![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Зміївка. Скандинавія в степу
Історія цього села на Херсонщині починається з 1782 року з острова Даґе, тоді шведського, а нині естонського, хоча б здавалося, де та Швеція, а де Херсонщина. Тоді унаслідок повені близько тисячі мешканців острова залишились без житла. У той же час Катерина ІІ активно заманювала європейців на Дике Поле задля його освоєння; туди вони зрештою і вирушили. Із далекої складної дороги до мети дійшла від сили половина поселенців, а скільки їх загинуло тут, поки змогли облаштуватись у непривітних степах, історія мовчить. Та таки облаштувались і пустили коріння.
1. Їх поселення звалося Гаммальсвенскбю – Старошведське. Пізніше поруч виникли 3 німецькі колонії, одна з яких мала назву Шлягендорф, дослівно «зміїне село». Певно, саме воно дало назву Зміївці, котра увібрала в себе всі ці слобідки в 1951 році.
Після Другої Світової німців із зрозумілих причин депортували, шведів за компанію теж,бо розумні дохера. Тим не менш, із набуттям незалежності України частина тих та інших повернулася, незважаючи на можливість виїхати на історичну прабатьківщину взагалі. Нині у Зміївці мешкає до 200 шведів, що розмовляють старошведською мовою зразка кінця 18 ст. У 2008 році їх відвідав король Карл Густав XVI з дружиною, під таке діло Зміївка обзавелась відносно нормальною дорогою. Їхати сюди з Нової Каховки через Берислав менше двох годин, маршрутка ходить тричі на день.
2. Часу у мене було трохи з запасом і недарма, бо перші півгодини в селі довелось ховатись у зупинці, перечікуючи цілком скандинавську зливу.
3. Як розвиднилось, пішов до кірхи, що видніється здалеку на тлі водосховища.
4.
5. Скандинавське коте.
6. Старі сільські хати:
7.
8. Кірха Петра і Павла територіально відносилась до села Мюльхаузендорф, нині діюча і належить німецькій громаді.
9. Хоча деінде її позначають як шведську і пишуть, що німців у Зміївці вже й немає толком. Так чи інакше, спитати не було в кого.
10. Ішов собі по периметру двору, шукаючи ракурси і під’їдаючи абрикоси, що так щедро вродили у дворі, аж тут раптом бля. Сурові лютерани наглядно показали що буде з тим, хто зазіхне на їх приватну власність.
11. Але храм красивий. Шкода, що не вдалось потрапити всередину.
12. Далі головною вулицею пішов у напрямку наступної церкви, видної здалеку у дощовій димці.
13.
14. Повз хрест у пам’ять про депортованих.
15. І табличку, що позначає початок Старошведського, нині суто символічну.
16. Через дорогу від неї знаходиться невелике кладовище, яке нічим би не відрізнялось від тисяч собі подібних у селах України, якби не імена на деяких надгробках і типажі на фото, там де вони є.
17.
18.
19. Певно, школа:
20. Друга кірха уже суто шведська, і протестанти нині мирно ділять її з православними. Вона приблизно такого ж віку, як і перша, кінця 19 ст.
21. Пам’ятний хрест з історією переселенців з описом на чотирьох мовах (тільки на ньому пишуть, що переселились вони не зі своєї волі внаслідок повені, а за наказом Потьомкіна).
22. А тут хоч і немає перекладу, якось інтуїтивно все зрозуміло.
23. Навпроти кірхи є кафе, у якому, за відгуками, навіть шведську кухню може пощастити спробувати, але влітку цього року ознак життя воно не подавало. І сільська рада в натуральному вбранні:
24. Варто зауважити також на водосховище, видиме по селу з багатьох точок, що додає його видам своєї ізюминки.
25.
26. Церкву на протилежному березі розпізнав – Свято-Троїцька 1860-х років у Любимівці Каховського району.
27. Зупинки також кидаються у вічі:
28. Непогано збереглися мозаїки на будинку культури.
29.
30. Чубатий добре зливається з фоном.
31. Так потроху дочалапав до дальнього краю села, уже здалеку видно заради чого.
32. Якщо побути тут навіть недовго, одразу звертає на себе увагу надто специфічна для Херсонщини говірка, а доповнює враження церква, яку швидше очікуєш побачити десь по інший бік Збруча. Річ у тім, що у страшні повоєнні роки депортували не тільки зі Зміївки, а і в неї – сюди переселили бойків із трьох сіл, що внаслідок операції «Вісла» відійшли Польщі. Бойки зуміли не асимілюватися, а в наш час нарешті збудували власну церкву, греко-католицьку.
33. Доповнює її пам’ятник із рідними для них образами та землею із тих трьох сіл – Наново, Береги, Людина.
34.
35. А навколо простираються пологі степи та безкрайні води Каховського водосховища, однаково чудні й чужі і для бойків, і для шведів. І тим не менш, волею жорстокої історії саме ці пейзажі змогли стати для декого із них рідними.
36.
37.
1. Їх поселення звалося Гаммальсвенскбю – Старошведське. Пізніше поруч виникли 3 німецькі колонії, одна з яких мала назву Шлягендорф, дослівно «зміїне село». Певно, саме воно дало назву Зміївці, котра увібрала в себе всі ці слобідки в 1951 році.
Після Другої Світової німців із зрозумілих причин депортували, шведів за компанію теж,
2. Часу у мене було трохи з запасом і недарма, бо перші півгодини в селі довелось ховатись у зупинці, перечікуючи цілком скандинавську зливу.
