Одним із найцікавіших місць Перу вважаються різнокольорові «райдужні» гори Вінікунка, сховані високо в Андах та відомі масовим туристам всього лиш якихось десять років. Безумовно, я хотів би їх побачити при нагоді, як і всю цю країну в цілому, та на заваді цьому стоїть той факт, що нас усіх вже який рік намагається вбити йобаний болотний скот. Тому поки обмежимось простішими райдужними горами, які можна відвідати хоч зараз, бо знаходяться вони у моєму рідному Кривому Розі.

( Читати і дивитись далі )
Світанок нової декади
Nov. 8th, 2024 05:41 pmЗазвичай щороку 8 листопада я святкую своє особисте свято – саме цього дня у 2014 я переїхав у Вінницю, покинувши перед цим окупований Крим, де встиг прожити майже три роки. Так само зазвичай цього дня публікую фотографії свого міста, яке мені дуже прийшлося до душі – жодного разу не було підстав сумніватися у правильності свого вибору.
1. Тому сьогоднішній день, коли ще й кругла дата, я тим більше не міг проігнорувати. Більшість фотографій цього року я вже і так публікував, тому зупинюся лише на одному світанку, який пощастило спіймати 11 жовтня.

( Читати і дивитись далі )
1. Тому сьогоднішній день, коли ще й кругла дата, я тим більше не міг проігнорувати. Більшість фотографій цього року я вже і так публікував, тому зупинюся лише на одному світанку, який пощастило спіймати 11 жовтня.
Пужмерки. І живі не позаздрять мертвим
Nov. 14th, 2021 07:42 pmМої звичні криворізькі велошляхи дуже часто пролягають повз це місце, хоча майже ніколи не заходять на нього. Не через якісь там потенційні труднощі, а швидше тому, що воно саме мене відштовхує. Хай скільки свого часу я облазив провальних воронок Кривбасу, в тому числі деякі саме на дні, ця завжди залишиться особливою. Колишнє селище, давно поглинуте й перетравлене містом, назва якого може виплисти лише на старих картах та у головах краєзнавців. Тут можна в буквальному сенсі побачити, як земля уходить із-під ніг, а про людей нагадує лише покинутий некрополь, найстрашніший із усіх, що я знаю.

( Читати і дивитись далі )
У кожного в житті є важливі приємні дати, відсутні в офіційних календарях, пов’язані суто з чимось особистим. Для мене один із таких днів випадає якраз на сьогодні, адже саме цього дня сім років тому я переїхав жити до Вінниці, перед тим евакуювавшись із Криму. І приводів шкодувати про це досі жодного не було. Той рідкісний момент, коли найкраще за масовим сприйняттям місто України дійсно є найкращим. Незважаючи на те, що так і не навчився ладити з його корінними мешканцями, хіба що з такими ж мігрантами, як я сам чи тими, хто випадав з місцевої реальності хоч на кілька років.
1. Публікації під своє свято я роблю далеко не завжди, але тут якраз так співпало, що трохи фоток назбиралося. Восени моя мандрівна активність падає, частково від перенасичення і втоми, частково в останні два роки у зв’язку з сезонним піком однієї популярної ГРВІ. І тут доречно згадати, що за красою і душевним спокоєм не обов’язково їхати до чорта на роги, а ось же воно, все й так поруч.

( Читати і дивитись далі )
1. Публікації під своє свято я роблю далеко не завжди, але тут якраз так співпало, що трохи фоток назбиралося. Восени моя мандрівна активність падає, частково від перенасичення і втоми, частково в останні два роки у зв’язку з сезонним піком однієї популярної ГРВІ. І тут доречно згадати, що за красою і душевним спокоєм не обов’язково їхати до чорта на роги, а ось же воно, все й так поруч.
Summer moved on
Sep. 6th, 2021 08:18 pmПідбивати підсумки літа зазвичай не прийнято. Рік у розпалі, хто догулює відпустки, хто відправляє дітей чи сам відправляється у виправні виховні заклади, хто просто трошки в ахуї від роботи, як я… Тим не менш, про три місяці, що спливли, пару слів накину.
1. Факт це для мене, як не крути, печальний, бо закінчилася найулюбленіша з великим відривом пора року. Спеку я сприймаю цілком нормально, точно краще за дощі й холод, і взагалі плюсів для мене значно більше (до них додався уже другий рік поспіль на державному рівні покладений болт на карантин, незважаючи на що я встиг повністю чіпуватися). В умовах, що склалися, особливо приємно зараз згадати, що жодних вихідних не провів вдома. Тим не менш, більшість часу все одно дісталося Вінниці, і все так чи інакше крутилося довкола неї. Саме Вінниці і переважно її мешканцям у найближчому до мене сусідстві й будуть присвячені фото нижче.

