![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Топаз серед граніту
Усім, хто хоч трохи мене знає, відома моя любов до затоплених кар'єрів. Скільки я облазив їх у різних регіонах України (до деяких місць лише заради кар'єру і їхав) – не злічити.
1. Парадокс ситуації полягає в тому, що один із них знаходиться в Кривому Розі, усього за три кілометри від дому, де я прожив 2/3 життя… а був я на ньому аж один раз, та й то в мерзенну дощову погоду, коли красу озера толком не видно. Цього року я нарешті виправився, хоча погода теж була хмарною, та принаймні не настільки, щоб завадити наробити купу яскравих фоток.
2. Кар'єр зветься Жовтневим, знаходиться у Покровському (колишньому Жовтневому) районі. Десь до 2000 року тут видобували граніт, після чого почалася «консервація», і вирву швидко заповнили підземні джерела. Глибина озера – 35 метрів. Від найближчої зупинки маршруток сюди йти 1,5 км вулицею, яка так і зветься Гранітна. Там навіть вказівники є.
3. З першої ж спроби знайшов точку, з якої озеро постає перед нами у всій своїй красі.
4. Береги здебільшого круті й уривчасті, близько до води з них не підступишся.
5. Але є і пологий вхід у воду, позначений синім ларьком, де кмітливі люди продають охочим шашличок і всяке таке.
6. Влітку місце має попит відпочивальників (їх було немало й того вечора, попри хмарну погоду та будній день). Умови дикі, кожен відповідає сам за себе, але, зважаючи на кількість хоч яких пляжів на Криворіжжі в принципі, вибирати не доводиться.
7. На протилежній стороні озера видніється біла гора техногенного походження (біла, бо такими були вскришні породи на місці розробки кар'єру), на яку пізніше теж сходимо.
8. А спочатку таки спустимось вниз. Ще один ракурс дорогою до пляжу:
9. Та види безпосередньо з берега:
10.
11. Дорогою зустріли таку парочку, причому кицька вагітна була на той момент. Неясно тільки, чим вони харчуються, живучи в такому віддаленому місці, ще й людей до себе не підпускають.
12. Залишилося дістатися на ту саму гірку, для чого треба було обійти кар'єр проти годинникової стрілки з півдня на північ. З певної точки озеро схоже на перевернуту жопу серце, її ніяк не пропустити, бо там майже завжди фотографуються люди.
13. На гірку є коротка стежка, але там такий нахил, що згодиться вона хіба що для екстремальних велоспусків, а своїми ногами краще обходити довгою серпантинною дорогою. Скоро стає видно стежку, якою оминали озеро: з протилежного боку майже впритул до нього знаходиться річка Саксагань (тут майже невидима в очереті). А на горизонті височіють наші вежі – шахтні копри.
14. Геометрія літніх полів:
15.
16. Та просто панорами міста й неба, що надвечір зробилося чудовим.
17.
18. На саму гору ми зрештою знайшли шлях і піднялися. Сфотографувати озеро ще звідси – то само собою:
19.
20. Але надовго затриматися не було як, бо вже насувався вечір, і небо палало над містом та його мешканцями.
21.
22. Останнє фото – брід через дуже мілку в цьому місці Саксагань, який виглядав наче картинка з якогось села, але на тлі потужних опор ЛЕП та багатоповерхівок. За такі численні контрасти в тому числі я і люблю місто, у якому народився.
1. Парадокс ситуації полягає в тому, що один із них знаходиться в Кривому Розі, усього за три кілометри від дому, де я прожив 2/3 життя… а був я на ньому аж один раз, та й то в мерзенну дощову погоду, коли красу озера толком не видно. Цього року я нарешті виправився, хоча погода теж була хмарною, та принаймні не настільки, щоб завадити наробити купу яскравих фоток.
2. Кар'єр зветься Жовтневим, знаходиться у Покровському (колишньому Жовтневому) районі. Десь до 2000 року тут видобували граніт, після чого почалася «консервація», і вирву швидко заповнили підземні джерела. Глибина озера – 35 метрів. Від найближчої зупинки маршруток сюди йти 1,5 км вулицею, яка так і зветься Гранітна. Там навіть вказівники є.
3. З першої ж спроби знайшов точку, з якої озеро постає перед нами у всій своїй красі.
4. Береги здебільшого круті й уривчасті, близько до води з них не підступишся.
5. Але є і пологий вхід у воду, позначений синім ларьком, де кмітливі люди продають охочим шашличок і всяке таке.
6. Влітку місце має попит відпочивальників (їх було немало й того вечора, попри хмарну погоду та будній день). Умови дикі, кожен відповідає сам за себе, але, зважаючи на кількість хоч яких пляжів на Криворіжжі в принципі, вибирати не доводиться.
7. На протилежній стороні озера видніється біла гора техногенного походження (біла, бо такими були вскришні породи на місці розробки кар'єру), на яку пізніше теж сходимо.
8. А спочатку таки спустимось вниз. Ще один ракурс дорогою до пляжу:
9. Та види безпосередньо з берега:
10.
11. Дорогою зустріли таку парочку, причому кицька вагітна була на той момент. Неясно тільки, чим вони харчуються, живучи в такому віддаленому місці, ще й людей до себе не підпускають.
12. Залишилося дістатися на ту саму гірку, для чого треба було обійти кар'єр проти годинникової стрілки з півдня на північ. З певної точки озеро схоже на перевернуту жопу серце, її ніяк не пропустити, бо там майже завжди фотографуються люди.
13. На гірку є коротка стежка, але там такий нахил, що згодиться вона хіба що для екстремальних велоспусків, а своїми ногами краще обходити довгою серпантинною дорогою. Скоро стає видно стежку, якою оминали озеро: з протилежного боку майже впритул до нього знаходиться річка Саксагань (тут майже невидима в очереті). А на горизонті височіють наші вежі – шахтні копри.
14. Геометрія літніх полів:
15.
16. Та просто панорами міста й неба, що надвечір зробилося чудовим.
17.
18. На саму гору ми зрештою знайшли шлях і піднялися. Сфотографувати озеро ще звідси – то само собою:
19.
20. Але надовго затриматися не було як, бо вже насувався вечір, і небо палало над містом та його мешканцями.
21.
22. Останнє фото – брід через дуже мілку в цьому місці Саксагань, який виглядав наче картинка з якогось села, але на тлі потужних опор ЛЕП та багатоповерхівок. За такі численні контрасти в тому числі я і люблю місто, у якому народився.