3. Як розвиднилось, пішов до кірхи, що видніється здалеку на тлі водосховища.
4.
5. Скандинавське коте.
6. Старі сільські хати:
7.
8. Кірха Петра і Павла територіально відносилась до села Мюльхаузендорф, нині діюча і належить німецькій громаді.
9. Хоча деінде її позначають як шведську і пишуть, що німців у Зміївці вже й немає толком. Так чи інакше, спитати не було в кого.
10. Ішов собі по периметру двору, шукаючи ракурси і під’їдаючи абрикоси, що так щедро вродили у дворі, аж тут раптом бля. Сурові лютерани наглядно показали що буде з тим, хто зазіхне на їх приватну власність.
11. Але храм красивий. Шкода, що не вдалось потрапити всередину.
12. Далі головною вулицею пішов у напрямку наступної церкви, видної здалеку у дощовій димці.
13.
14. Повз хрест у пам’ять про депортованих.
15. І табличку, що позначає початок Старошведського, нині суто символічну.
16. Через дорогу від неї знаходиться невелике кладовище, яке нічим би не відрізнялось від тисяч собі подібних у селах України, якби не імена на деяких надгробках і типажі на фото, там де вони є.
17.
18.
19. Певно, школа:
20. Друга кірха уже суто шведська, і протестанти нині мирно ділять її з православними. Вона приблизно такого ж віку, як і перша, кінця 19 ст.
21. Пам’ятний хрест з історією переселенців з описом на чотирьох мовах (тільки на ньому пишуть, що переселились вони не зі своєї волі внаслідок повені, а за наказом Потьомкіна).
22. А тут хоч і немає перекладу, якось інтуїтивно все зрозуміло.
23. Навпроти кірхи є кафе, у якому, за відгуками, навіть шведську кухню може пощастити спробувати, але влітку цього року ознак життя воно не подавало. І сільська рада в натуральному вбранні:
24. Варто зауважити також на водосховище, видиме по селу з багатьох точок, що додає його видам своєї ізюминки.
25.
26. Церкву на протилежному березі розпізнав – Свято-Троїцька 1860-х років у Любимівці Каховського району.
27. Зупинки також кидаються у вічі:
28. Непогано збереглися мозаїки на будинку культури.
29.
30. Чубатий добре зливається з фоном.
31. Так потроху дочалапав до дальнього краю села, уже здалеку видно заради чого.
32. Якщо побути тут навіть недовго, одразу звертає на себе увагу надто специфічна для Херсонщини говірка, а доповнює враження церква, яку швидше очікуєш побачити десь по інший бік Збруча. Річ у тім, що у страшні повоєнні роки депортували не тільки зі Зміївки, а і в неї – сюди переселили бойків із трьох сіл, що внаслідок операції «Вісла» відійшли Польщі. Бойки зуміли не асимілюватися, а в наш час нарешті збудували власну церкву, греко-католицьку.
33. Доповнює її пам’ятник із рідними для них образами та землею із тих трьох сіл – Наново, Береги, Людина.
34.
35. А навколо простираються пологі степи та безкрайні води Каховського водосховища, однаково чудні й чужі і для бойків, і для шведів. І тим не менш, волею жорстокої історії саме ці пейзажі змогли стати для декого із них рідними.
36.
37.
no subject
no subject
no subject
Зупинка - з якогось іншого світу.
Та і взагалі, село типу, "а чи могли ви уявити таку Україну ?".
Чудово !
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
"...После революции шведские колонисты попросили разрешения покинуть Советскую Россию и отправиться домой, в Швецию, .....
Большинство колонистов из Старошведского обосновались на Готланде. ... Иногда они даже сталкивались с враждебностью местного населения: в Швеции тогда был экономический кризис, а беженцев из России рассматривали как иммигрантов. ... и ещё до наступления 1929 года несколько семей,..., вернулись в Украину".
Подобную историю слышал в Ружине (Житом. обл.), куда в 1922 г. реэмигрировали из Канады и США коммунары. Про этот пример советская пропаганда нет-нет, да упоминала. Правда умалчивался факт частичной ре-ре-эмиграции обратно в штаты с Канадой.
https://krevoshey.livejournal.com/1105.html
С детства помню рассказы про хутора Энц(с)а, Ты(э)вса, Корниз(с)а в округе села моих предков. Немецкие коллонисты - "штунды", как их называли местные. Рытьё в сети привело к молочанским немцам. Хотя, немцы ли они?... Голланские меннониты перестали устраивать местную власть (налоги не платили, в армии не служили). И после того как они дороги/мосты понастроили (такая себе форма общественной повинности), их поставили в "позу". Меннониты попросились в Восточную Пруссию. Там история с налогами, армией и мостами/дорогами повторилась. И постановка в "позу" тоже.... А тут Кате-2 понадобились пахари на новые земли. И кого туда только не занесло...! В общем, Тюмень 1970-х/Клондайк 1890-х.
no subject
no subject
Как интересно разРываются шаблоны. Нужен только доступ к реальной информации.
В 1980-м в одной студенческой группе состоялось необычное собрание. Последний день сессии, все "стают на лыжи", а их собрали для беседы с сотрудником КГБ. Оказалось, что парень частенько в разговорах вещал про неслыханное дело - "армянский вопрос". Услышав в поезде что-то по теме, стал ретранслировать. ГэБист пересказал весь его трёп (были "уши"...) и предупредил всех и его о недопустимости подобного. Профилактика.... А спустя десяток лет реальность проявилась....
Вообще, тема миграций близка теме этногенеза. Занятно....