( Читати і дивитись далі )
1. Факт це для мене, як не крути, печальний, бо закінчилася найулюбленіша з великим відривом пора року. Спеку я сприймаю цілком нормально, точно краще за дощі й холод, і взагалі плюсів для мене значно більше (до них додався уже другий рік поспіль на державному рівні покладений болт на карантин, незважаючи на що я встиг повністю чіпуватися). В умовах, що склалися, особливо приємно зараз згадати, що жодних вихідних не провів вдома. Тим не менш, більшість часу все одно дісталося Вінниці, і все так чи інакше крутилося довкола неї. Саме Вінниці і переважно її мешканцям у найближчому до мене сусідстві й будуть присвячені фото нижче.
Моя перша сотня, й найпевніше, єдина
Jan. 4th, 2021 07:33 pmДіло було ще 8 серпня, але хвалитись таким ніколи не пізно:)
…із відміною всього транспорту на початку весняного локдауну я напланував собі велосипедних маршрутів довкола Вінниці, щоб не встигнути за цей час остаточно поїхати кукухою. На щастя, відкатати з них устиг менше третини, решта хай залишиться на майбутнє, мало там як воно буде далі. Із усіх маршрутів один виділявся найбільшою довжиною, понад 90 кілометрів, а за рахунок похибок і поворотів не туди міг цілком витягнути на тризначну цифру. Його я й вирішив спробувати подолати під кінець літа, коли, як мені здавалось, мав для цього найкращу форму.
1.

( Читати і дивитись далі )
…із відміною всього транспорту на початку весняного локдауну я напланував собі велосипедних маршрутів довкола Вінниці, щоб не встигнути за цей час остаточно поїхати кукухою. На щастя, відкатати з них устиг менше третини, решта хай залишиться на майбутнє, мало там як воно буде далі. Із усіх маршрутів один виділявся найбільшою довжиною, понад 90 кілометрів, а за рахунок похибок і поворотів не туди міг цілком витягнути на тризначну цифру. Його я й вирішив спробувати подолати під кінець літа, коли, як мені здавалось, мав для цього найкращу форму.
1.
Понад берегом неприступної Ушиці
Oct. 7th, 2020 07:42 pmДругий день групової веловилазки в середині червня. Цього разу поїхали на південь від Отрокова, розвідати можливий спуск до річки.
1.

( Читати і дивитись далі )
1.
Крізь джунглі до водоспаду Бурбун
Oct. 5th, 2020 07:46 pmВсередині червня цього року вперше для себе взяв участь у групових покатухах на велосипеді (до того, як істинний інтроверт-соціопат, катав тільки сам). Але час диктує нові умови, у яких транспорт на власній тязі набрав нової ваги, в тому числі і для формату перших посткарантинних екскурсій, чим і скористалися вінницькі «Бідняжки».
1. Базою на вихідні для нас стало село Отроків Новоушицького району на Хмельниччині, дуже цікаве саме по собі, про що пізніше розкажу окремо. У перший день із нього вирушили до водоспаду Бурбун біля села Лисець.

( Читати і дивитись далі )
1. Базою на вихідні для нас стало село Отроків Новоушицького району на Хмельниччині, дуже цікаве саме по собі, про що пізніше розкажу окремо. У перший день із нього вирушили до водоспаду Бурбун біля села Лисець.
День пташиний, частина 2
Jul. 24th, 2020 06:43 pmРозпрощавшись із Жабелівкою, покотив далі на південь, в сторону Степанівки – кілометрів шість чистого кайфу по польовій дорозі.
1.

