![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Маленьке місто з гучною назвою
Зазвичай я стараюсь розпланувати свої подорожі, щоб нічого не упустити і не прогадати з часом, але з Галичем усе вийшло спонтанно. Ще з ранку я обламався з Черче (автобус тупо відмінили), а з Рогатином та Бурштином упорався дуже швидко. І прикинув по часу, що Галич цілком осилю, довірившись лише інтуїції, навігатору і знанню, що там є замок.
Колись потужна столиця, яка дала ім’я Галицькому, а згодом – Галицько-Волинському князівству та сучасній Галичині, нині являє собою містечко на 7 тисяч мешканців.
Із автобуса я вистрибнув до мосту через Дністер, щоб перейти через річку пішки. Ще з цієї сторони починається доглянута і дуже достойна, як для такого крихітного міста, зона відпочинку.
Паралельний доріжці паркан спорткомплексу розмалювали на тематику недавніх подій, але вийшло якось депресивно.
Спочатку все було добре.
Потім почалось м’ясо.
І в кінці всі померли, амінь.
Паралельно автомобільному мосту до центру міста веде пішохідний, із якого у спокої й тиші можна помилуватись Дністром.
Удалині видно багато відпочивальників на річці.
Пам’ятний знак на честь основоположників судноплавства на Дністрі.
Сам по собі пішохідний місток – пам’ятка 1912 року.
Мабуть, колись тут була набережна…
Одразу ж потрапляємо у історичний центр, де першою у вічі кидається церква Різдва Христового, цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя. Найпевніше, збудована у 14 ст. Багато разів руйнувалась і відроджувалась, а сучасних рис набула у 1904-06 роках.
З дзвіницею:
Інтер’єр:
Під церквою створили класний макет древнього Галича з легендою.
Центральна площа міста велика, але затишна, оточена старими кам’яницями:
У 1998 році, в честь 1100-річчя міста тут установили пам’ятник князю Данилу. Хоча саме він переніс столицю князівства із Галича в Холм.
Класичний прикарпатський універмаг.
Наліво від нього починається стежка на замкову гору.
Кілька хвилин підйому, і вже видно перші залишки валів чи стін.
Так званий Старостинський замок з’явився в середині 14 ст., спочатку дерев’яний, оточений земляними валами. У 1627 році уже мав п’ять веж і три брами. Неодноразово руйнувався татарами й турками, але знов відбудовувався.
Остаточно занепав у середині 18 ст., частково був розібраний, потім ще й шматок гори під ним обвалилася.
До нашого часу непогано збереглися руїни 5-гранної вежі найвищої частини замку та обривки стін. У нульові роки вежу з фрагментом стіни реставрували, як не дивно, довели діло до кінця, хоча якість і викликає деякі запитання.
Десь так виглядала княжа твердиня (якби її заштукатурили й замалювали туфтовою сірою фарбою).
Із дерев’яним помостом я теж не зрозумів, він планувався як суто декоративний чи просто недоробили. Залізти на нього украй важко, дошки уже тримаються на чесному слові.
А ось так все виглядає всередині вежі.
Іще один фрагмент стіни.
Само собою із замкової гори видно багацько чого навколо.
Кільце на виїзді з міста, наліво дорога на Франківськ, направо – на Рогатин.
Дністер, і трохи центральної площі в кадр влізло:
Бурштинська ТЕС:
Тут зліва видно міський костьолик, а на горизонті – село Шевченкове.
У Шевченковому знаходиться церква св. Пантелеймона 1194 року – найдавніший збережений храм Галичини.
Назад спускався іншою дорогою. Тут, видно, намагалися реконструювати дерев’яну ще фортецю. Інформаційна табличка також присутня.
Іще одна доглянута й безлюдна площа, та і де тут узятись людям.
Вертаємось у центр.
У центрі ще можна знайти житловий будинок караїмів(!) (я думав, вони тільки в Криму були), зараз, схоже, якийсь музей.
І той самий костьол, що його бачили ще згори. Пишуть, що він аж 18 століття.
Ну і замкову вежу так само видно із геть різних точок.
Зазвичай коли порівнюють розміри якогось міста із своїм давнім прототипом, останній займає лише мізерну частку себе сучасного. У випадку з Галичем усе навпаки: теперішній центр міста – це була тільки околиця з торговими рядами і пристанню, а весь княжий град простирався набагато далі, і більшість його пам’яток знаходиться у сучасному селі Крилос.
