v1snyk: (Default)
[personal profile] v1snyk
Жив на цьому світі свого часу данський поет Тор Ланге. Займався перекладами, подорожував, викладав у інституті східних мов у Москві, куди його запросив російський уряд. А як вийшов у відставку, оселився в палаці своєї дружини, Наталії Протопопової, де мирно доживав життя, вирощуючи в теплицях цитрусові та ананаси.

У 1915 році Ланге помер, а у 1920 данці перепоховали його прах у Копенгагені. Туди ж мігрувала і дружина. А палац залишився стояти, стоїть і досі, у селі Нападівка Липовецького району на Вінниччині. І ми все ще можемо його побачити, поки що можемо, бо це один з тих численних палаців в Україні, на які не можна дивитися без болю.


Із Східної автостанції Вінниці автобус у Нападівку ходить тричі на день. Кінцева зупинка – біля ось такого типового об’єкту з колонами, чи то клубу, чи то палацу культури.


І звідси до мети зовсім недалеко, через дорогу шкільне подвір’я, частина якого так само виділяється як колишня панська маєтність, відділена парканом із облізлою брамою.


За входом ліворуч у кущах причаїлась перша руїна – колишній флігель:


Ну а сам палац перебуває в не набагато кращому стані:


Одноповерховий палац кінця 18 ст. у стилі зрілого класицизму якраз і був донедавна школою. Після того як вона переїхала у новобудову (убогий барак із силікатної цегли), його покинули напризволяще.


Але досі в екстер’єрах вражає величезна кількість різноманітної ліпнини.








На свій страх та ризик можна зайти і оцінити масштаби руйнації ще зсередини.






Тут, певно, стояли якісь статуї:


Печі у подібних місцях зазвичай розвалюють у пошуках скарбів.


Але навіщо було з реально людською ненавистю трощити ліпнини на стінах… Воістину, цю країну врятують лише масові розстріли.




Паркова сторона. Тепер тут вигулюються вівці та кози.


Був басейн чи фонтан:


Загалом Нападівка виглядає досить пристойно і живо, є нові добротні будинки. Шкода, що при цьому не знайшлося коштів на найцінніший із них. Поки пересічні громадяни у таких палацах не можуть уявити музей, куди данці – шанувальники творчості свого земляка можуть приїхати з тугенькими пачками євро, це все приречене.

Зрештою, Ланге і для української культури був не зовсім чужим, збирав та перекладав народні пісні, хоча кого вона їбе, та культура.




Церква:


З виду страшненька, але поставлена дуже вдало. Це найперше, що можна побачити з дороги при в’їзді в Нападівку, вона ж є домінантою села у панорамі, що відкривається від ставу.




Далі на мене чекало два відрізки дороги до Липовця, перший дикий, де майже немає транспорту, і другий, де ходять автобуси. За швидкістю все вийшло навпаки, до траси мене підвіз місцевий священник, а от там маршрутка не спинилась, і останні 3-4 кілометри до міста довелось дійти пішки.


Зате знайомство з Липовцем вийшло ґрунтовним, від самих околиць. Неочікувано, козацька гармата під центром ДАІ.




Липовець – найстаріший райцентр (з 1923), але наймолодше місто (з 2001) Вінницької області. Туристичної відомості не має, але був по дорозі, та і якось я вже намірився райцентри обійти.

Не скажу, що він чимось особливим мене вразив, досить типове подільське містечко. У центрі площа, надміру велика, що хоч якось компенсують багатими зеленими насадженнями.


Є типовий будинок культури.


І обкладена «кабанчиком» адмінбудівля (у даному випадку суд). Дівчина посеред фонтану якась непропорційна.


Пам’ятник-танк також присутній.


Трохи поодаль – старий некрополь з характерними похованнями, загубленими у бур’янах.


А от таких інформаційних стендів поки небагато де є:


Найцінніша, як на мене, пам’ятка Липовця знаходиться на північ від центру, по той бік річки Соб – дерев’яна Покровська церква 1852 року.




Пам’яткою її можна назвати умовно, бо ні в яких охоронних списках не значиться, отже, можна з нею робити що завгодно. Ось такий цегляний сарайчик – ще далеко не найгірший варіант.


Ставки по дорозі до церкви, Соб запруджений у межах усього міста. Зелено там та гарно.


А от старих будинків мало, кілька трапляється по вулиці Липківського.


Цей доживає:


Маленька протестантська церква:


Сподобався парк. Несподівано доглянутий і навіть з біотуалетами.


Ставки на Собі з протилежного боку, на виїзді на Вінницю:


Ними на сьогодні і закінчимо. Біля греблі є залишки старого млина, іще однієї не-пам’ятки Липовця. Його добре видно з дороги, проїздом, він же був головним мотиватором зазирнути в це місто. Хоча давно не використовується за призначенням, могутні стіни поки надійно тримаються.



This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
No Subject Icon Selected
More info about formatting

Profile

v1snyk: (Default)
v1snyk

July 2025

S M T W T F S
  12345
67891011 12
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 19th, 2025 10:52 am
Powered by Dreamwidth Studios