( пташки, Побережне і Степанівка )
1.
День пташиний, частина 1
Jul. 22nd, 2020 08:01 pmУ передостанні вихідні травня вчепив ще один більш-менш погожий день для веловилазки, цього разу на південний схід від Вінниці (що само по собі від мене далеко, бо спочатку треба все місто проїхати в цьому напрямку).
1. Погода зранку була відверто холодна, як для кількох днів до літа, та хоча б без опадів. Зрештою, коли просто ясно, не побачиш ТАКОГО неба:

( Гуменне - Михайлівка - Жабелівка )
1. Погода зранку була відверто холодна, як для кількох днів до літа, та хоча б без опадів. Зрештою, коли просто ясно, не побачиш ТАКОГО неба:
У ліс через Якушинці
Jul. 20th, 2020 08:08 pmЯкушинці – одне із великих сіл-супутників Вінниці на північний захід від неї, яке віднедавна з’явилося в моїх «велосипедних» планах. Воно близько, і виділяти на нього вихідний було б жирно, тож зганяв одного ранку перед роботою, скориставшись перервою у надокучливих дощах.
1. Село не межує з Вінницею безпосередньо, між ними втулилися ще більші Зарванці. Саме як під’їжджати від Зарванців, із траси відкривається найкращий вид на Якушинці на тлі ставку на притоці Вишеньки (якщо вірити картам, ставок зветься Цукерня).

( Читати і дивитись далі )
1. Село не межує з Вінницею безпосередньо, між ними втулилися ще більші Зарванці. Саме як під’їжджати від Зарванців, із траси відкривається найкращий вид на Якушинці на тлі ставку на притоці Вишеньки (якщо вірити картам, ставок зветься Цукерня).
Ріпак і садово-фруктові села
Jul. 13th, 2020 07:21 pmМоя чергова карантинна весняна веловилазка була спрямована на захід від Вінниці, на Літинщину.
1. Поки всі спали, в тому числі автомобілісти, педалив по хмельницькій трасі на швидкість, що аж пролетів на куражі зайвий кілометр далі запланованого повороту. Тим більше, картинка навколо переважно одноманітна й заспокійлива.

( Малинівка - Вишенька - Балин )
1. Поки всі спали, в тому числі автомобілісти, педалив по хмельницькій трасі на швидкість, що аж пролетів на куражі зайвий кілометр далі запланованого повороту. Тим більше, картинка навколо переважно одноманітна й заспокійлива.
Наприкінці квітня жорстка фаза карантину зробилася геть нестерпною, тому не втримався і після відчутної перерви знову рвонув велосипедом за місто. Так як парки-ліси-узбережжя все ще залишалися під забороною, маршрут проклав суто по селам, по групі, що прилягає до Вінниці з південного сходу майже суцільно.
1. З мордою кірпічом, прикритою бафом, проскочив блокпост на Тиврівській трасі і вже за годину після світанку виїхав за межі міста.

( Читати і дивитись далі )
1. З мордою кірпічом, прикритою бафом, проскочив блокпост на Тиврівській трасі і вже за годину після світанку виїхав за межі міста.
Сосонка і Десенка
Jun. 30th, 2020 07:28 pmРозібравшись зі Стрижавкою, поїхав далі трасою на північний схід, де звернув на другорядну дорогу у село Сосонка – наступний запланований пункт тієї веловилазки.
1.

( Читати і дивитись далі )
1.
Про Стрижавку, але не про Вервольф
Jun. 25th, 2020 07:52 pmЗа два дні до того, як парки, ліси і річкові узбережжя зробились нелегальними і заразними, встиг здійснити іще одну невелику вело-вилазку, цього разу на північ від Вінниці. На виїздах із міста уже стояли блокпости, не знаю, як вони реагували на той момент на велосипедистів, але й перевіряти це було необов’язково. Із Вінниці вибрався через П’ятничани, стежкою, що є логічним продовженням вулиці Богуна: вулиця закінчується одночасно з крайніми хатами, але не дорога взагалі. Авто далі не проїде, а от велосипед – будь ласка.
1. Стартував ще вдосвіта, але так, щоб на момент заїзду в ліс уже розвиднилось. Принаймні галявини першоцвітів енної хвилі можна було розгледіти.

( Читати і дивитись далі )
1. Стартував ще вдосвіта, але так, щоб на момент заїзду в ліс уже розвиднилось. Принаймні галявини першоцвітів енної хвилі можна було розгледіти.
Понад Бугом якнайдалі від проблем
Jun. 15th, 2020 07:54 pmПісля того, як коронавірус скасував весь міжміський транспорт, і про подорожі хоча б у сусідню область можна було забути, залишилась одна остання віддушина – велосипед. Його наявність завжди була для мене приємним додатком для можливості поїздок десь недалеко, без необхідності товктись у переповнених приміських бусиках, а в новій реальності це все набуло ще більшої ваги. Хоча і не без гіркуватого усвідомлення, що це також тимчасово, і цю лавочку теж скоро прикриють, що через пару тижнів і сталося.
Тож як тільки встановилась більш-менш пристойна погода, катнув невеличкий маршрут на південь від міста, переважно понад Південним Бугом. Рано-вранці в суботу нікого навкруги не спостерігалося, так що і соціальне дистанціювання не порушив. Власне, мені й раніше не особо хотілось, аби люди до мене наближалися, так що в цьому плані все нормально.
1. Виїхав із міста Шкуринецькою трасою (хоча вона і фактично тупикова для авто, за час моєї покатушки на ній теж поставили блокпост), скоро дістався долини Бугу. За річкою видно хати села Прибузьке, над якими ледь тліє світанкова заграва.

