snykПлоща Словенії складає усього трохи більше 20 тис. квадратних кілометрів. Якщо її розмістити в рейтингу українських областей за цим показником, вона була б на двадцятому місці, між Хмельницькою та Волинською обл.
1. Тим більше неймовірно, що в такій крихітній країні уміщується одразу декілька кліматичних зон. Усього години три в дорозі, і з гірської прохолоди Альп потрапляєш на спекотне адріатичне узбережжя. І певно, найцікавішою точкою на ньому в межах Словенії є містечко Піран.
Із Любляни їхати приблизно дві години, квиток на автобус в один бік обійдеться в 11,1 євро. Залізниці в Пірані немає.
2. Географічні назви на слов’янських мовах звучать іноді… дивно. Чорний Кал – аж жорстко якось.
3. Морське узбережжя Словенії геть маленьке, кілометрів двадцять. До Другої Світової це була Італія (а ще раніше – Венеціанська республіка). Італійська мова тут досі на ходу, нею дублюються знаки і вивіски, її розуміють місцеві мешканці.
4. До Пірана автобус проходить через три інші міста на узбережжі. Копер – найбільше з них, це портовий та промисловий центр, а не туристичний, і неодмінними атрибутами його пейзажів є портові крани та вантажні контейнери.
5.
6. Паровозик біля вокзалу:
7. Ізола зі сторони виглядає так, що туди варто при нагоді теж заглянути:
8. А Порторож запам’яталась пафосними готелями.
9.
10. І нарешті Піран.
11. Різнокольорові маячки позначають межі порту, колись масштабного, а зараз зовсім маленького.
12. Він густо утиканий плавзасобами.
13. А у відкритому морі простір… Чорне і біле:
14. Крилатих левів можна зустріти часто, як слід колишнього венеціанського протекторату.
15. Занурююсь у вулички, круті й вузенькі. Піран явно не для автомобілістів.
16.
17.
18. За рахунок перепадів висоти багато видів на море і дахи. Особливо останні, вони так доречно яскраво-червоні й теплі, якраз під погоду того дня.
19.
20. Над ними проглядають вежі міської стіни.
21. А за цією брамою – по-балканськи аскетичне кладовище.
22.
23. Від колишніх міських укріплень лишилося мало – невеликий шмат стіни, і то добряче відбудований.
24.
25. Зате цей шмат є чудовим оглядовим майданчиком. Вхід коштує 2 євро.
26.
27. Із нього весь Піран як на долоні, і саме з такої позиції розумієш, наскільки він фантастичний.
28. Площа Тартіні, головна у місті:
29. Церква св. Георга, ну дуже венеціанська з виду:
30. Капличка св. Климента з маяком.
31. Пляжі у Словенії ніякі, порівняно з хорватськими – вузькі кам’янисті смужки. А от Адріатичне море так само прекрасне. Ця неймовірна прозорість та колір води вражають і з першого, і з сто першого разу.
32.
33.
34.
35. Смужка землі далеко на горизонті – можливо, уже Італія.
36. Від веж спустився до церкви св. Георга; зблизька її вже так гарно не сфотографуєш, але можна зазирнути всередину та подивитись деталі.
37.
38. Піднятись на її дзвіницю коштує ті ж 2 євро, та я вирішив, що одного оглядового майданчика досить. Там і з рівня землі все дуже пристойно виглядає.
39.
40.
41. Залишилось пірнути назад у сплетіння міських вуличок, блукати в їх лабіринтах, придивлятися до дрібниць та заглядати в каплички.
42.
43.
44. Церква-маяк, з півночі до неї прилягає символічний пляжик.
45.
46. Далі по берегу пляжу взагалі немає, а відпочивальників багато, тому вони розкладаються прямо на набережній.
47. Місцеву русалочку не знайшов як сфоткати, щоб в кадр не потрапили кінцівки мужика, що придрімнув прямо на камінці поруч.
48. Тобто виглядає це все не дуже, але мабуть, то і є справжня свобода; точніше, один із її проявів.
49. Без розвішеної на фасадах білизни на Адріатиці теж ніяк.
50. Ну і нарешті площа Тартіні, з неї зазвичай починають знайомство з містом, а я закінчу. У центрі стоїть пам’ятник самому композитору, блакитна будівля – ратуша.