Про Крилос я узнав уже пізніше, та й все одно не мав того дня ні часу, ні сил. Тому, можливо, колись ще раз повернусь до столиці древнього князівства.
Колись потужна столиця, яка дала ім’я Галицькому, а згодом – Галицько-Волинському князівству та сучасній Галичині, нині являє собою містечко на 7 тисяч мешканців.
Із автобуса я вистрибнув до мосту через Дністер, щоб перейти через річку пішки. Ще з цієї сторони починається доглянута і дуже достойна, як для такого крихітного міста, зона відпочинку.
Паралельний доріжці паркан спорткомплексу розмалювали на тематику недавніх подій, але вийшло якось депресивно.
Спочатку все було добре.
Потім почалось м’ясо.
І в кінці всі померли, амінь.
Паралельно автомобільному мосту до центру міста веде пішохідний, із якого у спокої й тиші можна помилуватись Дністром.
Удалині видно багато відпочивальників на річці.
Пам’ятний знак на честь основоположників судноплавства на Дністрі.
Сам по собі пішохідний місток – пам’ятка 1912 року.
Мабуть, колись тут була набережна…
Одразу ж потрапляємо у історичний центр, де першою у вічі кидається церква Різдва Христового, цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя. Найпевніше, збудована у 14 ст. Багато разів руйнувалась і відроджувалась, а сучасних рис набула у 1904-06 роках.
З дзвіницею:
Інтер’єр:
Під церквою створили класний макет древнього Галича з легендою.
Центральна площа міста велика, але затишна, оточена старими кам’яницями:
У 1998 році, в честь 1100-річчя міста тут установили пам’ятник князю Данилу. Хоча саме він переніс столицю князівства із Галича в Холм.
Класичний прикарпатський універмаг.
Наліво від нього починається стежка на замкову гору.
Кілька хвилин підйому, і вже видно перші залишки валів чи стін.
Так званий Старостинський замок з’явився в середині 14 ст., спочатку дерев’яний, оточений земляними валами. У 1627 році уже мав п’ять веж і три брами. Неодноразово руйнувався татарами й турками, але знов відбудовувався.
Остаточно занепав у середині 18 ст., частково був розібраний, потім ще й шматок гори під ним обвалилася.
До нашого часу непогано збереглися руїни 5-гранної вежі найвищої частини замку та обривки стін. У нульові роки вежу з фрагментом стіни реставрували, як не дивно, довели діло до кінця, хоча якість і викликає деякі запитання.
Десь так виглядала княжа твердиня (якби її заштукатурили й замалювали туфтовою сірою фарбою).
Із дерев’яним помостом я теж не зрозумів, він планувався як суто декоративний чи просто недоробили. Залізти на нього украй важко, дошки уже тримаються на чесному слові.
А ось так все виглядає всередині вежі.
Іще один фрагмент стіни.
Само собою із замкової гори видно багацько чого навколо.
Кільце на виїзді з міста, наліво дорога на Франківськ, направо – на Рогатин.
Дністер, і трохи центральної площі в кадр влізло:
Бурштинська ТЕС:
Тут зліва видно міський костьолик, а на горизонті – село Шевченкове.
У Шевченковому знаходиться церква св. Пантелеймона 1194 року – найдавніший збережений храм Галичини.
Назад спускався іншою дорогою. Тут, видно, намагалися реконструювати дерев’яну ще фортецю. Інформаційна табличка також присутня.
Іще одна доглянута й безлюдна площа, та і де тут узятись людям.
Вертаємось у центр.
У центрі ще можна знайти житловий будинок караїмів(!) (я думав, вони тільки в Криму були), зараз, схоже, якийсь музей.
І той самий костьол, що його бачили ще згори. Пишуть, що він аж 18 століття.
Ну і замкову вежу так само видно із геть різних точок.
Зазвичай коли порівнюють розміри якогось міста із своїм давнім прототипом, останній займає лише мізерну частку себе сучасного. У випадку з Галичем усе навпаки: теперішній центр міста – це була тільки околиця з торговими рядами і пристанню, а весь княжий град простирався набагато далі, і більшість його пам’яток знаходиться у сучасному селі Крилос.
Про Крилос я узнав уже пізніше, та й все одно не мав того дня ні часу, ні сил. Тому, можливо, колись ще раз повернусь до столиці древнього князівства.
no subject
(no subject)
no subject
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)