( Бохоники - Селище - Урожайне - Лани )
Тож як тільки встановилась більш-менш пристойна погода, катнув невеличкий маршрут на південь від міста, переважно понад Південним Бугом. Рано-вранці в суботу нікого навкруги не спостерігалося, так що і соціальне дистанціювання не порушив. Власне, мені й раніше не особо хотілось, аби люди до мене наближалися, так що в цьому плані все нормально.
1. Виїхав із міста Шкуринецькою трасою (хоча вона і фактично тупикова для авто, за час моєї покатушки на ній теж поставили блокпост), скоро дістався долини Бугу. За річкою видно хати села Прибузьке, над якими ледь тліє світанкова заграва.
Весняний велостарт
Jun. 10th, 2020 07:02 pmЦьогорічна зима зробила усе можливе, щоб не нагадувати про себе із першого ж дня весни. Привид карантину ще тільки насувався тривожними чутками, а сухі дороги та відсутність снігу чи льоду мотивували десь вибратись от прямо 1 березня, яке припало на вихідний. Тож сів зранку на велосипеда і погнав на вокзал: побувати за межами Вінниці, побачити щось нове. Заодно перевірити, як воно, проїхати за раз 40 кілометрів після того як протягом всієї зими забив на будь-який спорт (спойлер: буде хотітись здохнути).
На вокзалі завантажився не в електричку, а цілий регіональний дизель-поїзд, у якому мене похвалили за велочохол і пожурили, що не придбав багажну квитанцію (штаа?). А за три роки до того на цьому ж поїзді ще не було таких вимог.
1. Із явних плюсів дизеля, що не стає на кожному стовпі, як електричка, і вже за двадцять хвилин доставив мене до Калинівки-1.

( Читати і дивитись далі )
На вокзалі завантажився не в електричку, а цілий регіональний дизель-поїзд, у якому мене похвалили за велочохол і пожурили, що не придбав багажну квитанцію (штаа?). А за три роки до того на цьому ж поїзді ще не було таких вимог.
1. Із явних плюсів дизеля, що не стає на кожному стовпі, як електричка, і вже за двадцять хвилин доставив мене до Калинівки-1.
Продовжую підбивати вінницькі фотопідсумки минулого року із заходом в теперішній. Осінь була на диво файна, з можливістю гуляти й відкривати для себе нові райони.
1. Вибрався на південний край Старого Міста, такі там вулиці:

( Читати і дивитись далі )
1. Вибрався на південний край Старого Міста, такі там вулиці:
Уже майже традиційно невдовзі після закінчення календарного року роблю одну-дві добірки фото із Вінниці, зроблених, так би мовити, по ходу діла. Да-да, колись я народжу тематичні пости (уже п’ять років собі обіцяю), ну а поки тільки хаотичне усе підряд, що в ці пости точно не потрапить.
1.

( Читати і дивитись далі )
1.
Криві дороги тихого забуття
Nov. 26th, 2019 07:37 pmУ цьому році якось так склалося, що майже всі маршрути у подорожах я долав пішки, а на велосипеді катався тільки десь недалеко по Вінниці (можливо, тому що якраз позбувся галімого складного велика і обзавівся нормальним гірським, який важче засунути в наш транспорт).
Але одну дальню вилазку все ж зробив – круговий заїзд через шість сіл на півночі Погребищенського району, до яких (без власного авто) інакше дістатись дуже важко. Заради такого вигуляв велик електричками, навіть з пересадкою.

( Морозівка - Сніжна - Новофастів - Бабинці - Бистрик - Бурківці )
Але одну дальню вилазку все ж зробив – круговий заїзд через шість сіл на півночі Погребищенського району, до яких (без власного авто) інакше дістатись дуже важко. Заради такого вигуляв велик електричками, навіть з пересадкою.