51. Міський суд:
52. Цікавий непідписаний пам’ятник.
1. Тим більше неймовірно, що в такій крихітній країні уміщується одразу декілька кліматичних зон. Усього години три в дорозі, і з гірської прохолоди Альп потрапляєш на спекотне адріатичне узбережжя. І певно, найцікавішою точкою на ньому в межах Словенії є містечко Піран.
Із Любляни їхати приблизно дві години, квиток на автобус в один бік обійдеться в 11,1 євро. Залізниці в Пірані немає.
2. Географічні назви на слов’янських мовах звучать іноді… дивно. Чорний Кал – аж жорстко якось.
3. Морське узбережжя Словенії геть маленьке, кілометрів двадцять. До Другої Світової це була Італія (а ще раніше – Венеціанська республіка). Італійська мова тут досі на ходу, нею дублюються знаки і вивіски, її розуміють місцеві мешканці.
4. До Пірана автобус проходить через три інші міста на узбережжі. Копер – найбільше з них, це портовий та промисловий центр, а не туристичний, і неодмінними атрибутами його пейзажів є портові крани та вантажні контейнери.
5.
6. Паровозик біля вокзалу:
7. Ізола зі сторони виглядає так, що туди варто при нагоді теж заглянути:
8. А Порторож запам’яталась пафосними готелями.
9.
10. І нарешті Піран.
11. Різнокольорові маячки позначають межі порту, колись масштабного, а зараз зовсім маленького.
12. Він густо утиканий плавзасобами.
13. А у відкритому морі простір… Чорне і біле:
14. Крилатих левів можна зустріти часто, як слід колишнього венеціанського протекторату.
15. Занурююсь у вулички, круті й вузенькі. Піран явно не для автомобілістів.
16.
17.
18. За рахунок перепадів висоти багато видів на море і дахи. Особливо останні, вони так доречно яскраво-червоні й теплі, якраз під погоду того дня.
19.
20. Над ними проглядають вежі міської стіни.
21. А за цією брамою – по-балканськи аскетичне кладовище.
22.
23. Від колишніх міських укріплень лишилося мало – невеликий шмат стіни, і то добряче відбудований.
24.
25. Зате цей шмат є чудовим оглядовим майданчиком. Вхід коштує 2 євро.
26.
27. Із нього весь Піран як на долоні, і саме з такої позиції розумієш, наскільки він фантастичний.
28. Площа Тартіні, головна у місті:
29. Церква св. Георга, ну дуже венеціанська з виду:
30. Капличка св. Климента з маяком.
31. Пляжі у Словенії ніякі, порівняно з хорватськими – вузькі кам’янисті смужки. А от Адріатичне море так само прекрасне. Ця неймовірна прозорість та колір води вражають і з першого, і з сто першого разу.
32.
33.
34.
35. Смужка землі далеко на горизонті – можливо, уже Італія.
36. Від веж спустився до церкви св. Георга; зблизька її вже так гарно не сфотографуєш, але можна зазирнути всередину та подивитись деталі.
37.
38. Піднятись на її дзвіницю коштує ті ж 2 євро, та я вирішив, що одного оглядового майданчика досить. Там і з рівня землі все дуже пристойно виглядає.
39.
40.
41. Залишилось пірнути назад у сплетіння міських вуличок, блукати в їх лабіринтах, придивлятися до дрібниць та заглядати в каплички.
42.
43.
44. Церква-маяк, з півночі до неї прилягає символічний пляжик.
45.
46. Далі по берегу пляжу взагалі немає, а відпочивальників багато, тому вони розкладаються прямо на набережній.
47. Місцеву русалочку не знайшов як сфоткати, щоб в кадр не потрапили кінцівки мужика, що придрімнув прямо на камінці поруч.
48. Тобто виглядає це все не дуже, але мабуть, то і є справжня свобода; точніше, один із її проявів.
49. Без розвішеної на фасадах білизни на Адріатиці теж ніяк.
50. Ну і нарешті площа Тартіні, з неї зазвичай починають знайомство з містом, а я закінчу. У центрі стоїть пам’ятник самому композитору, блакитна будівля – ратуша.
51. Міський суд:
52. Цікавий непідписаний пам’ятник.